Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоЦивільне право → 
« Попередня Наступна »
О. В. Дзера. Цивільне право України. Книга 1, 2002 - перейти к содержанию учебника

§ 3. Право власності господарських товариств


Господарські товариства є організаційно-правовою формою об'єднання на засадах угоди майна та підприємницької діяльності суб'єктами цивільного права (фізичними і юридичними особами) для спільної діяльності з метою одержання прибутку.
3 Новий ЦК України (ст. 113) визначає господарське товариство як юридичну особу, статутний (сукупний) капітал якої поділений на частки між учасниками.
Закон України "Про господарські товариства" від 19 вересня 1991 р. та новий ЦК України виділяють п'ять видів господарських товариств: акціонерні; з обмеженою відповідальністю, з додатковою відповідальністю, повні та командитні.
На відміну від чинного законодавства, новий ЦК України надає можливість одній особі створити господарське товариство, крім повного і командитного. Питання про можливість заснування товариства однією особою, незважаючи на активне застосування такої юридичної конструкції в практиці західних країн, було доволі дискусійним у нашій літературі1.
Як суб'єкти права власності господарські товариства відповідно до ст. 12 Закону України "Про господарські товариства" і ст. 115 нового ЦК України є власниками: майна, переданого їм засновниками і учасниками у власність як вклад до статутного капіталу; продукції, виробленої товариствами у результаті господарської діяльності; доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.
Отже, суб'єктом права власності господарських товариств виступають господарські товариства як юридичні особи, а не їх засновники чи учасники. Учасники набувають лише зобов'язального права вимагати виплати частини доходу, яка їм належить, а також претендувати на частку в майні, що залишалась після ліквідації товариства (ліквідаційну квоту).
Основною особливістю, за якою товариство відрізняється від інших суб'єктів права і яка становить основну рису майнових відносин у господарських товариствах, є можливість добровільного об'єднання майна та зусиль учасників для створення ними нового суб'єкта господарської діяльності.
Таким чином, для господарських товариств характерні деякі спільні ознаки:
договір учасників як підстава виникнення;
наявність у товариства прав юридичної особи, тобто створення нової, са мостійної організації;
виникнення права власності товариства в цілому (при збереженні прав учасників зобов'язального характеру) на майно, передане учасниками або одер жане в результаті власної господарської діяльності;
наявність комерційної мети діяльності (одержання прибутків, а не досяг нення результатів соціально-культурного характеру);
5) необхідність особистої участі члена товариства в діяльності даної організації. Первинним способом формування майна господарського товариства є вклади
його учасників.
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про власність", ст. 13 Закону України "Про господарські товариства" і п. 2 ст. 115 нового ЦК України вкладами учасників та засновників товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), кошти, у тому числі в іноземній валюті.
Мусин В. А. Одночленньїе корпорации в буржуазном праве // Правоведение. № 4. - С. 44; Кулагин М. Й. Избранньїе трудьі. - М., 1997. - С. 19-26. - 1981. -
3 Вклад, оцінений у карбованцях, становить частку учасника та засновника у статутному фонді. Оцінка вкладів здійснюється в порядку, передбаченому статутними документами, якщо інше не передбачено законодавством України.
Враховуючи певні особливості такого господарського товариства, як акціонерне, законодавець окремо врегулював питання щодо об'єктів його права власності.
Відповідно до ст. 25 Закону України "Про власність" об'єктом права власності акціонерного товариства є майно, придбане за рахунок продажу акцій, одержане в результаті його господарської діяльності, а також інше майно, набуте на підставах, не заборонених законом.
Акціонерним товариством згідно зі ст. 24 Закону України "Про господарські товариства" є товариство, яке має статутний фонд, поділений на певну кількість акцій рівної номінальної вартості. Акції, що їх випускає акціонерне товариство, розповсюджуються або шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах (відкрите акціонерне товариство), або лише між засновниками (закрите акціонерне товариство).
