| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Стаття 251. Порушення ветеринарних правил |
||
|
Порушення ветеринарних правил, яке спричинило поширення епізоотії або інші тяжкі наслідки,- карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк. 1. Основним безпосереднім об'єктом злочину є встановлений порядок захисту тваринного світу в частині дотримання ветеринарних правил, попередження і боротьби із заразними хворобами диких і свійських тварин. Додатковим об'єктом можуть бути здоров'я населення (у разі поширення безпосередньо або через інфіковані продукти тваринництва хвороб, здатних передаватись від тварин людям), інші блага (наприклад, інтереси тваринництва як галузі сільськогосподарського виробництва). 2. Предметом злочину є: 1) тварини (свійські, дикі, сільськогосподарські (велика рогата худоба, коні, свині, вівці, кози), зоопаркові, циркові, лабораторні тощо), птиця, інші представники фауни, здоров'я яких охороняється спеціальними правилами (зокрема, бджоли, риби, раки, молюски, шовкопряди), їхні ембріони, запліднена ікра; 2) продукти тваринного походження (наприклад, м'ясо і м'ясопродукти, молоко і молокопродукти, рибопродукти, яйця, продукти бджільництва); 3) сировина тваринного походження (шкіра, кістки, кров, хутро, пух, пір'я, роги, копита, кишки, кокони шовкопрядів тощо); 4) корми тваринного походження (у т. ч. борошно м'ясне, рибне, кров'яне, кісткове, живі корми для риб, молочні продукти та їхні похідні) і кормові добавки (зокрема, білки, амінокислоти, кормові дріжджі та їхні суміші). 3. Об'єктивна сторона злочину характеризується сукупністю трьох ознак: 1) діяння - порушення ветеринарних правил; 2) тяжкі наслідки; 3) причиновий зв'язок між діянням і наслідками. Під ветеринарними правилами слід розуміти вимоги, які регулюють діяльність фізичних і юридичних осіб у галузі ветеринарної медицини і містяться в ряді нормативних актів. Ветеринарними є правила, які встановлені для боротьби з епізоотіями, заразними та масовими незаразними захворюваннями тварин, правила проведення протиепізоотичних, лікувальних, лабораторно-діагностичних, радіологічних та інших заходів, зокрема карантинних. До карантинних хвороб належать особливо небезпечні заразні захворювання тварин, що можуть завдати значної шкоди здоров'ю тварин і погіршити якість харчових продуктів або сировини тваринного походження (ящур, везикулярний стоматит, везикулярна хвороба свиней, чума великої рогатої худоби, чума дрібних жуйних, інфекційна плевропневмонія великої рогатої худоби, катаральна гарячка овець, африканська чума свиней, класична чума свиней, чума птиці, ньюкаслська хвороба, віспа овець та кіз, сибірка). Диспозиція ст. 257 є бланкетною, що у кожному конкретному випадку вимагає встановлення того, які саме ветеринарні правила порушені особою і в яких нормативних актах ці правила закріплені. Ветеринарні правила можуть бути порушені шляхом вчинення дії або бездіяльності (виробництво або продаж заражених продуктів чи сировини тваринного походження, продаж хворих тварин; неповідомлення або несвоєчасне повідомлення органів державної ветеринарної медицини про виникнення захворювання тварин, їх забій, загибель (вимушене дорізування) або невластиву поведінку, непред'явлення тварин для проведення ветеринарного огляду, профілактичних і лікувально-профілактичних оброблень, досліджень або щеплень; неподання продукції тваринного і рослинного походження для проведення ветеринарно-санітарної експертизи; невиконання законних вимог спеціалістів державних установ ветеринарної медицини щодо здійснення протиепізоотичних, обмежувальних та інших ветеринарних заходів; недотримання під час забою, переробки та утилізації продукції тваринного походження встановлених санітарних правил; невиконання заходів, спрямованих на обладнання неблагополучних ферм відповідними ветеринарно-санітарними об'єктами; недотримання вимог правового режиму карантину тварин (наприклад, прогін худоби через карантинну зону або заготівля кормів на карантинній території для вивезення їх в інші господарства; ввезення в Україну поголів'я великої рогатої худоби, овець, кіз, свиней з господарств, неблагополучних щодо бруцельозу); використання хворих або підозрюваних у захворюванні тварин та їх приплоду для відтворення стада; недотримання