| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Стаття 156. Права та обов'язки неповнолітніх батьків |
||
|
1. Неповнолітні батьки мають такі ж права та обов'язки щодо дитини, як і повнолітні батьки, і можуть їх здійснювати самостійно. 2. Неповнолітні батьки, які досягли чотирнадцяти років, мають право на звернення до суду за захистом прав та інтересів своєї дитини. 3. Неповнолітні батьки у суді мають право на безоплатну правову допомогу. 1. Неповнолітні батьки мають такий самий комплекс прав та обов'язків щодо дитини, як і повнолітні батьки. Чинне сімейне та цивільне законодавство передбачає цілу низку гарантій здійснення неповнолітніми батьками своїх батьківських прав та належного виконання ними своїх батьківських обов'язків. Так, ч. 2 ст. 23 СК передбачає можливість надання особі, яка досягла чотирнадцяти років, право на шлюб у судовому порядку, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам. При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 34 ЦК України з моменту реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла повноліття, вона набуває повної цивільної дієздатності. Повна цивільна дієздатність може бути надана неповнолітній особі, яка записана матір'ю або батьком дитини (ст. 35 ЦК України). 2. Неповнолітні батьки здійснюють свої батьківські права та виконують обов'язки самостійно. Але неповнолітні особи, по-перше, стаючи батьками та набуваючи повної цивільної дієздатності, самі не втрачають статусу дитини щодо власних батьків, а, по-друге, черес свій вік вони не є ще досить морально та фізично зрілими для того, щоб належним чином здійснювати свої батьківські права та виконувати обов'язки. Крім того, такі особи зазвичай не мають достатньої кількості власних коштів для того, щоб утримувати дитину. Для вирішення названих проблем Сімейний кодекс передбачає, що неповнолітнім батькам може бути надано допомогу у здійсненні батьківських прав та виконанні батьківських обов'язків. Таку допомогу їм зобов'язані надавати баба, дід дитини з боку того з батьків, хто є неповнолітнім (ст. 16 СК). Крім того, допомогу у здійсненні неповнолітніми батьками своїх прав та виконанні обов'язків покликаний надавати орган опіки та піклування. Якщо дитина не може самостійно здійснювати свої права, ці права здійснюють батьки, опікун або самі ці особи за допомогою батьків чи піклувальника (ч. 2 ст. 14 СК). Якщо мати чи батько дитини є неповнолітніми, крім їхньої згоди на усиновлення, потрібна згода їхніх батьків (ч. 4 ст. 217 СК). Крім того вони можуть бути позбавлені батьківських прав тільки на підставі п. п. 1, 3, 6 ч. 1 ст. 164 СК. 3. Частина 2 коментованої статті надає неповнолітнім батькам право звертатися до суду за захистом прав та інтересів своєї дитини. По суті, закріплення вказаної норми у коментованій статті не має сенсу, оскільки таке право неповнолітнім батькам надається в силу того, що вони мають ті ж права та обов'язки щодо дитини, як і повнолітні батьки, і можуть їх здійснювати самостійно, а повнолітнім батькам надається право на захист дитини (в тому числі і у судовому порядку) нормами ст. 154 СК. Крім того, відповідно до ст. 29 ЦПК України неповнолітні особи віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років можуть особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді у справах, що виникають з відносин, у яких вони особисто беруть участь. Виходячи з того, що неповнолітні батьки мають такі ж права щодо дитини,, як і повнолітні, можна зробити висновок, що перші мають право на звернення за захистом прав та інтересів своєї дитини не тільки до суду, але й до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій, а також право на самозахист своєї дитини. 4. Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Один з таких випадків передбачений ч. 3 коментованої статті. Надання неповнолітнім батькам права на безоплатну правову допомогу у суді є новелою вітчизняного сімейного законодавства. Метою безоплатної правової допомоги є інформування особи про зміст її прав та порядок їх реалізації, забезпечення рівних можливостей доступу осіб до правосуддя. Виходячи з буквального тлумачення названої норми, отримання права на безоплатну правову допомогу виникає у осіб при одночасній наявності наступних обставин: - вони є неповнолітніми; - вони записані батьком, матір'ю дитини; - у справах, які виникають з батьківських відносин. Безоплатна правова допомога може надаватися неповнолітнім батькам тільки у суді. Оплата за надання правової інформації, правових консультацій та роз'яснень, складання правових документів (звернень, довідок, запитів тощо), в тому числі процесуальних, допомога в доступі до альтернативних форм вирішення спору, зокрема медіації (посередництва), захист від обвинувачення, представництво особи в інших державних органах, крім судових, здійснюються на загальних підставах. 5. На сьогоднішній день законодавство України містить окремі розрізнені положення, які регулюють відносини щодо надання безоплатної правової допомоги, але системи, яка б забезпечувала реальний доступ осіб до такої допомоги, не створено. Так, законодавство України надає право на безоплатну правову допомогу багатьом категоріям осіб, але до цього часу державне фінансування було передбачене лише для оплати правової допомоги у кримінальних справах у випадках, визначених Кримінально-процесуальним кодексом України. На даний час не сформовано єдиної державної політики у сфері забезпечення фізичних осіб безоплатною правовою допомогою. Для сприяння розробці єдиної системи надання безоплатної правової допомоги окремим категоріям громадян була розроблена та схвалена Указом Президента України від 9 червня 2006 року № 509/2006 Концепція формування системи безоплатної правової допомоги в Україні. Цією Концепцією встановлюються загальні принципи формування і функціонування системи безоплатної правової допомоги в Україні, а також повного або часткового фінансування правової допомоги за рахунок коштів державного бюджету. Таким чином, на сьогоднішній день норма ч. 3 коментованої статті є досить доцільною, але «мертвою», оскільки не існує правового механізму реалізації неповнолітніми батьками наданого їм права. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Информация, релевантная "Стаття 156. Права та обов'язки неповнолітніх батьків" |
||
|
||