|
Вільновідпущені були раби, відпущені на волю. Їх правове становище знаходилося в прямій залежності від прав особи, яка відпускало їх на волю. Якщо раб був відпущений на свободу квиритским власником, то він набував права римського громадянина, а якщо раб був відпущений на свободу особою, у якого право власності грунтувалося на преторском едикті, то він набував латинське громадянство.
Вільновідпущеники були обмежені в занятті державних посад, тобто вони не могли обиратися на посаду суддів, сенаторів і т. д. Крім цього, вольноотпущенники знаходилися в залежності від свого колишнього господаря. Так, вольноотпущеннік не міг викликати свого господаря до суду і знаходився в залежності від власника. Причому колишній господар мав деякі спадкові права на майно, що перебуває у власності Вільновідпущені. Рабовласникові належало право успадковувати за законом майновільновідпущеника, якщо останній не мав родичів і не склав заповіту.
Рабовласники могли покласти на вільновідпущених ряд обов'язків:
1) надавати своєму колишньому хазяїну повагу;
2) надавати колишньому власникові матеріальну допомогу аж до утримання у разі потреби;
3) надавати колишньому власникові різні послуги без винагороди.
Відносини вольноотпущенника і колишнього господаря відбивалися у структурі громадянського імені вольноотпущенника: він носив ім'я та найменування родини роду колишнього господаря, вказуючи його ім'я у родовому відмінку як ім'я батька; колишнє ім'я раба перетворювалося на прізвисько.
Рабовласник втрачав щодо свого колишнього раба всі права, якщо відмовляв йому в аліментах, якщо порушував проти нього судове звинувачення.
Вільновідпущеники володіли обмеженою правоздатністю. Так, вони не могли служити в римських легіонах. У I в. н. е.. їм було заборонено брати участь і голосувати в Народних зборах.
За часів Римської імперії публічні права вільновідпущеників ще більше обмежилися. Проте в цей час утворився інститут присвоєння вільновідпущеника політичної правоздатності, що здійснювалося або постановою імператора, або шляхом присвоєння імператором золотого персня.
У період правління Юстиніана відмінності були знищені. Політичні права вільновідпущеників були обмежені. Якщо раб був відпущений на свободу на законних підставах, то він набував статусу римського громадянина. Але за своїм правовим положенням вольноотпущенник був прирівняний до свободнорожденному. Вольноотпущенникам було заборонено вступати в шлюб зі вільно народженими та особами сенаторського звання.
|
- 20. ПРАВОВЕ ПОЛОЖЕННЯ вільновідпущеником
правових відносин: заборонялися шлюби вільновідпущеників з особами сенаторського стану, як до I в. були заборонені шлюби з усіма вільно народженими. Вольноотпущенник ніс по відношенню до освободившему його з рабства пану ряд особистих і майнових обов'язків, побудованих по типу обов'язків дітей щодо батька: вольноотпущеннік зобов'язаний пану своєї громадянської життям, як син
- § 3. СТАН ГРОМАДЯНСТВА
правові інтереси свого клієнта, здійснюючи для нього договори, виступаючи замість нього в суді і т, д. Патрон, замінюючи собою клієнта, не рахувався його представником і тому діяв від власного імені. Самі угоди подібного роду, що не будучі1 передбачені цивільним правом, охоронялися Силою релігії, що загрожувала недобросовісному патрону божою карою. Зростання торгового обороту зумовив
- § 5. Правове становище вільновідпущеників
правове становище вольноотпущенника визначалося в залежності від прав особи, відпускав на волю: наприклад, раб, відпущений на свободу квиритским власником, набував права римського громадянина, а відпущений на свободу особою, право власності якого спиралося не так на цивільне право, а на преторский едикт (див. нижче, розд. V. гл. III, § 1, п. 5), набував тільки латинське громадянство.
- 15. ПРАВОЗДАТНІСТЬ ФІЗИЧНИХ ОСІБ. ПОНЯТТЯ І ЗМІСТ правоздатності
правовими засобами і гарантувалася публічно-правовим порядком. Не підлягав оскарженню обсяг цивільних прав особи залежно від вікової, статевої та со-| немов характеристики суб'єкта. Не володіли повною правоздатністю: - жінки (у тому числі римські громадянки), незважаючи на положення в сім'ї, ніколи не могли претендувати на таке; - неповнолітні у цивільно-правовому
- 16. ПРАВОВЕ ПОЛОЖЕННЯ РИМСЬКИХ ГРОМАДЯН
правового становища римські громадяни ділилися на дві групи: - свободнорожденниє - були носіями повної правоздатності; - вольноотпущенники - звільнені з рабства римським громадянином, що піддавалися в якості римських громадян деяких обмежень у правах. Політичні права римських громадян: - голосування у народних зборах (jus suffragii); - обрання в магістрати (jus
- 17. ПРАВОВЕ ПОЛОЖЕННЯ латино
правового становища латина актом державної влади ; - добровільним переходом римського громадянина до числа латинів з метою придбання земель, які роздають населенню колоній; - звільненням з рабства паном - лати-ном або римлянином. Правове становище латинів різна залежно від того, до яких латинам вони належать. У сфері публічного права все латини користувалися
- 1. Поняття договорів найму житлових приміщень
правового режиму для відносин, що складаються з приводу таких об'єктів, як житлові приміщення. Зазначена обставина знайшло, зокрема, відображення і в чинному Цивільному кодексі. Так, в розд. II ГК ("Право власності та інші речові права") є гл. 18 "Право власності та інші речові права на житлові приміщення". А стосовно договорами та ж мета - створення спеціального
- 1. Поняття договору безоплатного користування
правового регулювання договору позички полягає насамперед у визнанні його консенсусним. В ГГУ виділені обов'язки обох сторін у договорі. Так, на ссудополучателя покладається несення витрат з утримання речі, якщо вони можуть розглядатися як "звичайні" (подібно законодавством ряду інших країн наводиться як приклад годування переданого тварини). Використання речі має
- 1. Поняття договору підряду
правового режиму для певної моделі. Умовою для такого режиму якраз і служить те, що укладений сторонами конкретний договір має властивими відповідної моделі ознаками. З підрядом у зазначеному сенсі виникають деякі труднощі. Особлива складність розглянутої конструкції спричинила за собою те, що уявлення про підряд є не завжди однозначним. Це виражається в
- § 2. СТАН СВОБОДИ
правове розподіл суб'єктів полягає в тому, що всі люди або вільні, або раби) . Вільні були суб'єктами, а раби-об'єктами права «поряд з худобою або як доважок до землі» 1 і за своїм правовим положенням прирівнювалися до речей. За зберігся переказами, стародавнім римлянам приписується вислів: servi res sunt (раби суть речі). Дуже характерна, в цьому відношенні позиція Варрона (I
|