Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоЦивільне право → 
« Попередня Наступна »
О. В. Дзера. Цивільне право України. Книга 2, 2002 - перейти к содержанию учебника

§ 3. Припинення договору позички


ЦК України передбачає можливість припинення договору позички як на загальних підставах припинення зобов'язань, так і на підставах, передбачених безпосередньо главою 60. Спеціальні підстави припинення договору позички можна умовно поділити на дві групи:
- припинення договору позички з об'єктивних підстав;
- одностороннє розірвання договору позички.
Стаття 854 ЦК України передбачає припинення договору позички у разі смерті фізичної особи або ліквідації юридичної особи, якій майно було надано у користування. Це правило пояснюється тим, що договір позички так чи інакше пов'язаний з особою користувача та являє собою певного роду дружню послугу, що йому надається. Тому цей договір у більшості випадків був би припинений і за загальними правилами статей 610 і 611 ЦК України як такий, що пов'язаний
з особою боржника. Для збереження відносин безоплатного користування після смерті громадянина або ліквідації юридичної особи - користувача - необхідна спеціальна вказівка про це в договорі.
Одностороннє розірвання договору позички допускається як на вимогу позичкодавця, так і на вимогу користувача. На вимогу позичкодавця договір позички може бути достроково розірваний у таких випадках:
1) якщо у зв'язку з непередбаченими обставинами річ стала потрібною йому самому (п. 1 ч. 2 ст. 853). Таке право випливає із деякою мірою особистих дружніх відносин між позичкодавцем та користувачем та безоплатного характеру договору;
2) якщо користування річчю не відповідає її призначенню та умовам договору (п. 2 ч. 2 ст. 853). При цьому не має значення, чи були такі порушення з боку користувача істотними та чи погіршився стан речі в результаті такого користування;
3) якщо річ самостійно передана у користування іншій особі (п. З ч. 2 ст. 853);
4) якщо в результаті недбалого поводження з річчю їй загрожує небезпека знищення або пошкодження (п. 1 ч. 2 ст. 853). При цьому оскільки вказані випадки являють собою порушення обов'язків користувачем, то розірвання договору, як правило, буде супроводжуватися покладенням на нього обов'язку відшкодувати позичкодавцю заподіяну шкоду. Якщо під час перебування у безоплатному користуванні річ була передана у власність іншій особі, вона має право вимагати розірвання договору, який був укладений на не визначений строк (ч. З ст. 892). При цьому користувач має бути про це попереджений за час, який відповідав би меті позички. Часто в договорі визначається не строк, а мета використання речі (будівельний інструмент для здійснення ремонту; плитка для приготування їжі тощо). Тому при передачі права власності на позичену річ третій особі, вона повинна надати користувачеві час для закінчення тих дій, для яких і бралася річ у позичку.
Користувач має право в односторонньому порядку відмовитися від договору позички та повернути річ у будь-який час, не чекаючи закінчення строку договору. Якщо річ потребує особливого догляду або зберігання, користувач зобов'язаний сповістити позичкодавця про розірвання договору щонайменше як за сім днів до повернення речі (ч. 1 ст. 892 ЦК України). Це правило також випливає із безоплатного характеру договору, оскільки внаслідок цього дострокове повернення речі позичкодавцю не може негативно вплинути на його інтереси. Лише в разі коли зберігання або використання речі потребує створення якихось додаткових умов (автомобіль, тварина тощо), користувач зобов'язаний попередньо повідомити позичкодавця про намір розірвати договір позички для того, щоб надати йому можливість створити такі необхідні умови.
Слід зазначити, що розірвання договору позички з вищеназваних умов є правом, а не обов'язком сторін. У зв'язку з цим сторони в договорі можуть визначити якісь інші умови розірвання договору на вимогу тієї чи іншої сторони або обмежити позичкодавця чи користувача у реалізації права, передбаченого ЦК України.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "§ 3. Припинення договору позички"
  1. Права та обов'язки сторін за договором позички
    . Визначаючи права та обов'язки сторін при укладенні договору позички, слід про ховувати, по-перше, поширеність на даний вид правовідносин норм гл. 58 ЦК України; по-друге, залежність прав та обов'язків позичкодавця від правової конструкції договору (є він реальним чи консенсуальним), оскільки у консенсуальному договорі позички, наприклад, першим виникає обов'язок позичкодавця передати річ
  2. Розірвання та припинення договору позички
    . Законодавець розділяє поняття розірвання договору позички (ст. 834 ЦК України) і припинення договору позички (ст. 835 ЦК України). Припинення договору позички можливе як за наявності загальних підстав, наприклад, у зв'язку з його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України), або у разі неможливості його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає (ст.
  3. § 12. Опіка та піклування
    Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки (ст. 55 ЦК). Разом з тим, крім загальних цілей опіки і піклування, закон визначає також спеціальні цілі стосовно 2 груп осіб, права й інтереси
  4. § 1. Договір найму (оренди)
    На загальному рівні можливість передачі майна в найм (оренду) передбачена, зокрема, ст. 4 Закону "Про власність", згідно із ч. 2 якої власник має право передавати своє майно безоплатно або за плату у володіння і користування іншим особам. Ці положення конкретизовані в ЦК (глави 58 60) та інших актах законодавства, що регулюють різновиди найму (див. закони України від 10 квітня 1992 р. "Про оренду
  5. § 9. Договір позички
    Договір позички регулюється гл. 60 ЦК. Частина 3 ст. 827 Кодексу поширює на відносини позички положення щодо договору найму, що вміщені в його гл. 58. Таким чином, інститут позички регулюється загальними нормами ЦК щодо договору найму в частині, що не суперечить спеціальним положенням, присвяченим суто договору позички. Договір позички регулюється також підзаконними нормативними актами, зокрема,
  6. Що означають терміни "опіка", "піклування"?
    Опіка та піклування - це система заходів, спрямованих на забезпечення особистих і майнових прав та інтересів неповнолітніх дітей, а також повнолітніх осіб, які за віком чи станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати свої обов'язки. Опіка і піклування встановлюються відповідними відділами органів виконавчої влади районів, міст, районів у містах, селищах, селах.
  7. Що таке цивільно-правовий договір? Який його зміст?
    Однією з найпоширеніших підстав виникнення зобов'язань закон називає договір. Як юридичний факт договір належить до числа правомірних дій, що вчиняються з волі його учасників і спрямовується на виникнення, зміну чи припинення цивільних прав або обов'язків. Проте роль договору не обмежується тільки тим, що він впливає на динаміку цивільних правовідносин (породжує, змінює або припиняє їх).
  8. Що таке позичка?
    За договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. До договору позички застосовують правила Цивільного кодексу України, які регулюють відносини найму (оренди). Позичкодавцями можуть бути фізичні та юридичні особи. Однак юридична особа, яка займається підприємництвом,
  9. СЛОВНИК ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВИХ ТЕРМІНІВ, Н-П
    Назва місця походження товару - назва географічного місця, яка вживається як позначення у назві товару, що походить із зазначеного географічного місця та має особливі властивості, виключно або головним чином зумовлені характерними для цього географічного місця природними умовами або поєднанням цих природних умов з характерним для цього географічного місця людським фактором. Найм за договором
  10. § 4. Застава як спосіб забезпечення виконання зобов'язань
    Підстави виникнення застави^- Сторони заставних правовідносин. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про заставу" від 2 жовтня 1992 p. застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, за якою кредитор (заставо-держатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості майна переважно перед іншими кредиторами. Історичний досвід