Новелою нового ЦК України є відмова від такої форми акціонерних товариств, як закрите акціонерне товариство. На думку розробників кодексу, у тому вигляді, в якому закрите акціонерне товариство передбачене в Законі України "Про господарські товариства" і існує у підприємницькій практиці, воно практично не має нічого спільного з акціонерним товариством, оскільки акції такого закритого акціонерного товариства не мають головної своєї економічної характеристики - ліквідності. Це, безумовно, негативно впливає і на правовий режим акцій, безпідставно створює перешкоди для їх нормального обороту.
Будь-яка ідея акціонерного товариства побудована на забезпеченні вільного обороту капіталу, який опосередкований цінними паперами - акціями, що видаються на вклад, внесений до статутного капіталу товариства. Оборотоздатність акції не може бути обмежена, в тому числі і переважним правом придбання1.
Держателями акцій можуть бути підприємства, установи, організації, державні органи, працівники даного товариства, а також громадяни, якщо інше не передбачено законодавчими актами України або статутом товариства.
Іноземні громадяни, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, а також міжнародні організації можуть бути засновниками та учасниками акціонерного товариства нарівні з громадянами та юридичними особами України, крім випадків, встановлених законодавчими актами України.
Акціонерне товариство визнається власником майна, яке засновники та учасники згідно з установчим договором передають йому у власність. Це майно називається вкладами засновників і учасників. Вклади являють собою фіксовані частки майнової участі цих осіб у статутному фонді товариства, вартість яких у грошовому виразі визначається вартістю акцій, на які поділений статутний фонд. Види вкладів і порядок оцінки визначаються установчими документами товариства, якщо інше не передбачено законом. Крім вкладів, товариство виступає власником іншого майна. Це виготовлена у процесі господарювання продукція,
Кодифікація приватного (цивільного) права України / За ред. проф. А. Довгерта. - К.: Український центр правничих студій, 2000. - С. 140.
3 доходи від продажу облігацій, інших цінних паперів, а також кредити банків, надходження від продажу акцій, пожертвування тощо.
Юридичними підставами виникнення права власності господарських товариств є відповідні договори, згідно з якими утворюється статутний фонд товариства. В акціонерному товаристві засновники вносять свої вклади згідно з установчим договором, інші акціонери - на умовах договору купівлі-продажу акцій.
Але майно товариства виникає не тільки внаслідок об'єднання майна засновників і учасників, а ще й в результаті власної господарської діяльності, інших дій, не заборонених законом. Товариство стає власником майна також на підставі цивільно-правових договорів (купівлі-продажу, кредитних та ін.).
Відповідно до ст. 25 Закону України "Про власність" однією із підстав виникнення права власності є перетворення державних підприємств на акціонерні товариства за спільним рішенням трудового колективу та уповноваженого на те державного органу шляхом випуску акцій на всю вартість майна підприємства. Особливості перетворення державних підприємств на акціонерні товариства в процесі приватизації визначені законами України "Про приватизацію державного майна" від 19 лютого 1997 р. та "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" від 10 липня 1996 p., іншими нормативними актами.
Майно, що перебуває у власності господарського товариства, поділяється на фонди.
В обов'язковому порядку створюються статутний і резервний (страховий) фонди. Для акціонерного товариства, крім того, обов'язковим є фонд сплати дивідендів, який формується з чистого прибутку. Інші фонди створюються, якщо це передбачено законодавством України або установчими документами товариства.
Статутний фонд являє собою виражену у грошах сукупність вкладів учасників у майно при створенні товариства для забезпечення його діяльності в розмірах, визначених установчими документами. Для деяких видів господарських товариств законодавець визначив розміри і порядок створення статутного капіталу. Так, мінімальний розмір статутного фонду для акціонерних товариств становить суму, еквівалентну 1250 мінімальним заробітним платам, а для товариств з обмеженою відповідальністю - 100 мінімальним заробітним платам (статті 24 і 52 Закону України "Про господарські товариства").
