Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоПідприємницьке право → 
« Попередня Наступна »
А.В. Сутягін. Позовну заяву з КОМЕНТАРЯМИ (АРБІТРАЖНИЙ СУД, ЗАГАЛЬНА ЮРИСДИКЦІЯ, ЗАХИСТ РЕПУТАЦІЇ, МІЖНАРОДНИЙ АРБІТРАЖ), 2009 - перейти до змісту підручника

2.3. Визнання та виконання іноземних арбітражних рішень


Визнання та виконання іноземних арбітражних рішень здійснюються в
порядку, передбаченому внутрішнім цивільно-процесуальним
законодавством і правилами виконавчого провадження тієї держави, на
території якого таке рішення має бути виконане, а також відповідно до
прийнятими в даній сфері міжнародно-правовими нормами.
До числа останніх відноситься Нью-Йоркська конвенція про визнання та виконання
іноземних арбітражних рішень. Її положення застосовуються щодо визнання
і приведення у виконання арбітражних рішень, винесених на території
держави іншого, ніж те державу, де запитується визнання і приведення у
виконання таких рішень, у спорах, сторонами в яких можуть бути як фізичні,
так і юридичні особи. Вона застосовується також до арбітражних рішень, що не
вважаються внутрішніми рішеннями в тій державі, де запитується їх визнання і
приведення у виконання. Термін "арбітражні рішення" включає не тільки
арбітражні рішення, винесені арбітрами, призначеними за кожним окремим
справі, але також і арбітражні рішення, винесені постійними арбітражними
органами, до яких сторони звернулися.
Держави - учасниці Конвенції взяли зобов'язання визнавати письмове
угоду, за якою сторони зобов'язуються передавати в арбітраж усі або які-небудь
суперечки , що виникли або можуть виникнути між ними у зв'язку з будь-яким конкретним
договірним або іншим правовідносинами, об'єкт якого може бути предметом
арбітражного розгляду. Термін "письмова угода" включає арбітражне
обмовку в договорі або арбітражну угоду, підписану сторонами, або
міститься в обміні листами або телеграмами.
Суди держав - учасниць Конвенції, якщо до них надходять позови з питання, по
яким сторони уклали угоду, повинні на прохання однієї зі сторін направити
сторони до арбітражу, якщо не знайдуть, що згадана угода є недійсною,
втратила чинність або не може бути виконано.
Кожна з держав-учасників визнає арбітражні рішення як обов'язкові
і приводить їх у виконання відповідно до процесуальних норм тієї території,
де запитується визнання і приведення до виконання цих рішень, на умовах,
викладених у нижченаведених статтях. До визнання і приведення у виконання
арбітражних рішень, до яких застосовується ця Конвенція, не повинні
застосовуватися істотно більш обтяжливі умови або більш високі мита
або збори, ніж ті, які існують для визнання і приведення у виконання
внутрішніх рішень.
Для отримання згаданого визнання і приведення у виконання сторона,
запитується визнання і приведення у виконання, при подачі такого прохання
представляє:
- належним чином засвідченого арбітражного рішення або належним
чином завірену копію такого;
- справжнє угоду або належним чином засвідчену копію такого .
Якщо арбітражне рішення або угода викладені не офіційною мовою тієї
країни, де запитується визнання і приведення у виконання цього рішення, сторона,
яка просить про визнання і приведення у виконання цього рішення, являє
переклад цих документів на цю мову. Переклад засвідчується офіційним або
присяжним перекладачем чи дипломатичною або консульською установою.
У визнання і приведення у виконання арбітражного рішення може бути
відмовлено на прохання тієї сторони, проти якої воно спрямоване, тільки якщо ця
сторона представить компетентній владі за місцем, де запитується визнання і
приведення у виконання, докази того, що:

