Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоСімейне право → 
« Попередня Наступна »
Е.М. Багач, Ю.В. Білоусов. Сімейний кодекс України: Науково-практичний коментар, 2010 - перейти к содержанию учебника

Стаття 196. Відповідальність за прострочення сплати аліментів


1. При виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
2. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
3. Неустойка не сплачується, якщо платник аліментів є неповнолітнім.
1. Для стимулювання учасників сімейних відносин до виконання своїх обов'язків у СК України закріплено низку норм, які передбачають міри відповідальності за їхнє невиконання. Однією з яскравих новел є відповідальність у вигляді неустойки за прострочення сплати аліментів. У КпШС України 1969 р. не містилося норми, яка закріплювала б спеціальну форму відповідальності за неналежне виконання аліментного зобов'язання.
2. Проблеми сімейно-правової відповідальності завжди викликали гострі дискусії. У науці не вироблено єдиної позиції по багатьом моментам аж до теперішнього часу. Наріжним каменем є питання про те, чи можна вважати примусове стягнення аліментів мірою відповідальності. Це питання вирішується окремими вченими у різні способи залежно від того, який зміст вони вкладають у поняття санкції й відповідальності.
На думку одних учених, стягнення аліментів у судовому порядку саме по собі вже є юридичною відповідальністю, оскільки обов'язок тут здійснюється в результаті владного примусового втручання держави. Те, що ніяких додаткових обов'язків до тих, які батьки мали до моменту покладення на них юридичної відповідальності, не виникає, не вважається принциповим. Поряд з цим свого часу пропонувалося виділяти як специфічну рису сімейно-правової відповідальності те, що вона не виражається у формі покладання додаткового обтяження на зобов'язану особу.
Інші вчені вважають, що стягнення аліментів у судовому порядку не є відповідальністю, хоч і являє собою санкцію, тому що містить елемент примусу. Не будь-яка санкція, що встановлена у випадку порушення зобов'язання, є реалізацією відповідальності. Санкції поділяють на дві основні групи: міри відповідальності й міри захисту. Тобто поняття санкції й відповідальності не ідентичні. Відповідальність являє собою систему заходів примусового характеру, які застосовуються до правопорушника й викликають в його майновій сфері негативні наслідки. При стягненні аліментів у судовому порядку платник не несе жодного додаткового обтяження. На думку окремих учених, широке розуміння відповідальності, коли примусове виконання обов'язку саме по собі вважається мірою відповідальності, приводить до фактичної безвідповідальності, оскільки така відповідальність нічим не обтяжує правопорушника, окрім примусового виконання того обов'язку, який існував незалежно від (без) правопорушення3. У зв'язку із цим у юридичній літературі пропонувалося ввести систему спеціальних мір відповідальності, зокрема закріпити в сімейному законодавстві відповідальність за несплату аліментів.
Таким чином, необхідно відзначити прогресивність норми коментованої статті, в якій уперше в сімейному законодавстві передбачена спеціальна міра відповідальності за прострочення сплати аліментів - неустойка (пеня).
3. Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, що боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. В теорії розрізняють законну та договірну неустойки. Законною є неустойка, яку закріплено в законі. Відповідно договірною є неустойка, якщо вона визначена сторонами в договорі.
Згідно з ч. 1 коментованої статті розмір законної неустойки (пені) складає один відсоток від суми несплачених аліментів за кожний день прострочення.
Словосполучення «суми несплачених аліментів за кожний день прострочення», яке використовується в законі, на практиці одержало різні тлумачення. Деякі суди при визначенні розміру неустойки рахують неустойку, виходячи із загальної суми боргу, яка збільшується кожного місяця. Це призводить до невиправданого збільшення розміру неустойки. Тому треба наголосити на тому, що при вирахуванні розміру неустойки сума боргу за попередній час до заборгованості за наступний час не додається. При щомісячній сплаті аліментів сума неустойки рахується за кожен окремий місяць. Крім того, необхідно зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 550 ЦК України відсотки на неустойку не нараховуються. Таким чином, при щомісячній сплаті аліментів сума неустойки (пені) визначається у розмірі одного відсотка від суми аліментів за кожен день прострочення. Наприклад, 1 % від 100 грн. (сума аліментів за місяць) при простроченні в один місяць (з тридцяти днів) складатиме 30 грн. Заборгованість за три місяці буде складати приблизно 90 грн., за шість місяців відповідно - 180 грн. Сума неустойки варіюватиметься залежно від кількості днів в місяці, за який нараховується пеня.
