Головна |
« Попередня | Наступна » | |
Стаття 132. Виховні колонії |
||
1. Виховні колонії є виправними установами, призначеними для відбування позбавлення волі неповнолітніми засудженими. Мінімальні стандартні правила ООН, що стосуються здійснення правосуддя щодо неповнолітніх, встановлюють (п. 19.1), що приміщення неповнолітнього в яке-небудь виправний заклад завжди повинно бути крайнім заходом. В даний час в 60 виховних колоніях країни містяться близько 7000 засуджених. Порівняно з виправними колоніями, у виховних колоніях передбачена більш глибока диференціація умов відбування покарання. У виховних колоніях встановлюються, крім звичайних, полегшених і суворих, ще й пільгові умови відбування покарання. Умови відбування розрізняються розміром дозволених до витрачання грошей, кількістю надаваних короткострокових побачень, кількістю і характером надаваних тривалих побачень, а також місцем проживання (аж до проживання за межами виховної колонії). Все новоприбулі засуджені поміщаються в карантинне відділення на строк до 15 діб, де містяться в звичайних умовах. Прийом засуджених здійснюється оперативним черговим, співробітниками відділів режиму, оперативного, спеціального обліку, медичної частини і психологом. Під час прийому засуджених співробітник відділу спеціального обліку встановлює приналежність особистих справ прибулим засудженим, перевіряє наявність в них необхідних документів. Медичний працівник проводить зовнішній огляд засуджених з метою виявлення у них тілесних ушкоджень та надання необхідної допомоги. З кожним новоприбулим індивідуально проводять бесіди оперативний співробітник і психолог. Прибулі засуджені після уточнення даних піддаються повному обшуку, а належні їм речі - огляду. Після обшуку засуджені проходять комплексну санітарну обробку, і при виявленні інфекційних хворих вони негайно ізолюються в медичну частину колонії. Під час знаходження в карантинному відділенні з засудженими проводяться заняття за спеціальною програмою, яка передбачає ознайомлення з порядком та умовами відбування покарання, заходами відповідальності за їх порушення, правами та обов'язками засуджених, порядком звернення з пропозиціями, клопотаннями , заявами та скаргами. Вони інформуються про застосування у виховній колонії аудіовізуальних, електронних та інших технічних засобів нагляду і контролю, про передбачені законодавством випадках застосування фізичної сили, спеціальних засобів і зброї. Рішення про розподіл засуджених по загонах (відділенням) приймається комісією, очолюваної начальником колонії, з урахуванням отриманих даних про індивідуально-психологічних особливостях їх особистості. До складу комісії включаються заступники начальника колонії, начальники загонів, директора загальноосвітньої школи та професійного училища, керівник виробництва, начальник психологічної лабораторії (психолог), начальники відділів режиму, оперативного, праці та заробітної плати, начальник медичної частини, працівник групи соціального захисту засуджених. Рішення комісії оформляється у вигляді наказу, фіксується в спеціальному журналі і затверджується начальником колонії. Відділення формуються за принципом "клас - відділення" або "клас - відділення - група професійної підготовки". Порядок і умови відбування покарання у виховних колоніях регламентуються Правилами внутрішнього розпорядку виховних колоній кримінально-виконавчої системи, затвердженими Наказом Міністерства юстиції РФ від 6 жовтня 2006 р. N 311 (в ред. Від 9 листопада 2009 р . N 388). 2. Після закінчення карантинного терміну засуджені направляються в загін (відділення), де починають відбувати покарання також у звичайних умовах. Виняток становлять дві категорії засуджених: раніше відбували позбавлення волі і засуджені за умисні злочини, вчинені в період відбування позбавлення волі. Вони починають відбувати покарання відразу на строгих умовах. В термін перебування засудженого в суворих умовах зараховується термін перебування у карантинному відділенні. У строгих умовах відбувають покарання також злісні порушники встановленого порядку відбування покарання, переведені з звичайних або полегшених умов відбування покарання. У виховних колоніях, на відміну від виправних колоній, єдиним правовим наслідком визнання засудженого злісним порушником є його переклад в суворі умови (для деяких категорій - у звичайні), якщо не вважати незалишене таких осіб у виховній колонії по досягненні ними віку 18 років. 3. У коментованій статті міститься важлива стимулююча норма: якщо засуджений в період перебування у слідчому ізоляторі не допустив порушень встановленого порядку утримання під вартою, за які до нього застосовувалася захід стягнення у вигляді поміщення в карцер, термін його перебування у звичайних або строгих умовах після прибуття в колонію обчислюється з дня укладення його під варту. 4. У ч. ч. 3 - 8 коментованої статті встановлюються підстави і порядок переведення засуджених з одних умов відбування покарання в інші. Підставою переведення засудженого до більш м'які умови є відсутність стягнень за порушення встановленого порядку відбування покарання і сумлінне ставлення до праці та навчання, підставою перекладу в більш суворі - визнання засудженого злісним порушником встановленого порядку відбування покарання. З строгих умов у звичайні засуджені переводяться після закінчення шести місяців. Для переведення засуджених з звичайних умов у полегшені встановлені диференційовані строки відбуття у звичайних умовах. Для осіб жіночої статі, а також для осіб чоловічої статі, вперше відбувають позбавлення волі, цей термін складає три місяці. Для осіб чоловічої статі, які раніше відбували позбавлення волі, цей термін складає шість місяців. За змістом ч. ч. 2 і 3 статті, шестимісячний термін повинен поширюватися і на засуджених за умисні злочини, вчинені в період відбування позбавлення волі. Для перекладу з полегшених умов у пільгові не встановлені підстави і строки. Цільове призначення такого перекладу - підготовка засудженого до звільнення. Вид умов, в які може бути переведений засуджений, визнаний злісним порушником, залежить від того, в яких умовах він знаходився. Злісні порушники встановленого порядку відбування покарання переводяться: зі звичайних умов у суворі; з полегшених умов в строгі або звичайні; з пільгових умов у звичайні. Повторний переклад в пільгові умови проводиться не раніше ніж через шість місяців після повернення із звичайних в полегшені умови відбування покарання. 5. Процедура переведення засуджених з одних умов відбування покарання в інші у виховних колоніях відрізняється від виправних колоній. Переведення засуджених з одних умов відбування покарання в інші провадиться начальником виховної колонії за поданням навчально-виховного ради колонії. Навчально-виховний рада складається з начальника колонії (голова), його заступників, начальників відділів та служб, директора загальноосвітньої школи, директора професійного училища, начальника психологічної лабораторії (психолога), начальників загонів (старших вихователів). Переклад зі звичайних умов у полегшені проводиться начальником колонії за поданням ради вихователів загону. Рада вихователів загону складається з начальника загону (старшого вихователя), вихователів відділень, вчителі, майстри виробництва, психолога, працівників оперативного і режимного відділів, представників батьківського комітету. 6. У разі незгоди засудженого з перекладом в суворі умови відбування покарання він має право оскаржити рішення про переведення в судовому порядку. |
||
« Попередня | Наступна » | |
|
||
Інформація, релевантна " Стаття 132. Виховні колонії " |
||
|