| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 3. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання |
||
|
Умовно-дострокове звільнення - один з видів звільняються-дення від відбування наказанія2. Суть його полягає в звільняються-деніі засудженого від подальшого реального відбування наказа-ня з умовою обов'язкового дотримання ряду приписів, перерахованих у законі і встановлених судом відповідно до ст. 79 і 93 КК. Умовно-дострокове звільнення має застосовуватися до ли-цям, не потребують для свого виправлення в повному відбувши-ванні призначеного судом покарання. Якщо очевидно, що мета виправлення засудженого досяг-нуту, то подальше виконання покарання стає нецеле-згідним. Встановлена законом можливість піддати-ся дострокового звільнення від реального відбування наказа-ня є, з одного боку, засобом заохочення осіб, що встали на шлях виправлення, а з іншого - стимулом для зразкової поведінки інших засуджених. У цьому виді освоєння-бождения від покарання найбільш яскраво відображені принципи гу-манізм і справедливості. Умовно-дострокове звільнення є одним з найбільш хо- леї часто застосовуваних, оскільки воно може торкнутися осіб, 1 БВС РФ. 2000. № 12. 2 Досі російські вчені не змогли прийти до консолідованої позиції в питанні про юридичну природу умовно-дострокового освобожде-ня (див., наприклад: Тарханов І.А. Особистість злочинця і Индивидуализа-ція покарання в стадії виконання вироку / / Особистість злочинця і застосування покарання. Казань, 1980. С. 147; Авдєєв В. Юридична при-роду умовно-дострокового звільнення неповнолітніх / / Кримінальне право. 2000. № 3. С. 4; та ін.) . Вчинили злочини будь-якої категорії, і не обмежена ніякими категоріями осужденних1. КК РФ дозволяє умовно-достроково звільняти осіб, отби- вающих покарання у вигляді: вмісту у дисциплінарної воїн-ської частини; позбавлення волі. При цьому особа може бути повно-стю або частково звільнено від додаткового виду нака-зания (ч. 1 ст. 79 КК). Таким може бути лише позбавлення права обіймати певні посади чи займатися визначеною діяльністю. Це єдине термінове покарання, яке може бути призначено в якості додаткового. Підставою умовно-дострокового звільнення є переконатися-жденность суду в тому, що засуджений для свого виправлення не потребує повному відбуванні призначеного покарання. Під виправленням засуджених розуміється процес формування у них шанобливого ставлення до людини, суспільства, праці, нормам, правилам і традиціям людського співжиття і сти-мулирования правослухняної поведінки (ч. 1 ст. 9 ДВК РФ). Показники виправлення залежать від виду відбуває покарання і особистості засудженого. До критеріїв виправлення можуть бути віднесені: дотримання всіх вимог режиму, зразкову пове-дення засудженого, сумлінне ставлення до праці та навчання. Висновок суду про виправлення особи, яка відбуває будь-яке з вказаних у ч. 1 ст. 79 КК видів покарань, повинен бути заснований на всебічному врахуванні даних про нього протягом всього строку покарання, а не тільки під час, безпосередньо предшествую-щее розгляду питання про звільнення. На це прямо про-ращается увагу судів в постанові Пленуму Верховного Суду СРСР від 19 жовтня 1971 № 9 «Про судову практику ус-ловний-дострокового звільнення засуджених від покарання і за-міни невідбутої частини покарання більш м'яким» (в ред. Від 21 ію-ня 1985 р.) 2. 1 Раніше, наприклад, у ст. 53 КК РРФСР 1960 р. містилися значитель-ні обмеження застосування умовно-дострокового звільнення осіб, отби вающих позбавлення волі. Умовно-дострокове звільнення не можна було застосовувати до особливо небезпечних рецидивістів, осіб, засуджених за ряд тяж-ких злочинів: бандитизм, умисне вбивство і т.д. Цей перелік був обширний. 2 Див: Збірник постанов пленумів Верховних Судів СРСР і РРФСР (Російської Федерації) по кримінальних справах. М., 1999. С. 63. Висновок про виправлення особи суд може зробити лише після більш-менш тривалого відбування призначеного терміну. Тому умовою застосування умовно-дострокового звіль-бождения за законом виступає фактичне відбуття визначеної частини призначеного судом покарання. Розмір цієї частини залежить від категорії злочину, за який особа відбуває покарання. Згідно ч. 3 ст. 79 КК умовно-дострокове звільнення мо-же бути застосоване лише після фактичного відбуття осуж-денним: а) не менше однієї третини строку покарання, призначеного за злочин невеликої або середньої тяжкості; б) не менше половини строку покарання, призначеного за тяжкий злочин; в) не менше двох третин