Відповідно до ч. 1 ст. 552 ЦК України сплата неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі. Таким чином, сплата неустойки не звільняє платника аліментів від виплати заборгованості за аліментами.
4. При розгляді справ про стягнення аліментів суд відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК повинен роз'яснювати сторонам їхню відповідальність за прострочення сплати (п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 p.). Втім, залучення до відповідальності платника аліментів є правом, а не обов'язком одержувача аліментів. Тому неустойка не стягується, якщо одержувач відмовляється від здійснення такого права.
5. За загальним правилом умовою застосування юридичної відповідальності є винна протиправна поведінка особи. Стягнення неустойки можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти, наприклад, у зв'язку з її ухиленням від сплати аліментів, розшуком, перебуванням за кордоном тощо.
Якщо заборгованість утворилася з вини інших осіб, стягнення неустойки не допускається. Відповідно до ч. 3 ст. 550 ЦК України кредитор не має права на неустойку у випадку, якщо боржник не відповідає за порушення зобов'язання (ст. 617 цього Кодексу). На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками (п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 p.). Платник аліментів також не повинен нести відповідальність, якщо заборгованість утворилася у зв'язку з несвоєчасним або неправильним перерахуванням аліментних сум бухгалтерією організації, у якій працює платник. Згідно з російським законодавством в такому випадку одержувач аліментів може позивати проти організації про стягнення суми, яка підлягає утриманню з боржника (платника аліментів) і яка не утримана з вини цієї організації. При цьому стягувач звільняється від сплати державного збору (ч. 2 ст. 394 ЦПК РФ, ст. 91 Закону РФ «Про виконавче провадження»). В українському законодавстві цей момент відповідним чином не врегульований.
Стягнення неустойки не допускається, якщо заборгованість утворилася з вини виконавчої служби, наприклад, внаслідок несвоєчасного оформлення, пересилання виконавчого листа, іншої затримки з виконанням рішення суду про стягнення аліментів у зв'язку з недоліками в діяльності органів виконавчої служби. Відповідно до законодавства рішення суду про стягнення аліментів у межах платежів, обчислених за один місяць, а також про стягнення всієї суми боргу по цих виплатах, якщо рішенням передбачене її негайне стягнення, підлягає негайному виконанню (ст. 367 ЦПК, ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 p. № 606-XIV). Державний виконавець відкриває виконавче провадження не пізніше наступного дня після одержання виконавчого документа й у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» провадить відповідні виконавчі дії. По виконавчих документах про стягнення аліментних платежів виконавець починає вчиняти виконавчі дії не пізніше, ніж в 5-ден-ний строк від дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Якщо заборгованість утворилася у зв'язку з порушенням державним виконавцем строків здійснення виконавчого провадження, неустойка із платника аліментів не стягується.
Невірно триматися думки, що в одержувача аліментів не виникає права на неустойку, якщо платник аліментів доведе, що їх несплата стала наслідком його тяжкої хвороби2. Відповідно до коментованої статті відповідальність платника не настає, якщо заборгованість за аліментами утворилася не з його вини. В СК України не визначено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, в даному випадку слід звернутися до норм цивільного законодавства (ст. 8 СК України), які визначають підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за його порушення, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної чинності. Таким чином, тяжка хвороба платника аліментів не може розглядатися як підстава звільнення його від відповідальності. Разом з тим ця обставина може бути врахована судом при вирішенні питання про повне або часткове звільнення платника від сплати заборгованості за аліментами (див. ч. 2 ст. 197 СК України і коментар до неї).
6. Форма вини платника аліментів не має принципового значення.
