Головна
ГоловнаКримінальне, кримінально-процесуальне правоКримінальне право → 
« Попередня Наступна »
М. І. Мельник, М. І. Хавронюк. Науково-практичний коментар кримінального кодексу України, 2010 - перейти к содержанию учебника

Стаття 138. Незаконна лікувальна діяльність


Заняття лікувальною діяльністю без спеціального дозволу, здійснюване особою, яка не має належної медичної освіти, якщо це спричинило тяжкі наслідки для хворого,-
карається виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.
1. Основним безпосереднім об'єктом злочину є життя або здоров'я особи, а його додатковим об'єктом - порядок надання громадянам якісної та кваліфікованої медичної допомоги.
Непрофесійне втручання у людський організм як унікальний за своєю складністю і непередбачуваністю об'єкт нерідко призводить до втрати дорогоцінного часу, який можна було б використати для ефективного лікування, а також здатне викликати тяжкі наслідки, у т. ч. смерть людини.
Медична практика може здійснюватись за умови одержання ліцензії на такий вид діяльності та за умови дотримання кваліфікаційних, організаційних та інших ліцензійних вимог. Медична практика провадиться ліцензіатами за спеціальностями, які зазначаються в ліцензії відповідно до номенклатури лікарських спеціальностей та спеціальностей молодших спеціалістів з медичною освітою та відповідно до обсягів, визначених кваліфікаційними вимогами, затвердженими МОЗ.
2. Об'єктивна сторона злочину виражається у занятті особою, яка не має належної медичної освіти, лікувальною діяльністю, якщо це спричинило тяжкі наслідки для хворого.
Заняття лікувальною діяльністю без спеціального дозволу означає, що особа займається такою діяльністю, не отримавши у встановленому порядку відповідний дозвіл (ліцензію). Відсутність спеціального дозволу вбачається також у разі здійснення тих видів лікувальної діяльності, які не зазначені в отриманій ліцензії. Заняття лікувальною діяльністю передбачає такі дії, як огляд хворого, встановлення діагнозу, консультування, призначення до вживання ліків, визначення засобів, методів і прийомів впливу на організм людини, проведення процедур, хірургічне втручання тощо. При цьому не обов'язково, щоб лікувальна діяльність здійснювалась особою тривалий період і була для неї джерелом існування.
У разі, якщо незаконна лікувальна діяльність здійснюється забороненими методами чи засобами, вчинене підлягає кваліфікації за ст. 138 і додатково, залежно від конкретного забороненого методу чи засобу, за статтями 141, 142, 143, 314, 315, 324 тощо. Якщо особа, не маючи належної медичної освіти, підроблює та (або) використовує завідомо підроблений документ, який засвідчує начебто її відповідність єдиним кваліфікаційним вимогам у сфері медицини, дії винного слід додатково кваліфікувати за відповідною частиною ст. 358. Кваліфікація за сукупністю злочинів, передбачених статтями 138, 190, буде правильною за умови, що винний усвідомлює неефективність і марність прийомів і методів, які використовуються ним під час незаконної лікувальної діяльності і лише виконують роль засобу шахрайського заволодіння чужим майном.
Порушення умов ліцензування при здійсненні належним суб'єктом медичної практики як різновиду господарської діяльності має кваліфікуватись не за ст. 138, а за ст. 202. Здійснення лікувальної діяльності особою, яка не має належної медичної освіти, за відсутності передбачених ст. 138 наслідків слід кваліфікувати за ст. 203.
Злочин вважається закінченим з моменту настання тяжких наслідків для хворого. Під тяжкими наслідками слід розуміти спричинення смерті, заподіяння тяжкого тілесного ушкодження одній особі або тілесного ушкодження середньої тяжкості двом або більше особам. При цьому під хворим розуміється не тільки особа, яка насправді має певне захворювання, а й будь-яка інша особа, яка звернулась до винного з профілактичною метою або через те, що сама вважала себе хворою або її вважали хворою батьки, сестра. Медичною практикою дозволяється займатись лише за спеціальністю, визначеною у сертифікаті або посвідченні про спеціалізацію, за переліками відповідних медичних спеціальностей, які затверджуються МОЗ. Якщо особа бажає застосувати методи, не передбачені кваліфікаційними вимогами певної спеціальності, але дозволені у медичній практиці для лікарів або середнього медичного персоналу, до документів, які подаються для отримання ліцензії на заняття медичною практикою, додається посвідчення про опанування такими методами в закладах, яким надано право видавати посвідчення до диплома певної спеціальності державного зразка.
