Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоСімейне право → 
« Попередня Наступна »
Е.М. Багач, Ю.В. Білоусов. Сімейний кодекс України: Науково-практичний коментар, 2010 - перейти к содержанию учебника

Стаття 249. Права та обов'язки опікуна, піклувальника щодо дитини


1. Опікун, піклувальник зобов'язаний виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, психічний, духовний розвиток, забезпечити одержання дитиною повної загальної середньої освіти.
Опікун, піклувальник має право самостійно визначати способи виховання дитини з урахуванням думки дитини та рекомендацій органу опіки та піклування.
2. Опікун, піклувальник має право вимагати повернення дитини від будь-якої особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду.
3. Опікун, піклувальник не має права перешкоджати спілкуванню дитини з її батьками та іншими родичами, за винятком випадків, коли таке спілкування суперечить інтересам дитини.
4. Цивільні права та обов'язки опікуна, піклувальника встановлюються Цивільним кодексом України.
5. Підстави для виникнення права на оплату послуг опікуна та піклувальника, її розмір і порядок виплати встановлюються Кабінетом Міністрів України.
1. У частині першій коментованої статті визначено права та обов'язки опікуна та піклувальника. Звичайно, що перелік прав та обов'язків, визначених у ст. 249 СК, не є вичерпним. Опікун, піклувальник зобов'язаний виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, психічний, духовний розвиток, забезпечити одержання дитиною повної загальної середньої освіти.
Опікун, піклувальник має право самостійно визначати способи виховання дитини з урахуванням думки дитини та рекомендацій органу опіки та піклування.
Опікуни (піклувальники) зобов'язані подавати щорічно, не пізніше 1 лютого, до органів опіки та піклування звіт про свою діяльність за минулий рік щодо захисту прав та інтересів підопічних, у тому числі щодо збереження належного їм майна та житла. На вимогу органів опіки та піклування опікуни (піклувальники) зобов'язані подавати звіти в інший визначений ними термін. Після припинення опіки та піклування опікуни (піклувальники) зобов'язані подати загальні звіти про свою діяльність.
2. Оскільки опікун або піклувальник мають особисто брати участь у процесі виховання підопічного, забезпечувати необхідні умови для його всебічного розвитку, вони вправі вимагати повернення дитини від будь-якої особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду. Якщо буде доведено, що особа яка утримувала дитину діяла поза її бажанням або не в її інтересах, до такої особи можуть бути застосовані санкції передбачені чинним законодавством.
3. У випадку, якщо у дитини залишилися рідні баба, дід, сестра, брат, тітка, дядько або у випадку, якщо батьків було позбавлено батьківських прав по відношенню до дитини, однак є рішення уповноваженого органу про можливість їх побачення з дитиною, опікун, піклувальник не має права перешкоджати спілкуванню дитини з цими особами. Якщо спілкування дитини з зазначеними особами призводить до погіршення відносин між нею та опікуном піклувальником або до психічної нестабільності дитини, опікун або піклувальник може наполягати на забороні такого спілкування.
4. Щодо цивільних прав та обов'язків опікуна або піклувальника, то вони визначені як Цивільним кодексом України, а саме ст. ст. 63, 67, 68, 69, 70, 71, 72, 73, 75, так і іншими нормативними актами.
5. Якщо виходити із норми, закріпленої у п. 4.12 Правил опіки та піклування, обов'язки та послуги з опіки та піклування виконуються опікунами і піклувальниками безоплатно (п. 4.12 Правил опіки та піклування). Однак, підстави для виникнення права на оплату послуг опікуна та піклувальника, її розмір і порядок виплати встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Не слід плутати оплату послуг опікунів та піклувальників з виплатою соціальної допомоги. За загальним правилом, оплата послуг здійснюється на підставі договору. Так, згідно із ст. 901 ЦК за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Розмір оплати за надані послуги встановлюється договором і у будь-якому разі не залежить від отримання третьою особою будь-яких субсидій, субвенцій або аліментів.
Щодо призначення соціальної допомоги, то її нарахування починається не з моменту укладення договору або набуття законної сили рішенням відповідного уповноваженого органу державної влади, а лише з моменту написання відповідної заяви. У випадку відсутності такої заяви соціальна допомога не виплачується (постанова Кабінету Міністрів України від 04.04.2007 N 605 "Про проведення експерименту з призначення і виплати державної соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які перебувають під опікою (піклуванням) і проживають у сім'ях опікунів (піклувальників), за принципом "гроші ходять за дитиною").
Порядок та розмір виплати такої соціальної допомоги встановлено у постанові Кабінету Міністрів України від 04.04.2007 N 605, де зазначено, що соціальна допомога виплачується за заявою опікуна або піклувальника з моменту подання такої заяви щомісяця до 20 числа опікуну (піклувальнику) на підставі платіжних документів, що готуються уповноваженим органом, через визначену в установленому порядку банківську установу шляхом перерахування на особовий рахунок опікуна (піклувальника) в такій установі за його вибором або через державне підприємство поштового зв'язку за місцем проживання дитини.