При розгляді справи суд виходить із презумпції вини платника аліментів. Відповідно до ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
7. Обсяг заборгованості, що підлягатиме стягненню, залежить від того, в яких діях полягала винна поведінка платника аліментів. Заборгованість за аліментами стягується за весь минулий час тільки в тому випадку, якщо аліменти не стягувалися у зв'язку з розшуком платника аліментів або з перебуванням його за кордоном (див. ч. 2 ст. 194 СК України і коментар до неї). В свою чергу загальний розмір коштів, що стягуватимуться як неустойка, залежатиме від часу, за який стягуватиметься заборгованість. Відповідно до російського законодавства стягнення заборгованості за аліментами за весь минулий період і неустойки можливе у випадку, якщо стягнення аліментів не провадилося з вини платника аліментів незалежно від того, в чому полягали його винні дії(ч. 2 ст. 113, ст. 115 СК РФ).
8. Коментована стаття розрахована винятково на випадки сплати аліментів у судовому порядку. В ній зазначено, що одержувач має право на неустойку у разі прострочення сплати аліментів, стягуваних за рішенням суду. Якщо аліменти сплачуються не за рішенням суду, а відповідно до укладеного між батьками договору, передбачена ст. 196 СК санкція застосовується при наявності прямої вказівки на це в договорі (п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 р. «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»).
Таким чином, якщо аліменти на дитину виплачуються за договором, зазначена в законі санкція не застосовується до несправного платника аліментів, якщо про це немає прямої вказівки в договорі. Відповідно до ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Батьки можуть встановити в договорі про сплату аліментів відповідальність за його порушення у вигляді неустойки. У випадку невиконання одним з батьків свого обов'язку за договором неустойка (штраф, пеня) включається до виконавчого напису, якщо це передбачено умовами договору (п. 289 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 20/5 від 03.03.2004 p.).
Якщо сторони не визначили цього питання в договорі, очевидно, можуть застосовуватися відповідні норми ЦК України, які визначають Наслідки порушення грошового зобов'язання (ст. 8 СК України). Так, в ч. 6 ст. 625 ЦК України вказано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
9. В СК України не передбачена можливість стягнення збитків за прострочення сплати аліментів, що стягуються за рішенням суду. Відповідно до ч. 4 ст. 15 СК України невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін. У юридичній літературі пропонується закріпити в СК України відповідальність за прострочення виконання аліментного зобов'язання також у вигляді відшкодування збитків, у частині, яка не покрита неустойкою, але тільки реальних, тому що аліменти стягуються не для одержання доходів, а для забезпечення існування певної особи. Відповідно до ч. 2 ст. 115 СК РФ одержувач аліментів вправі стягнути з особи, зобов'язаної сплачувати аліменти за рішенням суду, і а винна в несвоєчасній сплаті аліментів, всі заподіяні простроченням виконання аліментних зобов'язань збитки в частині, що не покрита неустойкою.
Дійсно, одержувач аліментів нерідко зазнає збитків у разі прострочення сплати аліментів. Такі збитки можуть виникати внаслідок дій самого одержувача аліментів, які він змушений вчиняти для забезпечення дитини в період не надходження аліментних платежів. Одержувач аліментів з метою виторгу коштів може на невигідних для себе умовах продати, закласти майно, укласти договір позики коштів під відсотки тощо. В результаті прострочення сплати аліментів може статися порушення одержувачем своїх зобов'язань за кредитним договором (наприклад, щодо придбання дитячої коляски, комп'ютера, лижного устаткування тощо). У такому випадку він втрачає кошти у розмірі щомісячних внесків, відсотків за час користування кредитом, сум по оплаті послуг банку по оформленню кредиту. У багатьох випадках сума неустойки може виявитися недостатньою, щоб покрити всі понесені одержувачем аліментів збитки у зв'язку з порушення зобов'язання платником. Тому можливість стягнення одержувачем аліментів реальних збитків не повинна виключатися. В договорі про сплату аліментів сторони можуть на свій розсуд визначати форми відповідальності за його порушення. При цьому вони мають виходити з принципу справедливості, добросовісності та розумності (ч. 9 ст. 7 СК України).