Медичних працівників, які займаються лікувальною діяльністю не відповідно до документально посвідченої спеціальності, у контексті відповідальності за ст. 138 також слід визнавати особами, які не мають належної медичної освіти. Не є суб'єктом цього злочину, наприклад, медична сестра, яка за плату робить призначену хворому медичну маніпуляцію, або лікар-окуліст, який за плату оглядає хворого і рекомендує йому окуляри. Якщо ці медичні послуги надаються в державному чи комунальному закладі охорони здоров'я, то незаконна вимога їх оплати може бути кваліфікована за ч. 1 ст. 184 або за ст. 354.
Якщо особа з належною медичною освітою займається проведенням розрахованих на масову аудиторію лікувальних сеансів, інших аналогічних заходів з використанням гіпнозу чи інших методів психічного або біоенергетичного впливу без отримання на такий вид медичної практики спеціального дозволу МОЗ, то вчинене, за наявності інших необхідних ознак злочину, має кваліфікуватися за ст. 142.
4. Суб'єктивна сторона злочину визначається ставленням до наслідків і характеризується необережністю.
Основи законодавства України про охорону здоров 'я від 19 листопада 1992 р. (статті 74-75).
КАП (ст. 46-2).
Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 1 червня 2000 р.
Положення про Міністерство охорони здоров'я України. Затверджене постановою КМ № 1542 від 2 листопада 2006р.
Наказ МОЗ «Про подальше удосконалення атестації лікарів» N2 359 від 19 грудня 1997 р.
Перелік вищих і середніх спеціальних навчальних закладів, підготовка і отримання звання в яких дають право займатись медичною і фармацевтичною діяльністю. Затверджений наказом МОЗ N2 195 від 25 грудня 1992 р
Наказ МОЗ N2 48 від 17 березня 1993 р. «Про порядок направлення на стажування лікарів і їх наступного допуску до лікарської діяльності».
Порядок надання права на професійну діяльність в Україні особам, які пройшли медичну або фармацевтичну підготовку в навчальних закладах іноземних країн». Затверджений наказом МОЗ N2 118-С від 19 серпня 1994 р. (у редакції наказу N2 410 від 2 7 червня 2006р.).
Положення про порядок проведення атестації лікарів. Затверджене наказом МОЗ N2 359 від 19 грудня 1997р.
Положення про організацію роботи цілителя, який здійснює медичну діяльність в галузі народної та нетрадиційної медицини. Затверджене наказом МОЗ N2 36 від 11 лютого 1998 р.
Інструкція про порядок надання Комітетом з питань народної і нетрадиційної медицини при Міністерстві охорони здоров 'я України спеціального дозволу для провадження медичної діяльності в галузі народної і нетрадиційної медицини. Порядок проведення атестації та експертизи цілительських здібностей осіб, які виявили бажання займатись медичною діяльністю в галузі народної і нетрадиційної медицини. Затверджені наказом МОЗ N2 195 від 10 серпня 2000р.
Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з медичної практики. Затверджені наказом Держпідприємництва та МОЗ N2 38/63 від 16 лютого 2001 р.
Статут державного підприємства «Комітет з питань народної і нетрадиційної медицини Міністерства охорони здоров 'я України». Затверджений наказом МОЗ № 522 від 27липня 2006р.
Порядок застосування методів психологічного і психотерапевтичного впливу. Затверджений наказом МОЗ N2 199 від 15 квітня 2008 р. (п. 10).
