|
« Попередня
|
|
Наступна » |
|
|
|
Стаття 256. Припинення договору про патронат
|
|
1. Договір про патронат припиняється у разі відмови від нього вихователя або дитини, яка досягла чотирнадцяти років.
До призначення дитині нового вихователя або передання дитини іншій особі, навчальному закладові, закладові охорони здоров'я або соціального захисту вихователь, який відмовився від договору, зобов'язаний піклуватися про дитину.
2. Договір про патронат може бути розірваний за згодою сторін або за рішенням суду в разі невиконання вихователем своїх обов'язків або якщо між ним та дитиною склалися стосунки, які перешкоджають виконанню обов'язків за договором.
1. За загальним правилом, договір про патронат припиняється у разі досягнення дитиною повноліття (ст. 252 СК). Однак за наявності відповідних підстав договір про патронат може бути припинений до досягнення дитиною повноліття. Договір про патронат припиняється у разі відмови від нього вихователя або дитини, яка досягла чотирнадцяти років. Відмова від договору може бути зумовлена погіршенням фінансового стану вихователя, неможливістю надалі виконувати свої функції тощо. В коментованій статті також закріплено право відмови від договору і за дитиною, яка досягла чотирнадцяти років. Однак, хоча у ч. 1 ст. 256 СК передбачена відмова від договору дитини, практично це неможливо, оскільки стороною договору є не дитина, а орган опіки та піклування (ст. 252 СК). Оскільки договір про патронат укладається між патронажним вихователем та органом опіки та піклування, який діє в інтересах дитини, то і відмова від договору може бути здійснена органом опіки і піклування, а в такому разі дитина має поставити питання про відмову від договору про патронат перед органом опіки і піклування. І лише у тому випадку, якщо орган опіки та піклування відмовиться задовольнити вимоги дитини, дитина має право звернутися до суду з вимогою про розірвання договору про патронат (ч. 2 ст. 256 СК).
Абзац другий ч. 1 ст. 256 СК чітко встановлює, що у разі відмови від договору, права та обов'язки вихователя, якими була наділена особа за договором, не припиняються, а тривають до моменту призначення дитині опікуна або піклувальника, передання дитини в спеціалізований заклад або передання іншій особі.
2. У ч. 2 ст. 256 СК наведено перелік підстав розірвання договору про патронат. Слід зазначити, що договір про патронат може бути розірвано як за згодою сторін, так і за рішенням суду. За згодою сторін договір патронату може бути розірвано з будь-яких підстав за умови, якщо сторони дійдуть висновку про недоцільність або неможливість подальшого існування договірних відносин.
За рішенням суду договір про патронат може бути розірваний з наступних підстав: 1) в разі невиконання вихователем своїх обов'язків; 2) якщо між вихователем та дитиною склалися стосунки, які перешкоджають виконанню обов'язків за договором. Ініціатором розірвання договору про патронат може бути як орган опіки та піклування, так і безпосередньо дитина, яка досягла 14 років і права якої порушуються.
Неповнолітні особи віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, можуть особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді у справах, що виникають з відносин, у яких вони особисто беруть участь, якщо інше не встановлено законом (ч. 2 ст. 29 ЦПК). У тому випадку, коли дитина не досягла 14 років та за умови, що вона може висловити свою думку про питання, які безпосередньо її стосуються, її думка повинна бути врахована. Свою думку стосовно існування договору про патронат дитина може висловити представнику органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування у разі заявлення дитиною негативної позиції щодо існуючого договору про патронат, виконання патронажним вихователем його обов'язків, повинен здійснити перевірку. Якщо під час перевірки буде встановлено, що патронатний вихователь не виконує, виконує не в повній мірі свої обов'язки або буде встановлено факт психологічної несумісності дитини та патронатного вихователя, орган опіки та піклування повинен ініціювати розірвання договору про патронат.