Крім мінімального розміру статутного фонду, законодавством (частини 3 і 4 ст. 13 Закону України "Про господарські товариства") встановлюються певні обмеження щодо коштів, за рахунок яких може формуватися статутний фонд (забороняється використовувати для цього бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит і під заставу), та гарантії щодо підтвердження платоспроможності юридичних осіб - засновників відкритих AT (їхній фінансовий стан щодо спроможності здійснити відповідні внески до статутного фонду має бути перевірений аудитором (аудиторською фірмою).
Розмір резервного фонду встановлюється установчими документами, але згідно зі ст. 14 Закону України "Про господарські товариства" він не може бути менший за 25 відсотків статутного фонду.
Формується резервний фонд за рахунок щорічних відрахувань, але не менше 5 відсотків суми чистого прибутку і використовується для покриття непередбачених витрат і збитків.
3 Статутний фонд формується при створенні товариства, і його учасники зобов'язані вносити вклади в порядку і розмірах, способами і в строки, які передбачені статутними документами.
Так, до моменту реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю кожен з учасників зобов'язаний внести не менше ЗО відсотків вказаного в установчих документах вкладу, що підтверджується документами, виданими банківською установою. Учасник зобов'язаний повністю внести свій вклад не пізніше року після реєстрації товариства.
Статутний капітал AT на етапі підписки має бути оплачений на певну суму - як мінімум на 10 відсотків, на момент проведення установчих зборів - на ЗО відсотків у ВАТ і на 50 відсотків у ЗАТ, а повністю - до закінчення першого року від моменту заснування (державної реєстрації).
Відповідно до ст. 33 Закону України "Про господарські товариства" у разі несплати у встановлений строк, акціонер, якщо інше не передбачено статутом товариства, сплачує за час прострочення 10 відсотків річних від суми простроченого платежу. При несплаті протягом 3 місяців після встановленого строку платежу акціонерне товариство має право реалізувати ці акції в порядку, встановленому статутом товариства.
Статутний фонд поділяється на частки учасників і відповідно розподіляються прибутки і збитки товариства.
Відповідно до п. "б" ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів.
Такі частки можуть у встановленому законом і статутом порядку передаватися іншим учасникам товариства, третім особам, а також самому товариству.
Згідно зі ст. 53 вищезазначеного закону учасник товариства з обмеженою відповідальністю може за згодою решти учасників відступити свою частку (її частину) одному чи кільком учасникам цього товариства, а якщо інше не передбачено установчими документами, то і третім особам.
Учасники товариства користуються переважним правом придбання частки учасника, який її відступив, пропорційно їхнім часткам у статутному фонді товариства або в іншому погодженому між ними розмірі.
Передача частки (її частини) третім особам можлива тільки після повного внесення вкладу учасником, який її відступає. При передачі частки (її частини) третій особі відбувається одночасний перехід до неї всіх прав та обов'язків, що належали учасникові.
Частку учасника товариства (після повного внесення ним вкладу) може придбати саме товариство, яке протягом одного року зобов'язане передати її іншим учасникам або третім особам.
При виході з товариства учаснику виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді, а також належна йому частка прибутку, одержаного товариством у даному році до моменту виходу.
На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернутий повністю або частково в натуральній формі. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається у натуральній формі без винагороди (ст. 54 Закону України "Про господарські товариства").
3 Частки учасників у статутному фонді товариства з обмеженою відповідальністю переходять до спадкоємців (у зв'язку зі смертю) і до правонаступників юридичних осіб (у разі реорганізації). При відмові правонаступника (спадкоємця) вступити до товариства або відмові товариства прийняти до нього правонаступника (спадкоємця) йому видається у грошовій або натуральній формі частка у майні, яка належала реорганізованій або ліквідованій юридичній особі (спадкодавцю), вартість якої визначається на день реорганізації або ліквідації (смерті) учасника. У цьому разі розмір статутного фонду товариства підлягає зменшенню (ст. 55 Закону України "Про господарські товариства").
