Головна
ГоловнаТеорія та історія держави і праваТеория права и государства → 
« Попередня Наступна »
В.О.Коновалова, В.Ю.Шепітько. ЮРИДИЧНА ПСИХОЛОГІЯ.Академічний курс, 2009 - перейти к содержанию учебника

§ 3. Призначення судово-психологічної експертизи й організація її провадження

Призначення судово-психологічної експертизи віднесено на розсуд слідчого або суду, що приймають рішення, виходячи з конкретних обставин справи. Експертиза провадиться в період розслідування чи судового розгляду справи на підставі відповідного процесуального рішення: постанови слідчого (судді) чи ухвали суду. Призначення експертизи є процесуальною дією, і отже, її провадження можливе лише за порушеною кримінальною справою. Судово-психологічна експертиза призначається в тих випадках, коли для вирішення певних питань необхідні спеціальні знання в галузі психології.
Розвиток інституту судово-психологічної експертизи пов'язаний з організацією досліджень у спеціалізованих експертних установах. Так, у 1997-1998 рр. в Україні здійснене упорядкування проведення судово-психологічних експертиз. Спочатку в Харківському науково-дослідному інституті судових експертиз імені Заслуженого проф. М. С. Бокаріуса (з липня 1998 р.) були створені спеціалізовані підрозділи (лабораторія, сектор), що забезпечували психологічні дослідження. Надалі такі підрозділи були створені й в інших інститутах судових експертиз Міністерства юстиції України. Відповідно до наказу Міністерства юстиції України «Про експертно-кваліфікаційні комісії й атестацію судових експертів» від 15 липня 1997 р. зі змінами від 18 квітня 2000 р. до переліку судових експертиз внесені «психологічні дослідження».
Процес призначення будь-якої судової експертизи містить основні елементи: 1) збирання необхідних матеріалів; 2) вибір моменту призначення експертизи; 3) визначення предмета судової експертизи; 4) формування запитань експерту; 5) вибір експертної установи чи експерта. При призначенні судово-психологічної експертизи зазначені елементи наповнюються певним специфічним змістом.
Так, важливим у призначенні судово-психологічної експертизи є вибір експертів. Йдеться про те, що така судова експертиза у більшості випадків має проводитися у складі експертної комісії (не менше 2-3 фахівців), що пов'язано зі складністю об'єкта дослідження - психіки людини. При виборі експерта необхідно враховувати предмет експертизи. Зокрема, при необхідності дослідження психіки неповнолітніх доцільним є запрошення фахівців у галузі дитячої та юнацької психології; психіки людей похилого віку - фахівців геронтопсихологів та ін. У тому разі, якщо судова експертиза провадиться за межами державної спеціалізованої експертної установи, необхідно віддавати перевагу особам, які мають базову психологічну освіту або без такої, однак тим, хто працює у галузі психології не менше 5 років і має відповідні наукові публікації. Доцільно доручати проведення судово-психологічних експертиз особам, яким присвоєна кваліфікація судового експерта на право проведення психологічних експертиз.
Істотним елементом призначення судово-психологічної експертизи є формулювання запитань експерту. Ці запитання мають відповідати основним вимогам: 1) не виходити за межі спеціальних знань експерта і не мати правового характеру; 2) бути визначеними, конкретними і короткими; 3) мати логічну послідовність.
