Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоСімейне право → 
« Попередня Наступна »
Е.М. Багач, Ю.В. Білоусов. Сімейний кодекс України: Науково-практичний коментар, 2010 - перейти к содержанию учебника

Стаття 114. Момент припинення шлюбу у разі його розірвання


1. У разі розірвання шлюбу державним органом реєстрації актів цивільного стану шлюб припиняється у день реєстрації розірвання шлюбу.
2. У разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
1. Розірвання шлюбу спричиняє важливі юридичні наслідки, тому суттєвим є визначення моменту, з якого шлюб вважається розірваним. Сімейне законодавство передбачає розірвання шлюбу в адміністративному (ст. ст. 106, 107 СК України) та судовому порядку (ст. ст. 109-112 СК України). Порядок розірвання шлюбу безпосередньо впливає на визначення моменту припинення шлюбу.
2. У ч. 1 ст. 114 СК України встановлено, що у випадку розірвання шлюбу державним органом РАЦС (адміністративний порядок) шлюб припиняється в день реєстрації розірвання шлюбу. Ця стаття закону зазнала певних змін. В первісній редакції ч. 1 ст. 114 СК України вказувалося, що шлюб припиняється у день винесення органом РАЦС постанови про розірвання шлюбу. Законом України від 22.12.2006 p. № 524-V«Про внесення змін до Сімейного та Цивільного кодексів України»' винесення органами РАЦС постанов про розірвання шлюбу було скасоване. У зв'язку з цим органи РАЦС одразу реєструють розірвання шлюбу. Саме з цим моментом і пов'язане його припинення.
3. Розірвання шлюбу в судовому порядку має свої особливості (ч. 2 ст. 114 СК України). Важливими в цьому плані є два моменти: а) винесення судом рішення про розірвання шлюбу; б) набрання чинності рішенням суду.
Винесення судом рішення про розірвання шлюбу за спільною заявою подружжя або за позовом одного з них не є останнім етапом судової частини процедури розірвання шлюбу. Це пов'язане з тим, що після того, як суд винесе таке рішення, сторони мають право його оскаржити. У цьому випадку рішення не набирає чинності і справа направляється на розгляд до апеляційного суду.
Сторона, яка хоче оскаржити рішення суду про розірвання шлюбу, може подати спочатку заяву про апеляційне оскарження, а потім і саму апеляційну скаргу. Заява про апеляційне оскарження може бути подана протягом десяти днів від дня проголошення рішення. Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження (ч. 1 ст. 294 ЦПК України). Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (ч. 4 ст. 295 ЦПК України). У якому порядку, через який суд і у який строк може бути подана апеляційна скарга, суд вказує у своєму рішенні про розірвання шлюбу.
Якщо рішення суду не було оскаржено у встановлений законом строк, то воно набирає законної сили. Саме з цього моменту судове рішення стає загальнообов'язковим. Після цього сторони, а також їхні правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих саме підстав, а також оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини (ч. 2 ст. 223 ЦПК України).
Згідно із ч. 2 коментованої статті саме день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу вважається днем припинення шлюбу. Із цим днем і пов'язані для сторін всі наслідки розірвання шлюбу.
4. Проблема визначення моменту припинення шлюбу у разі його розірвання вкрай гостро постала у зв'язку з прийняттям нового СК України та неспівпадінням з цього питання норм старого та нового законодавства.
Справа в тому, що за новим СК днем розірвання шлюбу вважається день набрання чинності рішенням суду (ч. 2 ст. 114 СК України) у той час, як згідно із законодавством, що діяло раніше, шлюб припинявся у день, коли подружжя (один з них) на підставі рішення суду реєстрували розірвання шлюбу в органах РАЦС (ст. 44 КпШС України). Таким чином, рішення суду щодо розірвання шлюбу не мало вирішального значення. Вважалося, що і після набрання ним чинності сторони можуть змінити свою думку та прийняти рішення про збереження сім'ї. Час «на роздуми» подружжя не обмежувався, сторони мали право звернутися до органів РАЦС незалежно від того, скільки часу спливло після винесення судом рішення про розірвання шлюбу.
Після набрання чинності новим СК України на практиці виникло питання щодо юридичної долі шлюбів, які за рішенням суду були розірвані до 1.01.2004 p., якщо факт розірвання шлюбу не був зареєстрований в органах РАЦС. Чи потрібно після набрання чинності новим СК України подружжю звертатися до органів РАЦС, чи їхній шлюб автоматично після 1.01.2004 р. вважається розірваним, оскільки новий закон пов'язує розірвання шлюбу саме з рішенням суду, а не його реєстрацією в органах РАЦС?
З аналізу норм сімейного законодавства можна зробити висновок про те, що в даному випадку має місце ультра активна форма дії закону у часі. До відносин, що виникли, необхідно застосовувати ст. 44 КпШС України навіть після 1.01.2004 р. Це означає наступне. Якщо суд виніс рішення про розірвання шлюбу, яке набрало чинності до 1.01.2004 р., то сторони мають діяти за правилами КпШС України і після набрання чинності новим СК України. Коли сторони зверталися до суду з позовом про розірвання шлюбу і суд виносив відповідне рішення, він пояснював сторонам, що до моменту реєстрації розірвання шлюбу органах РАЦС їх шлюб ще не вважається розірваним. З урахуванням цього сторони і діяли. Якщо вони не знайшли підстав для звернення до органу РАЦС, то це може свідчити про їхнє бажання зберегти свій шлюб.