У період функціонування товариства залежно від результатів його діяльності можлива зміна (збільшення або зменшення) його статутного фонду. Збільшення статутного фонду може бути здійснено лише після внесення повністю всіма учасниками своїх вкладів (оплати акцій). AT має право збільшувати статутний фонд, якщо всі раніше випущені акції повністю сплачені за вартістю, не нижчою за мінімальну. Збільшення статутного фонду здійснюється в порядку, встановленому Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, шляхом випуску нових акцій, обміну облігацій на акції або збільшення номінальної вартості акцій.
Відповідно до ст. 34 Закону України "Про господарські товариства" акціонерному товариству забороняється випуск акцій для покриття збитків, пов'язаних з його господарською діяльністю.
Акціонери користуються переважним правом на придбання додатково випущених акцій.
Прийняття рішення про збільшення статутного фонду належить до компетенції загальних зборів. Статутом товариства може бути передбачено збільшення статутного фонду не більш ніж на 1/3 за рішенням правління товариства.
Зменшення статутного фонду здійснюється шляхом зменшення номінальної вартості акцій або зменшення кількості акцій шляхом викупу частини акцій у їх власників з метою анулювання цих акцій. Рішенням AT про зменшення розміру статутного фонду акції, не подані до анулювання, визнаються недійсними, але не раніше як через шість місяців після доведення до відома про це всіх акціонерів передбаченим статутом способом. AT відшкодовує власникові акцій збитки, пов'язані зі змінами статутного фонду. Рішення товариства про зміни розміру статутного фонду набирає чинності з дня внесення цих змін до державного реєстру.
Слід зазначити, що статутний фонд у товариствах характеризує межі відповідальності власне товариства і його членів. У повних товариствах усі "товариші" несуть обмежену солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства всім своїм майном. У командитному товаристві її несе певний відсоток вкладників, а в товаристві з обмеженою відповідальністю для членів товариства розмір їх відповідальності за боргами товариства пропорційний відсотку їхнього внеску до статутного фонду товариства.
Акціонери несуть ризик відповідальності за зобов'язаннями товариства в межах належних їм акцій.
Отже, відповідно до вимог Закону України "Про господарські товариства" статутний фонд товариства має такі функції:
- створення майнової основи для діяльності товариства шляхом внесення вкладів до статутного фонду чи оплати акцій;
3 - визначення розміру частки учасників товариства з обмеженою чи додатковою відповідальністю та кількості акцій, якими володіє акціонер.
Тобто статутний фонд відповідно до Закону України "Про господарські товариства" не містить гарантійної функції виконання зобов'язань господарського товариства перед його кредиторами. У новому ЦК України змінено не тільки назву статутного фонду на "статутний капітал", а й функцію статутного капіталу і встановлено принцип кореляції між статутним капіталом та чистими активами товариства. Так, ст. 144 кодексу встановлює, що у разі коли на закінчення другого чи кожного наступного фінансового року вартість чистих активів товариства з обмеженою відповідальністю виявляється меншою від зареєстрованого статутного капіталу, воно зобов'язане оголосити про зменшення свого статутного капіталу і зареєструвати це зменшення у встановленому порядку - якщо учасники не прийняли рішення про внесення додаткових вкладів, а у разі якщо вартість зазначених активів товариства стає меншою від визначеного законом мінімального розміру статутного капіталу, товариство підлягає ліквідації1. Аналогічне правило передбачене ст. 155 нового ЦК України стосовно акціонерних товариств.
Відповідно до ст. 16 Закону України "Про господарські товариства" зменшення статутного фонду не допускалося за наявності заперечень кредиторів. Але чинне законодавство не встановлювало самої процедури повідомлення господарським товариством про зменшення статутного фонду та порядок виявлення волі кредиторами щодо цього.
Оскільки статутний фонд не містить функції гарантій виконання зобов'язань перед кредиторами, питання зменшення статутного фонду не зачіпали інтересів кредиторів. Зміна у новому ЦК функцій статутного капіталу ставить завдання - чітко врегулювати порядок зменшення статутного капіталу в господарських товариствах .
