| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Умови виникнення зобов'язань з відшкодування моральної шкоди |
||
|
Поняття моральної (немайнової) шкоди наразі залишається дискусійним в юридичній науці, незважаючи на те, що воно визначається в низці нормативних актів1. 'Див., наприклад: ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16 квітня 1991 р.; ст. 4 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" від 1 грудня 1994 р. Законодавець не закріпив у ЦК України поняття моральної (немайнової) шкоди, обмежившись лише вказівкою на те, що вона полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (ч. 2 ст. 23 ЦК України). Спробу усунути невизначеність у питанні щодо поняття моральної шкоди було здійснено вищими судовими органами. Так, у п. З Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" закріплено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб1. У літературі була висловлена пропозиція встановити презумпцію моральної шкоди, тобто правило, за яким наявність моральної шкоди не потрібно доводити. Прихильники цієї концепції стверджують, що будь-яке правопорушення спричиняє моральну шкоду2. Проте українське законодавство не містить ніяких вказівок щодо цього, тому відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Верховного суду України 1Слід мати на увазі, що термін "моральна шкода" не слід застосовувати щодо втрат, які несе юридична особа внаслідок посягання на її особисті не-майнові блага, адже вона не є носієм моральних цінностей. У разі посягання на ділову репутацію юридичної особи можна вести мову лише про завдання немайнової шкоди. гДив., наприклад: Эрделевский A.M. Компенсация морального вреда: Анализ и комментарий законодательства и судебной практики. - М.: БЕК, 2000. -237 с. від 31 березня 1995 р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" суддя повинен витребувати від позивача подання доказів про завдану моральну шкоду. Моральна шкода може бути заподіяна тільки протиправною поведінкою у формі рішення, дії чи бездіяльності. Критична оцінка певних фактів, думки, судження тощо не можуть бути підставою для задоволення вимог про відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Якщо ж при цьому допускаються образа чи порушення інших захищених законом прав особи (наприклад, розголошення без її згоди конфіденційної інформації, втручання в приватне життя), то це може тягти за собою відшкодування такої шкоди. Відповідальність за завдання моральної шкоди наступає лише тоді, коли буде встановлено, що ця шкода є безпосереднім наслідком відповідної протиправної поведінки. Відсутність такого безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку означає відсутність відповідного зобов'язання. Ще однією з умов притягнення заподіювача шкоди до відповідальності за завдану моральну шкоду є вина. Закон встановлює загальне правило, за яким моральна шкода відшкодовується за наявності вини особи, яка її завдала, крім випадків, спеціально передбачених законодавством (ч. 1 ст. 1167 ЦК України). Зазвичай, форма вини (умисел чи необережність) не має значення для притягнення винної особи до відповідальності, хоча її ступінь впливає на визначення розміру компенсації моральної шкоди (ч. З ст. 23 ЦК України). Проте у випадках, передбачених законом, відповідальність за заподіяну немайнову шкоду наступає за наявності певної форми вини заподіювача. Так, відповідно до ст. 17 Закону України "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів" у разі розгляду судом спору щодо завданої моральної (немайнової) шкоди між журналістом або засобом масової інформації як відповідачем та політичною партією, виборчим блоком, посадовою особою (посадовими особами) як позивачем суд вправі призначити компенсацію моральної (немайнової) шкоди лише за наявності умислу журналіста чи службових осіб засобу масової інформації, тобто коли журналіст або службові особи засобу масової інформації усвідомлювали недостовірність інформації та передбачали її суспільно небезпечні наслідки. Уч. 2 ст. 1167 ЦК України закріплено невиключний перелік випадків, за яких моральна шкода відшкодовується незалежно від вини заподіювача шкоди: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3)в інших випадках, встановлених законом. До таких випадків можна, зокрема віднести: незаконне проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки; незаконне накладення арешту на майно; незаконне відсторонення від роботи (посади) та інші процесуальні дії, що обмежують права громадян; незаконну конфіскацію майна, незаконне накладення штрафу; незаконне проведення оперативно-розшукових заходів (статті 1,3 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду"). Спосіб і розмір відшкодування моральної шкоди. Звільнення від відповідальності за завдану моральну шкоду. Відповідно до ч. З ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Таким чином, закон допускає будь-які форми компенсації моральної шкоди, що не заборонені законом, зокрема надання путівки в санаторій, оплата консультацій психолога тощо. Однак, у переважній більшості випадків, моральна шкода відшкодовується грішми. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Вона відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 4, 5 ст. 23 ЦК України). Наприклад, відповідно до ч. 1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. У ЦК України не передбачено меж (верхньої та нижньої) грошової компенсації за завдану моральну шкоду, а лише вказуються загальні критерії її визначення1: розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. З ст. 23 ЦК України). Проте деякі нормативні акти встановлюють межі розміру відшкодування моральної шкоди для конкретних випадків. Наприклад, відповідно до ч. З ст. 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування особи під слідством чи судом не може бути меншим одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Таким чином, законодавець відмовився від регулювання точного розміру відшкодування моральної шкоди, надавши суду право визначати його залежно від обставин кожної конкретної цивільної справи. Достеменно встановити розмір завданої моральної шкоди неможливо, нелегко його і підтвердити. Для того, щоб вирішити цю проблему, українські і зарубіжні науковці розробили кілька альтернативних методик нарахування розміру компенсації моральної шкоди2, однак жодна з них не отримала загального визнання. 'Потрібно зауважити, що у ЦК УРСР 1963 р. була визначена нижня межа розміру відшкодування моральної шкоди, що відповідно до ст. 4401 не міг бути меншим п'яти мінімальних розмірів заробітної плати. 2Див.: Палиюк В.П. Моральный (неимущественный) вред. - К.: Право, 1999. - С. 101-114; Шимон СІ. Відшкодування моральної (немайнової) шкоди як спосіб захисту суб'єктивних цивільних прав: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Інститут держави і права ім. В.М. Корецького. - К., 1998. -17с; Эрделевский AM. Компенсация морального вреда в России и за рубежом. - М.: ИНФРА-М, 1997. - С. 133-139. До факторів, що можуть впливати на розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, слід віднести загальні критерії, передбачені ст. 1193 ЦК України. В окремих випадках, передбачених законом, боржник звільняється від відповідальності за завдану моральну шкоду. Так, відповідно до ч. 1 ст. 1193 ЦК України шкода, завдана потерпілому внаслідок його умислу, не відшкодовується. Підстави звільнення від відповідальності встановлюються і в інших нормативних актах, наприклад, ст. 17 Закону України "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", ст. 48 Закону України "Про телебачення і радіомовлення", ст. 42 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні". |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Информация, релевантная "Умови виникнення зобов'язань з відшкодування моральної шкоди" |
||
|
||