| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Стаття 41. Шлюб, який може бути визнаний недійсним за рішенням суду |
||
|
1. Шлюб може бути визнаний недійсним за рішенням суду, якщо він був зареєстрований: 1) між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною з порушенням вимог, встановлених частиною п'ятою статті 26 цього Кодексу; 2) між двоюрідними братом та сестрою; між тіткою, дядьком та племінником, племінницею; 3) з особою, яка приховала свою тяжку хворобу або хворобу, небезпечну для другого з подружжя і (або) їхніх нащадків; 4) з особою, яка не досягла шлюбного віку і якій не було надано права на шлюб. 2. При вирішенні справи про визнання шлюбу недійсним суд бере до уваги, наскільки цим шлюбом порушені права та інтереси особи, тривалість спільного проживання подружжя, характер їхніх взаємин, а також інші обставини, що мають істотне значення. 3. Шлюб не може бути визнаний недійсним у разі вагітності дружини або народження дитини у осіб, зазначених пунктами 1, 2, 4 частини першої цієї статті, або якщо той, хто не досяг шлюбного віку, досяг його або йому було надано право на шлюб. 1. В коментованій статті передбачена найбільш «м'яка» форма недійсного шлюбу - шлюб, який може бути визнаний недійсним за рішенням суду. В ч. 2 ст. 41 СК України вказано, що при вирішенні справи суд бере до уваги наступні обставини: - наскільки цим шлюбом порушені права та інтереси особи; - тривалість спільного проживання подружжя; - характер їхніх взаємин; - інші обставини, що мають істотне значення. З урахуванням цих обставин суд може дійти висновку, що, незважаючи на формальне порушення умов укладення шлюбу, між сторонами фактично виникли сімейні стосунки і що визнання шлюбу недійсним не буде відповідати їх інтересам. З урахуванням цього суд може прийняти рішення про невизнання шлюбу недійсним. Якщо ж, окрім порушення умов дійсності шлюбу, після його реєстрації між сторонами відсутні подружні відносини й існування шлюбу суперечить інтересам сторін або однієї з них, суд своїм рішенням може визнати шлюб недійсним. 2. Питання про визнання або невизнання шлюбу недійсним виникає лише у випадках, коли порушення при реєстрації шлюбу хоча і мали місце, однак не набували непереборного характеру. По-перше, це стосується шлюбу, який було укладено між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною. Шлюб між цими особами може бути зареєстровано лише в разі скасування усиновлення (ч. 5 ст. 26 СК України). Якщо ж усиновлення скасоване не було, сторони не могли зареєструвати шлюб. Порушення цього формального моменту не має вирішального значення у тому разі, коли особи проживають однією сім'єю, ведуть спільне господарство, між ними виникли подружні за своєю суттю особисті відносини тощо. Якщо ж таких «позитивних обставин» не буде виявлено, то суд може визнати шлюб між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною недійсним (окрім випадків вагітності дружини або народження дитини). Дещо невизначеною в цьому контексті залишається доля шлюбів, укладених між: - рідною дитиною усиновлювача та усиновленою ним дитиною; - дітьми, які були усиновлені усиновлювачем. В законі не встановлено прямої заборони на укладення шлюбу між цими особами. Проте, в ч. 4 ст. 26 СК України сказано, що право на шлюб між рідною дитиною усиновлювача та усиновленою ним дитиною, а також між дітьми, які були усиновлені ним, може бути надане за рішенням суду. З цього можна зробити висновок, що укладення шлюбу між цими особами без рішення суду буде суперечити закону і, відповідно, визнаватися недійсним. Якщо це так, то такий шлюб має належати до категорії шлюбів, які можуть бути визнані недійсними за рішенням суду Очевидно, що ч. 1 коментованої статті має бути доповнена положенням про те, що шлюб може бути визнаний недійсним за рішенням суду, якщо він був зареєстрований між рідною дитиною усиновлювача та усиновленою ним дитиною, а також між дітьми, які були усиновлені, з порушенням вимог, встановлених частиною четвертою ст. 26 СК України. По-друге, недійсним