Відповідно до статтей 144 і ст. 157 нового ЦК України зменшення статутного капіталу товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю, а також акціонерного товариства допускатиметься після повідомлення в порядку, встановленому в законі, усіх його кредиторів. У цьому разі кредитори мають право вимагати дострокового припинення або виконання відповідних зобов'язань товариства та відшкодування їм збитків.
Як суб'єкт права власності господарські товариства здійснюють свої правомочності з володіння, користування і розпорядження належним їм майном через органи управління в порядку, передбаченому законом і статутними документами.
Відповідно до ст. 41 Закону України "Про господарські товариства" нині вищим органом акціонерного товариства є загальні збори, які визначають:
основні напрями діяльності товариства;
порядок покриття його збитків;
внесення змін до статуту товариства.
Шеченко Я. М., Ненецька М. В., Кучеренко І. М. Проблеми вдосконалення правового регулювання права приватної власності. - К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2002. - С. 68.
Шеченко Я. М., Венецька М. В., Кучеренко І. М. Зазнач, праця. - С. 68.
3 Крім того, загальні збори затверджують такі правові акти:
бізнес-плани та звіти про виконання їх;
звіти правління про річні результати діяльності товариства і дочірніх під приємств;
звіти і висновки ревізійної комісії;
порядок розподілу прибутку;
договори (угоди), укладені на суму, що перевищує вказану в статуті това риства.
До компетенції зборів належить питання придбання товариством своїх акцій.
Статутом товариства до компетенції загальних зборів можуть бути віднесені й інші питання.
Виконавчим органом AT, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, передбачений статутом.
Правління вирішує всі питання діяльності AT, крім тих, що належать до компетенції загальних зборів і ради акціонерного товариства (спостережної ради). Правління підзвітне загальним зборам і спостережній раді та організує виконання їхніх рішень (ст. 47 Закону України "Про господарські товариства"). Контроль фінансово-господарської діяльності правління здійснює ревізійна комісія. В AT може створюватися рада акціонерного товариства (спостережна рада), що здійснює контрольні функції у сфері управління та у сфері господарської діяльності товариства. Статутом акціонерного товариства або за рішенням загальних зборів на спостережну раду може бути покладено виконання окремих функцій, що належать до компетенції загальних зборів.
Вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є збори учасників, до компетенції яких належить:
визначення основних напрямів діяльності товариства і затвердження його планів та звітів про виконання їх;
затвердження річних результатів діяльності товариства, звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку;
встановлення розміру, форми і порядку внесення учасниками додаткових вкладів;
вирішення питання про придбання товариством частки учасника;
затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства.
У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган - колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції зборів учасників. Збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції (директора). Дирекція (директор) підзвітна зборам учасників і організує виконання їх рішень.
Контроль за діяльністю виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю здійснює ревізійна комісія, що утворюється зборами учасників товариства з їх числа в кількості не менше 3 осіб.
Відповідно до ст. 68 Закону України "Про господарські товариства" ведення справ повного товариства може здійснюватися або всіма учасниками, або одним чи кількома з них, які виступають від імені товариства.
3 В останньому випадку обсяг повноважень учасників визначається дорученням, яке має бути підписано рештою учасників товариства. Учасники, яким було доручено ведення справ повного товариства, зобов'язані надавати решті учасників на їх вимогу повну інформацію про дії, що виконують від імені та в інтересах товариства.
Управління справами командитного товариства здійснюється тільки учасниками з повною відповідальністю (повними товаришами).
Якщо в товаристві є тільки один такий учасник, управління справами він здійснює самостійно. Вкладники не мають права перешкоджати діям повних товаришів з управління справами товариства (ст. 81 Закону України "Про господарські товариства").
