Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоЦивільне право → 
« Попередня Наступна »
О. В. Дзера. Цивільне право України. Книга 2, 2002 - перейти к содержанию учебника

§ 2. Зміст договору позички


Обов'язки позичкодавця. Коло обов'язків позичкодавця за договором позички прямо залежить від того, чи є цей договір реальним або консенсуальним. У консенсуальному договорі позички першим виникає обов'язок позичкодавця передати річ користувачу. ЦК УРСР 1963 p., дозволяючи укладення як консенсуальних, так і реальних договорів безоплатного користування майном, включав у главу 27 ст. 326 "Наслідки ненадання майна соціалістичною організацією у безоплатне користування", яка виділяла лише один випадок - укладення консенсуального договору, в якому як позичкодавець виступала соціалістична організація. Наслідком непередачі майна у користування тут визначалася можливість користувача вимагати відшкодування збитків. Враховуючи безоплатний характер договору, збитки могли бути стягнені лише в частині, яка являє собою реальну шкоду. Новий ЦК України зберіг це правило, поширивши його на всіх учасників договору позички. Стаття 850 ЦК України встановлює, що наслідком непередачі речі у користування є право користувача вимагати відшкодування завданих цим збитків.
У будь-якому договорі позички - як реальному, так і консенсуальному -позичкодавець також несе обов'язки, передбачені нормами глави 58 "Найом (оренда). Це, по-перше, обов'язок передати річ у стані та комплекті, обумовленому договором (ч. 1 ст. 786). По-друге, позичкодавець зобов'язаний повідомити користувача про всі недоліки речі, що передається у безоплатне користування, які можуть бути небезпечними для життя, здоров'я, майна користувача або інших осіб або призвести до пошкодження самої речі під час користування нею (ч. 2 ст. 786). До речі, ЦК УРСР (ст. 327) передбачав відповідальність позичкодавця за недоліки переданого майна, які він навмисно або з грубої необережності не застеріг при передачі майна. По-третє, позичкодавець зобов'язаний попередити користувача про всі права третіх осіб на річ, що передається у користування (ч. 2 ст. 788). І нарешті, позичкодавець зобов'язаний за власний рахунок робити капітальний ремонт речі, переданої у позичку (ч. 2 ст. 795).
Новий ЦК України наділяє позичкодавця правом відчужувати річ, передану ним у безоплатне користування (ч. 1 ст. 850). При цьому до набувача речі переходять всі права та обов'язки позичкодавця.
Обов'язки користувача, на відміну від обов'язків позичкодавця, не залежать від того, чи є договір позички реальним або консенсуальним.
Основний обов'язок користувача полягає у належному утриманні отриманої у безоплатне користування речі. Цей обов'язок регулюється як відповідними нормами глави 58 "Найм (оренда)", так і спеціальними статтями глави, присвяченій позичці.
Перша з такого роду норм стосується користування отриманими речами. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 852 користувач зобов'язаний користуватися річчю за її призначенням або відповідно до мети, визначеної у договорі. При цьому невиконання цієї умови є підставою для розірвання договору на вимогу позичкодавця (п. 2 ч. 2 ст. 853 ЦК України).
Якщо інше не встановлено договором, користувач зобов'язаний користуватися річчю особисто (п. 2 ч. 2 ст. 852). Тобто виключно за згодою позичкодавця користувач може передавати річ в оренду або безоплатне користування (субпозичку), а також передавати свої права та обов'язки за договором позички третім
особам. ЦК УРСР також містив подібну норму (ст. 328). Але навіть якщо річ передавалася третій особі за згодою позичкодавця, користувач все одно залишався відповідальним перед ним за збереження речі та підтримання її у належному стані. У разі невиконання цього обов'язку позичкодавець має право вимагати дострокового розірвання договору та повернення речі (п. З ч. 2 ст. 853 ЦК України).
По закінченні договору позички користувач зобов'язаний повернути річ позичкодавцю у тому самому стані, в якому вона була на момент її передання (п. З ч. 2 ст. 852 ЦК України). При цьому така сувора норма є не зовсім вдалою, оскільки річ за договором позички передається у користування, що передбачає її відповідне нормальне зношування. Крім того, сторонам доцільно б було надати можливість визначити стан речі, що повертається, в договорі, якщо цей стан виходить за межі нормального зношування. Тому це положення варто було б визначити за аналогією з нормами, що регулюють відносини оренди (ч. 1 ст. 804).
Річ має бути повернута позичкодавцеві у такому самому порядку, в якому вона була передана у безоплатне користування. Разом із річчю позичкодавцеві повертаються всі її приналежності та документи, які відносяться до речі. У разі неповернення користувачем речі у передбачений строк, позичкодавець має право вимагати її примусового повернення, а також відшкодування завданих йому збитків (ст. 894 ЦК України).
