Головна
ГоловнаКримінальне, кримінально-процесуальне правоКримінальне право → 
« Попередня Наступна »
М. І. Мельник, М. І. Хавронюк. Науково-практичний коментар кримінального кодексу України, 2010 - перейти к содержанию учебника

Стаття 289. Незаконне заволодіння транспортним засобом


1. Незаконне заволодіння транспортним засобом -
карається штрафом від однієї тисячі до однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років, або позбавленням волі на той самий строк.
2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або поєднані з насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, або вчинені з
- проникненням у приміщення чи інше сховище, або якщо вони завдали значної
матеріальної шкоди,-
караються позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років з конфіскацією майна або без такої.
3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою або поєднані з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, або якщо вони завдали великої матеріальної шкоди,-
караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої.
4. Звільняється від кримінальної відповідальності судом особа, яка вперше вчинила дії, передбачені цією статтею (за винятком випадків незаконного заволодіння транспортним засобом із застосуванням насильства до потерпілого чи погрозою застосування такого насильства), але добровільно заявила про це правоохоронним органам, повернула транспортний засіб власнику і повністю відшкодувала завдані збитки.
Примітка. 1. Під незаконним заволодінням транспортним засобом у цій статті слід розуміти вчинене умисно, з будь-якою метою протиправне вилучення будь-яким способом транспортного засобу у власника чи користувача всупереч їх волі.
2. Відповідно до частини другої цієї статті під повторністю слід розуміти вчинення таких дій особою, яка раніше вчинила незаконне заволодіння транспортним засобом або злочин, передбачений статтями 185, 186,187, 189-191, 262, 410 цього Кодексу.
3. Відповідно до частин другої і третьої цієї статті матеріальна шкода визнається значною у разі заподіяння реальних збитків на суму від ста до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а великою - у разі заподіяння реальних збитків на суму понад двісті п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
(Стаття 289 в редакції Закону № 2903-ІУ/ еід 22 вересня 2005 р., зі змінами, внесеними згідно із Законом N9 270-Уі від 15 квітня 2008 р.)
1. Основним безпосереднім об'єктом злочину є контрольоване використання транспортних засобів, перелічених у примітці до ст. 286. Ці транспортні засоби виступають предметом цього злочину (про їх поняття див. коментар до ст. 286). Його додатковим обов'язковим або факультативним об'єктом - залежно від конкретного способу вчинення цього злочину - можуть виступати життя та здоров'я особи, власність, інші блага.
2. Об'єктивна сторона злочину полягає у незаконному заволодінні транспортним засобом. Систематичний аналіз норм Особливої частини КК дає змогу виділити такі ознаки діяння при вчиненні цього злочину: 1) воно полягає лише в активній поведінці - дії; 2) дія проявляється в отриманні можливості керувати таким транспортним засобом; 3) поведінка винного є незаконною, він не має ані дійсного, ані уявного права на транспортний засіб, заволодіння яким здійснює; 4) заволодіння транспортним засобом здійснюється без чітко вираженого і дійсного волевиявлення власника або законного користувача транспортного засобу. При цьому воля потерпілого або ігнорується (при таємному заволодінні), або подавляється (при застосуванні насильства або погрози його застосування), або ж фальсифікується (при заволодінні шляхом обману).
Поняття заволодіння транспортним засобом дано у п. 1 примітки до ст. 289: ним слід вважати умисне протиправне вилучення транспортного засобу з будь-якою метою у власника або законного користувача всупереч їх волі (з місця стоянки або під* час руху) шляхом запуску двигуна, буксирування, завантаження на інший транспортний засіб, примусового відсторонення зазначених осіб від керування, примушування їх до початку або продовження руху тощо. Таке заволодіння може бути вчинене таємно чи відкрито, шляхом обману чи зловживання довірою, із застосуванням насильства чи погроз.
Закінченим злочин вважається з моменту, коли транспортний засіб почав рухатися унаслідок запуску двигуна чи буксирування або ж перевезення на іншому транспортному засобі, а якщо заволодіння відбувається під час руху такого засобу,- з моменту встановлення контролю над ним.
Проникнення в кабіну, гараж чи інше сховище, спробу запустити двигун або буксирувати транспортний засіб з метою заволодіння ним необхідно розглядати як замах на вчинення злочину.
3. Суб'єктом злочину є особа, яка не має права на користування транспортним засобом, щодо якого здійснюється незаконне заволодіння.
Суб'єктами цього злочину не можуть виступати: а) водії транспортних засобів, закріплених за ними адміністрацією підприємств, установ, організацій, в яких працюють такі водії; б) особи, відповідальні за технічний стан та експлуатацію транспортних засобів, закріплених за ними (начальник колони, інженер з експлуатації тощо);
в) особи, яким власник видав доручення на управління транспортним засобом;
г) співвласники транспортного засобу; д) особи, які користуються транспортним засобом за згодою власника чи законного користувача, хоча б ця згода і не була належно оформлена. Кримінальній відповідальності за злочин, передбачений ч. 1 ст. 289, підлягають осудні особи, які досягли 16-річного, а за злочини, передбачені частинами 2 та 3 ст. 289,- 14-річного віку.