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "§ 3. Право власності господарських товариств"
  1. § 3. Право власності господарських товариств
    правовою формою об'єднання на засадах угоди майна та підприємницької діяльності суб'єктами цивільного права (фізичними і юридичними особами) для спільної діяльності з метою одержання прибутку. Товариства створюються і діють на основі Закону України "Про господарські товариства" від 19 вересня 1991 p.', який визначає поняття, види, порядок утворення і діяльності товариств, а також права та
  2. 3.1. Цивільний кодекс УСРР 1922 р.
    правове, а не приватне. Ми допускаємо капіталізм тільки державний. Звідси - розширити застосування державного втручання в "приватноправові відносини", розширити право держави скасовувати "приватні" договори, застосовувати не "цивільні правовідносини", а нашу революційну правосвідомість . Автори проекту ЦК до цих вказівок прислухалися, однак часи одностайного схвалення ще не настали і Раднарком,
  3. §11. Фізична особа як підприємець
    право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Проте, слід мати на увазі, що у Конституції право на заняття підприємницькою діяльністю закріплене як елемент правоздатності, тобто як загальна абстрактна можливість. Для того, щоб реалізувати це право, фізична особа повинна мати бізнесдієздатність. Умови існування бізнесдієздатності визначає ст. 50 ЦК, яка встановлює, що право на
  4. § 1. Поняття і ознаки юридичної особи
    правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем У суді. Таким чином, маємо лише вказівки на такі ознаки юридичної особи: 1) це "організація", тобто певним чином організаційно і структурно оформлене соціальне утворення; 2) вона має бути створена і зареєстрована у встановленому законом порядку; 3) вона має цивільну правоздатність і дієздатність (правосуб'єк- тність),
  5. § 2. Суть юридичної особи
    правових зв'язків. Отже, державні юридичні особи є соціальною реальністю, існування якої зумовлене соціально-економічним ладом радянської держави. У цих та інших теоріях державної юридичної особи, запропонованих в радянському цивільному праві, можна вказати сильні та слабкі сторони1. Разом з тим, майже псі вони так чи інакше вплинули на зміст норм цивільного законодавства, більшість з яких до
  6. § 4. Класифікація юридичних осіб
    право власності на майно відповідної юридичної особи; і б) юридичні особи, засновники яких мають лише корпоративні права (права вимоги) щодо майна створеної ними юридичної особи. 6) Залежно від кількості засновників - на: а) унітарні юридичні особи. Це юридичні особи, що виникають внаслідок волевиявлення одного власника; б) юридичні особи, створені кількома засновниками - господарські
  7. § 5. Види (форми) юридичних осіб приватного права
    правового регулювання, про які йшлося у перших главах цієї книги, це положення ст. 83 ЦК, очевидно, слід тлумачити у тому сенсі, що йдеться не лише про форми юридичних осіб, прямо передбачені законом, але й узагалі - про будь-яку форму юридичної особи, котра прямо не заборонена законом. Товариство - це організація, створена шляхом об'єднання осіб (учасників), які мають право участі у ньому.
  8. § 3. Цінні папери як об'єкти цивільних правовідносин
    правового змісту. У радянському цивільному праві поняття цінних паперів уперше було визначено в Основах цивільного законодавства Союзу PCP і союзних республік 1991 p., де ст. 31 встановлювала, що цінними паперами визнаються документи, що посвідчують майнове право, яке може бути здійснене тільки після пред'явлення оригіналу цього документа. У ст. 194 ЦК 2003 p. цінний папір визначено як
  9. § 3. Зміст права власності
    право на власну поведінку (право на здійснення права власності на власний розсуд); 2) право вимагати "від усіх і кожного" не створювати перешкод у здійсненні права власності (не порушувати його); 3) право звернутися до суду за захистом порушеного права власності К речовим позовом (віндикаційним, негаторним тощо). Концепція ЦК з цього питання, зафіксована у ст. 319, виходить » того, що зміст
  10. 5.1. Право господарського відання
    право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження шодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених ГК та іншими законами. Згідно зі ст. 37 Закону "Про власність" майно, шо є державною власністю і
© 2014-2022  yport.inf.ua