|
Термін «особистість» спочатку означав маску, яку надягав актор театру. Тому використання терміна особистість щодо окремого індивідуума підкреслює його роль у суспільному житті, у суспільстві. Особистість - це насамперед суб'єкт певних соціальних відносин і свідомої діяльності, людина, яка має соціальні і психологічні особливості. У психологічній літературі є різні визначення поняття «особистість». Деякі з них: особистість - суб'єкт суспільної поведінки і комунікацій (Б. Г. Ананьєв); особистість - це індивід, який визначає свою активну позицію щодо усього оточуючого: до праці, до соціального ладу, до боротьби мас, до задач колективу, до долі іншої людини (Є. П. Кряжев); поняття особистості позначає людського індивіда як члена суспільства, узагальнює інтегровані в ньому соціально значущі риси (І. С. Кон); особистість - людина як суспільний індивідуум, суб'єкт пізнання й об'єктивного перетворення світу, розумна істота, яка володіє мовою і виявляє здатність до трудової діяльності (А. В. Петровський); особистість - людина як носій свідомості (К. К. Платонов).
Особистість - це біосоціальна істота, що має дві сторони: біологічну (живий організм) і соціальну (член суспільства). Не можна ігнорувати біологічні основи в особистості й обмежуватися лише соціальними особливостями. Людина - жива істота, якій притаманні природні закономірності (ембріональний розвиток, стать, зміна життєвих процесів в організмі та ін.). Тому необґрунтована соціологізація людини (як homo sapiens) неприпустима. З іншого боку, особистість не може розглядатися як замкнена в собі біологічна індивідуальність (З. Фрейд).
Особистість досліджується багатьма науками. Психологія вивчає особистість як свідому істоту, духовну сутність. Об'єктом її вивчення є насамперед психічні процеси, стани і властивості в їхньому взаємозв'язку і залежностях.
Кожна людина є індивідуальною і неповторною. Особистість вирізняється індивідуальністю, має індивідуальні властивості. Водночас можна говорити про психологічну структуру особистості, яка охоплює: 1) темперамент (психологічні властивості, що визначають динаміку її проявів у діяльності; система природних властивостей); 2) характер (психологічні властивості особистості, що визначають ставлення до соціального середовища; сукупність відносин і особливостей соціально набутої поведінки); 3) спрямованість (психологічні властивості особистості, що визначають активний характер відносин і дій людини; система потреб, інтересів та ідеалів); 4) здібності (психологічні властивості особистості, що є потенційними можливостями людини у виконанні діяльності; ступінь пристосованості до вимог певної діяльності).
|
- § 2. Класифікація злочинних типів
поняття особистості розглядалося як тип реакції, обумовленої психологічною конституцією (будовою) людини. З огляду на це автор розрізняє «примітиви» (нормальна людина, але внаслідок несприятливих умов нерозвинена, людина низького культурного рівня) і «непримітиви» (характеризується високою культурою). У межах кожної з груп були виділені основні типи (конкретно-емоційний, ефективно-абстрактний,
- 3. Теорії виникнення держави та права
поняття природничих наук, не позбавлено об'єктивного змісту. По-перше, закони соціального життя визначаються законами природними. Людина стає істотою суспільною, будучи вже біологічно сформованим індивідом наділеним свободою і свідомістю. Первинне вона була творінням природи, потім членом суспільства, а потім громадянином держави. Зрозуміло, що зникнення людини як біологічного виду одночасно
- § 4. Поняття і структура характеру
поняття введене Е. Леонгардом). Акцентуація характеру - надмірна виразність (загостреність) окремих рис характеру та їх сполучень, що становить крайні варіанти норми, які межують із психопатіями. Акцентуації характеру притаманна уразливість особистості відносно не будь-яких, а лише щодо певного роду психотравмуючих впливів, адресованих так званому «місцю найменшого опору» певного типу характеру,
- Запитання для самоконтролю
проблема співвідношення соціального та біологічного в особистості? 9. Які типи темпераменту Вам відомі? 10. Що таке структура характеру? 11. Як співвідносяться здібності й
- § 1. Поняття особи злочинця
поняття в юридичній літературі вживаються різні терміни: «особа злочинця», «злочинна (чи криміногенна) особа», «особа винного», «особа, яка вчинила злочин». Незважаючи на певні відмінності, ці терміни використовуються як тотожні. Існує також думка, яка взагалі заперечує поняття особи злочинця і те, що вона має певні специфічні особливості та властивості. Особа злочинця не лише існує, вона
- § 2. Види особистих немайнових прав, не пов'язаних з майновими
поняття "особисті права" вживається для визначення різних за своїм змістом суб'єктивних прав, які належать громадянинові чи соціальному утворенню, в даному випадку маються на увазі особисті немайнові права на блага, невіддільні від особи, такі, як ім'я, життя, здоров'я тощо'. Абсолютний характер особистих прав, про що зазначалося вище, відрізняє їх від майнових, які в своїй переважній більшості
- § 2. Предмет і система цивільного та торгового права зарубіжних країн
поняття цивільного та торгового права. Торгове право Англії було поглинуто "загальним" правом ще у 17 ст. Щодо чинного у США Торгового кодексу, то він не відповідає європейській концепції торгового права і не змінює системи американського права. Майнові і пов'язані з ними немайнові відносини країн англосаксонського права регулюються не галузями цивільного та торгового права, а окремими правовими
- Стаття 1. Завдання Кримінального кодексу України
поняття див. коментар, викладений у Загальних положеннях до розділу VI Особливої частини КК). Під громадською безпекою слід розуміти такий стан суспільних відносин, за якого природні, технічні та інші джерела загальної небезпеки, на які людина впливає своєю діяльністю, не створюють небезпеки для життя та здоров'я людей та для збереження матеріальних цінностей. Громадський порядок - це стан
- Стаття 7. Загальні засади регулювання сімейних відносин
поняття є вкрай складним. Ж. Бержель, наприклад, зазначає, що існує багато інтерпретацій поняття справедливості і що, залежно від конкретного випадку, право застосовує ту чи іншу з цих інтерпретацій. В загальному розумінні справедливість означає правильне, об'єктивне, неупереджене ставлення до іншої особи, врахування її інтересів або рівновагу між протилежними інтересами. Саме таким чином повинні
- Стаття 52. Право дружини та чоловіка на фізичний та духовний розвиток
поняття духовності та духовної культури. Поняття «духовність» має багато значень. Відповідно до сучасних положень антропології та культурології духовність розкривається у взаємовідносинах двох «суб'єктів» - особистості та соціума. Якщо особистість характеризується живою індивідуалізованою духовністю, то суспільство постає як духовність, об'єктивована системою знань (наук), традицій, ритуалів,
|