- сторони були із застосованого до них законом в якій- небудь мірі недієздатні або
угода між ними є недійсною за законом, якому сторони цю угоду
підпорядкували, а за відсутності такої вказівки - за законом країни, де рішення було
винесено, або
- сторона, проти якої винесено рішення, не була належним чином повідомлена
про призначення арбітра або про арбітражний розгляд або з іншим причин не
могла подати свої пояснення, або
- вказане рішення винесено щодо спору, не передбаченого або не підпадає під умови арбітражної угоди або арбітражного застереження в
договорі, або містить постанови з питань, що виходять за межі
арбітражної угоди або арбітражного застереження в договорі, з тим, однак, що якщо
постанови з питань, охоплених арбітражною угодою або застереженням,
можуть бути відокремлені від тих, що не охоплюються такою угодою або застереженням,
то та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань,
охоплені арбітражною угодою або арбітражним застереженням в договорі, може
бути визнана і приведена у виконання, або
- склад арбітражного органу або арбітражний процес не відповідали
згодою сторін або, за відсутності такого, не відповідали закону тієї країни,
де мав місце арбітраж, або
- рішення ще не стало остаточним для сторін або було скасовано або
призупинено виконанням компетентною владою країни, де воно було винесене, або
країни, закон якої застосовується.
У визнання і приведення у виконання арбітражного рішення може бути також
відмовлено, якщо компетентна влада країни, в якій запитується визнання і
приведення у виконання, знайде, що:
- об'єкт спору не може бути предметом арбітражного розгляду за законами
цієї країни або
- визнання і приведення у виконання цього рішення суперечить публічному
порядку цієї країни.
Якщо перед компетентною владою було порушено клопотання про скасування або
зупинення виконання арбітражного рішення, то та влада, до якої звернулися
с проханням про визнання і приведення у виконання цього рішення, може, якщо знайде
доцільним, відкласти вирішення питання про приведення у виконання цього
рішення і може також, за клопотанням тієї сторони , яка просить про приведення у
виконання цього рішення, зобов'язати іншу сторону надати належне
забезпечення.
Постанови Конвенції не зачіпають дійсності багатосторонніх або
двосторонніх угод щодо визнання та приведення у виконання
арбітражних рішень, укладених державами-учасниками , і не позбавляють ніяку
зацікавлену сторону права скористатися будь-яким арбітражним рішенням в тому
порядку і в тих межах, які допускаються законом або міжнародними
договорами країни, де запитується визнання і приведення у виконання такого
арбітражного рішення.
« Попередня
Наступна » = Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 2.3. Визнання та виконання іноземних арбітражних рішень "
10.3. Визнання та приведення до виконання арбітражних рішень
  1. визнання і приведення у виконання рішення третейського суду, винесеного на території іноземної держави, є найбільш важливим у практиці міжнародного комерційного арбітражу. Від його успішного вирішення залежить зрештою ефективність всього арбітражного розгляду і справедливе задоволення матеріальних вимог сторін. У сучасному МПП визнання і виконання
    Стаття 416. Визнання та виконання рішень іноземних третейських судів (арбітражів)
  2. визнання і виконання на території Російської Федерації іноземних арбітражних рішень в цілому схожі з порядком визнання та виконання рішень іноземних судів. Виходячи з цього ч. 1 ст. 416 ЦПК, відсилаючи до ст. 411-413 цього Кодексу, поширює їх дію (за деякими винятками) на порядок визнання та приведення у виконання іноземних арбітражних рішень (див. коментар до цих
    Стаття 417. Відмова у визнанні та виконанні рішень іноземних третейських суден (арбітражів)
  3. визнання і приведення у виконання іноземних арбітражних рішень (Нью-Йорк, 1958 р.) * (362). 2. За підстав, зазначених у п. 1 ч. 1 коментованої статті , у визнанні та виконанні іноземного третейського (арбітражного) рішення може бути відмовлено, якщо сторона, проти якої воно звернено, представить суду докази їх наявності. За підставами ж, зазначеним у п. 2 ч. 1, рішення скасовується
    § 1. Застереження про публічний порядок
  4. визнання та виконання іноземних арбітражних рішень неодмінно досліджують питання про те, чи не розходиться з публічним порядком передача даного спору на арбітражний розгляд або чи не суперечить испрашиваемое визнання і виконання конкретного рішення публічному порядку спільнот. Попутно зауважимо, що як дана різновид публічного порядку, так і міжнародний публічний порядок
    § 1. Глава муніципального освіти
  5. визнання його судом недієздатним або обмежено дієздатним; визнання його судом безвісно відсутнім або оголошення померлим; набрання щодо нього законної сили обвинувальним вироком суду; його виїзду за межі Російської Федерації на постійне місце проживання; припинення у нього російського громадянства або громадянства іноземної держави - учасника
    § 2. Місцева адміністрація
  6. визнання судом недієздатним або обмежено дієздатним; визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим; набрання щодо нього законної сили обвинувальним вироком суду; виїзду за межі РФ на постійне місце проживання, припинення російського громадянства, громадянства іноземної держави - учасниці міжнародного договору РФ, відповідно до якого
    § 1. Поняття комерційного права
  7. визнання недійсними (повністю або частково) ненормативних актів державних органів або органів місцевого самоврядування, а у випадках, передбачених законом, - нормативних актів, які не відповідають закону або іншим правовим актам і порушують цивільні права та охоронювані законом інтереси підприємця. У разі визнання судом акту недійсним порушене право підлягає
    § 2. Розрахунки і кредитування
  8. визнаний необгрунтованим, суд зобов'язує банк укласти договір з позивачем на певних умовах, при цьому з банку можуть бути стягнуті збитки, завдані підприємцю необгрунтованим ухиленням банку від укладення договору і відкриття рахунку. На думку Л. Г. Єфімової, договір банківського рахунку є різновидом договору приєднання, а договір банківського Комерційне право. Ч. I. Під
    § 3. Розгляд економічних спорів арбітражними судами
  9. визнання недійсними (повністю або частково) ненормативних актів Президента РФ, Ради Федерації та Державної Думи Федеральних Зборів РФ, Уряду РФ, не відповідають закону і порушують права і законні інтереси організацій і громадян; економічні суперечки між Російською Федерацією та суб'єктами Російської Федеративної-Комерційне право. Ч. I. Під ред. В.Ф. Попондопуло, В.Ф.
    § 4. Захист прав та інтересів підприємців в інших судових установах
  10. визнання недійсним акту, що порушує права та охоронювані законом інтереси громадянина, або в форму скарги на неправомірні дії організації, її органу або посадової особи. Так, згідно з п. 8 ст. 49 Федерального закону «Про акціонерні товариства» акціонер має право оскаржити до суду рішення, прийняте загальними зборами акціонерів з порушенням вимог цього Закону, інших правових актів
    признании недействительным акта, нарушающего права и охраняемые законом интересы гражданина, или в форму жалобы на неправомерные действия организации, ее органа или должностного лица. Так, согласно п. 8 ст. 49 Федерального закона «Об акционерных обществах» акционер вправе обжаловать в суд решение, принятое общим собранием акционеров с нарушением требований этого Закона, иных правовых актов
© 2014-2022  yport.inf.ua