10. Відповідно до ч. 2 коментованої статті розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів. З окремих випадках суд може повністю або частково звільнити платника навіть від сплати заборгованості (див. ст. 197 СК України та коментар до неї). В нормі зазначено, що суд при вирішенні питання про зменшення розміру неустойки враховує матеріальний та сімейний стан платника аліментів. Втім, суд, безперечно, може визнати достатньою для цього підставою обставину, яка стосується тільки матеріального або сімейного стану платника аліментів. Неустойка виконує компенсаційну, поряд з іншими, функцію. Тому матеріальний і сімейний стан одержувача аліментів також необхідно враховувати при зменшенні розміру неустойки. На жаль, в нормі це не передбачено.
11. У разі подання одержувачем аліментів позову про стягнення заборгованості та неустойки платник в свою чергу може подати зустрічний позов про зменшення їх розміру. Норма ч. 2 коментованої статті залишає широкі можливості для судового розсуду. Суд може відмовити в позові про зменшення розміру неустойки, якщо визнає несуттєвими обставини, що заявлені в обґрунтування вимоги.
Позивачка звернулася до суду з позовом про стягнення 1174 грн. неустойки за прострочення сплати аліментів за рішенням районного суду від 27.04.2005 р. Відповідач звернувся із зустрічним позовом про звільнення від сплати заборгованості за аліментами.
Рішенням міськрайонного суду від 9.02.2006 р. первинний позов задоволений частково, у задоволенні зустрічного позову відмовлено. В апеляційних скаргах позивачка й відповідач просять скасувати рішення суду й задовольнити їхні позовні вимоги.
Колегія суддів задовольнила апеляційну скаргу позивачки і залишила без задоволення скаргу відповідача, виходячи з наступних підстав. З матеріалів справи виходить, що за рішенням районного суду від 27.04.2005 р. відповідач зобов'язаний виплачувати аліменти на повнолітнього сина в період його навчання в розмірі 100 грн. щомісяця до досягнення сином 23 років. Виконавчий лист виписаний 3.08.2005 р. За цей час відповідач по 1.02.2006 р. повинен сплатити аліменти в сумі 1100 грн. Відповідач аліменти сплатив частково, має заборгованість у сумі 576 грн. 94 коп. Відповідач є приватним підприємцем, має можливість виплачувати аліменти.
З огляду на зазначені обставини суд прийшов до висновку про те, що позивачка має право на стягнення неустойки (пені) і підстави для звільнення відповідача від сплати аліментів відсутні.
Однак колегія не може погодитися з висновками суду про наявність підстав для зменшення розміру неустойки. У рішенні суду не наведено доказів матеріального й сімейного стану платника, які можуть бути підставою для такого зменшення. Довідка про доходи відповідача судом до уваги не береться, тому що не відображає дійсного доходу відповідача. Народження дитини у відповідача від іншого шлюбу також не є підставою для зменшення розміру неустойки1.
12. Відповідно до ч. 3 коментованої статті неустойка не сплачується, якщо платник аліментів є неповнолітнім. Таким чином, закон звільняє неповнолітніх батьків, з вини яких виникла заборгованість, від сплати неустойки. В інших випадках звільнення від сплати неустойки не передбачається.
13. Відповідальність за прострочення сплати аліментів передбачена в СК України вперше. Закон регулює відносини, які виникли з дня набрання ним чинності. Якщо відносини виникли раніше і регулювалися законом, який втратив чинність, новий закон застосовується до прав і обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. СК України набрав чинності 1 січня 2004 року. Тому неустойка не може вираховуватися від суми заборгованості, яка виникла за період до 1 січня 2004 р.
14. Крім неустойки певні міри відповідальності можуть бути застосовані до батьків, які ухиляються від виконання обов'язків по утриманню дитини, в майбутньому (ч. 2 ст. 202, ст. 204 СК України). Вказані норми покликані справляти стимулюючий та превентивний вплив на платника аліментів.
