| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Стаття 331. Право на заняття педагогічною діяльністю |
||
|
2. Типові положення про освітні установи відповідних типів і видів, що встановлюють освітній ценз педагогічних працівників, затверджуються Урядом РФ. Так, в п. 62 Типового положення про загальноосвітній установі, затв. Постановою Уряду РФ від 19 березня 2001 р. N 196 (СЗ РФ. 2001. N 13. Ст. 1252), встановлено, що на педагогічну роботу приймаються особи, які мають необхідну професійно-педагогічну кваліфікацію, відповідну вимогам тарифно-кваліфікаційної характеристики за посадою і отриманої спеціальності, підтверджену документами державного зразка про рівень освіти і (або) кваліфікації. Аналогічні нормативні положення містяться в п. 40 Типового положення про освітній установі для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку, затв. Постановою Уряду РФ від 19 вересня 1997 р. N 1204 (СЗ РФ. 1997. N 39. Ст. 4542). У п. 46 Типового положення про освітній установі початкової професійної освіти, затв. Постановою Уряду РФ від 14 липня 2008 р. N 521 (СЗ РФ. 2008. N 29. Ч. II. Ст. 3519), і в п. 42 Типового положення про дошкільну освітньому закладі, затв. Постановою Уряду РФ від 12 вересня 2008 р. N 666 (СЗ РФ. 2008. N 39. Ст. 4432), передбачено, що до педагогічної діяльності у зазначених освітніх установах допускаються особи, які мають середню професійну або вищу професійну освіту. Освітній ценз даної категорії педагогічних працівників підтверджується документами державного зразка про відповідний рівень освіти і (або) кваліфікації. Згідно п. 88 Типового положення про освітній установі вищої професійної освіти (вищому навчальному закладі), затв. Постановою Уряду РФ від 14 лютого 2008 р. N 71 (СЗ РФ. 2008. N 8. Ст. 731), п. 49 Типового положення про освітній установі середньої професійної освіти (середньому спеціальному навчальному закладі), затв. Постановою Уряду РФ від 18 липня 2008 р. N 543 (СЗ РФ. 2008. N 30. Ч. II. Ст. 3631), п. 29 Типового положення про освітній установі додаткової професійної освіти (підвищення кваліфікації) фахівців, затв. Постановою Уряду РФ від 26 червня 1995 р. N 610 (СЗ РФ. 1995. N 27. Ст. 2580), до педагогічної діяльності в освітній установі підвищення кваліфікації допускаються особи, які мають вищу професійну освіту. Освітній ценз зазначених осіб підтверджується документами державного зразка про відповідний рівень освіти і (або) кваліфікації. Особливі вимоги пред'являються до педагогічним працівникам спеціальних (корекційних) освітніх установ. Так, згідно з п. 29 Типового положення про спеціальний (коррекционном) освітньому закладі для учнів, вихованців з обмеженими можливостями здоров'я, затв. Постановою Уряду РФ від 12 березня 1997 р. N 288 (СЗ РФ. 1997. N 11. Ст. 1326), освітній процес в коррекционном установі здійснюється фахівцями в галузі корекційної педагогіки, а також вчителями, вихователями, що пройшли відповідну перепідготовку за профілем діяльності корекційного установи. 3. Вироком суду педагогічний працівник може бути позбавлений права займатися педагогічною діяльністю. Позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю полягає в забороні займати посади на державній службі, в органах місцевого самоврядування чи займатися певною професійною або іншою діяльністю. Позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю встановлюється КК на строк від одного року до 5 років в якості основного виду покарання і на термін від 6 місяців до 3 років - в якості додаткового (ч. 2 ст. 47). Статті 150 і 151 КК, присвячені залученню неповнолітнього у вчинення злочину або у вчинення антигромадської дії, а також ст. 156 КК, що встановлює покарання за невиконання обов'язків по вихованню неповнолітнього, в якості однієї із санкцій передбачають позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років. Однак згідно з ч. 3 ст. 47 КК це покарання може