Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоСімейне право → 
« Попередня Наступна »
Е.М. Багач, Ю.В. Білоусов. Сімейний кодекс України: Науково-практичний коментар, 2010 - перейти к содержанию учебника

Стаття 156. Права та обов'язки неповнолітніх батьків


1. Неповнолітні батьки мають такі ж права та обов'язки щодо дитини, як і повнолітні батьки, і можуть їх здійснювати самостійно.
2. Неповнолітні батьки, які досягли чотирнадцяти років, мають право на звернення до суду за захистом прав та інтересів своєї дитини.
3. Неповнолітні батьки у суді мають право на безоплатну правову допомогу.
1. Неповнолітні батьки мають такий самий комплекс прав та обов'язків щодо дитини, як і повнолітні батьки. Чинне сімейне та цивільне законодавство передбачає цілу низку гарантій здійснення неповнолітніми батьками своїх батьківських прав та належного виконання ними своїх батьківських обов'язків. Так, ч. 2 ст. 23 СК передбачає можливість надання особі, яка досягла чотирнадцяти років, право на шлюб у судовому порядку, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам. При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 34 ЦК України з моменту реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла повноліття, вона набуває повної цивільної дієздатності. Повна цивільна дієздатність може бути надана неповнолітній особі, яка записана матір'ю або батьком дитини (ст. 35 ЦК України).
2. Неповнолітні батьки здійснюють свої батьківські права та виконують обов'язки самостійно. Але неповнолітні особи, по-перше, стаючи батьками та набуваючи повної цивільної дієздатності, самі не втрачають статусу дитини щодо власних батьків, а, по-друге, черес свій вік вони не є ще досить морально та фізично зрілими для того, щоб належним чином здійснювати свої батьківські права та виконувати обов'язки. Крім того, такі особи зазвичай не мають достатньої кількості власних коштів для того, щоб утримувати дитину. Для вирішення названих проблем Сімейний кодекс передбачає, що неповнолітнім батькам може бути надано допомогу у здійсненні батьківських прав та виконанні батьківських обов'язків. Таку допомогу їм зобов'язані надавати баба, дід дитини з боку того з батьків, хто є неповнолітнім (ст. 16 СК). Крім того, допомогу у здійсненні неповнолітніми батьками своїх прав та виконанні обов'язків покликаний надавати орган опіки та піклування. Якщо дитина не може самостійно здійснювати свої права, ці права здійснюють батьки, опікун або самі ці особи за допомогою батьків чи піклувальника (ч. 2 ст. 14 СК). Якщо мати чи батько дитини є неповнолітніми, крім їхньої згоди на усиновлення, потрібна згода їхніх батьків (ч. 4 ст. 217 СК). Крім того вони можуть бути позбавлені батьківських прав тільки на підставі п. п. 1, 3, 6 ч. 1 ст. 164 СК.
3. Частина 2 коментованої статті надає неповнолітнім батькам право звертатися до суду за захистом прав та інтересів своєї дитини. По суті, закріплення вказаної норми у коментованій статті не має сенсу, оскільки таке право неповнолітнім батькам надається в силу того, що вони мають ті ж права та обов'язки щодо дитини, як і повнолітні батьки, і можуть їх здійснювати самостійно, а повнолітнім батькам надається право на захист дитини (в тому числі і у судовому порядку) нормами ст. 154 СК. Крім того, відповідно до ст. 29 ЦПК України неповнолітні особи віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років можуть особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді у справах, що виникають з відносин, у яких вони особисто беруть участь.
Виходячи з того, що неповнолітні батьки мають такі ж права щодо дитини,, як і повнолітні, можна зробити висновок, що перші мають право на звернення за захистом прав та інтересів своєї дитини не тільки до суду, але й до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій, а також право на самозахист своєї дитини.
4. Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Один з таких випадків передбачений ч. 3 коментованої статті.
Надання неповнолітнім батькам права на безоплатну правову допомогу у суді є новелою вітчизняного сімейного законодавства. Метою безоплатної правової допомоги є інформування особи про зміст її прав та порядок їх реалізації, забезпечення рівних можливостей доступу осіб до правосуддя.
Виходячи з буквального тлумачення названої норми, отримання права на безоплатну правову допомогу виникає у осіб при одночасній наявності наступних обставин:
- вони є неповнолітніми;
- вони записані батьком, матір'ю дитини;
- у справах, які виникають з батьківських відносин.
Безоплатна правова допомога може надаватися неповнолітнім батькам тільки у суді. Оплата за надання правової інформації, правових консультацій та роз'яснень, складання правових документів (звернень, довідок, запитів тощо), в тому числі процесуальних, допомога в доступі до альтернативних форм вирішення спору, зокрема медіації (посередництва), захист від обвинувачення, представництво особи в інших державних органах, крім судових, здійснюються на загальних підставах.
5. На сьогоднішній день законодавство України містить окремі розрізнені положення, які регулюють відносини щодо надання безоплатної правової допомоги, але системи, яка б забезпечувала реальний доступ осіб до такої допомоги, не створено. Так, законодавство України надає право на безоплатну правову допомогу багатьом категоріям осіб, але до цього часу державне фінансування було передбачене лише для оплати правової допомоги у кримінальних справах у випадках, визначених Кримінально-процесуальним кодексом України. На даний час не сформовано єдиної державної політики у сфері забезпечення фізичних осіб безоплатною правовою допомогою. Для сприяння розробці єдиної системи надання безоплатної правової допомоги окремим категоріям громадян була розроблена та схвалена Указом Президента України від 9 червня 2006 року № 509/2006 Концепція формування системи безоплатної правової допомоги в Україні. Цією Концепцією встановлюються загальні принципи формування і функціонування системи безоплатної правової допомоги в Україні, а також повного або часткового фінансування правової допомоги за рахунок коштів державного бюджету.
Таким чином, на сьогоднішній день норма ч. 3 коментованої статті є досить доцільною, але «мертвою», оскільки не існує правового механізму реалізації неповнолітніми батьками наданого їм права.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "Стаття 156. Права та обов'язки неповнолітніх батьків"
  1. 2.2. Загальна характеристика прав дітей та батьків.
    статті 77 КпШС України за життя батьків діти не мають права на їх майно, так само як батьки не мають права і майно дітей. Таким чином, батьки мають право належне їм майно продавати, дарувати, передавати до найму, не запитуючи згоди на це дітей. Батьки можуть також позбавити спадщини за своїм заповітом (за винятком випадків, передбачених статтею 535 ЦК України, - обов'язкова частки у спадщині).
  2. 2.3. Загальна характеристика батьківських прав та обов'язків.
    статті 20, 21 КпШС України). Всі питання сім'ї вирішуються подружжям спільно, на основі взаємної згоди, повної рівності та виходячи з інтересів сім'ї в цілому та інтересів неповнолітніх дітей особисто. Особлива увага повинна виявлятися до охорони та забезпечення інтересів вагітної жінки. При відсутності згоди у вирішенні деяких питань спільного життя кожний з подружжя або двоє разом мають право
  3. Стаття 99. Порядок виконання грошових зобов'язань фізичних осіб у разі їх смерті або визнання безвісно відсутніми чи недієздатними, а також неповнолітніх осіб
    статті. 99.7. Якщо майна недієздатної або безвісно відсутньої особи недостатньо для забезпечення виконання грошових зобов'язань такої фізичної особи, а також для сплати нарахованих штрафних (фінансових) санкцій, то суми податкового боргу списуються у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби. 99.8. У разі скасування судом рішення про визнання фізичної особи
  4. Стаття 170. Особливості нарахування (виплати) та оподаткування окремих видів доходів
    статті 176 цього розділу щодо подання податковим органам інформації про виплачені доходи в установленому цим розділом порядку. Запровадження обов'язку податкового агента для професійного торговця цінними паперами, включаючи банк, не звільняє платника податку від обов'язку декларування результатів усіх операцій з купівлі та продажу інвестиційних активів, здійснених протягом звітного
  5. § 4. Ім'я та місце проживання громадянина. Акти громадянського стану
    статтями 62, 63, 166 КпШС. Громадянин має право змінити своє ім'я, якщо воно йому не подобається, по досягненні 16 років. Зміна імені проводиться органами РАГСу за місцем проживання заявника згідно з Положенням "Про порядок розгляду клопотань про зміну громадянами України прізвищ, імен, по батькові", за- твердженим Постановою Кабінету Міністрів від 27 березня 1993 р. № 233. При
  6. § 2. Дієздатність громадян
    статті 17 і 18 Закону України "Про власність"); - право бути засновниками і членами громадських об'єднань - молодіжних організацій (ст. 12 Закону України "Про об'єднання громадян"). Мінімальна дієздатність. Такою дієздатністю відповідно до ст.14 ЦК України наділені неповнолітні, які не досягли 15 років, вони мають дуже невеликий обсяг дієздатності. Мінімальна дієздатність складається з
  7. § 4. Основні інститути цивільного права зарубіжних країн
    права. Правове становище фізичних осіб у цивільних правовідносинах розкривається через категорії правоздатності (здатності бути носієм передбачених позитивним правом суб'єктивних цивільних прав та обов'язків) та дієздатності (здатності своїми діями здійснювати суб'єктивні цивільні права та обов'язки). Праву Німеччини відома й така категорія як деліктоздат-ність, тобто здатність особи нести
  8. Стаття 14. Здійснення сімейних прав
    стаття встановлює загальні правила щодо здійснення учасниками сімейних відносин свої прав. В цілому суб'єктивне сімейне право можна розглядати як гарантовану правом і законом міру можливої або дозволеної поведінки учасника сімейних відносин. У свою чергу здійснення сімейних прав - це процес задоволення особою своїх матеріальних та особистих інтересів на підставі юридичних можливостей, які вона
  9. Стаття 18. Захист сімейних прав та інтересів
    статті визначаються загальні правила щодо судового захисту сімейних прав та інтересів. В цьому знаходить свій прояв конституційний принцип, згідно з яким права і свободи людини і громадянина захищаються судом (ч. 1 ст. 55 Конституції України). Серед основних засад регулювання сімейних відносин зазначено, що кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (ч. 10 ст. 7 СК України).
  10. Стаття 22. Шлюбний вік
    статті визначається шлюбний вік жінки та чоловіка, які бажають укласти шлюб. З урахуванням норм СК України можна дійти висновку, що шлюбний вік - це біологічний вік особи, який визначається законом або, у певних випадках - судом, з досягненням якого особа набуває права на шлюб. Виходячи з ч. 2 ст. 23 СК України мінімальний шлюбний вік (незалежно від статі) в Україні встановлено у 14 років (див.