В іншому випадку виникають питання, на які важко відповісти. Уявімо собі наступну ситуацію. Суд виніс рішення про розірвання шлюбу у 1998 р. Подружжя не зверталося за розлученням до органів РАЦС. Лише у 2005 р. до органів РАЦС звернулася дружина, яка бажає оформити розірвання шлюбу. Якщо вважати, що тут діють норми нового СК, то виникає питання, з якого моменту шлюб буде вважатися розірваним? З часу набрання чинності рішенням суду, як цього вимагає новий СК? Однак це неможливо. Шлюб розірвано судом у 1998 p., а норми СК не мають зворотної дії і не можуть регулювати відносини, що виникли до 1.01.2004 р. Не можна пов'язати момент розірвання шлюбу і з часом набрання чинності СК України (1.01.2004 p.), оскільки при цьому незрозуміло, які норми будуть регулювати відносини подружжя, що існували з часу набрання чинності рішенням суду (1998 р.) до набрання чинності новим СК України (1.01.2004 p.). Очевидно, що існує один вихід: у випадку набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу до 1.01.2004 р. (до початку дії нового СК України), відносини, що виникли, регулюються нормами КпШС України. При цьому сторони повинні зареєструвати розірвання шлюбу у державному органі РАЦС відповідно до вимог ст. 44 КпШС України незалежно від часу їх звернення. При цьому орган РАЦС повинен здійснити реєстрацію розірвання шлюбу, як це передбачалося нормами старого законодавства.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "Стаття 114. Момент припинення шлюбу у разі його розірвання"
  1. Висновки до розділу
    У новому Сімейному кодексі, в якому вміщено нормативний матеріал, що стосується сімейного права, мається на меті відобразити особливості правового регулювання сімейних відносин, показати їхню пов'язаність з відносинами майновими і немайновими, які регулюються цивільним правом. Суттєвих змін у зазнало регулювання деяких питань, пов'язаних зі шлюбом. Шлюб визначено як зареєстрований у державних
  2. § 3. Право спільної сумісної власності подружжя
    Право спільної сумісної власності подружжя займає центральне місце у системі майнових відносин між ними. Визначальним тут є принцип спільності нажитого у період шлюбу майна. Юридичне закріплення цей принцип дістав ще у Сімейному кодексі УРСР 1926 p. (повна назва - Кодекс законів про сім'ю, опіку, шлюб і акти громадянського стану Української РСР)', зберіг свою життєздатність і в чинному
  3. § 2. Види особистих немайнових прав, не пов'язаних з майновими
    Особисті немайнові права належать усім без винятку фізичним особам незалежно від віку, дієздатності, інших особливостей, зокрема від того, де та у зв'язку з якими подіями життя вони перебувають. Положення про рівність прав усіх громадян закріплено у ст. 24 Конституції України і цілком стосується особистих немайнових прав. Крім того, ст. 52 Конституції України проголошує рівність прав усіх
  4. § 4. Ім'я та місце проживання громадянина. Акти громадянського стану
    Ім'я громадянина. Право на ім'я є особистим правом громадянина. Громадянин набуває прав та обов'язків і здійснює їх під своїм ім'ям, яке включає прізвище, власне ім'я та по батькові, якщо інше не випливає із закону або національного звичаю. Не можна навіть уявити собі, щоб цивільні правовідносини виникали між громадянами, які б не мали чіткого уявлення про того, з ким саме вони вступають у
  5. Стаття 4. Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі
    1. Закон про кримінальну відповідальність набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування. 2. Злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. 3. Часом вчинення злочину
  6. Стаття 9. Регулювання сімейних відносин за домовленістю (договором) сторін
    1. Подружжя, батьки дитини, батьки та діти, інші члени сім'ї та родичі, відносини між якими регулює цей Кодекс, можуть врегулювати свої відносини за домовленістю (договором), якщо це не суперечить вимогам цього Кодексу, інших законів та моральним засадам суспільства. 2. Особи, які проживають однією сім'єю, а також родичі за походженням, відносини яких не врегульовані цим Кодексом, можуть
  7. Стаття 12. Обчислення строків, встановлених у цьому Кодексі
    1. Строки, встановлені у цьому Кодексі, обчислюються відповідно до Цивільного кодексу України. Час має важливе значення в процесі виникнення, розвитку та припинення сімейних правовідносин. У зв'язку з цим в СК України містяться посилання на строки як на обставини, з якими закон пов'язує певні юридичні наслідки. Поняття строків та порядок їх обчислення визначаються не сімейним, а цивільним
  8. Стаття 14. Здійснення сімейних прав
    1. Сімейні права є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі. 2. Якщо дитина або особа, дієздатність якої обмежена, не може самостійно здійснювати свої права, ці права здійснюють батьки, опікун або самі ці особи за допомогою батьків чи піклувальника. 1. Коментована стаття встановлює загальні правила щодо здійснення учасниками сімейних відносин свої прав.
  9. Стаття 18. Захист сімейних прав та інтересів
    1. Кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу. 2. Суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін. Способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є: 1) встановлення правовідношення; 2) примусове виконання добровільно не виконаного
  10. Стаття 39. Шлюб, який є недійсним
    1. Недійсним є шлюб, зареєстрований з особою, яка одночасно перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі. 2. Недійсним є шлюб, зареєстрований між особами, які є родичами прямої лінії споріднення, а також між рідними братом і сестрою. 3. Недійсним є шлюб, зареєстрований з особою, яка визнана недієздатною. 4. За заявою заінтересованої особи орган державної реєстрації актів цивільного стану анулює
© 2014-2020  yport.inf.ua