сестра. Медичною практикою дозволяється займатись лише за спеціальністю, визначеною у сертифікаті або посвідченні про спеціалізацію, за переліками відповідних медичних спеціальностей, які затверджуються МОЗ. Якщо особа баіжає застосувати методи, не передбачені кваліфікаційними вимогами певної спеціальності, але дозволені у медичній практиці для лікарів або середнього медичного персоналу, до документів, які подаються для отримання ліцензії на заняття медичною практикою, додається посвідчення про опанування такими методами в закладах, яким надано право видавати посвідчення до диплома певної спеціальності державного зразка.
Медичних працівників, які займаються лікувальною діяльністю не відповідно до документально посвідченої спеціальності, у контексті відповідальності за ст. 138 також слід визнавати особами, які не мають належної медичної освіти. Не є суб'єктом цього злочину, наприклад, медична сестра, яка за плату робить призначену хворому медичну маніпуляцію, або лікар-окуліст, який за плату оглядає хворого і рекомендує йому окуляри. Якщо ці медичні послуги надаються в державному чи комунальному закладі охорони здоров'я, то незаконна вимога їх оплати може бути кваліфікована за ч. 1 ст. 184 або за ст. 354.
Якщо особа з належною медичною освітою займається проведенням розрахованих на масову аудиторію лікувальних сеансів, інших аналогічних заходів з використанням гіпнозу чи інших методів психічного або біоенергетичного впливу без отримання на такий вид медичної практики спеціального дозволу МОЗ, то вчинене, за наявності інших необхідних ознак злочину, має кваліфікуватися за ст. 142.
4. Суб'єктивна сторона злочину визначається ставленням до наслідків і характеризується необережністю.
Основи законодавства України про охорону здоров 'я від 19 листопада 1992 р. (статті 74-75).
КАП (ст. 46-2).
Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 1 червня 2000 р.
Положення про Міністерство охорони здоров'я України. Затверджене постановою КМ № 1542 від 2 листопада 2006р.
Наказ МОЗ «Про подальше удосконалення атестації лікарів» N9 359 від 19 грудня 1997 р.
Перелік вищих і середніх спеціальних навчальних закладів, підготовка і отримання звання в яких дають право займатись медичною і фармацевтичною діяльністю. Затверджений наказом МОЗ № 195 від 25 грудня 1992 р.
Наказ МОЗ N9 48 від 17 березня 1993 р. «Про порядок направлення на стажування лікарів і їх наступного допуску до лікарської діяльності».
Порядок надання права на професійну діяльність в Україні особам, які пройшли медичну або фармацевтичну підготовку в навчальних закладах іноземних країн». Затверджений наказом МОЗ N9 118-С від 19 серпня 1994 р. (у редакції наказу N9 410 від 2 7 червня 2006р.).
Положення про порядок проведення атестації лікарів. Затверджене наказом МОЗ N9 359 від 19 грудня 1997 р.
Положення про організацію роботи цілителя, який здійснює медичну діяльність в галузі народної та нетрадиційної медицини. Затверджене наказом МОЗ № 36 від 11 лютого 1998 р.
Інструкція про порядок надання Комітетом з питань народної і нетрадиційної медицини при Міністерстві охорони здоров'я України спеціального дозволу для провадження медичної діяльності в галузі народної і нетрадиційної медицини. Порядок проведення атестації та експертизи цілительських здібностей осіб, які виявили бажання займатись медичною діяльністю в галузі народної і нетрадиційної медицини. Затверджені наказом МОЗ N9 195 від 10 серпня 2000 р.
Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з медичної практики. Затверджені наказом Держпідприємництва та МОЗ N9 38/63 від 16 лютого 2001 р.
Статут державного підприємства «Комітет з питань народної і нетрадиційної медицини Міністерства охорони здоров 'я України». Затверджений наказом МОЗ N9 522 від 27липня 2006р.
Порядок застосування методів психологічного і психотерапевтичного впливу. Затверджений наказом МОЗ N9 199 від 15 квітня 2008 р. (п. 10).
