Головна
Головна → Конституційне, муніципальне право → Конституційне право → 
« Попередня Наступна »
П. В. Крашенинников. Коментар до Арбітражного процесуального кодексу Російської Федерації, 2009 - перейти до змісту підручника

Стаття 241. Визнання і приведення у виконання рішень іноземних судів та іноземних арбітражних рішень
Коментар до статті 1. Російська Федерація володіє винятковим правом на здійснення юрисдикції в межах своєї території. Його реалізація здійснюється державними судами допомогою відправлення правосуддя і винесення обов'язкових рішень, а також іншими органами (наприклад, третейськими судами), яким відповідні повноваження делегуються спеціальним законодавством. Виконання на території Росії актів іноземних юрисдикційних органів допускається тільки в межах, визначених самою державою в нормах законодавства і міжнародних договорів, через визнання за такими актами юридичної сили і вираз згоди на використання механізму примусового виконання (видачу виконавчого листа). Інститут визнання означає, що держава висловлює свою згоду з тим, що даний акт здатний породити юридичні наслідки в межах його юрисдикції. Примусове виконання рішення повинно зажадати від держави санкціонування приведення в дію державного механізму примусу органів, посадових осіб, національних суб'єктів права взагалі з реалізації обумовлених рішенням заходів (1).
---
(1) Див: Ануфрієва Л.П. Міжнародне приватне право: У 3 т. Т. 3. Транскордонні банкрутства. Міжнародний комерційний арбітраж. Міжнародний цивільний процес. М.: БЕК, 2001. С. 380.
2. Рішення судів іноземних держав, іноземних міжнародних комерційних арбітражів визнаються і приводяться у виконання арбітражними судами у випадках, якщо визнання і приведення у виконання таких рішень передбачені міжнародним договором РФ. Водночас відсутність міжнародного договору не може служити підставою для відмови у розгляді арбітражним судом РФ самого клопотання зацікавленої особи про визнання та виконання рішення іноземного суду (1).
---
(1) Постанова ФАС Московського округу від 2 грудня 2002 р. N КГ-А40/7813-02.
Міжнародним договором, зокрема двосторонніми угодами про правову допомогу, можуть бути передбачені інші правила. Так, відповідно з Київським угодою 1992 рішення, винесені компетентними судами однієї держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав, підлягають виконанню на території інших держав-учасниць органами, призначеними судом або визначеними законодавством цієї держави (ст. 7). Примусове виконання рішення в Російській Федерації проводиться органами Федеральної служби судових приставів (ФССП) Росії за клопотанням зацікавленої сторони, до якої додаються належним чином завірена копія рішення, про примусове виконання якого порушено клопотання; офіційний документ про те, що рішення набуло законної сили, якщо це не видно з тексту самого рішення; докази про повідомлення іншої сторони про процесі (за підсумками якого було винесено рішення); виконавчий документ.
У цьому випадку арбітражним судам будуть підвідомчі лише справи про відмову у приведенні у виконання рішень, порушувані за заявою сторони, проти якої воно спрямоване. Чи не переглядаючи рішення іноземного суду по суті, арбітражний суд може винести ухвалу про відмову в його примусовому виконанні тільки у випадках, якщо звернулася із заявою сторона (боржник) представить докази того, що (ст. 9 Київського угоди):
а) судом держави - учасниці СНД раніше винесене вступило в силу рішення по справі між тими ж сторонами, про той самий предмет і по тій же підставі;
б) є визнане рішення компетентного суду третьої держави - учасника СНД або держави, яка не є членом Співдружності, по спору між тими ж сторонами, про той самий предмет і по тій же підставі;
в) спір згідно з правилами Київського угоди 1992 г . дозволений некомпетентним судом;
г) інша сторона не була повідомлена про процес;
д) закінчився трирічний термін давності пред'явлення рішення до примусового виконання.
В іншому розгляд арбітражним судом заяви проводиться за правилами гл. 31 АПК РФ.
3. Під рішенням суду іноземної держави, яка може бути приведено у виконання в Російській Федерації, слід розуміти судовий акт, винесений по суті спору або справи. Законодавство не передбачає можливості приведення у виконання інших, крім рішень, актів судів іноземних держав, прийнятих ними до або після розгляду спору по суті (1), в тому числі визначень (2), визначень про забезпечення позову (3). Крім того, об'єктом визнання і приведення у виконання можуть бути як іноземне арбітражне рішення щодо суті спору, так і інші акти міжнародних комерційних арбітражів (про застосування забезпечувальних заходів, про затвердження мирової угоди - рішення на узгоджених умовах та ін.), винесені у формі рішення (award).
---
(1) Постанова ФАС Північно-Кавказького округу від 7 лютого 2005 р. N Ф08-45/2005.
(2) Постанови ФАС Північно-Західного округу від 29 вересня 2005 р. N А56-7455/00, від 31 березня 2005 р. N А56-37173/04.
(3) Постанови ФАС Московського округу від 26 лютого 2004 р. N КГ-А40/7235-03; ФАС Північно-Західного округу від 16 грудня 2004 р. N А56-15343/04.
Арбітражним судам також підвідомчі справи за заявами про визнання і приведення у виконання іноземних арбітражних рішень, у тому числі й ті, сторонами в яких виступають фізичні особи.
4. Суб'єктом права на подачу заяви про визнання і приведення у виконання рішення іноземного суду та іноземного арбітражного рішення є сторона в суперечці, розглянутому іноземним судом, або сторона третейського розгляду, на користь якої розглянуте рішення було винесено (стягувач).
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " Стаття 241. Визнання і приведення у виконання рішень іноземних судів та іноземних арбітражних рішень "
  1. Стаття 416. Визнання та виконання рішень іноземних третейських судів (арбітражів)
    1. Порядок і умови визнання і виконання на території Російської Федерації іноземних арбітражних рішень в цілому схожі з порядком визнання та виконання рішень іноземних судів. Виходячи з цього ч. 1 ст. 416 ЦПК, відсилаючи до ст. 411-413 цього Кодексу, поширює їх дію (за деякими винятками) на порядок визнання та приведення у виконання іноземних арбітражних рішень (див.
  2. Глава 45. Визнання та виконання рішень іноземних судів та іноземних третейських судів (арбітражів)
    Глава 45. Визнання та виконання рішень іноземних судів та іноземних третейських судів
  3. Стаття 415. Визнання рішень іноземних судів, що не вимагають подальшого виробництва
    1. Рішеннями іноземних судів, що стосуються статусу громадянина держави, що не вимагають подальшого виробництва, зокрема, є іноземні судові постанови про обмеження дієздатності іноземного громадянина, про оголошення неповнолітнього повністю дієздатним (емансипація), про визнання громадянина безвісно відсутнім і т. д. 2. Відповідно до ст. 158 СК в Російській
  4. Стаття 414. Відмова у визнанні рішення іноземного суду
    Стаття, що, відсилаючи до положень пп. 1 - 5 ч. 1 ст. 412 ЦПК і діючи у взаємозв'язку з нею, встановлює підстави для відмови у визнанні рішення іноземного суду, що не потребує примусового виконання на території Російської Федерації (див. коментар до цієї статті). Процедура, в якій здійснюється винесення визначення про відмову у визнанні рішення іноземного суду,
  5. Стаття 416. Визнання та виконання рішень іноземних третейських судів (арбітражів)
    Стаття 416. Визнання та виконання рішень іноземних третейських судів
  6. Стаття 417. Відмова у визнанні та виконанні рішень іноземних третейських судів (арбітражів)
    Стаття 417. Відмова у визнанні та виконанні рішень іноземних третейських судів
  7. Стаття 409. Визнання та виконання рішень іноземних судів
    1. До 1995 р. в Російській Федерації визнання і приведення у виконання рішень іноземних судів та арбітражів здійснювалися судами загальної юрисдикції. Правовими підставами для цього були ст. 437 ЦПК РРФСР і Указ Президії ВР СРСР від 21 червня 1988 "Про визнання та виконання в СРСР рішень іноземних судів і арбітражів" * (344). За АПК 1995 визнання і приведення у виконання рішень
  8. Стаття 415. Визнання рішень іноземних судів, що не вимагають подальшого виробництва
    Стаття 415. Визнання рішень іноземних судів, що не вимагають подальшого
  9. 2.3. Визнання та виконання іноземних арбітражних рішень
    Визнання та виконання іноземних арбітражних рішень здійснюються в порядку, передбаченому внутрішнім цивільно-процесуальним законодавством і правилами виконавчого провадження тієї держави, на території якого таке рішення має бути виконане, а також відповідно до прийнятих в даній сфері міжнародно-правовими нормами. До числа останніх
  10. Стаття 417. Відмова у визнанні та виконанні рішень іноземних третейських судів (арбітражів)
    1. Перелік підстав для скасування судом рішення третейського суду, передбачений ст. 417 ЦПК, в цілому збігається з такими ж підставами, передбаченими міжнародними договорами. Наявні відмінності носять редакційний характер і не впливають на їх істота (див., наприклад, ст. 5 Конвенції ООН про визнання і приведення у виконання іноземних арбітражних рішень (Нью-Йорк, 1958 р.) * (362). 2. За
  11. 10.3. Визнання і приведення у виконання арбітражних рішень
    Питання про визнання і приведення у виконання рішення третейського суду, винесеного на території іноземної держави, є найбільш важливим у практиці міжнародного комерційного арбітражу. Від його успішного вирішення залежить зрештою ефективність всього арбітражного розгляду і справедливе задоволення матеріальних вимог сторін. У сучасному МПП визнання і
© 2014-2022  yport.inf.ua