|
1. Правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.
2. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.
1. Закон визначає одне з основних понять сімейного права - термін «дитина». Згідно з ч. 1 коментованої статті дитиною вважається особа до досягнення нею повноліття, тобто 18 років. Такий підхід відповідає загальним міжнародним нормам. Згідно із ст. 1 Конвенції про права дитини, дитиною є кожна людська істота до досягнення 18-річного віку, якщо за законом, застосовуваним до даної особи, вона не досягає повноліття раніше. Європейська конвенція про здійснення прав дітей (Страсбург, 25 січня 1996 р.) також застосовується до дітей, які не досягли 18 років.
В цивільному законодавстві особи до 18 років зазвичай не називаються дітьми (за виключенням небагатьох випадків, наприклад, ч. 2 ст. 25, ст. ст. 3183, 1241, 1261 ЦК України). Це поняття використовує в основному СК України. У той же час до осіб віком до 18 років у цивільному законодавстві не застосовується традиційна узагальнююча назва «неповнолітні». Це надає певних складнощів у застосуванні цих термінів. Сімейно-правовому поняттю «діти» в цивільному законодавстві дорівнює ускладнене визначення - «особи, які не досягли 18 років», а терміну «дитина» - «особа віком до 18 років».
2. В новому цивільному та сімейному законодавстві особи віком до 18 років вперше термінологічно поділяються на дві категорії - малолітні (до 14 років) та неповнолітні (від 14 до 18 років). Таким чином традиційний термін «неповнолітні» розповсюджується сьогодні лише на певну категорію осіб до 18 років, а саме - від 14 до 18 років. Таку заміну термінів важко визнати обґрунтованою. З одного боку вона порушує усталені традиції використання терміна «неповнолітні» як узагальнюючого, з іншого - не додає нічого нового за змістом до визначення осіб віком від 14 до 18 років.
З аналізу частини другої коментованої статті випливає, що цивільно-правове поняття «малолітня особа» цілком збігається з сімейно-правовим терміном «малолітня дитина», а «неповнолітня особа» - відповідно, з терміном «неповнолітня дитина».
3. В ч. 1 коментованої статті вказано, що особа, яка не досягла 18 років, має відповідний статус, а саме - статус дитини. На жаль, в цій нормі немає визначення того, що саме слід розуміти під статусом дитини. В теоретичному плані статус дитини має означати усю сукупність прав та обов'язків, які має особа, яка не досягла 18 років. Тому сімейно-правовий статус дитини може визначатися шляхом розгляду усієї сукупності прав та обов'язків, які сімейним законом передбачені для осіб віком до 18 років. Це права та обов'язки, які дитина має після народження в сфері особистих та майнових прав, в сфері захисту її прав тощо.
Певні права та обов'язки осіб до 18 років закріплюються також цивільним законодавством. Так, статус малолітніх осіб визначається сукупністю прав та обов'язків, визначених ст. ст. 31, 58, 221, 269, 272, 292, 295, 313, 405, 1178, 1181, 1261, 1268 ЦК України та іншими нормами цивільного законодавства. Цивільно-правовий статус неповнолітніх осіб закріплюється в ст. ст. 32, 33, 35, 59, 222, 269, 272, 292, 295,313,405, 1179, 1180, 1182, 1268 ЦК України та інших нормах законодавства.
|
- § 4. Ім'я фізичної особи
дитини дитина здобуває право на ім'я з моменту народження. Ім'я фізичної особи, яка є громадянином України, складається із прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить. Саме ці ознаки індивідуалізують фізичну особу, як учасника цивільних відносин. Згідно зі ст.ст. 145-148 Сімейного кодексу (СК) України ім'я
- § 5. Місце проживання фізичної особи
дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від 10 до 14 років визначається органом опіки та піклування або судом. Батьки, що проживають роздільно, визначають, з ким із них буде проживати дитина, шляхом угоди між ними. У випадку спору він вирішується судом, виходячи з інтересів та з
- § 7. Диференціація дієздатності фізичної особи
дитини. Підстави і порядок емансипації визначаються по-різному: - тому, хто працює за трудовим договором, надання повної цивільної дієздатності провадиться за рішенням органу опіки та піклування за заявою заінтересованої особи за письмовою згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальника, а у разі відсутності такої згоди - за рішенням суду; - тому, хто бажає займатися підприємницькою
- 8.1. Правочини з дефектами суб'єктного складу
дитина проживає (якщо батьки живуть окремо), або опікуном. Схвалення можливе як у активній (шляхом заяви про схвалення), так і^_пасивній формі. Причому перевага у ЦК надається пасивному схваленню: правочин вважається схваленим, якшо батьки (усиновлювачі або опікун), дізнавшись про вчинення правочину малолітнім, протягом одного місяця не заявили претензії другій стороні. У разі відсутності
- § 2. Договори перевезення вантажів, пасажирів і багажу
дитину віком до 6 років без права зайняття нею окремого місця; 3) право купувати для дітей віком від 6 до 14 років дитячі квитки за пільговою ціною; 4) право перевозити з собою безоплатно ручну поклажу у межах норм, встановлених транспортними кодексами (статутами); 5) право зробити не більше однієї зупинки в дорозі з подовженням строку чинності проїзних документів (квитка) не більше ніж на
- § 2. Особливості відшкодування шкоди різних форм
дитиною, щодо якої вони були позбавлені батьківських прав, протягом 3 років після позбавлення їх батьківських прав, якщо вони не доведуть, що ця шкода не є наслідком невиконання ними своїх батьківських обов'язків. Відшкодування шкоди, завданої недієздатними особами, особами з обмеженою дієздатністю або особами, які не усвідомлювали значення своїх дій та (або) не могли керувати ними. Згідно зі
- § 2. Поняття спадкування і права на спадкування
дитини, щодо якої вони були позбавлені батьківських прав і їхні права не буди поновлені на час відкриття спадщини, не спадкують за законом. Сюди відносяться батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця; - одна після одної особи, шлюб між якими є недійсним або визнаний таким за рішенням суду. Але якщо
- 2.2. Загальна характеристика прав дітей та батьків.
статті 77 КпШС України за життя батьків діти не мають права на їх майно, так само як батьки не мають права і майно дітей. Таким чином, батьки мають право належне їм майно продавати, дарувати, передавати до найму, не запитуючи згоди на це дітей. Батьки можуть також позбавити спадщини за своїм заповітом (за винятком випадків, передбачених статтею 535 ЦК України, - обов'язкова частки у спадщині).
- 2.3. Загальна характеристика батьківських прав та обов'язків.
статті 20, 21 КпШС України). Всі питання сім'ї вирішуються подружжям спільно, на основі взаємної згоди, повної рівності та виходячи з інтересів сім'ї в цілому та інтересів неповнолітніх дітей особисто. Особлива увага повинна виявлятися до охорони та забезпечення інтересів вагітної жінки. При відсутності згоди у вирішенні деяких питань спільного життя кожний з подружжя або двоє разом мають право
- Стаття 29. Цивільна процесуальна дієздатність
статтею, ст. 37 ЦК України. 3. Частина 3 коментованої статті передбачає два випадки, коли неповнолітня особа може набути повну цивільну процесуальну дієздатність. Обидва випадки пов'язані з набуттям повної цивільної дієздатності. По-перше, згідно з частиною 2 ст. 34 ЦК України, у разі реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла повноліття, вона набуває повної цивільної дієздатності з
|