Методичну допомогу слідчому або суду може надати такий типовий перелік запитань, що вирішуються судово-психологічною експертизою: які індивідуально-психологічні особливості має підекспертна особа, що зумовили характер її протиправних дій або злочину чи злочинної діяльності (зазначаються ті, які мають значення для суду чи слідства: підвищена агресивність, підкореність, жорстокість, нерішучість, етичні орієнтації, соціальні настанови, мотиваційна сфера тощо); які психологічні особистісні якості й провідні мотиваційні чинники поведінки має підекспертна особа; у якому зв'язку вони знаходяться з обставинами, що досліджуються у справі; чи могли індивідуально-психологічні особливості підекспертної особи суттєво вплинути на її поведінку під час вчинення нею протиправних дій (чи злочину); який індивідуально-рольовий статус має підекспертний у злочинній групі (лідер, підвладний тощо) і чи зумовлено це його індивідуально-психологічними властивостями та особливостями соціально-психологічної структури злочинної групи (злочинного угруповання); які особливості мають психологічні чинники сексуально-насильницької поведінки підекспертного (у справах про статеві злочини); чи має підекспертна особа індивідуально-психологічні особливості, що суттєво вплинули на характер її показань у справі; яким чином сімейна ситуація, індивідуально-психологічні особливості батьків (зазначити, якщо треба, особливості одного з них чи обох), мотиваційні чинники вплинули на емоційний стан, психічний розвиток та відчуття благополуччя дитини - виховна поведінка здійснюваного ними виховного процесу; чи має оцінка сімейної ситуації дитиною залежність від впливу з боку батьків та інших дорослих; чи має підекспертна особа зміни в емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах, які перешкоджають активному соціальному функціонуванню її як особистості і виникли внаслідок впливу певних обставин (зазначити обставини: безпідставне обвинувачення, незаконне позбавлення волі, наклеп, образа, заподіяння шкоди її громадським інтересам та ін.); чи спроможна підекспертна особа, з урахуванням її вікових особливостей, емоційного стану, індивідуально-психологічних властивостей, рівня розумового розвитку та умов мікросоціального середовища (залежність, погроза, омана тощо), усвідомлювати реальний зміст власних дій та у повній мірі свідомо управляти ними і передбачати їх наслідки; чи здатна підекспертна особа, з урахуванням її емоційного стану, індивідуально-психологічних особливостей та рівня розумового розвитку, правильно сприймати обставини, що мають значення у справі, і давати про них відповідні показання; чи мали суттєвий вплив індивідуально-психологічні особливості та емоційний стан підекспертної особи на її поведінку в аварійній ситуації (у справах щодо керування транспортом чи механізмами й автоматизованими системами на виробництві тощо); чи перебувала підекспертна особа на момент вчинення протиправних дій в емоційному стані й у якому саме (сильний страх, пригніченість, розгубленість, відчай, емоційний стрес, фрустрація та ін.), що суттєво вплинув на її свідомість і поведінку (або, згідно зі справою, на діяльність, виконання професійних обов'язків); чи перебувала підекспертна особа на момент вчинення протиправних дій у стані фізіологічного афекту як психологічної підстави сильного душевного хвилювання; в якому емоційному стані перебувала підекспертна особа у період, який передував її самогубству; чи виник емоційний стан підекспертної особи в період, який передував її самогубству, внаслідок дій обвинуваченого (зазначити: насильство, дії, які кваліфікуються як погрози, жорстоке ставлення чи систематичне приниження людської гідності тощо); чи здатна підекспертна особа, виходячи з рівня її розумового розвитку, індивідуально-психологічних особливостей і емоційного стану, правильно розуміти характер та значення вчинюваних з нею дій та здійснювати опір (у справах про статеві злочини); чи здатна підекспертна особа, з урахуванням рівня її розумового розвитку та індивідуально-психологічних особливостей, розуміти характер та фактичний зміст власних дій, керувати ними та передбачати їх наслідки; чи має підекспертна особа відхилення у психічному розвитку, які не є виявами психічного захворювання; якщо має, то якими саме є їх ознаки; чи вплинули (і яким чином) індивідуальні властивості психічних процесів підекспертної особи (вказати залежно від того, що має значення у справі: пам'ять, увага, сприйняття, мислення, особливості емоційних реакцій) або функціонування сенсорних процесів (зір, слух, нюх тощо) на адекватність сприйняття нею особливостей та змісту ситуації (зазначити наявні ознаки ситуації, що досліджується у справі), на їх відтворення у показаннях. Необхідно зазначити, що на вирішення судово-психологічної експертизи можуть бути поставлені й інші запитання.
Організація провадження судово-психологічної експертизи передбачає створення нормальних умов виконання експертної діяльності, належних параметрів взаємодії з підекспертною особою при її перебуванні у слідчому ізоляторі, захист безпеки судового експерта, усунення можливих «перешкод» при провадженні судової експертизи, протидії з боку заінтересованих осіб. Необхідна також певна «стандартизація» методик дослідження, які обираються, підвищення якості виконання стимулюючого матеріалу, що використовується при реалізації психодіагностичних методів.
Хід і результати судово-психологічної експертизи відображаються у висновку експерта. Цей процесуальний документ складається з трьох частин: вступної, дослідницької, заключної (ст. 200 КПК України).
У вступній частині вказується: найменування експертизи; дата і місце складання висновку; дата постанови (ухвали) про призначення експертизи і хто її виніс; особу, яка підлягає експертному обстеженню, її процесуальний статус; запитання, поставлені перед експертом, відомості про нього; прізвища і процесуальне положення осіб, які брали участь в експертизі.
У дослідницькій частині висновку викладається весь процес експертного дослідження, описуються психодіагностичні методи і методики, що були використані.