призначатися в якості додаткового виду та у випадках, коли воно не передбачене відповідною статтею Особливої частини КК, якщо з урахуванням характеру і ступеня суспільної небезпеки скоєного злочину і особи винного суд визнає неможливим збереження за ним права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю. 4. З педагогічними працівниками, яким вироком суду заборонено займатися педагогічною діяльністю, трудовий договір припиняється на підставі п. 4 ч. 1 ст. 83 ТК. 5. Перешкодою до здійснення особою педагогічної діяльності є наявність незнятої і непогашеної судимості за умисні тяжкі та особливо тяжкі злочини. Кримінальний кодекс передбачає чотири категорії злочинів. Залежно від характеру і ступеня суспільної небезпеки діяння, передбачені КК, поділяються на злочини невеликої тяжкості, злочини середньої тяжкості, тяжкі злочини й особливо тяжкі злочини. Злочинами невеликої тяжкості зізнаються навмисні і необережні діяння, скоєння яких максимальне покарання, передбачене КК, не перевищує 2 років позбавлення волі. Злочинами середньої тяжкості зізнаються навмисні діяння, скоєння яких максимальне покарання, передбачене КК, не перевищує 5 років позбавлення волі, і необережні діяння, скоєння яких максимальне покарання, передбачене КК, перевищує 2 роки позбавлення волі . Тяжкими злочинами визнаються умисні діяння, скоєння яких максимальне покарання, передбачене КК, не перевищує 10 років позбавлення волі. Особливо тяжкими злочинами визнаються умисні діяння, скоєння яких КК передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад 10 років або більш суворе покарання. 6. Не допускаються до педагогічної діяльності особи, визнані недієздатними у встановленому федеральним законом порядку. У ст. 29 ГК передбачається, що громадянин, який внаслідок психічного розладу не може розуміти значення своїх дій або керувати ними, може бути визнаний судом недієздатним в порядку, встановленому цивільним процесуальним законодавством. Над зазначеним громадянином встановлюється опіка. Згідно ч. 2 ст. 281 ЦПК справа про визнання громадянина недієздатним внаслідок психічного розладу може бути порушено в суді на підставі заяви членів його сім'ї, близьких родичів (батьків, дітей, братів, сестер) незалежно від спільного з ним проживання, органу опіки та піклування, психіатричного або психоневрологічного закладу. Заява про визнання громадянина недієздатним подається до суду за місцем проживання даного громадянина, а якщо громадянин поміщений в психіатричне або психоневрологічне установа - за місцем знаходження цієї установи. У заяві про визнання громадянина недієздатним повинні бути викладені обставини, що свідчать про наявність у громадянина психічного розладу, внаслідок чого він не може розуміти значення своїх дій або керувати ними (ч. 2 ст. 282 ЦПК). Суддя в порядку підготовки до судового розгляду справи про визнання громадянина недієздатним за наявності достатніх даних про психічний розлад громадянина призначає для визначення його психічного стану судово-психіатричну експертизу. При явному ухиленні громадянина, відносно якого порушено справу, від проходження експертизи суд у судовому засіданні за участю прокурора і психіатра може винести ухвалу про примусове направлення громадянина на судово-психіатричну експертизу (ст. 283 ЦПК). Заява про визнання громадянина недієздатним суд розглядає з участю самого громадянина, заявника, прокурора, представника органу опіки та піклування. Громадянин, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною, повинен бути викликаний в судове засідання, якщо це можливо за станом здоров'я громадянина (ч. 1 ст. 284 ЦПК). Заявник звільняється від сплати витрат, пов'язаних з розглядом заяви про визнання громадянина недієздатним. Суд, встановивши, що особа, яка подала заяву, діяло недобросовісно з метою завідомо необгрунтованого обмеження або позбавлення дієздатності громадянина, стягує з такої особи всі витрати, пов'язані з розглядом справи (ч. 2 ст. 284 ЦПК). Рішення суду, яким громадянин визнаний недієздатним, є підставою для призначення йому опікуна органом опіки та піклування (ст. 285 ЦПК). 