обмежень, встановлених для санітарно-захисних зон худобомогильників (будівництво тваринницьких приміщень, ферм, житлових будинків, начальних закладів, спортивних споруд, джерел централізованого водопостачання тощо)). Діяльність з виробництва, змішування або приготування кормів із використанням при цьому м'ясо-кісткового борошна та інших продуктів від жуйних тварин, що можуть спричинити захворювання тварин на губчастоподібну енцефалопатію або іншу її форму, має здійснюватись на окремих потужностях (об'єктах) і на підставі окремого експлуатаційного дозволу державного органу ветеринарної медицини. Таким чином, здійснення вказаної діяльності не на окремій потужності та (або) без отримання належного дозволу має визнаватись порушенням ветеринарних правил. У силу прямої вказівки закону до тяжких наслідків належить епізоотія (про її поняття див. коментар до ст. 113). Іншими тяжкими наслідками можуть визнаватися, зокрема, масове отруєння людей або тяжке захворювання на відповідну хворобу хоча б однієї людини, масове захворювання або падіж худоби за відсутності ознак епізоотії, великі матеріальні збитки, пов'язані із запровадженням карантинних заходів, зниженням якості або втратою продукції і сировини тваринного походження, масова загибель дичини, бджіл або риби. Для притягнення особи до відповідальності за ст. 251 потрібно встановити, що тяжкі наслідки перебувають у причинному зв'язку з порушенням ветеринарних правил, а не викликані іншими факторами, наприклад природними чинниками або діями, які не пов'язані з порушенням таких правил (скажімо, використання води із джерела, забрудненого токсичними речовинами). Злочин вважається закінченим з моменту настання тяжких наслідків. Порушення ветеринарних правил, що не спричинило зазначених наслідків, тягне за собою адміністративну відповідальність (статті 107, 107-1, 188-22 КАП). Якщо порушення ветеринарних правил поєднувалось з використанням підробленого ветеринарного свідоцтва, сертифіката або довідки (ці документи характеризують ветеринарно-санітарний стан супроводжуваних вантажів і благополуччя місцевості їх походження щодо заразних хвороб тварин), дії винного потребують додаткової кваліфікації за відповідною частиною ст. 358. Така ж кримінально-правова оцінка має даватись у випадках підроблення та використання підроблених ідентифікаційних документів, що видаються на тварину (паспорт великої рогатої худоби і ветеринарна картка до такого паспорта, паспорт коня, реєстраційне свідоцтво свині, вівці, кози). 4. Суб'єкт злочину загальний. Переважно ними є особи, діяльність яких пов'язана з утриманням, транспортуванням, торгівлею тваринами, із виробництвом, переробкою, зберіганням та реалізацією продуктів і сировини тваринного походження, а також працівники ветеринарної медицини та державної санітарно-епідеміологічної служби. 5. За своїм змістом суб'єктивна сторона цього злочину збігається із суб'єктивною стороною злочину, передбаченого ст. 247. Закон України «Про бджільництво» від 22 лютого 2000 р. Закон України «Про ветеринарну медицину» в редакції від 16 листопада 2006р. Закон України «Про рибу, інші водні живі ресурси та харчову продукцію з них» бід 6 лютого 2003 р. Закон України «Про молоко та молочні продукти» від 24 червня 2004 р. Закон України «Про ідентифікацію та реєстрацію тварин» від 4 червня 2009 р. Перелік протиепізоотичних, лікувальних, лабораторно-діагностичних, радіологічних та інших ветеринарно-санітарних заходів, що проводяться органами державної ветеринарної медицини за рахунок коштів державного бюджету, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим і місцевих бюджетів. Додаток Мг 1 до постанови КМN9 478 від 15 серпня 1992 р. Положення про Державний департамент ветеринарної медицини. Затверджене постановою КМN9 1075 від ЗО серпня 2007р. Перелік особливо небезпечних (карантинних) хвороб тварин. Затверджений постановою КМN9 1006 від 8 серпня 2007р. Положення про карантинний ветеринарно-міліцейський пост. Затверджене постановою КМ N9 394 від 29 березня 2002 р. Положення про підрозділ ветеринарної міліції з проведення карантинних ветеринарних заходів. Затверджене постановою КМ№ 395 від 29 березня 2002 р. Положення про Державну фармакологічну комісію ветеринарної медицини. Затверджене постановою КМN9 807 від 6 