Однією із правових гарантій, спрямованих на захист інтересів аліментоуповноваженої особи, є норми Кримінального Кодексу України, які встановлюють кримінальну відповідальність за злісне ухилення від виконання аліментних обов'язків (ст. ст. 164, 165 КК України).
12. Норми коментованої статті також застосовуються до регулювання відносин щодо утримання між іншими особами, які визначені в СК України (ч. 5 ст. 194, ст. 201 СК України).
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "Стаття 196. Відповідальність за прострочення сплати аліментів"
  1. Стаття 78. Договір подружжя про надання утримання
    статті випливає, що подружжя може укласти договір про надання утримання навіть за відсутності вказаних в законі підстав для надання утримання. Подружжя може визначити в договорі про надання утримання (шлюбному договорі) умови виникнення права на утримання. При цьому сторони можуть відійти від положень сімейного законодавства і на власний розсуд визначити свої права і обов'язки, наприклад,
  2. Стаття 189. Договір між батьками про сплату аліментів на дитину
    статті суб'єктами договору про сплату аліментів на дитину є її батьки. Право на укладення договору передбачено в нормі тільки для батьків. В юридичній літературі пропонується визнати суб'єктом такого договору неповнолітню дитину, яка досягла 14 років. Така пропозиція обґрунтовується тим, що в СК України кожному учаснику сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, надане право на
  3. Стаття 201. Застосування норм цього Кодексу до відносин щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина
    стаття містить відсильну норму. Вона не закріплює самостійних правил, а відсилає до окремих статей гл. 15 СК України, що регулюють відносини по утриманню батьками своїх дітей. Так, до відносин по утриманню батьками повнолітніх дочки, сина застосовуються норми про: а) відрахування аліментів за ініціативою платника (ст. 187 СК України); б) договір про сплату аліментів (ст. 189 СК України); в)
  4. § 6. Припинення зобов'язань
    відповідальність згідно з правилами ч. 2 ст. 612 ЦК. 8. Припинення зобов'язання смертю фізичної особи має місце в тих випадках, коли виконання неможливе без особистої участі боржника, або виконання призначене особисто для кредитора, або зобов'язання в інший спосіб нерозривно пов'язане з особою кредитора. Таким чином, це можливо, швидше за все, у вигляді винятку - необхідною умовою є особистий
  5. § 2. Особливості договору оренди державного та комунального майна
    статті, сторонам договору оренди дозволяється встановити ставку оренди із визначенням грошового еквівалента в іноземній валюті. При цьому, виходячи з вимог ст. З Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" про те, що валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та
  6. § 3. Способи забезпечення виконання господарських зобов'язань
    статтями ЦК такі способи. Неустойка (штраф, пеня) - грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ст.549 - 552 ЦК). Різновидами неустойки є штраф і пеня. Штраф - вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми
  7. § 3. Класифікація господарсько - правових санкцій
    статтями 543-544 ЦК. Наприклад, завдання збитків покупцеві за договором поставки було завдано в результаті невиконання контрагентами постачальника договірних зобов'язань. Учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути у порядку регресу повернути витрачені кошти з третіх осіб. Державні (комунальні) підприємства за наявності підстав зобов'язані вжити заходів щодо
  8. 2.4. Санкції за порушення антимонопольного законодавства
    статтями 4 - 6 Закону України "Про обмеження монополізму ..." , тобто діянь, які кваліфіковані даним законом як правопорушення; 2) неналежне виконання (відхилення від виконання чи несвоєчасне виконання) рішень Антимонопольного комітету України і його територіальних відділень про припинення порушень антимонопольного законодавства, відновленні первісного стану чи зміні угод, що суперечать
  9. Стаття 129. Пеня
    статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день
  10. Стаття 159. Безнадійна та сумнівна заборгованість
    статті. 159.1.2. Платник податку - покупець зобов'язаний зменшити витрати на вартість заборгованості, визнану судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає день набрання законної сили рішення суду про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису. Платник податку - продавець у разі якщо суд не задовольняє