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "Стаття 138. Незаконна лікувальна діяльність"
  1. Стаття 132. Розголошення відомостей про проведення медичного огляду на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби
    статтях, виступах, лекціях, засобах масової інформації, надання сторонній особі документів, що містять відповідні відомості, або недбале зберігання чи втрата таких документів тощо. За наявності до цього підстав розголошення відомостей про сам факт проведення медичного огляду або про з'ясовану внаслідок його проведення відсутність невиліковної інфекційної хвороби може розглядатись як діяння, яке
  2. Стаття 134. Незаконне проведення аборту
    статтями 121, 128 або 140. Інші способи штучного переривання вагітності можуть бути різними (медикаментозний, юоретаж порожнини матки, вакуум-аспіраторний тощо), на кваліфікацію за ст. 134 не впливають і враховуються при призначенні покарання. Заподіяння смерті плоду людини після того, як почались фізіологічні роди і з'явилась можливість безпосереднього фізичного впливу на тіло дитини, є не
  3. Стаття 145. Незаконне розголошення лікарської таємниці
    статтями 145 і 387. 3. Об'єктивна сторона злочину характеризується діянням у виді розголошення лікарської таємниці, тяжкими наслідками, а також причиновим зв'язком між діянням і наслідками. Про поняття розголошення див. коментар до ст. 132. Способами розголошення можуть бути також: публічна демонстрація особи, яка страждає на психічний розлад, фотографування її чи кінозйомка, відеозапис,
  4. Стаття 158-1. Голосування виборцем на виборчій дільниці більше ніж один раз
    статтею 158-1 згідно із Законом № 1616-\/І від 21.08.2009) 1. Об'єктом злочину є виборче право громадян або їх право брати участь у референдумі, що передбачає участь громадян у виборах чи референдумі на рівних засадах: кожний громадянин України на відповідних виборах чи референдумі має один голос, який у день голосування він може використати тільки на одній виборчій дільниці. Об'єктом цього
  5. Стаття 184. Порушення права на безоплатну медичну допомогу
    статті 49, 64). Основи законодавства України про охорону здоров'я від 19 листопада 1992 р. (статті 11, 16). Рішення КС у справі про платні медичні послуги N9 15-рп від 25 листопада 1998 р. Рішення КС у справі про безоплатну медичну допомогу N9 10-рп від 29 травня 1998 р. Угода про надання медичної допомоги громадянам держав -учасниць Співдружності Незалежних Держав від 27 березня 1997р.
  6. Стаття 202. Порушення порядку зайняття господарською діяльністю та діяльністю з надання фінансових послуг
    статтею потрібно керуватись вимогами відповідних законодавчих актів, присвячених питанням ліцензування. Фізичні особи - підприємці і службові особи юридичних осіб, зокрема суб'єктів підприємництва, які здійснюють господарську діяльність взагалі без ліцензії, якщо її отримання передбачене чинним законодавством, або після направлення відповідних документів в орган ліцензування, але до отримання
  7. Стаття 319. Незаконна видача рецепта на право придбання наркотичних засобів або психотропних речовин
    статті 319 йдеться про рецепт як документ особливого обліку на право одержання лікарського препарату, що містить наркотичний засіб або психотропну речовину і який має чітко визначені форму та реквізити і видається хворому лікарем відповідного закладу охорони здоров'я. Громадяни мають право придбавати наркотичні засоби або психотропні речовини, включені до таблиць II і III Переліку, лише за
  8. Стаття 357. Викрадення, привласнення, вимагання документів, штампів, печаток, заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем або їх пошкодження
    статті 357 і 35S варто розглядати як важливу законодавчу гарантію здійснення і захисту прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб. 2. Об'єктом злочину є встановлений законодавством порядок обігу і використання офіційних та деяких приватних документів, який забезпечує нормальну діяльність підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, а також права і законні інтереси
  9. Стаття 408. Дезертирство
    статті, вчинене в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці,- карається позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років. 1. Об'єкт злочину - порядок проходження військової служби. 2. З об'єктивної сторони дезертирство полягає у діях або бездіяльності, які мають дві відповідні форми: 1) самовільне залишення військової частини або місця служби; 2) нез'явлення на службу у
  10. Стаття 424. Перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень
    статті, якщо ці дії заподіяли істотну шкоду,- карається обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк. 2. Застосування нестатутних заходів впливу щодо підлеглого або перевищення дисциплінарної влади, якщо ці дії заподіяли істотну шкоду, а також застосування насильства щодо підлеглого - караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.