Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоСімейне право → 
« Попередня Наступна »
Е.М. Багач, Ю.В. Білоусов. Сімейний кодекс України: Науково-практичний коментар, 2010 - перейти к содержанию учебника

Стаття 191. Час, з якого присуджуються аліменти на дитину


1. Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
2. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за три роки.
1. Вимога про стягнення аліментів на дитину може бути подана до суду протягом усього строку існування права на утримання, тобто до досягнення дитиною повноліття. На вимоги, що випливають із сімейних відносин, включаючи вимоги про стягнення аліментів, позовна давність не поширюється, крім випадків, що передбачені у законі (ч. 1 ст. 20 СК України, ч. 2 ст. 268 ЦК України). Тому не має значення, скільки часу минуло з моменту порушення права.
Позов може бути поданий за місцем проживання позивача (стягувача аліментів) або відповідача (ст. ст. 109, 110 ЦПК України). Якщо позовна заява подана безпосередньо до суду, позов уважається поданим від дня його прийняття. Якщо позовна заява відправлена через поштове відділення зв'язку, днем подання позову вважається календарна дата, зазначена на поштовому штемпелі, а не дата його .надходження в канцелярію суду.
Суддя відмовляє у відкритті провадження по справі, якщо позовна заява про стягнення аліментів подана після смерті того з батьків, з кого стягуються аліменти, оскільки аліментні відносини не допускають правонаступництва (п. 5 ч. 2 ст. 122 ЦПК України). Суд своєю ухвалою закриває провадження по справі про стягнення аліментів у випадку смерті того з батьків, хто виступав відповідачем (п. 6 ст. 205 ЦПК України).
2. Положення ч. 1 коментованої статті має процесуальний характер. Така ж сама норма містилася в ст. 88 КпШС України В СК України вона закріплена практично без змін. За загальним правилом аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня подання позову на майбутнє.
Коментована норма також застосовується до відносин батьків щодо утримання повнолітніх дочки, сина (див. ст. 201 СК України і коментар до неї).
16 лютого 2006 р. позивачка звернулася до суду з вимогою про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, в розмірі 1/3 частки доходів відповідача.
Рішенням суду першої інстанції позов задоволений частково. Аліменти стягнені в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісяця з 10 лютого 2006 року до закінчення навчання сина.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати це рішення й стягнути аліменти в розмірі 1/10 частки його доходів, посилаючись нате, що розмір аліментів визначений судом без врахування його матеріального становища.
Апеляційним судом скарга задоволена частково, розмір аліментів зменшений до 1/6 частки доходів відповідача, з урахуванням його матеріального становища. До того ж судом першої інстанції неправильно визначений час, з якого присуджені аліменти. Відповідно до ст. ст. 191, 201 СК України аліменти необхідно стягувати від дня пред'явлення позову, тобто з 16 лютого 2006 року'.
3. Відповідно до ч. 2 коментованої норми суд може стягнути аліменти за минулий час. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені тільки при наявності підстав, установлених законом. Позивач повинен надати суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їхньої сплати. Вважається недоцільним обтяжувати відповідача виплатами за минулий період, якщо позивач не вживав заходів щодо одержання аліментів (у тому числі не подавав позов про стягнення аліментів) з особистих мотивів. Таким мотивом може бути, наприклад, бажання припинити усілякі відносини з іншою стороною після розірвання шлюбу. Не можна відмовитися від права на одержання аліментів, однак його можна не здійснювати. В цьому полягає право розпорядницької ініціативи сторін у відносинах з утримання. Припускається, що особа, добровільно беручи на себе повністю тягар з утримання дитини, передбачає пов'язані із цим складнощі й готова їх долати самостійно. Тому, якщо особа за власним бажанням не здійснювала право на одержання аліментів, а відповідач не створював до цього перешкод, аліменти за минулий час не можуть бути стягнені.
4. Таким чином, позивач має надати суду докази: а) вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача; б) ухилення відповідача від надання утримання дитині.
