| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Стаття 191. Час, з якого присуджуються аліменти на дитину |
||
|
1. Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову. 2. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за три роки. 1. Вимога про стягнення аліментів на дитину може бути подана до суду протягом усього строку існування права на утримання, тобто до досягнення дитиною повноліття. На вимоги, що випливають із сімейних відносин, включаючи вимоги про стягнення аліментів, позовна давність не поширюється, крім випадків, що передбачені у законі (ч. 1 ст. 20 СК України, ч. 2 ст. 268 ЦК України). Тому не має значення, скільки часу минуло з моменту порушення права. Позов може бути поданий за місцем проживання позивача (стягувача аліментів) або відповідача (ст. ст. 109, 110 ЦПК України). Якщо позовна заява подана безпосередньо до суду, позов уважається поданим від дня його прийняття. Якщо позовна заява відправлена через поштове відділення зв'язку, днем подання позову вважається календарна дата, зазначена на поштовому штемпелі, а не дата його .надходження в канцелярію суду. Суддя відмовляє у відкритті провадження по справі, якщо позовна заява про стягнення аліментів подана після смерті того з батьків, з кого стягуються аліменти, оскільки аліментні відносини не допускають правонаступництва (п. 5 ч. 2 ст. 122 ЦПК України). Суд своєю ухвалою закриває провадження по справі про стягнення аліментів у випадку смерті того з батьків, хто виступав відповідачем (п. 6 ст. 205 ЦПК України). 2. Положення ч. 1 коментованої статті має процесуальний характер. Така ж сама норма містилася в ст. 88 КпШС України В СК України вона закріплена практично без змін. За загальним правилом аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня подання позову на майбутнє. Коментована норма також застосовується до відносин батьків щодо утримання повнолітніх дочки, сина (див. ст. 201 СК України і коментар до неї). 16 лютого 2006 р. позивачка звернулася до суду з вимогою про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, в розмірі 1/3 частки доходів відповідача. Рішенням суду першої інстанції позов задоволений частково. Аліменти стягнені в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісяця з 10 лютого 2006 року до закінчення навчання сина. В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати це рішення й стягнути аліменти в розмірі 1/10 частки його доходів, посилаючись нате, що розмір аліментів визначений судом без врахування його матеріального становища. Апеляційним судом скарга задоволена частково, розмір аліментів зменшений до 1/6 частки доходів відповідача, з урахуванням його матеріального становища. До того ж судом першої інстанції неправильно визначений час, з якого присуджені аліменти. Відповідно до ст. ст. 191, 201 СК України аліменти необхідно стягувати від дня пред'явлення позову, тобто з 16 лютого 2006 року'. 3. Відповідно до ч. 2 коментованої норми суд може стягнути аліменти за минулий час. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені тільки при наявності підстав, установлених законом. Позивач повинен надати суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їхньої сплати. Вважається недоцільним обтяжувати відповідача виплатами за минулий період, якщо позивач не вживав заходів щодо одержання аліментів (у тому числі не подавав позов про стягнення аліментів) з особистих мотивів. Таким мотивом може бути, наприклад, бажання припинити усілякі відносини з іншою стороною після розірвання шлюбу. Не можна відмовитися від права на одержання аліментів, однак його можна не здійснювати. В цьому полягає право розпорядницької ініціативи сторін у відносинах з утримання. Припускається, що особа, добровільно беручи на себе повністю тягар з утримання дитини, передбачає пов'язані із цим складнощі й готова їх долати самостійно. Тому, якщо особа за власним бажанням не здійснювала право на одержання аліментів, а відповідач не створював до цього перешкод, аліменти за минулий час не можуть бути стягнені. 4. Таким чином, позивач має надати суду докази: а) вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача; б) ухилення відповідача від надання утримання дитині. Заходи позивача щодо одержання аліментів з відповідача можуть полягати у неодноразових звертаннях до відповідача з вимогами про надання дитині утримання, спробах встановити його місце проживання, місце роботи, укласти договір про сплату аліментів тощо. Суд з'ясовує, з якого часу позивач вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача. Під ухиленням від сплати аліментів у юридичній науці розуміють пряму відмову від надання утримання, а також різні дії (бездіяльність) зобов'язаної особи, спрямовані на повне або часткове ухилення від сплати аліментів: приховання особою свого дійсного розміру заробітку (доходу); зміну роботи або місця проживання з метою запобігання сплати аліментів; приховання свого місцезнаходження; інші дії, що свідчать про намір особи ухилитися від виконання обов'язку по утриманню. Іноді сюди також відносять ухилення з тією ж метою від трудової діяльності (наприклад, звільнення з роботи). Однак останнє досить сумнівно. Факт ухилення від надання утримання може мати місце в тому випадку, якщо особа має у своєму розпорядженні кошти, але не бажає їх надавати. Якщо ж особа не працює й у зв'язку із цим не має доходів, до неї не можуть застосовуватися санкції, оскільки, як відомо, примушення до праці не допускається чинним законодавством. Ухилення від сплати аліментів полягає у винних навмисних діях (бездіяльності) відповідача. Тому позивач має надати суду докази того, що, вчиняючи тим чи іншим способом, відповідач свідомо прагнув ухилитися від виконання обов'язку по утриманню. Якщо в результаті психічного розладу, тяжкої хвороби або іншої поважної причини особа не може виконувати сімейний обов'язок, вона не вважається такою, що ухиляється від його виконання (ч. 3 ст. 15 СК України). 5. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені судом не більш ніж за три роки. Причини, з яких позивач раніше не вдавався до примусового стягнення аліментів, не мають значення й судом не з'ясовуються. Однак можливість стягнення аліментів за минулий час обмежується трьома роками, що передували пред'явленню позову. Іншими словами, при наявності передбачених законом підстав аліменти за минулий час підлягають стягненню в межах трирічного строку. Це означає, що суд може стягнути аліменти за минулий період, який є меншим або дорівнює трьом рокам. У юридичній літературі пропонується встановити правило про безумовну можливість стягнення аліментів за весь минулий час невиконання одним з батьків обов'язку по утриманню дитини як стимул до належного, добровільного виконання свого батьківського обов'язку1. З такою думкою важко погодитись. Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Протягом років обставини можуть змінюватися, а добровільне виконання обов'язку може чергуватися з його невиконанням. Через тривалий час може виявитися проблематичним або взагалі неможливим зібрати докази щодо виконання обов'язку в минулому. В разі задоволення позову про стягнення аліментів за весь минулий період відповідач ризикує бути несправедливо зобов'язаним до надання утримання вдруге. 6. При стягненні аліментів за минулий час застосовуються загальні правила визначення розміру аліментів. Аліменти можуть бути присуджені в частці від заробітку (доходу) платника і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів визначається з урахуванням обставин, передбачених у ст. 182 СК України. При цьому необхідно враховувати, що протягом минулого часу вказані обставини, зокрема матеріальний і сімейний стан відповідача, могли зазнавати значних змін. Суд приймає рішення на підставі повного і всебічного з'ясування всіх обставин справи. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Информация, релевантная "Стаття 191. Час, з якого присуджуються аліменти на дитину" |
||
|
||