|
| « Попередня |
|
Наступна » |
|
= Перейти до змісту підручника = |
|
|
Информация, релевантная "Стаття 256. Припинення договору про патронат" |
- Стаття 7. Загальні засади регулювання сімейних відносин
1. Сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами. 2. Сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. 3. Сімейні відносини регулюються лите у тій частині, у якій це є допустимим і можливим з точки зору інтересів їх учасників та інтересів суспільства. 4. Регулювання сімейних відносин здійснюється з урахуванням права
- Стаття 9. Регулювання сімейних відносин за домовленістю (договором) сторін
1. Подружжя, батьки дитини, батьки та діти, інші члени сім'ї та родичі, відносини між якими регулює цей Кодекс, можуть врегулювати свої відносини за домовленістю (договором), якщо це не суперечить вимогам цього Кодексу, інших законів та моральним засадам суспільства. 2. Особи, які проживають однією сім'єю, а також родичі за походженням, відносини яких не врегульовані цим Кодексом, можуть
- Стаття 10. Застосування аналогії закону та аналогії права
Якщо певні сімейні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами або домовленістю (договором) сторін, до них застосовуються норми цього Кодексу, які регулюють подібні відносини (аналогія закону) Якщо до регулювання сімейних відносин неможливо застосувати аналогію закону, вони регулюються відповідно до загальних засад сімейного законодавства (аналогія права).
- Стаття 170. Відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав
1. Суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам -
- 3.1. Цивільний кодекс УСРР 1922 р.
Підготовка проекту ЦК УСРР 1922 р. відбувалася в умовах і на засадах, загальних для більшості тодішніх радянських республік. Тому, природно, що вказівки і зауваження В.І. Леніна відносно ЦК РРФСР слугували орієнтиром і для розробників проекту ЦК УСРР (Української Соціалістичної Радянської Республіки). Принципово важливим було положення про зосередження в руках радянської держави основних
- 3.2. ЦК УРСР 1963 р
ЦК УРСР був прийнятий 18 липня 1963 р. і введений в дію з 1 січня 1964 р. ЦК складався з преамбули і 8 розділів, що містять 572 статті. Назви розділів: І - "Загальні положення"; II - "Право власності"; ЦІ - "Зобов'язальне право"; IV - "Авторське право"; V - "Право на відкриття"; VI - "Винахідницьке право"; VII - "Спадкове право"; VIII - "Правоздатність іноземців і осіб без громадянства.
- 5.1. Поняття юридичного факту. Юридична сукупність
Юридичні факти у цивільному праві - це обставини, наявність яких тягне встановлення, зміну, припинення або інші трансформації цивільних прав і обов'язків (цивільних правовідносин). Від юридичних фактів відрізняють так звані "юридичні умови" - обставини, що мають юридичне значення для настання правових наслідків, але пов'язані з ними не прямо, а через проміжні ланки (С. !саков). Наприклад,
- § 7. Диференціація дієздатності фізичної особи
На відміну від правоздатності дієздатність пов'язана зі здійсненням громадянином вольових дій, що припускає досягнення певного рівня психічної зрілості. Критеріями є вік, а також стан психічного здоров'я. З урахуванням цих критеріїв можна виокремити декілька видів дієздатності фізичних осіб: 1) повну дієздатність; 2) часткову дієздатність; 3) неповну дієздатність. Повна дієздатність
- § 6. Виникнення та припинення юридичних осіб
Традиційно у радянському та пострадянському цивільному праві розрізняли три способи виникнення юридичних осіб: розпорядчий, нормативно-явочний і дозвільний. Розпорядчий порядок виникнення юридичної особи має місце в тому випадку, коли вона створюється внаслідок розпорядження (вираження волі) власника майна або його представника. Це було характерним способом створення державних юридичних осіб.
- § 2. Цивільна правоздатність держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад у цивільних відносинах
Цивільна правоздатність держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад, у поєднанні з поняттям їх дієздатності, утворює єдину категорію - цивільну правосуб'єктність зазначених суб'єктів. Цивільна правоздатність держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад - це соціально-правова можливість бути суб'єктом цивільних правовідносин. Основні засади участі держави та
|