4. Суб'єктивна сторона злочину характеризується умислом. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони злочину є мета. Проте вона в законі не конкретизована, чим підкреслюється, що змістом кримінально-правової заборони заволодіння транспортним засобом може бути як заволодіння ним з наміром ніколи не повертати його власникові (законному володільцю), так і з наміром використати його для проїзду у певний пункт або для прогулянки, а потім повернути власникові (законному володільцю) чи кинути на дорозі.
5. Кваліфікуючими ознаками незаконного заволодіння транспортним засобом є вчинення цього діяння: 1) за попередньою змовою групою осіб; 2) повторно; 3) у поєднанні з насильством, що не є небезпечним для життя або здоров'я потерпілого, або погрозою застосування такого насильства; 4) з проникненням у приміщення чи інше сховище або 5) завдання значної матеріальної шкоди (ч. 2 ст. 289).
Поняття повторності щодо цього злочину визначене у п. 2 примітки до ст. 289. Про поняття насильства, що не є небезпечним для життя або здоров'я потерпілого, та погрози застосування такого насильства - коментар до ст. 186, про поняття про- никнення в приміщення чи інше сховище - коментар, викладений у Загальних положеннях до розділу VI Особливої частини КК.
Заволодіння транспортним засобом за попередньою змовою групою осіб має місце у випадку, коли дві і більше особи заздалегідь, тобто до початку виконання дій, які становлять об'єктивну сторону складу злочину, домовилися про спільне його вчинення, незалежно від того, хто з них керував цим засобом. Проте не підлягають кримінальній відповідальності за ст. 289 особи, які не брали участі у вилученні транспортного засобу, але після заволодіння ним винною особою здійснили поїздку на ньому.
Особливо кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його:
1) організованою групою;
2) у поєднанні з насильством, небезпечним для життя або здоров'я потерпілого або з погрозою застосування такого насильства;
3) заподіяння великої матеріальної шкоди (ч. З ст. 289).
Про поняття організованої групи - див ст. 28 і коментар до неї, про поняття насильства, небезпечного для життя або здоров'я потерпілого, та погрози застосування такого насильства див. коментар до ст. 187.
Поняття значної матеріальної шкоди (ч. 2 ст. 289) та великої матеріальної шкоди (ч. З ст. 289) визначене у п. З примітки до цієї статті. При цьому слід мати на увазі, що при кваліфікації діяння у цьому випадку, як і щодо інших статей Особливої частин КК, враховується не розмір нмдг (17 грн.), а розмір мінімальної соціальної пільги.
До розміру матеріальної шкоди, заподіяної незаконним заволодінням транспортним засобом, включається лише так звана пряма шкода - реальні збитки, які, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК становлять собою втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які вона зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Щодо аналізованого злочину такі втрати складаються з вартості транспортного засобу, а також витрат на його пошуки, транспортування, ремонт тощо.
Якщо транспортний засіб не зазнав ушкоджень внаслідок незаконного заволодіння, його технічний стан не погіршився і відновлення він не потребує або сума відповідних витрат менша від зазначеної у п. З примітки до ст. 289, така кваліфікуюча ознака як заподіяння значної або великої шкоди відсутня.
У випадку, коли особа знищила транспортний засіб, яким незаконно заволоділа, чи призвела до такого стану, що він повністю втратив свою цінність і його вже не можна використати за прямим призначенням, розмір реальних збитків дорівнює вартості автомобіля на день вчинення злочину. Крім того, до вартості збитків слід включати витрати на пошук транспортного засобу (оголошення у засобах масової інформації, транспортні витрати, залучення інших осіб до пошуків, винагорода за повідомлення про місце знаходження та за повернення транспортного засобу тощо). Таким же чином слід вирішувати це питання, якщо транспортний засіб після незаконного заволодіння не знайдено.
У разі пошкодження внаслідок дій винної особи окремих деталей, вузлів, агрегатів транспортного засобу розмір реальних збитків необхідно визначати виходячи з вартості запасних частин і відновлювального ремонту.
6. Умовами спеціального виду звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ст. 289, згідно з ч. 4 цієї статті, є:
1) вчинення незаконного заволодіння транспортним засобом уперше. Ця ознака має місце, коли: а) такі дії раніше ніколи не вчинялись; б) закінчився строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за раніше вчинене незаконне заволодіння транспортним засобом (відповідно до ч. 1 ст. 49 строк давності за дії, передбачені ч. 1 ст. 289, становить 5 років, ч. 2 ст. 289 - 10 років, ч. З ст. 289 - 15 років, за умови, що перебіг давності не переривався); в) судимість у особи, яка була засуджена за ст. 289, погашена або знята;
2) під час незаконного заволодіння транспортним засобом не були застосовані будь- яке насильство до потерпілого чи погроза такого насильства;
3) добровільна заява про вчинене правоохоронним органам, тобто заява, зроблена за власною волею, незалежно від мотивів і не у зв'язку з тим, що про вчинене стало відомо правоохоронним органам. Добровільною заява буде і тоді, коли особа зробила її під впливом своїх родичів чи близьких;
4) повернення транспортного засобу власникові. Така умова буде виконана і у випадку, коли транспортний засіб повернуто законному користувачеві, якщо він був вилучений у нього;
5) повне відшкодування завданих збитків. Збитки можуть бути відшкодовані як винним, так і іншими особами. Часткове відшкодування збитків не відповідає змісту цієї умови.
