| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 4. Публічний конкурс |
||
|
Особа, що оголосило публічно про виплату грошової винагороди або видачу іншої нагороди (про виплату нагороди) за краще виконання роботи або досягнення інших результатів (публічний конкурс), має виплатити (видати) обумовлену нагороду тому, хто в Відповідно до умов проведення конкурсу визнаний його переможцем (п. 1 ст. 1057 ЦК). У юридичній літературі були висловлені різні думки щодо моменту виникнення зобов'язання з оголошення публічного конкурсу. Так, існує точка зору, що оголошення конкурсу саме по собі служить підставою виникнення конкурсного правовідносини. В.Н. Смирнов в роботі, спеціально присвяченій конкурсу, писав, що підставою для виникнення абсолютного цивільного правовідносини, при якому організатору конкурсу як конкретному зобов'язаному особі протистоїть невизначене безліч уповноважених осіб * (963), є оголошення конкурсу. Такої ж думки дотримувалися В.А. Рахмилович, * (964) В.Г. Вердніков і А.Ю. Кабалкин * (965). Однак ця точка зору не знайшла підтримки в цивілістиці, де найбільше поширення набуло думку, що саме по собі оголошення конкурсу не породжує конкурсних правовідносин. О.С. Іоффе вказував, що існує певна послідовність настання тих юридичних фактів, які викликають формування і динаміку розглянутих зобов'язань. До них відносяться: оголошення конкурсу, подання робіт, прийняття оціночного рішення. На думку Н.В. Макагонова, для виникнення зобов'язань з публічного конкурсу достатньо двох односторонніх операцій, що здійснюються організатором конкурсу та особою, в ньому беруть участь, тобто що представляє роботу (результат) на конкурс * (966). В.А. Бєлов вважає, що з моменту прийняття рішення про визнання тієї чи іншої роботи кращої, визнання автора роботи переможцем конкурсу та про виплату йому оголошеної нагороди, у організатора конкурсу виникає обов'язок виплатити переможцю обіцяну нагороду, а у переможця - право вимоги такої виплати. При цьому стійкі вирази "зобов'язання з публічної обіцянки нагороди" і "зобов'язання з оголошення публічного конкурсу" не точні, оскільки ні оголошення публічного конкурсу, ні публічна обіцянка нагороди самі по собі не породжують ніяких обов'язків, в тому числі зобов'язальних * (967). Таким чином, слід визнати, що зобов'язальне відношення, що випливає з оголошення публічного конкурсу, виникає при наявності складного юридичного складу, що включає в себе ряд односторонніх угод: по-перше, оголошення публічного конкурсу, по-друге , надання роботи учасниками конкурсу, і, по-третє, прийняття рішення про виплату нагороди переможцям конкурсу. Саме по собі оголошення публічного конкурсу не породжує відповідних правовідносин, але, тим не менш, тягне певні правові наслідки. Так, особа, що оголосило конкурс, має право змінити його умови або скасувати конкурс тільки протягом першої половини встановленого для надання робіт терміну (п. 1 ст. 1058 ЦК). На цьому етапі "ще рано говорити про існування у улаштовувача конкурсу цивільно-правового обов'язку перед потенційними учасниками конкурсу" * (968). При наданні здобувачами нагороди робіт на конкурс виникаєправовідносини між упорядником конкурсу та кожною особою, що представив роботу, відповідну умовам конкурсу. Кількість конкурсних правовідносин збігається з кількістю учасників конкурсу * (969). Змістом таких правовідносин є право кожного з претендентів вимагати оцінки виконаної ними відповідно до умов конкурсу роботи і відповідна обов'язок особи, що оголосив публічний конкурс, зробити оцінку представленого результату. Однак таке правовідносини не може розглядатися як зобов'язальне, оскільки не відповідає легальному поняттю зобов'язання, що міститься в ст. 307 ГК. Прийняття рішення про визнання роботи кращої і про виплату винагороди породжує зобов'язальнеправовідносини між організатором публічного конкурсу та переможцем (переможцями). Рішення про виплату нагороди повинно бути винесено і повідомлено учасникам публічного конкурсу в порядку і в строк, які встановлюються в оголошенні про конкурс. Невиконання організатором конкурсу своїх обов'язків тягне за собою можливість вимагати виплати нагороди в судовому порядку. Роботи, не удостоєні нагороди, мають бути повернені учасникам конкурсу, якщо інше не передбачено оголошенням про конкурс і не випливає з характеру виконаної роботи (ст. 1061 ЦК). На цьому правовідносини між організатором конкурсу та особою, яка подала роботу, припиняється. Робота, визнана кращою за конкурсом, не підлягає поверненню переможцю, а належить на праві власності організатору конкурсу. Моментом переходу права власності на неї до організатора конкурсу є момент оголошення переможців конкурсу * (970). Публічні конкурси отримали досить широке поширення на практиці: конкурси в творчій сфері; конкурси виконавців, наукові, спортивні конкурси; конкурси на право укладення договору, а також конкурси в інших сферах людської діяльності, де існує можливість вибору організатором конкурсу однієї або кілька робіт, інших результатів, що найбільшою мірою відповідають умовам конкурсу, які є кращими. Термін "конкурс" (від латинського concursus) означає "змагання, яке має на меті виділити найкращих з числа його учасників" * (971). Публічний конкурс в цивільно-правовому сенсі, за винятком закритого конкурсу, завжди розрахований на невизначене число осіб, як би не був обмежений коло його учасників. Обіцянка виплатити нагороду тому, хто краще інших виконає роботу, досягне кращого результату, має бути, як правило, звернуто до необмеженого кола осіб. Пункт 2 ст. 1057 ЦК встановлює обов'язкове правило, відповідно до якого публічний конкурс повинен бути спрямований на досягнення яких суспільно корисних цілей. Цивільне законодавство не містить поняття суспільно корисної мети. Традиційно до суспільно корисних цілям відносять досягнення гуманітарних, соціальних або науково-технічних завдань, що мають суспільне значення: це може бути створення творів науки, літератури, мистецтва, архітектури і т.д. Однак не можуть бути віднесені до публічного конкурсу, і тому не регулюються цивільно-правовими нормами оголошення про виплату винагороди за розробку універсальної відмички; "кращих" правил боїв між собаками або іншими тваринами; "перегонів тарганів"; змагань любителів пива і т.д. У разі невідповідності конкурсу загальнокорисних цілям він може бути визнаний недійсним. Публічний конкурс може бути відкритим і закритим. Прочиненому конкурсі пропозицію організатора конкурсу взяти в ньому участь звернено до всіх бажаючих шляхом оголошення в пресі або в інших засобах масової інформації. При відкритому конкурсі можлива попередня кваліфікація його учасників, коли організатором проводиться попередній відбір осіб, що побажали взяти в ньому участь, наприклад, до учасників конкурсу можуть пред'являтися додаткові вимоги до професії, віком, місцем проживання тощо При закритому конкурсі пропозицію взяти участь у конкурсі направляється певному колу осіб за вибором організатора конкурсу. Умови, що містяться в оголошенні про проведення конкурсу. Оголошення про проведення конкурсу може бути зроблено в будь-якій формі: шляхом публікації в газетах, сповіщення по радіо, телебаченню, вивішування оголошень та іншими способами, однак воно обов'язково має містити відомості, передбачені ст. 1057 ЦК. Відомості, які містяться в оголошенні, поділяються на обов'язкові та факультативні. Обов'язкові відомості перераховані в п. 4 ст. 1057 ЦК та повинні бути присутніми в будь-якому оголошенні про публічне конкурсі; при відсутності хоча б одного з них, конкурс вважається неоголошеним. До обов'язкових умов конкурсу закон відносить відомості про: істоті завдання; критеріях і порядок оцінки результатів роботи чи інших досягнень; місці, терміни і порядок їх подання; розмірі і формах нагороди, а також про порядок і терміни оголошення результатів конкурсу. Під істотою завдання розуміються вимоги, пропоновані до результату робіт, іншому досягненню конкурсу. Ступінь їх деталізації може бути різною і залежить від розсуду організатора, а також від мети і характеру конкурсу. Критерії та порядок оцінки результатів роботи та інших досягнень також залежать від характеру конкурсу. Як правило, для розгляду та оцінки представлених робіт організатор створює конкурсну комісію (журі), проте він може це зробити і самостійно, або доручити будь-якої третьої організації. Цивільний кодекс не містить норм, присвячених конкурсної комісії, тому її діяльність повинна бути визначена організатором у спеціальному документі. При цьому слід враховувати певні етичні вимоги, наприклад про неприпустимість участі в конкурсній комісії зацікавлених осіб або учасників конкурсу. Місце, термін та порядок надання робіт визначаються організатором в оголошенні про проведення конкурсу. Він може встановлювати проміжні та остаточні терміни виконання робіт, досягнень, а також їх форму надання на конкурс. Недотримання учасниками конкурсу умов про місце, терміни і порядок надання робіт може спричинити за собою відмову організатора в їх прийомі. Форма надання роботи залежить, як правило, від характеру роботи і може виражатися або в передачі учасником конкурсу організатору певного матеріального об'єкта (картини, проекту, рукописи), або шляхом виконання при безпосередньому сприйнятті цього виконання організатором (музичні конкурси, конкурси виконавців пісні, танців і т.