Головна
ГоловнаАдміністративне, фінансове, інформаційне правоАдміністративне право → 
« Попередня Наступна »
С.В. Пєтков. Науково-практичний коментар Кодексу України про адміністративні правопорушення, 2012 - перейти к содержанию учебника

Стаття 162/3. Порушення правил здачі дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння

Дорогоцінних металів чи дорогоцінного каміння, якщо це діяння вчинене у великому розмірі, а також ухилення від обов'язкової здачі на афінаж або для обов'язкового продажу скуплених дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, ювелірних чи побутових виробів з них або лому таких виробів - тягне за собою накладення штрафу від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Примітка. Порушення правил здачі дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння визнається здійсненим у великому розмірі, якщо вартість зазначених у цій статті предметів, незданих або непроданих, перевищує п'ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
(Доповнено статтею 162 згідно із Законом України від 15.11.2011 р. № 4025-VI)
1. Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері державного регулювання видобутку, виробництва, використання, зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контролю за операціями з ними (див. Закон України "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними").
2. Об'єктивна сторона правопорушення виражається в ухиленні від передбачених законом обов'язкової здачі на афінаж або обов'язкового продажу видобутих із надр, отриманих із вторинної сировини, піднятих чи знайдених дорогоцінних металів чи дорогоцінного каміння, якщо це діяння вчинене у великому розмірі, а також ухиленні від обов'язкової здачі на афінаж або для обов'язкового продажу скуплених дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, ювелірних чи побутових виробів з них або лому таких виробів.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними" афінаж дорогоцінних металів - це металургійний процес одержання дорогоцінних металів високої чистоти шляхом відділення від них забруднюючих домішок.
Відповідно до ст. 4 зазначеного Закону всі суб'єкти підприємницької діяльності, що займаються операціями з дорогоцінними металами, дорогоцінним камінням, передають видобуті дорогоцінні метали з руд, пісків, шліхів та інших продуктів збагачення за договорами купівлі-продажу або на умовах давальницької сировини для афінажу підприємствам. Афіновані дорогоцінні метали закуповуються в Державний фонд дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння України за рахунок коштів державного бюджету і в Державну скарбницю - за рахунок коштів Національного банку України. Афіновані дорогоцінні метали у стандартному вигляді, а також видобуте з надр або рекупероване дорогоцінне каміння в розсортованому вигляді при продажу суб'єктами їх видобування і виробництва, на умовах форвардного контракту першочергово пропонуються Міністерству фінансів та Національному банку України.
3. Суб'єкт адміністративного проступку - спеціальний (як громадяни (в т.ч. фізичні особи - підприємці), так і посадові особи суб'єктів господарювання, що мають ліцензії).
4. Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого або непрямого умислу.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "Стаття 162/3. Порушення правил здачі дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння"
  1. Стаття 251. Обмеження щодо вивезення громадянами за межі митної території України окремих товарів
    дорогоцінних металів (за винятком банківських металів, пам'ятних та ювілейних монет України із дорогоцінних металів), дорогоцінного каміння та виробів з них, а також культурних цінностей з метою їх відчуження дозволяється у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України. Порядок вивезення банківських металів, пам'ятних та ювілейних монет України із дорогоцінних металів визначається
  2. Стаття 214. Порушення правил здачі дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння
    статті предметів, не зданих або не проданих, перевищує п'ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. 1. Об'єктом злочину є економічна система України в частині забезпечення обов'язкової здачі на афінаж або обов'язкового продажу дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння. 2. Предметом злочину закон визнає: 1) видобуті із надр, отримані із вторинної сировини, підняті чи знайдені
  3. Особливості договору зберігання цінностей у банку
    дорогоцінні метали, каміння, інші коштовності та цінності. Поняття дорогоцінних металів і каміння, а також їх перелік дається в Законі України "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними" від 18 листопада 1997 p.; 2) при передачі на зберігання цінних паперів поклажодавець (клієнт) може уповноважити
  4. Стаття 217. Незаконне виготовлення, збут або використання державного пробірного клейма
    статтями 217 і 364. Злочин, передбачений ст. 217, є закінченим з моменту завершення відповідно виготовлення, збуту або використання державного пробірного клейма. 4. Суб'єкт злочину загальний. 5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. 6. Кваліфікуючою обставиною для даного злочину (ч. 2 ст. 217) є вчинення його повторно. Про поняття повторності див. ст. 32 і коментар
  5. Стаття Витрати, пов'язані із зберіганням і пересиланням речей і документів
    стаття передбачає витрати на зберігання і пересилання речей та документів, а не лише речових доказів. Правовий зміст категорії річ - значно ширший ніж категорії речового доказу. Річчю вважається будь-який предмет матеріального світу (ст. 179 ЦК). Тому поняттям «річ» охоплюються і речові докази. Спрямованість коментованої статті на більш ширше коло об'єктів обумовлена тим, що не лише речові
  6. Яке майно заборонено здавати в оренду?
    правилами Цивільного кодексу України, регулюються також спеціальним нормативним актом - - Законом України "Про оренду державного майна" (1995 р.). Крім того, деякі питання оренди регулюються законами України "Про оренду землі" (1998 р.), "Про підприємства в Україні1'1 (1991 р.), Земельним кодексом України (2002 р.) та іншими законодавчими актами, постановами і декретами Кабінету Міністрів
  7. 2.2. Зберігання речей у ломбарді
    статті 967-968), Законами України "Про заставу" від 2 жовтня 1992 р., "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" від 12 липня 2001 p., а також підзаконними актами, зокрема Положенням про порядок надання фінансових послуг ломбардами, затвердженим розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 26 квітня 2005 р. № 3981, тощо; 2)
  8. Стаття 386. Органи, уповноважені розглядати справи про порушення митних правил
    статтями 329 - 335, 337, 338, 342 - 344, 346, 347, 354, 355 цього Кодексу, розглядаються митними органами. Справи про порушення митних правил, передбачені статтями 336, 339 - 341, 345, 348 - 353 цього Кодексу, а також усі справи про порушення митних правил, вчинені особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, розглядаються місцевими судами (суддями) за місцем розташування митних
  9. Стаття 360. Приводи і підстави для порушення справи про порушення митних правил
    порушення справи про порушення митних правил є: 1) безпосереднє виявлення посадовими особами митного органу порушення митних правил; 2) повідомлення про вчинення особою порушення митних правил, отримані від інших органів (у тому числі митних); 3) повідомлення про вчинення порушення митних правил, отримані від митних та правоохоронних органів іноземних держав, а також від міжнародних
  10. Стаття 320. Відповідальність за порушення митних правил
    порушення митних правил встановлюється цим Кодексом. Суб'єктами відповідальності за порушення митних правил можуть бути громадяни, які на момент вчинення такого правопорушення досягли 16-річного віку, а також посадові особи підприємств. Притягнення до відповідальності за порушення митних правил не звільняє зазначених осіб від обов'язку сплати мита та інших податків і
  11. Стаття 142. Повернення речових доказів
    дорогоцінних металів і т. ін.). За клопотанням державних експертних установ деякі із зазначених речових доказів (зброя, отруйні речовини, наркотичні засоби та ін.) можуть бути передані їм для використання у експертній та науковій роботі у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів
  12. Стаття 322. Види стягнень за порушення митних правил
    порушення митних правил можуть бути накладені такі стягнення: 1) попередження; 2) штраф; 3) конфіскація товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил, товарів із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортних засобів, що використовувалися для переміщення
  13. Стаття 358. Порушення справи про порушення митних правил
    порушення митних правил вважається розпочатою з моменту складення протоколу про порушення митних