|
Аналіз спадкового права країн у період розвитку капіталізму найкраще проводити, характеризуючи їх найголовніші кодифіковані акти. Так, згідно з Французьким ЦК 1804 р. спадкове право роз-
Немков А М. Очерки истории наследственного права. - Воронеж, 1979. - С. 29.
глядалося як універсальне правонаступництво. Спадкування відбувалося як за законом, так і за заповітом. Було встановлено і черги спадкоємців за законом:
1) родичі спадкодавця по низхідній лінії;
2) батьки померлого, а також його брати та сестри з їх потомством;
3) дід, баба, прадід, прабаба;
4) інші родичі до 6 коліна включно.
Діти, народжені внаслідок подружньої невірності чи кровозмішання, повністю позбавлялися спадкових прав. А от усиновлені діти користувалися рівними правами з дітьми спадкодавця, народженими у шлюбі. Крім того, Французький ЦК 1804 р. не визнавав одного з подружжя спадкоємцем. Пізніше, відповідно до прийнятих законів 1891, 1925 і 1930 років йому було надано право на довічний узуфрукт, тобто право безоплатного користування частиною спадкового майна.
Було встановлено три форми заповіту: власноручний заповіт, публічний заповіт і таємний заповіт.
Німецьке цивільне уложення 1896 p., на відміну від Французького ЦК 1804 p., не обмежує спадкування певним колом черги, встановлена система спадкування дає можливість здійснити поступовий перехід майна від найближчих до найдальших родичів. Права позашлюбної дитини щодо матері та її родичів прирівнюються до прав законної дитини, а от щодо свого батька та його родичів вона ніяких спадкових прав не має.
Німецьке цивільне уложення встановлює обов'язкову частку родичів батька по низхідній лінії і одного із подружжя шляхом визнання за ними права вимагати від спадкоємців половину вартості тієї частки, яку б вони одержали при спадкуванні за законом. Крім того, дружина та чоловік можуть скласти взаємний заповіт, за яким призначити один одного спадкоємцями. Допускається три форми заповіту:
1) написаний власноручно;
2) судовий;
3) нотаріальний.
На відміну від країн континентального права, англо-американське цивільне право не кодифіковано. Необмежена свобода заповіту і відсутність інституту обов'язкової частки - характерна риса англо-американського спадкового права. Цією системою права допускається вільна форма заповіту. Заповідальне розпорядження може бути складено як із скасувальною, так і з відкладальною умовами.
Коло спадкових прав одного із подружжя ширше в англо-американській системі, ніж у континентальній. Другий з подружжя, який пережив іншого, одержує особисту рухомість покійного, певну грошову суму, право довічного володіння усім майном, яке залишилося у спадкодавця, якщо в нього немає прямих родичів по низхідній лінії.
Характерна особливість англо-американського спадкового права полягає в тому, що спадкове право після смерті спадкодавця переходить спочатку не до спадкоємців, а до призначеного заповітом чи судом управителя, який до передачі спадкоємцям майна управляє ним, розраховується за боргами спадкодавця, а спадщину, що залишилася, передає спадкоємцям.
|
- § 3. Джерела цивільного і торгового права зарубіжних країн
спадкове право. Перша книга "Загальна частина" містить норми, що стосуються правового статусу фізичних та юридичних осіб, кваліфікації речей, правових угод, представництва, строків здійснення та забезпечення прав. Друга книга "Зобов'язальне право" присвячена загальним положенням про зобов'язання та окремим їхнім видам. У третій книзі "Право на речі" вміщено інститути володіння, права
- § 3. Джерела цивільного і торгового права зарубіжних країн
спадкове право. Перша книга "Загальна частина" містить норми, що стосуються правового статусу фізичних та юридичних осіб, кваліфікації речей, правових угод, представництва, строків здійснення та забезпечення прав. Друга книга "Зобов'язальне право" присвячена загальним положенням про зобов'язання та окремим їхнім видам. У третій книзі "Право на речі" вміщено інститути володіння, права
- § 4. Європейські родини приватного права
право розглядається як таке, що стосується тільки інтересів приватних, юридично рівних осіб, а публічне право слугує, насамперед, інтересам суспільства і держави в цілому. Приватне право, в свою чергу, розглядається як таке, що складається з 2 частин: цивільного права (регулює відносини між фізичними особами) і торговельного права (регулює відносини між підприємцями). Для цієї системи
- 3.1. Цивільний кодекс УСРР 1922 р.
спадкового права. Тут слід мати на увазі, що декретом від 11 березня 1919 р. спадкування було скасоване взагалі, а потім декретом від 21 березня того ж року відновлено, але з істотними обмеженнями розміру спадщини (суми), кола спадкоємців і обсягу прав, що передаються у спадок (спадкове майно переходило до спадкоємців у користування, а не у власність). ЦК більш ліберально підходив до
- 3.2. ЦК УРСР 1963 р
спадкового права (розділ VII) варто згадати: встановлення черг спадкування за законом із рівністю часток спадкоємців однієї черги (ст.ст. 529, 530), визначення порядку спадкування непрацездатними утриманцями, усиновленими і усиновителями (ст.ст. 531, 532), розширення права розпорядження майном шляхом заповіту з обмеженням його тільки правом на обов'язкову частку (ст. 535). Передбачено, що заповіт
- § 4.Трансформація концепції цивільного права наприкінці XX ст.
правових ідей був перерваний Жовтневим переворотом 1917 р. та наступними змінами в політичному житті країн, які знаходилися в сфері впливу РРФСР, а з часом утворили СРСР. Для цивільного права це означало відмову від можливості оцінки його як права приватного, посилення публічних ("адміністративно- управлінських") засад в регулюванні цивільних відносин, що знайшло відображення у прийнятих тоді
- § 5. Створення ЦК України
право, яким є цивільне право, має акумулювати весь комплекс питань правового статусу приватної особи у громадянському суспільстві. Тому майбутній ЦК має бути найбільш повним виявленням захисту прав осіб - як фізичних, так і юридичних, - охоплювати правове регулювання всіх майнових ринкових відносин, у тому числі пов'язаних із підприємництвом (Н. Кузнецова, Я. Шевченко). Деякі вчені вказували на
- § 6. Структура (система) цивільного права
спадкове право тощо). Найбільш давнім із відомих зараз підходів до визначення структури (системи) приватного або цивільного права є інсгитуційна система, за якою структурно вибудовувалося право у Стародавньому Римі. Суть інституційної системи полягає в тому, що норми групуються за певними ознаками (однорідність відносин, що регулюються) у інститути, що розташовуються згодом у логічній
- § 6. Прогалини цивільного права (законодавства) та способи їхнього подолання
спадковому праву - 192. У цілому для регулювання того самого матеріалу швейцарському ЦК (включаючи два перших розділи закону про зобов'язальне право, яким у BGB відповідає розділ про зобов'язальне право) потрібно лише близько 1600 статей, в той час як Німецький кодекс містить 2385 параграфів, причому набагато більших за обсягом. Характерним для швейцарського ЦК є також часте використання
- § 1. Загальні засади участі держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад у цивільних відносинах
спадковувати майно на підставі заповіту. Отже вона, начебто, має тестаментну здатність, l'a юм з тим, держава не може передавати своє майно у спадщину ні безпосередньо, ні опосередковано, тобто, не виступає як повноцінний учасник спадкових правовідносин. Особливості цивільної правоздатності держави пов'язані з тим, що вона є головним суб'єктом публічного права, носієм публічної влади. Вона сама
|