може бути визнаний шлюб між двоюрідними братом та сестрою, а також між тіткою (дядьком) та племінником (племінницею). Цим особам не може бути надане право на шлюб за рішенням суду (ч. 3 ст. 26 СК України), тому реєстрація між ними шлюбу завжди буде свідчити про порушення норм закону. Проте з урахуванням того, що між цими родичами кровний зв'язок не є небезпечно близьким, з урахуванням усіх обставин суд може і не визнати такий шлюб недійсним. Це питання навіть не виникає у разі вагітності жінки або народження нею дитини, оскільки такий шлюб не може бути визнаний недійсним (ч. 3 ст. 41 СК України). По-третє, недійсним за рішенням суду може бути визнаний шлюб, укладений з особою, яка приховала свою тяжку хворобу або хворобу, небезпечну для другого з подружжя і (або) їхніх нащадків. Цей момент потребує пояснення. Справа у тому, що в первісній редакції ч. 5 ст. 30 СК України містилося визначення, яке повністю співпадає з умовою недійсності шлюбу, передбаченою в коментованій статті. В ній вказувалося, що підставою для визнання шлюбу недійсним є приховання тяжкої хвороби, а також хвороби, небезпечної для другого з подружжя, їхніх нащадків. Втім, ч. 5 ст. 30 СК України зазнала змін. В оновленій її редакції сказано, що підставою для визнання шлюбу недійсним може бути приховування відомостей про стан здоров'я одним з наречених, наслідком чого може стати (стало) порушення фізичного або психічного здоров'я іншого нареченого чи їхніх нащадків. Зміна ч. 5 ст. 30 СК України мала бути узгоджена із п. 3 ч. 1 ст. 41 СК України. Однак цього не сталося. Змінюючи підставу для визнання шлюбу недійсним (ч. 5 ст. 30 СК України), законодавець «забув» і одночасно підкорегувати її наслідки (п. 3 ч. 1 ст. 41 СК України). Тому між вказаними нормами існує певний незбіг. Очевидно, що при визнанні шлюбу недійсним, треба виходити з правил, що встановлені в ч. 5 ст. 30 СК України, оскільки вони представляють оновлений варіант підстав недійсності шлюбу. Шлюб, укладений з приховуванням відомостей про стан здоров'я одним з наречених, має одну особливість, яка відрізняє його від інших шлюбів, що можуть бути визнані недійсними за рішенням суду. Згідно з правилом, закріпленим в ч. 3 ст. 41 СК України такий шлюб може бути визнаний судом недійсним навіть у разі вагітності дружини або народження нею дитини. По-четверте, недійсним може бути визнаний шлюб, укладений з особою, яка не досягла шлюбного віку і якій не було надано права на шлюб. В цьому випадку має місце порушення умов, встановлених в ст. 22 СК України щодо шлюбного віку. 3. В коментованій статті закріплюється можливість санації (відновлення) недійсного шлюбу (див. ч. 3 ст. 40 СК України та п. 4 коментаря до неї). Це випадки, коли, незважаючи на певні порушення, які існували під час укладення шлюбу, він не може визнаватися недійсним за рішенням суду. Підставою для санації (відновлення) шлюбу є два фактори: - вагітність дружини; - народження дружиною дитини. Якщо має місце наявність хоча б однієї із вказаних підстав, суд не може визнати шлюб недійсним. Якщо особи, які перебувають у такому шлюбі, або одна з них, не бажають зберігати на подальше свої відносини, вони можуть звернутися до суду з заявою або позовом про розірвання шлюбу у загальному порядку. Шлюб не може бути визнаний недійсним при вагітності дружини або народженні нею дитини при будь-яких порушеннях, які надають можливість суду визнати шлюб недійсним (п. п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 41 СК України). Виключення складають лише випадки реєстрації шлюбу з особою, яка приховала відомості про стан свого здоров'я, наслідком чого може стати (стало) порушення фізичного або психічного здоров'я іншого нареченого чи їхніх нащадків. Якщо порушення мали такий характер, то суд може визнати шлюб недійсним навіть у разі вагітності дружини або народження нею дитини. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Информация, релевантная "Стаття 41. Шлюб, який може бути визнаний недійсним за рішенням суду" |
||
|
||