Заходи позивача щодо одержання аліментів з відповідача можуть полягати у неодноразових звертаннях до відповідача з вимогами про надання дитині утримання, спробах встановити його місце проживання, місце роботи, укласти договір про сплату аліментів тощо. Суд з'ясовує, з якого часу позивач вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача.
Під ухиленням від сплати аліментів у юридичній науці розуміють пряму відмову від надання утримання, а також різні дії (бездіяльність) зобов'язаної особи, спрямовані на повне або часткове ухилення від сплати аліментів: приховання особою свого дійсного розміру заробітку (доходу); зміну роботи або місця проживання з метою запобігання сплати аліментів; приховання свого місцезнаходження; інші дії, що свідчать про намір особи ухилитися від виконання обов'язку по утриманню. Іноді сюди також відносять ухилення з тією ж метою від трудової діяльності (наприклад, звільнення з роботи). Однак останнє досить сумнівно. Факт ухилення від надання утримання може мати місце в тому випадку, якщо особа має у своєму розпорядженні кошти, але не бажає їх надавати. Якщо ж особа не працює й у зв'язку із цим не має доходів, до неї не можуть застосовуватися санкції, оскільки, як відомо, примушення до праці не допускається чинним законодавством.
Ухилення від сплати аліментів полягає у винних навмисних діях (бездіяльності) відповідача. Тому позивач має надати суду докази того, що, вчиняючи тим чи іншим способом, відповідач свідомо прагнув ухилитися від виконання обов'язку по утриманню. Якщо в результаті психічного розладу, тяжкої хвороби або іншої поважної причини особа не може виконувати сімейний обов'язок, вона не вважається такою, що ухиляється від його виконання (ч. 3 ст. 15 СК України).
5. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені судом не більш ніж за три роки. Причини, з яких позивач раніше не вдавався до примусового стягнення аліментів, не мають значення й судом не з'ясовуються. Однак можливість стягнення аліментів за минулий час обмежується трьома роками, що передували пред'явленню позову. Іншими словами, при наявності передбачених законом підстав аліменти за минулий час підлягають стягненню в межах трирічного строку. Це означає, що суд може стягнути аліменти за минулий період, який є меншим або дорівнює трьом рокам. У юридичній літературі пропонується встановити правило про безумовну можливість стягнення аліментів за весь минулий час невиконання одним з батьків обов'язку по утриманню дитини як стимул до належного, добровільного виконання свого батьківського обов'язку1. З такою думкою важко погодитись. Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Протягом років обставини можуть змінюватися, а добровільне виконання обов'язку може чергуватися з його невиконанням. Через тривалий час може виявитися проблематичним або взагалі неможливим зібрати докази щодо виконання обов'язку в минулому. В разі задоволення позову про стягнення аліментів за весь минулий період відповідач ризикує бути несправедливо зобов'язаним до надання утримання вдруге.
6. При стягненні аліментів за минулий час застосовуються загальні правила визначення розміру аліментів. Аліменти можуть бути присуджені в частці від заробітку (доходу) платника і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів визначається з урахуванням обставин, передбачених у ст. 182 СК України. При цьому необхідно враховувати, що протягом минулого часу вказані обставини, зокрема матеріальний і сімейний стан відповідача, могли зазнавати значних змін. Суд приймає рішення на підставі повного і всебічного з'ясування всіх обставин справи.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "Стаття 191. Час, з якого присуджуються аліменти на дитину"
  1. 2.3. Загальна характеристика батьківських прав та обов'язків.