У заключній частині містяться висновки експерта, тобто відповіді на поставлені запитання. Якщо однозначна відповідь неможлива, він може бути і ймовірнісним.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "§ 3. Призначення судово-психологічної експертизи й організація її провадження"
  1. § 2. Особливості договору оренди державного та комунального майна
    призначення майна. У разі необхідності господарський суд не позбавлений права призначити відповідну експертизу. Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, він вправі порушувати питання і про повне звільнення його від внесення орендної плати. Такими обставинами можуть бути, зокрема, здійснення
  2. § 3. Правове значення і порядок державної реєстрації
    призначення державної реєстрації полягає у визнанні за організаціями, наділеними засновниками статусом юридичної особи такого статусу та підприємницької дієздатності за фізичними особами. Змістом державної реєстрації стосовно організацій є контроль за законністю їх створення, а стосовно фізичних осіб - фіксація початку підприємницької діяльності. Отже, державна реєстрація - це процесуальна
  3. § 2. Система юридичної психології
    призначення і провадження судово-психологічної експертизи. Окремим розділом юридичної психології представлена пенітенціарна психологія (виправно-трудова чи кримінально-виконавча), що досліджує психологічні характеристики колективів засуджених, психологічні основи процесу їхнього виправлення і перевиховання (корекції). Пенітенціарна психологія досліджує також професійні якості й психологічні
  4. § 2. Професійні якості і психологія осіб, які здійснюють провадження у справі. Поняття професіограми
    судово-психологічних дослідженнях останнім часом аналізується в основному структура професіограм, що стосуються діяльності слідчого. Професіограми ж інших представників правоохоронних органів поки що не одержали належного висвітлення. Професіограма слідчого включає докладний опис усіх сторін його діяльності, необхідних якостей і навичок. Перше дослідження професіограми слідчого належить В. Л.
  5. § 5. Психологія відтворення обстановки й обставин події
    судовому слідстві й у досліджуваному аспекті стати предметом судово-психологічної експертизи. Але проводити останню у даному разі немає потреби, оскільки обсяг і рівень отримуваної при допиті інформації достатні, щоб визначити зазначені здібності. Йдеться про отримання від допитуваного таких даних, що містять відомості про обстановку місця події. Ці дані можуть відігравати роль інформації, яка
  6. § 6. Психологія обшуку
    призначених для цієї мети, - над ліжком, у кухні над господарським столом тощо. Надмірне маскування, яке свідчить про важливе значення предмета, що займає скромне місце в домашньому побуті (парасолька), само по собі не було б додатковим подразником, якби в обстановці обшуку, коли сторони докладають значних інтелектуальних зусиль, такі обставини не відігравали роль подразників, що привертають
  7. § 1. Поняття і компетенція судово-психологічної експертизи
    призначення і провадження судових експертиз. Ці форми мають певну подібність; відрізняються ж вони процесуальними особливостями, повноваженнями і статусом особи, запрошеної до участі як спеціаліст чи експерт. Судово-психологічна експертиза - це експертне дослідження, предметом якого є факти, що належать до психічної діяльності людини і мають значення для органів правосуддя43 . Важливими у цій
  8. Стаття 130. Попереднє судове засідання
    призначення експертизи, вимагає необхідні письмові і речові докази, у необхідних випадках провадить огляд на місці, направляє судові доручення (ст. ст. 131 - 150 цього Кодексу). 158 В. Третя група питань, які вирішуються у стадій підготовки справи - питання про особливості даної цивільної справи (див. коментарі до ст. ст. 126, 123- 125, 151, 155 ЦПК), Г. Про четверту групу питань, що
  9. Стаття 239. Призначення експертизи
    призначення експертизи по даних справах. Після відкриття провадження у справі суддя повинен здійснити підготовку справи до судового розгляду відповідно до загальних правил ЦПК: визначити склад учасників справи, необхідні докази, призначити справу до розгляду, зробити виклики і повідомлення учасників процесу. Особливу увагу треба приділяти визначенню необхідних доказів та їх збиранню. Дані про
  10. § 3. Порядок виникнення і припинення юридичних осіб
    призначений банк, фонд державного (комунального) майна або інша особа за пропозицією боржника чи кредиторів. Повноваження розпорядника майна втрачають силу з моменту утворення ліквідаційної комісії. У місячний термін з дня опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство кредитори подають до арбітражного суду письмові заяви з майновими вимогами до боржника, які суд визнає або
© 2014-2022  yport.inf.ua