Розмір соціальної допомоги до досягнення дітьми 18-річного віку становить два прожиткових мінімуми для дітей відповідного віку. Якщо дитині виплачуються призначені в установленому порядку пенсія, аліменти, стипендія, державна допомога, розмір соціальної допомоги визначається як різниця між двома прожитковими мінімумами для дитини відповідного віку та розміром призначених пенсії, аліментів, стипендії, державної допомоги за попередній повний місяць, що діють на день надходження заяви про призначення соціальної допомоги.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "Стаття 249. Права та обов'язки опікуна, піклувальника щодо дитини"
  1. Стаття 293. Ухвали, на які можуть бути подані скарги окремо від рішення суду
    статті вже неодноразово зверталась увага у коментарях до інших статей (див., наприклад, коментар до ст. 135 ЦПК). Дана стаття у цілому правильно поділяє ухвали суду першої інстанції за можливістю їх оскарження на дві групи. Перша група - це ухвали, які можуть бути самостійним об'єктом апеляційного оскарження, тобто такі, які можуть бути оскаржені незалежно від наявності судового рішення та його
  2. Стаття 99. Порядок виконання грошових зобов'язань фізичних осіб у разі їх смерті або визнання безвісно відсутніми чи недієздатними, а також неповнолітніх осіб
    статті. 99.7. Якщо майна недієздатної або безвісно відсутньої особи недостатньо для забезпечення виконання грошових зобов'язань такої фізичної особи, а також для сплати нарахованих штрафних (фінансових) санкцій, то суми податкового боргу списуються у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби. 99.8. У разі скасування судом рішення про визнання фізичної особи
  3. § 2. Види особистих немайнових прав, не пов'язаних з майновими
    статтях 31, 34 і 63. Особисті немайнові інтереси громадян визначаються їх множинністю, що, в свою чергу, породжує різні цивільно-правові форми їх регулювання. Тому охорона особистих немайнових прав повинна здійснюватися шляхом визнання за суб'єктами окремих видів особистих немайнових прав, кожному з яких притаманні свої специфічні засоби захисту. Індивідуалізація особистості - ще одна важлива
  4. § 2. Дієздатність громадян
    статті 17 і 18 Закону України "Про власність"); - право бути засновниками і членами громадських об'єднань - молодіжних організацій (ст. 12 Закону України "Про об'єднання громадян"). Мінімальна дієздатність. Такою дієздатністю відповідно до ст.14 ЦК України наділені неповнолітні, які не досягли 15 років, вони мають дуже невеликий обсяг дієздатності. Мінімальна дієздатність складається з
  5. Стаття 7. Загальні засади регулювання сімейних відносин
    стаття визначає основні засади (принципи) регулювання сімейних відносин. В ній знаходять своє закріплення найбільш важливі, вихідні положення, що є своєрідною квінтесенцією норм сімейного закону. Основні засади регулювання сімейних відносин, що закріплені в ст. 7 СК України, пронизують усе сімейне законодавство і знаходять свій прояв в його окремих нормах. Коментована стаття значною мірою
  6. Стаття 8. Застосування до регулювання сімейних відносин Цивільного кодексу України
    статті визначається порядок застосування до сімейних відносин норм цивільного законодавства. Вона має принципово важливе значення. Закріплення цієї норми в СК України є свідченням недостатності норм сімейного законодавства для регулювання сімейних відносин, тому застосування норм ЦК є цілком виправданим. Хоча сімейні відносини і мають суттєві особливості, все ж таки за своєю природою вони
  7. Стаття 10. Застосування аналогії закону та аналогії права
    стаття визначає порядок усунення прогалин в сімейному праві (законодавстві). Необхідність такої норми пов'язана з тим, що в законі не можуть бути передбачені усі норми, що регулюють сімейні відносини, які потребують свого врегулювання. Сімейні відносини різноманітні, а соціальне життя - рухливе. У зв'язку з цим може виникнути необхідність визначення певного правила, яке не закріплено в законі
  8. Стаття 14. Здійснення сімейних прав
    стаття встановлює загальні правила щодо здійснення учасниками сімейних відносин свої прав. В цілому суб'єктивне сімейне право можна розглядати як гарантовану правом і законом міру можливої або дозволеної поведінки учасника сімейних відносин. У свою чергу здійснення сімейних прав - це процес задоволення особою своїх матеріальних та особистих інтересів на підставі юридичних можливостей, які вона
  9. Стаття 15. Виконання сімейних обов'язків
    статті визначається загальний порядок виконання учасниками сімейних відносин своїх обов'язків. Суб'єктивний сімейний обов'язок - це вид і міра належної поведінки особи як учасника сімейних правовідносин, тобто сфера належного. Сімейні обов'язки тісно пов'язані із сімейними правами, оскільки наявність певного обов'язку у одного з учасників таких відносин свідчить про наявність відповідного права у
  10. Стаття 126. Визначення походження дитини від батька за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою
    права та обов'язки, і відповідно будь-який фактичний батько може без обмежень подати спільну заяву з матір'ю дитини про визнання свого батьківства. А отже, батьківські права та обов'язки можуть виникнути незалежно від віку батьків, і оскільки саме по собі визнання батьківства засноване на факті зачаття дитини даною особою, то така особа має право визнавати своє батьківство з того ж віку, коли
© 2014-2020  yport.inf.ua