7. Перелік захворювань, при наявності яких особи не допускаються до педагогічної діяльності, який повинен затверджуватися федеральним органом виконавчої влади, що здійснює функції з вироблення державної політики та нормативно-правового регулювання у галузі охорони здоров'я, в даний час не прийнятий. До прийняття зазначеного переліку слід керуватися Переліком захворювань, які становлять небезпеку для оточуючих, затв. Постановою Уряду РФ від 1 грудня 2004 р. N 715 (СЗ РФ. 2004. N 49. Ст. 4916). На практиці до числа захворювань, що перешкоджають заняттю педагогічною діяльністю, відносять гострі та хронічні заразні захворювання, в т.ч. туберкульоз (відкрита форма) і сифіліс (на період лікування). 8. Згідно з Переліком медичних психіатричних протипоказань для здійснення окремих видів професійної діяльності та діяльності, пов'язаної з джерелом підвищеної небезпеки (затв. Постановою Ради Міністрів - Уряду РФ від 28 квітня 1993 р. N 377 "Про реалізацію Закону Російської Федерації" Про психіатричну допомогу й гарантії прав громадян при її наданні "(Саппа РФ. 1993. N 18. Ст. 1602)), загальними медичними психіатричними протипоказаннями для здійснення працівниками навчально-виховних установ, дошкільних закладів, будинків дитини, дитячих будинків, шкіл-інтернатів, інтернатів при школах педагогічної діяльності є хронічні та затяжні психічні розлади з важкими, стійкими або часто загострюється хворобливими проявами. Виражені форми прикордонних психічних розладів розглядаються в кожному випадку індивідуально. 9. Для виявлення захворювань, що перешкоджають здійсненню педагогічної діяльності, працівники освітніх організацій усіх типів і видів зобов'язані проходити попередні при вступі на роботу і періодичні медичні огляди, що передбачено ст. 51 Закону про освіту та п. 22 Переліку робіт, при виконанні яких проводяться попередні та періодичні медичні огляди (обстеження), затв. Наказом Міністерства охорони здоров'я Росії від 16 серпня 2004 р. N 83 (БНА РФ. 2004. N 38). Медичні обстеження педагогічних працівників проводяться за рахунок коштів засновника відповідного освітнього закладу. 10. При виявленні захворювань, які перешкоджають здійсненню педагогічної діяльності, педагогічні працівники підлягають відповідно до ст. 73 ТК перекладу з їхньої письмової згоди на іншу наявну в роботодавця роботу, не протипоказану їм за станом здоров'я. Якщо педагогічний працівник, який потребує відповідно до медичного висновку у тимчасовому переведенні на іншу роботу на строк до 4 місяців, відмовляється від переведення або відповідна робота у роботодавця відсутній, то роботодавець зобов'язаний на весь зазначений у медичному висновку термін відсторонити педагогічного працівника від роботи із збереженням місця роботи (посади). Якщо відповідно до медичного висновку педагогічний працівник потребує в тимчасовому переведенні на іншу роботу на термін більше 4 місяців або в постійному перекладі, то при його відмові від переведення або відсутності у роботодавця відповідної роботи трудовий договір припиняється відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 77 ТК. 11. Відповідно до ст. 15 Федерального закону від 25 липня 2002 р. N 114-ФЗ "Про протидію екстремістської діяльності" (Відомості Верховної. 2002. N 30. Ст. 3031) з метою забезпечення державного і суспільного безпеки на підставах та в порядку, які передбачені федеральним законом, особі, який брав участь у здійсненні екстремістської діяльності, за рішенням суду може бути обмежений доступ до певної діяльності і, зокрема, до роботи в освітніх установах. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "Стаття 331. Право на заняття педагогічною діяльністю " |
||
|
||