д.). Роботи можуть надаватися учасниками під певними девізами, тобто бути зашифрованими. В оголошенні організатор повинен конкретно визначити нагороду, її розмір, кількість присуджуються премій. Винагорода обов'язково повинно носити майновий характер і може виражатися як у грошовій, так і в іншій, наприклад речовій, формі. Моральні заохочення (присудження звань, нагородження дипломами, грамотами) можуть супроводжувати присудження премій, однак вони не замінюють собою майнове винагороду. До обов'язкових умов відносяться також порядок і термін оголошення результатів конкурсу. Право на отримання нагороди виникає у претендента у разі визнання його роботи кращою або гідною отримання однієї з нагород, про що він має бути повідомлений організатором конкурсу або в тій же формі, в якій було зроблено оголошення про конкурс, або іншим чином. Якщо зазначені в оголошенні результати досягнуті в роботі, виконаній спільно двома або більше особами, нагорода розподіляється відповідно до досягнутого між ними угодою. Якщо така угода не буде досягнуто, порядок розподілу нагороди визначається судом (п. 2 ст. 1059 ЦК). У разі відмови організатора конкурсу виплатити премію, а також при порушенні строків її виплати, переможець конкурсу може захистити свої права в судовому порядку. Якщо предмет публічного конкурсу становить створення твору науки, літератури чи мистецтва, і умовами конкурсу не передбачено інше, особа, що оголосило публічний конкурс, набуває переважне право на укладення з автором твору, удостоєного обумовленої нагороди, договору про використання твору з виплатою йому за це відповідної винагороди (ст. 1060 ЦК). Встановивши таке правило, законодавець, на жаль, не передбачив заходів, спрямованих на забезпечення прав організатора конкурсу, з одного боку, а також заходів, що гарантують права переможця конкурсу, з іншого. Тому в юридичній літературі як цих гарантій запропоновано використовувати судове вимога організатора конкурсу про переведення прав і обов'язків, що виникли з порушення його переважного права, а також встановлення пресекательной строку здійснення організатором конкурсу переважного права * (972). Винагорода за використання твору має бути виплачено автору без заліку сум, які йому належать як переможцю конкурсу, якщо інше правило не встановлено в оголошенні про конкурс. Факультативні відомості носять довільний характер і включаються організатором конкурсу за своїм розсудом. До таких умов відносяться, наприклад, умови про попередній відбір учасників публічного конкурсу та про звільнення організатора конкурсу від обов'язку повернути учасникам конкурсу роботи, не удостоєні нагороди, і т.п. Зміна умов і скасування публічного конкурсу. Цивільне законодавство містить особливі правила зміни умов та скасування публічного конкурсу. Особа, що оголосило публічний конкурс, має право змінити його умови або скасувати його протягом першої половини встановленого для надання робіт терміну, за умови повідомлення про свої дії учасників конкурсу тим же способом, яким конкурс був оголошений. Якщо зміни умов конкурсу або його скасування відбулися з порушенням цих вимог, то вони не тягнуть за собою жодних юридичних наслідків. У разі зміни умов конкурсу або його скасування особа, що оголосило про конкурс, має відшкодувати витрати, понесені будь-якою особою, яка виконала передбачену в оголошенні роботу до того, як йому стало або повинно було стати відомо про зміну умов конкурсу або про його скасування. Якщо ж організатор конкурсу доведе, що представлена на конкурс робота була виконана не в зв'язку з конкурсом, а, наприклад, до його оголошення, або явно не відповідала умовам конкурсу, то він звільняється від обов'язку з відшкодування витрат. Якщо при зміні умов конкурсу або при його скасування було порушено вимоги про порядок зміни або скасування публічного конкурсу, організатор конкурсу повинен виплатити нагороду тим, хто виконав роботу, що задовольняє зазначеним в оголошенні умов. Цивільний кодекс встановив правило, відповідно до якого до публічного конкурсу, який містить зобов'язання укласти з переможцем конкурсу договір, норми про публічний конкурсі (гл. 57 ЦК) застосовуються остільки, оскільки нормами про торгах у формі конкурсу (ст. 447-449 ЦК) НЕ передбачено інше (п. 5 ст. 1057), тобто встановлено пріоритет законодавства про торгах у формі конкурсу над нормами про публічне конкурсі, тому в разі їх розбіжності слід застосовувати норми про торгах у формі конкурсу. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "§ 4. Публічний конкурс" |
||
|
||