ЦК України покладає на користувача обов'язок нести звичайні витрати щодо підтримання речі у належному стані (ч. 1 ст. 852). До звичайних витрат можна віднести і витрати з поточного ремонту речі, заміни її витратних частин, витрати на належне зберігання речі тощо. При цьому слід мати на увазі, що користувач несе лише звичайні витрати. Будь-які надзвичайні витрати, пов'язані із збереженням або відновленням речі, покладаються на позичкодавця.
Крім спеціальних прав та обов'язків, визначених у главі 60, користувачеві належать також інші права та обов'язки, властиві орендарю за договором майнового найму. Так користувач зобов'язаний робити капітальний ремонт узятої у безоплатне користування речі. В рамках належного йому права користування користувач має право робити поліпшення речі, на які також поширюються норми про договір оренди.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "§ 2. Зміст договору позички"
  1. § 3. Класифікація господарських договорів
    Класифікація господарських договорів виражає їх систему залежно від підстави їх виникнення у ролі і встановленні господарських зв'язків, порядку укладання, становища сторін, тривалості застосування у сфері господарської діяльності тощо. Класифікуються вони за ознаками цивільно - правових договорів із врахуванням особливостей, передбачених господарським законодавством, тому їх поділ можна
  2. Що таке цивільно-правовий договір? Який його зміст?
    Однією з найпоширеніших підстав виникнення зобов'язань закон називає договір. Як юридичний факт договір належить до числа правомірних дій, що вчиняються з волі його учасників і спрямовується на виникнення, зміну чи припинення цивільних прав або обов'язків. Проте роль договору не обмежується тільки тим, що він впливає на динаміку цивільних правовідносин (породжує, змінює або припиняє їх).
  3. § 4. Застава як спосіб забезпечення виконання зобов'язань
    Підстави виникнення застави^- Сторони заставних правовідносин. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про заставу" від 2 жовтня 1992 p. застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, за якою кредитор (заставо-держатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості майна переважно перед іншими кредиторами. Історичний досвід
  4. § 2. Власність кооперативів
    Кооперативом визнається основана на членстві громадян організація для спільного ведення господарської та іншої діяльності шляхом особистої трудової участі та об'єднання майна його членів. Слід зазначити, що п. 1 ст. 12 Закону "Про кооперацію в СРСР"' поряд з членством громадян допускає можливість членства в кооперативах і юридичних осіб, якщо це прямо передбачено законом або статутом кооперативу.
  5. Стаття 222. Шахрайство з фінансовими ресурсами
    1. Надання громадянином - засновником (учасником) або службовою особою суб'єкта господарської діяльності завідомо неправдивої інформації органам державної влади, органам влади Автономної Республіки Крим чи органам місцевого самоврядування, банкам або іншим кредиторам з метою одержання субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів чи пільг щодо податків у разі відсутності ознак злочину проти власності -
  6. § 2. Право власності кооперативів
    Відповідно до ст. 163 нового Цивільного кодексу України виробничий кооператив як один із видів підприємницького товариства є добровільним об'єднанням громадян на засадах членства для спільної виробничої або іншої господарської діяльності, яка базується на їхній власній трудовій участі та об'єднанні його членами майнових пайових внесків. Статутом кооперативу та законом може бути передбачено
  7. Позика в римському праві
    Позика в римському праві стала однією з найпоширеніших підстав формування юридичних підвалин позикових відносин і вважалася різновидом кредиту. У приватному праві Стародавнього Риму позикові відносини регулювалися трьома видами договорів - звичайною позикою (mutuum), морською позикою (foenus nauticum) і позичкою (ссуда, commodatum). В римському праві позикою визнавався односторонній, реальний,
  8. § 4. Правова характеристика договору позики
    Поняття договору позики. Договір позики є найпоширенішою підставою виникнення позикових правовідносин, що зумовлює необхідність виявлення поняття та ознак цієї угоди. Договір позики у системі цивільно-правових інститутів посідає самостійне місце, що зумовлено притаманними йому ознаками, особливостями та специфікою зобов'язальних правовідносин, які він породжує. Позику можна розглядати як
  9. 3.1. Цивільний кодекс УСРР 1922 р.
    Підготовка проекту ЦК УСРР 1922 р. відбувалася в умовах і на засадах, загальних для більшості тодішніх радянських республік. Тому, природно, що вказівки і зауваження В.І. Леніна відносно ЦК РРФСР слугували орієнтиром і для розробників проекту ЦК УСРР (Української Соціалістичної Радянської Республіки). Принципово важливим було положення про зосередження в руках радянської держави основних
  10. § 4. Засади цивільного права
    Засади цивільного права - це фундаментальні ідеї, згідно з якими здійснюється регулювання відносин, що складають предмет цивільного права. Слід зазначити, що незалежно від того, чи йдеться про особи приватного, чи про особи публічного права, їхня участь у цивільних відносинах регулюється цивільним законодавством на однакових засадах, вказаних у ст. З ЦК. У кожній із вказаних тут засад