За наявності сукупності вказаних умов звільнення від кримінальної відповідальності є обов'язковим і безумовним.
Постанова ПВС N2 14 від 23 грудня 2005 р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також адміністративні правопорушення на транспорті» (пункти 15-18).
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "Стаття 289. Незаконне заволодіння транспортним засобом"
  1. Стаття 14. Готування до злочину
    статтями 109, 255, 258-4, 260, 392). Усунення перешкод - це дії чи бездіяльність, які полягають в усуненні перепон, що заважають реалізації злочинного наміру (наприклад, залишення відчиненими дверей сховища з метою полегшення вчинення з нього крадіжки, вимкнення охоронної сигналізації, отруєння сторожового собаки). Під іншим умисним створенням умов для вчинення злочину слід розуміти, зокрема,
  2. Стаття 22. Вік, з якого може наставати кримінальна відповідальність
    статті 115-117), посягання на життя державного чи громадського діяча, працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця, судді, народного засідателя чи присяжного у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосудця, захисника чи представника особи у зв'язку з діяльністю, пов'язаною з наданням
  3. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ЖИТТЯ ТА ЗДОРОВ'Я ОСОБИ
    статтями 116-118 цього Кодексу; 14) з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості,- карається позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна у випадку, передбаченому пунктом 6 частини другої цієї статті. (Стаття 115 зі змінами, внесеними згідно із законами № 270-\/І від 15.04.2008 р. і N9 1 707-VI від 05.11.2009
  4. Стаття 146. Незаконне позбавлення волі або викрадення людини
    статті, вчинені організованою групою, або такі, що спричинили тяжкі наслідки,- караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років. 1. Основним безпосереднім об'єктом злочину є воля, честь і гідність особи. Волю людини слід розуміти як право ніким не бути примушеним робити те, що не передбачено законодавством, право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не
  5. Стаття 184. Порушення права на безоплатну медичну допомогу
    статті 49, 64). Основи законодавства України про охорону здоров'я від 19 листопада 1992 р. (статті 11, 16). Рішення КС у справі про платні медичні послуги N9 15-рп від 25 листопада 1998 р. Рішення КС у справі про безоплатну медичну допомогу N9 10-рп від 29 травня 1998 р. Угода про надання медичної допомоги громадянам держав -учасниць Співдружності Незалежних Держав від 27 березня 1997р.
  6. Стаття 193. Незаконне привласнення особою знайденого або чужого майна, що випадково опинилося у неї
    статті 7, 2). Угода про вивезення та ввезення культурних цінностей, підписана у м. Москві 28 вересня 2001 р. Ратифікована Україною 11 січня 2006р. (ст. 1). ЦК (статті 337-343). Закон України «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей» від 21 вересня 1999 р. (статті 1, 3). Закон України «Про народні художні промисли» від 21 червня 2001 р. (статті 1, 12, 13). Постанова
  7. Стаття 197-1. Самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво
    статтею, або групою осіб, або щодо земельних ділянок особливо цінних земель, земель в охоронних зонах, зонах санітарної охорони, санітарно-захисних зонах чи зонах особливого режиму використання земель,- карається обмеженням волі на строк від двох до чотирьох років або позбавленням волі на строк до двох років. 3. Самовільне будівництво будівель або споруд на самовільно зайнятій земельній
  8. Стаття 199. Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї
    статті, вчинені організованою групою чи в особливо великому розмірі,- караються позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років з конфіскацією майна. Примітка. Дії, передбачені цією статтею, вважаються вчиненими у великому розмірі, якщо сума підробки у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян; в особливо великому розмірі - якщо сума підробки у
  9. Стаття 202. Порушення порядку зайняття господарською діяльністю та діяльністю з надання фінансових послуг
    статтею потрібно керуватись вимогами відповідних законодавчих актів, присвячених питанням ліцензування. Фізичні особи - підприємці і службові особи юридичних осіб, зокрема суб'єктів підприємництва, які здійснюють господарську діяльність взагалі без ліцензії, якщо її отримання передбачене чинним законодавством, або після направлення відповідних документів в орган ліцензування, але до отримання
  10. Стаття 246. Незаконна порубка лісу
    статті 67, 70 КАП) або може кваліфікуватись за ст. 356 КК як самоправство. Дерева - це багаторічні рослини з чітко вираженим твердим стовбуром з гілками, які утворюють крону. Дерева відіграють головну роль у формуванні лісових біоценозів, становлять основу ландшафту у лісових зонах. Чагарники - це багаторічні рослини, які у дорослому стані не мають головного стовбура (стебло чітко виражене лише
© 2014-2022  yport.inf.ua