Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоСімейне право → 
« Попередня Наступна »
Е.М. Багач, Ю.В. Білоусов. Сімейний кодекс України: Науково-практичний коментар, 2010 - перейти к содержанию учебника

Стаття 158. Вирішення органом опіки спору щодо участі у вихованні дитини батьків, хто проживає окремо д неї


1. За заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї.
Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.
2. Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.
1. Право батьків на спілкування з дитиною відноситься до числа особистих. Тому його так важко забезпечувати за допомогою закону, можливості якого в цьому випадку обмежені. СК передбачає захист права того з батьків, хто проживає окремо від дитини, на виховання та спілкування з дитиною в адміністративному і судовому порядку.
В тих випадках, коли батьки не змогли досягти згоди про порядок участі того з батьків, хто проживає окремо від дитини, у вихованні дитини та спілкуванні з нею. ч. 1 коментованої статті передбачає, що цей порядок визначається органом опіки та піклування за участю батьків. Право на подання заяви про визначення порядку участі того з батьків, хто проживає окремо від дитини, у вихованні дитини та спілкуванні з нею має як той з батьків, хто проживає з дитиною, так і той, хто проживає окремо від неї.
Органи опіки та піклування після ретельного дослідження всіх обставин життя дитини (ставлення до неї батьків, їхні можливості і здібності як вихователів, вік дитини, стан її здоров'я, прихильність до батьків і т.п.) пропонують батькам встановити той або інший порядок участі того з батьків, хто проживає окремо від дитини, у вихованні та спілкуванні, виходячи з повної рівності прав батьків. Якщо спір не вдається врегулювати, оскільки батьки не прийшли до згоди, орган опіки та піклування виносить рішення, вказуючи в ньому порядок участі того з батьків, хто проживає окремо, у вихованні дитини, характер, місце, час, тривалість спілкування, іноді встановлюючи умови, при яких воно повинне здійснюватися. Рішення органом опіки та піклування має виноситися перш за все з урахуванням інтересів дитини. Той з батьків, хто проживає окремо, не має права вимагати спілкування в невстановлений час, порушувати нормальний режим життя дитини, приймати відносно неї які-небудь рішення, не погоджуючи їх з іншим з батьків, і т.п. Будь-які рішення відносно дитини повинні прийматися спільно, а у разі розбіжності спір розв'язується за допомогою органів опіки та піклування.
2. Частина 2 коментованої статті встановлює, що рішення органу опіки та піклування є обов'язковим для виконання. Той з батьків, з ким проживає дитина, зобов'язаний дозволяти зустрічі з дитиною другому з батьків. Проте тут є певна суперечність з нормою статті 19 СК, що рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання, якщо протягом десяти днів від часу його винесення заінтересована особа не звернулася за захистом своїх прав або інтересів до суду. Таким чином, невиконання рішення органу опіки та піклування протягом перших десяти днів з моменту його винесення не є протиправним. Проте коментована стаття безумовно встановлює відповідальність того з батьків, хто проживає з дитиною, за ухилення від виконання цього рішення у формі відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Через це може виникнути ситуація, коли той з батьків, хто проживає окремо від дитини, звертаючись за захистом своїх прав відповідно до норм ст. 159 СК, протягом десяти днів з моменту прийняття рішення органом опіки та піклування може звернутися до суду з позовом як про усунення цих перешкод у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, так і про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої ухиленням від виконання рішення органу опіки та піклування. Втім, задоволення вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої ухиленням від виконання рішення органу опіки та піклування при таких умовах є неможливим, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 19 СК це рішення не є обов'язковим протягом перших десяти днів з моменту його винесення.
3. Якщо той з батьків, хто проживає окремо від дитини, не звернувся протягом перших десяти днів з моменту винесення органом опіки та піклування рішення про визначення способів участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї, це рішення набуває обов'язковий характер для обох батьків. Той з батьків, хто проживає з дитиною, в разі ухилення від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов'язаний відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини. Оскільки в даному випадку мова йде не про порушення договірних відносин, а про порушення особистих немайнових прав того з батьків, хто проживає окремо від дитини, то матеріальна та моральна шкода, заподіяна ухиленням від виконання рішення органу опіки та піклування буде відшкодовуватися у порядку, передбаченому главою 82 ЦК України.
4. Коментована стаття спрямована на захист прав та законних інтересів того з батьків, який проживає окремо від дитини. Цей стан речей є порушенням основного принципу здійснення батьківських прав та виконання обов'язків - принципу їх рівності. Тому за ухилення від виконання рішення органу опіки та піклування має відповідати у разі наявності для цього підстав і той з батьків, хто проживає окремо від дитини. Крім того, в разі ухилення від виконання зазначеного рішення будь-ким з батьків шкода завдається також правам і законним інтересам дитини, тому вона теж має право на відшкодування майнової та моральної шкоди (див. п. 5 коментаря до ст. 157 СК).