    статті 20, 21 КпШС України). Всі питання сім'ї вирішуються подружжям спільно, на основі взаємної згоди, повної рівності та виходячи з інтересів сім'ї в цілому та інтересів неповнолітніх дітей особисто. Особлива увага повинна виявлятися до охорони та забезпечення інтересів вагітної жінки. При відсутності згоди у вирішенні деяких питань спільного життя кожний з подружжя або двоє разом мають право
  2. Стаття 165. Доходи, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу
    статті170 цього розділу: а) творчими спілками їх членам у випадках, передбачених законом; б) Товариством Червоного Хреста України на користь отримувачів благодійної допомоги відповідно до закону; в) іншими неприбутковими організаціями (крім кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ) та благодійними фондами України, статус яких визначається відповідно до закону, на
  3. Стаття 164. Ухилення від сплати аліментів на утримання дітей
    статтею,- карається громадськими роботами на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк від двох до трьох років. (Стаття 164 із змінами, внесеними згідно із законами № 2456-І\/ від 03.03.2005 р., № 270А/І від 15 квітня 2008 р.) 1. Закони України зобов'язують батьків утримувати своїх неповнолітніх та
  4. Стаття 12. Обчислення строків, встановлених у цьому Кодексі
    стаття має відсильний характер і спрямовує до ЦК України. Такий прийом юридичної техніки є цілком виправданим, оскільки він забезпечує економію нормативного матеріалу та усунення дублювання правових норм. В сімейному праві застосовується встановлене в ЦК України подвійне визначення часу - строк та термін. Строком є певний періоду часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне
  5. Стаття 76. Право на утримання після розірвання шлюбу
    статті встановлено, що право на утримання, яке виникло в період шлюбу, не припиняється внаслідок його розірвання. Це означає, що той з колишнього подружжя, який набув право на утримання за час шлюбу, зберігає його і в подальшому. Таке право може припинятися на підставах, встановлених в законі (ст. 82 СК України). Той з колишнього подружжя, який набув за час шлюбу право на утримання, може бути
  6. Стаття 181. Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину
    статті один з батьків не виїхав на постійне проживання у державу, з якою Україна не має договорів про правову допомогу, та залишився або повернувся для постійного проживання в Україну, порядок стягнення аліментів з урахуванням сплаченої суми встановлюється законодавством. 6. Якщо після набрання рішенням суду законної сили, згідно з яким з одного із батьків стягуються аліменти, він виїжджає для
  7. Стаття 192. Зміна розміру аліментів
    статті передбачена можливість зміни розміру аліментів за рішенням суду. Розмір аліментів може бути збільшено або зменшено судом. Відповідно до коментованої статті суд може змінити розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю сторін. Якщо між батьками укладений договір про сплату аліментів, визначений у ньому розмір коштів на утримання дитини може бути змінений за домовленістю
  8. Стаття 201. Застосування норм цього Кодексу до відносин щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина
    стаття містить відсильну норму. Вона не закріплює самостійних правил, а відсилає до окремих статей гл. 15 СК України, що регулюють відносини по утриманню батьками своїх дітей. Так, до відносин по утриманню батьками повнолітніх дочки, сина застосовуються норми про: а) відрахування аліментів за ініціативою платника (ст. 187 СК України); б) договір про сплату аліментів (ст. 189 СК України); в)
  9. Стаття 202. Підстави виникнення обов'язку повнолітніх дочки, сина утримувати батьків
    статті вказано, що, якщо мати, батько були позбавлені батьківських прав і ці права не були поновлені, обов'язок утримувати матір, батька у дочки, сина, щодо яких вони були позбавлені батьківських прав, не виникає. Ця норма встановлює міру відповідальності, яка застосовується до осіб, позбавлених батьківських прав, у майбутньому. Таке правило закріплювалося й раніше. Відповідно до ст. 74 КпШС
  10. Стаття 122. Відкриття провадження у справі
    статті правом на пред'явлення позову наділені також прокурор, органи, організації та особи, зазначені в ст. 45 цього Кодексу. Отже, закон і їх відносить до юридично заінтересованих осіб, але характер їх заінтересованості істотно інший, ніж у сторін і третіх осіб, тому що позов вони пред'являють на захист інтересів інших осіб. Передумови підрозділяються на позитивні і негативні, залежно від