червня 2007р. Положення про державну реєстрацію ветеринарних препаратів. Положення про державну реєстрацію кормових добавок, преміксів та готових кормів. Затверджені постановою КМ N9 1349 від 21 листопада 2007р. Порядок видачі експлуатаційного дозволу. Затверджений постановою КМ N9 978 від 5 листопада 2008 р. Порядок видачі дозволу на ввезення на територію України тварин, продуктів тваринного походження, репродуктивного матеріалу, біологічних продуктів, патологічного матеріалу, ветеринарних препаратів, субстанцій, кормових добавок, преміксів та кормів. Затверджений постановою КМ Мг 652 від 1 липня 2009 р. Наказ ДДВМ «Про затвердження інструкцій про заходи з профілактики та боротьби з інфекційними хворобами тварин: бруцельозом, сибіркою, хворобою Теїиена свиней та анемією коней» N9 4 від 25 січня 2000 р. Наказ Головного державного інспектора ветеринарної медицини України «Про невідкладні заходи попередження і ліквідації проявів захворювання великої рогатої худоби на губчастоподіб- ну енцефалопатію та інші пріонні інфекції» N9 23 від 12 березня 2001 р. Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з проведення дезінфекційних, дезінсекційних, дератизаційних робіт (на об 'єктах ветеринарного контролю). Затверджені наказом Держпідприємництва і МАП N9 95/185 від 2 липня 2001 р. Ветеринарно-санітарні правила для птахівницьких господарств і вимоги до їх проектування. Затверджені наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України № 53 від 3 липня 2001 р. Наказ Головного державного інспектора ветеринарної медицини України «Про затвердження інструкцій про заходи з профілактики та ліквідації інфекційного бронхіту курей, інфекційного ларинготрахеїту птахів, хвороби Марека у курей та Інструкції про заходи боротьби з грипом птиці» № 78 від 17 жовтня 2001 р. Інструкція щодо профілактики та ліквідації захворювання тварин на ящур. Затверджена наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України N° 99 від 7 грудня 2001 р. Правила передзабійного ветеринарного огляду тварин і ветеринарно-санітарної експертизи м 'яса та м'ясних продуктів. Затверджені наказом ДДВМ № 28 від 7 червня 2002 р. Інструкція про заходи з профілактики та ліквідації захворювання птиці на пастерельоз. Затверджена наказом ДДВМ N° 69 від 4 грудня 2002 р. Інструкція про заходи з профілактики та ліквідації захворювання птиці сальмонельозами. Затверджена наказом ДДВМ N° 7 від 5 лютого 2003 р. Положення про спеціалізовану державну лабораторію ветеринарної медицини з хвороб риб та інших гідробіонтів. Затверджене наказом ДДВМ МАП N° 29 від 24 березня 2004 р. Правила видачі ветеринарних документів на вантажі, що підлягають обов 'язковому ветеринар- но-санітарному контролю та нагляду. Затверджені наказом ДДВМ МАП N° 32 від 19 квітня 2005р. Інструкція з профілактики та ліквідації туберкульозу птиці. Затверджена наказом ДДВМ МАП N° 64 від 28 серпня 2006р. Ветеринарно-санітарні вимоги утримання птиці в особистих селянських господарствах. Затверджена наказом ДДВМ N° 100 від 19 грудня 2006р. Інструкція щодо профілактики та боротьби з африканською чумою свиней. Затверджена наказом ДДВМ N° 77 від 31 липня 2007 р. Положення про головні управління ветеринарної медицини в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Затверджене наказом Державного комітету ветеринарної медицини України N° 8 від 4 лютого 2008 р. Інструкція щодо діагностики, профілактики та боротьби з губчастоподібною енцефало- патією великої рогатої худоби. Затверджена наказом Державного комітету ветеринарної медицини України N° 180 від 4 вересня 2008 р. Правила облаштування і утримання діючих (існуючих) худобомогильників та біотермічних ям для захоронення трупів тварин у населених пунктах України. Затверджені наказом Державного комітету ветеринарної медицини України N° 232 від 27 жовтня 2008 р. Інструкція з профілактики та боротьби з туберкульозом тварин. Затверджена наказом Державного комітету ветеринарної медицини України N° 316 від 3 вересня 2009р. Інструкція з профілактики та ліквідації псевдомонозу птиці. Затверджена наказом Державного комітету ветеринарної медицини України N° 479 від 26 листопада 2009 р. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Информация, релевантная "Стаття 251. Порушення ветеринарних правил" |
||
|
||