5. Звернення за захистом до органів опіки та піклування не позбавляє того з батьків, хто проживає окремо від дитини, права на звернення до суду.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "Стаття 158. Вирішення органом опіки спору щодо участі у вихованні дитини батьків, хто проживає окремо д неї"
  1. 2.2. Загальна характеристика прав дітей та батьків.
    статті 77 КпШС України за життя батьків діти не мають права на їх майно, так само як батьки не мають права і майно дітей. Таким чином, батьки мають право належне їм майно продавати, дарувати, передавати до найму, не запитуючи згоди на це дітей. Батьки можуть також позбавити спадщини за своїм заповітом (за винятком випадків, передбачених статтею 535 ЦК України, - обов'язкова частки у спадщині).
  2. Стаття 7. Загальні засади регулювання сімейних відносин
    стаття визначає основні засади (принципи) регулювання сімейних відносин. В ній знаходять своє закріплення найбільш важливі, вихідні положення, що є своєрідною квінтесенцією норм сімейного закону. Основні засади регулювання сімейних відносин, що закріплені в ст. 7 СК України, пронизують усе сімейне законодавство і знаходять свій прояв в його окремих нормах. Коментована стаття значною мірою
  3. Стаття 154. Права батьків по захисту дитини
    стаття передбачає право батьків на захист прав дитини як у юрисдикційній формі (за допомогою суду, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування), так і у не юрисдикційній (самозахист дитини, повнолітніх дочки та сина). При цьому слід мати на увазі, що відносини, які виникають при реалізації батьками права на захист дитини шляхом звернення до компетентних державних органів,
  4. Стаття 159. Вирішення судом спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї
    158, 159 СК присвячуються вирішенню питання участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї. Окреме проживання робить неможливим постійний щоденний контакт одного з батьків з дитиною. Бажаним є саме систематичне спілкування дитини з тим, з батьків, що проживає окремо, а не епізодичні, несподівані зустрічі. Це спілкування не може носити формальний характер, воно повинно
  5. Стаття 161. Спір між матір'ю та батьком щодо місця проживання малолітньої дитини
    стаття встановлює основні засади вирішення спорів, які виникають між матір'ю та батьком, які проживають окремо, щодо місця проживання малолітньої дитини, якими мають керуватися як суд, так і органи опіки та піклування. Звернення до суду заінтересованої сторони можливе і у разі незгоди її з рішенням органу опіки та піклування щодо даного спору. Таке право надається кожній особі ст. 55
  6. Стаття 177. Управління майном дитини
    статті, лише з дозволу органу опіки та піклування. 4. Дозвіл органу опіки та піклування на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається в разі гарантування збереження її права на житло. 5. При вчиненні одним із батьків правочинів щодо майна малолітньої дитини вважається, що він діє за згодою другого з батьків. Другий з батьків має право звернутися до суду з вимогою про визнання
  7. Стаття 19. Участь органу опіки та піклування у захисті сімейних прав та інтересів
    статті 170 цього Кодексу. 3. Звернення за захистом до органу опіки та піклування не позбавляє особу права на звернення до суду. У разі звернення з позовом до суду орган опіки та піклування припиняє розгляд поданої йому заяви. У разі звернення з позовом до суду припиняється виконання рішення органу опіки та піклування. 4. При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні
  8. Стаття 160. Право батьків на визначення місця проживання дитини
    статті випливає, що вона спрямована на врегулювання батьками, які проживають окремо, питання, з ким з них буде проживати дитина. Право батьків на вибір місця проживання дитини має сприяти забезпеченню належного виконання батьками своїх обов'язків та безперешкодному здійсненню прав щодо виховання дитини. Визначаючи місце проживання дитини, батьки здійснюють своє право на особисте виховання
  9. § 2. Дієздатність громадян
    статті 17 і 18 Закону України "Про власність"); - право бути засновниками і членами громадських об'єднань - молодіжних організацій (ст. 12 Закону України "Про об'єднання громадян"). Мінімальна дієздатність. Такою дієздатністю відповідно до ст.14 ЦК України наділені неповнолітні, які не досягли 15 років, вони мають дуже невеликий обсяг дієздатності. Мінімальна дієздатність складається з
  10. Стаття 12. Обчислення строків, встановлених у цьому Кодексі
    стаття має відсильний характер і спрямовує до ЦК України. Такий прийом юридичної техніки є цілком виправданим, оскільки він забезпечує економію нормативного матеріалу та усунення дублювання правових норм. В сімейному праві застосовується встановлене в ЦК України подвійне визначення часу - строк та термін. Строком є певний періоду часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне