|
« Попередня
|
|
Наступна » |
|
|
|
Стаття 242. Заява про визнання і приведення у виконання рішення іноземного суду та іноземного арбітражного рішення
|
|
Коментар до статті 1. Територіальна підсудність справи за заявою про визнання і приведення у виконання рішення іноземного суду та іноземного арбітражного рішення визначається місцем знаходження або місцем проживання боржника або, якщо таке невідоме, місцем знаходження майна боржника.
2. У ч. 2 коментованої статті визначено вимоги до змісту заяви про визнання і приведення у виконання рішення іноземного суду та іноземного арбітражного рішення. Слід звернути увагу на те, що, приводячи відомості про іноземного арбітражному рішенні, про визнання і приведення у виконання яких клопоче стягувач, необхідно вказати місце винесення такого рішення, оскільки місце знаходження міжнародного комерційного арбітражу не завжди визначає місце винесення рішення. Крім того, необхідно відобразити, чи є для сторін винесене рішення остаточним і набрав законної сили, чи ставилося перед компетентним органом країни, де воно було винесене, або країни, закон якої застосовується, питання про скасування або призупинення такого рішення, і якщо ставилося, то який був результат його перевірки. Для підтвердження цих обставин можуть знадобитися регламент, за яким проводилося розгляд справи (див. також коментар до ст. 231 АПК РФ), копії звернень до компетентних властей країни - місця арбітражу і їхні відповіді.
3. Відповідно до ч. 3 коментованої статті до заяви додаються документи, що підтверджують відсутність обставин, що можуть послужити підставою для відмови у визнанні та приведення у виконання рішення іноземного суду (п. 2, 3 ч. 3 ст. 242 АПК РФ). Без їхнього дослідження арбітражний суд не в змозі буде зробити однозначний висновок про можливість видачі екзекватури, тому вимога про їх подання вже на етапі порушення провадження у справі відповідає принципу процесуальної економії.
4. Перелік документів, які додаються до заяви про визнання і приведення у виконання іноземного арбітражного рішення, даний у ч. 4 коментованої статті, збігається з вимогами ст. IV Нью-Йоркської конвенції 1958 Дана Конвенція допускає засвідчення перекладу арбітражного рішення та арбітражної угоди на російську мову офіційною (присяжним) перекладачем чи дипломатичною (консульською) установою.
5. Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 333.21 НК РФ розмір державного мита по справах даної категорії справ складає 1 тис. руб.
6. Про порядок посвідчення документів, зазначених у коментованій статті, див. коментар до ст. 255 АПК РФ.
7. Особа, яка подала заяву про визнання і приведення у виконання рішення іноземного суду та іноземного арбітражного рішення, має право відмовитися від заявленої вимоги до прийняття визначення, яким завершується розгляд такої заяви (у тому числі у зв'язку з наміром укласти мирову угоду). У цьому випадку арбітражний суд припиняє провадження за заявою (1).
---
(1) Пункт 17 інформаційного листа Президії ВАС РФ від 22 грудня 2005 р. N 96.
Питання про процесуальні наслідки неподання необхідних документів підлягає вирішенню за аналогією на підставі положень АПК РФ про виробництво в арбітражному суді першої інстанції. Арбітражний суд залишає заяву про визнання і приведення у виконання рішення іноземного суду без руху і встановлює строк для подання документів. У разі, якщо обставини, що послужили підставою для залишення заяви без руху, не усунені, заява повертається. Визначення про повернення оскаржується до суду касаційної інстанції.
|
| « Попередня |
|
Наступна » |
|
= Перейти до змісту підручника = |
|
|
Інформація, релевантна " Стаття 242. Заява про визнання і приведення у виконання рішення іноземного суду та іноземного арбітражного рішення " |
- Стаття 414. Відмова у визнанні рішення іноземного суду
Стаття, що, відсилаючи до положень пп. 1-5 ч. 1 ст. 412 ЦПК і діючи у взаємозв'язку з нею, встановлює підстави для відмови у визнанні рішення іноземного суду, що не потребує примусового виконання на території Російської Федерації (див. коментар до цієї статті). Процедура, в якій здійснюється винесення ухвали про відмову у визнанні рішення іноземного суду,
- Стаття 416. Визнання та виконання рішень іноземних третейських судів (арбітражів)
1. Порядок і умови визнання і виконання на території Російської Федерації іноземних арбітражних рішень в цілому схожі з порядком визнання та виконання рішень іноземних судів. Виходячи з цього ч. 1 ст. 416 ЦПК, відсилаючи до ст. 411-413 цього Кодексу, поширює їх дію (за деякими винятками) на порядок визнання та приведення у виконання іноземних арбітражних рішень (див.
- Стаття 411. Зміст клопотання про примусове виконання рішення іноземного суду
1. Клопотання про визнання і приведення у виконання рішення іноземного суду подається у письмовій формі, підписується стягувачем або його представником. Якщо інше не передбачено міжнародними договорами Російської Федерації, то клопотання і ряд доданих до неї документів, виконані не на російською мовою, повинні надаватися з перекладом на російську мову. В іноземних державах
- Стаття 415. Визнання рішень іноземних судів, що не вимагають подальшого виробництва
1. Рішеннями іноземних судів, стосуються статусу громадянина держави, що не вимагають подальшого виробництва, зокрема, є іноземні судові постанови про обмеження дієздатності іноземного громадянина, про оголошення неповнолітнього повністю дієздатним (емансипація), про визнання громадянина безвісно відсутнім і т.д. 2. Відповідно до ст. 158 СК в Російській
- Глава 45. Визнання та виконання рішень іноземних судів та іноземних третейських судів (арбітражів)
Глава 45. Визнання та виконання рішень іноземних судів та іноземних третейських судів
- Стаття 409. Визнання та виконання рішень іноземних судів
1. До 1995 р. в Російській Федерації визнання і приведення у виконання рішень іноземних судів та арбітражів здійснювалися судами загальної юрисдикції . Правовими підставами для цього були ст. 437 ЦПК РРФСР і Указ Президії ВР СРСР від 21 червня 1988 "Про визнання та виконання в СРСР рішень іноземних судів і арбітражів" * (344). За АПК 1995 визнання і приведення у виконання рішень
- Стаття 412. Відмова в примусовому виконанні рішення іноземного суду
1. Перелік підстав для відмови у визнанні та приведення у виконання рішення іноземного суду, передбачений ч. 1 коментованої статті, в цілому збігається з підставами відмови, що містяться в міжнародних договорах (див., наприклад, ст. 55 Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, укладена в Мінську 22 січня 1993 г. * (355); ст. 5 Конвенції
- Стаття 241. Визнання і приведення у виконання рішень іноземних судів та іноземних арбітражних рішень
Коментар до статті 1. Російська Федерація володіє винятковим правом на здійснення юрисдикції в межах своєї території. Його реалізація здійснюється державними судами допомогою відправлення правосуддя і винесення обов'язкових рішень, а також іншими органами (наприклад, третейськими судами), яким відповідні повноваження делегуються спеціальним законодавством.
- Стаття 416. Визнання і виконання рішень іноземних третейських судів (арбітражів)
Стаття 416. Визнання та виконання рішень іноземних третейських судів
- Стаття 417. Відмова у визнанні та виконанні рішень іноземних третейських судів (арбітражів)
Стаття 417. Відмова у визнанні та виконанні рішень іноземних третейських судів
- Стаття 413. Визнання рішень іноземних судів
1. Характер деяких рішень іноземних судів може не вимагати їх примусового виконання на території Російської Федерації, наприклад рішення про розірвання шлюбу, про визнання громадянина недієздатним та ін Такі рішення визнаються без будь-якого подальшого виробництва. Однак коментована стаття надає зацікавленій особі право в місячний строк, який обчислюється з моменту, коли
- Стаття 411. Зміст клопотання про примусове виконання рішення іноземного суду
Стаття 411. Зміст клопотання про примусове виконання рішення іноземного
- Стаття 406. Процесуальні наслідки розгляду справ іноземним судом
1. Якщо учасники спірних правовідносин знаходяться на території різних держав, то є вірогідність того, що кожен з них може звернутися за судовим захистом за місцем свого перебування до компетентного суду, який прийме справу до свого провадження. Ініціювання та подальший розгляд одного і того ж спору (між тими ж сторонами, про той самий предмет, з тих же підстав) в судах
- Стаття 417. Відмова у визнанні та виконанні рішень іноземних третейських судів (арбітражів)
1. Перелік підстав для скасування судом рішення третейського суду, передбачений ст. 417 ЦПК, в цілому збігається з такими ж підставами, передбаченими міжнародними договорами. Наявні відмінності носять редакційний характер і не впливають на їх істота (див., наприклад, ст. 5 Конвенції ООН про визнання і приведення у виконання іноземних арбітражних рішень (Нью-Йорк, 1958 р.) * (362). 2. За
- Стаття 32.10. Порядок виконання постанови про адміністративне видворення за межі Російської Федерації іноземних громадян або осіб без громадянства
1. Виконання постанови про адміністративне видворення за межі Російської Федерації іноземного громадянина або особи без громадянства проводиться шляхом офіційної передачі іноземного громадянина або особи без громадянства представнику влади іноземної держави, на територію якого зазначена особа видворяється, або шляхом контрольованого самостійного виїзду особи, що підлягає
- Стаття 252. Процесуальні наслідки розгляду іноземним судом справи по спору між тими ж особами, про той самий предмет і з тих же підстав
Коментар до статті 1. На практиці має місце розгляд тотожних справ одночасно або в різний час в різних державах. При цьому може виникнути ситуація, коли винесені в Російській Федерації та іноземній державі рішення будуть суперечити одна одній. Для усунення можливої колізії судових рішень в міжнародних договорах та національному законодавстві держав
- Стаття 415. Визнання рішень іноземних судів, що не вимагають подальшого виробництва
Стаття 415. Визнання рішень іноземних судів, що не вимагають подальшого
|