строку покарання, призначеного за осо-бо тяжкий злочин, а також двох третин строку покарання, призначеного особі, раніше умовно-достроково звільняється, якщо умовно-дострокове звільнення було скасовано з осно-ваниям, передбаченим ч. 7 ст. 79 КК. Фактично відбутий засудженим строк позбавлення волі (не-залежно від тривалості призначеного у вироку терміну) не може бути менше 6 місяців. З п. «в» ч. 3 ст. 79 КК видно, що величину фактично від-битой частини покарання закон пов'язує з небезпекою особистості тільки в одному випадку - якщо умовно-дострокове звільнення було скасовано з підстав, передбачених законом. По-повторне розгляд питання про умовно-дострокове звільняються-деніі можливо після фактичного відбуття особою двох третин строку покарання, призначеного за новий злочин незалежно від його тяжкості. У законі не вирішено питання про те, яку частину строку покарання повинні відбути особи, засуджені за сукупністю злочинів або за сукупністю вироків за злочини, пов'язані з різним категоріям. Наприклад, засуджений відбуває на-значень за сукупністю злочинів покарання за переступив-лення середньої тяжкості і особливо тяжкий. У подібному випадку ус-ловний-дострокове звільнення можливо після фактичного відбуття засудженим не менше двох третин строку покарання, на- значень судом за сукупністю преступленій1. Не виключається умовно-дострокове звільнення особи, від- буваємо довічне позбавлення волі. Згідно ч. 5 ст. 79 КК така особа може бути умовно-достроково звільнено, якщо судом буде визнано, що воно не потребує подальшого отби-вання цього покарання і фактично відбуло не менше 25 років чи-шення свободи2. З цього положення існують вилучення (ч. 5 ст. 79 КК). До умовно-дострокового звільнення не представляються осуж-денние: а) вчинили нове тяжке або особливо тяжкий Престо-полон в період відбування довічного позбавлення волі, б) злісно порушували встановлений порядок відбування нака-зания протягом попередніх 3 років. Умовно-дострокове звільнення застосовується судом по міс-ту відбування засудженим покарання за поданням органу, що відає виконанням позбавлення волі, а щодо со-що тримається у дисциплінарної військовій частині - по представ-лению відповідного військового командування. При поклади-тельном вирішенні питання суд виносить постанову про умовно-дострокове звільнення засудженого від відбування визначений-ного терміну покарання. При цьому невідбуту частину покарання не анулюється, її виконання припиняється. Після закін-ня певного терміну, рівного невідбутої частини призначеного судом покарання (випробувального терміну), при дотриманні освоєння-бождение певних вимог, повернення до виконання невідбутої частини строку стає неможливим. При умовно-дострокове звільнення засудженого від пожиз-ненного укладення тривалість «випробувального терміну» не встановлена. Але це не означає, що він має довічний 1 Докладніше про це див: Ткачевский Ю.М. Курс кримінального права. Про-щая частина. Т. 2. Вчення про покарання / Под ред. Н.Ф. Кузнєцової, І.М. Тяж-кової. М., 1999. С. 235. 2 Положення ст. 79 КК за своїм конституційно-правовим змістом не перешкоджають застосуванню умовно-дострокового звільнення від покарання щодо осіб, яким призначене за вироком суду покарання у вигляді смертної кари було в порядку помилування замінено на позбавлення свобо-ди (Визначення Конституційного Суду РФ від 11.07.2006 № 406-О) / / УПС «КонсультантПлюс»). Характер. Випробувальний термін може реалізовуватися в межах судимості. У статті 86 КК визначено, що судимість при умовах а-но-дострокове звільнення обчислюється з фактично відбутого строку покарання. Максимальний термін судимості дорівнює 8 років. Порівняльний аналіз ст. 79 і ст. 86 КК приводить до висновку, що випробувальний термін при умовно-достроковому звільненні від довічного позбавлення волі також дорівнює 8 годам1. Враховуючи, що ніяких інших, крім передбачених у ч. 1, 3 і 5 ст. 79 КК, обмежень у застосуванні умовно-дострокового звільнення від відбування покарання не є, відмова в такому звільненні по будь-яких мотивів, не пов'язаним з оцінкою ис-правління засудженого і відбуття ним встановленого законом частини строку покарання, є необгрунтованим. Таким чином, за наявності цих двох підстав суд відповідно до нової редакції ч. 1 ст. 79 КК зобов'язаний звільнити засудженого умовно-достроково. У зв'язку з внесеними до КК змінами розглянутий вид звільнення від покарання слід віднести до обязательним2. Суд, встановивши, що особа відбуло необхідну частину покарання і для свого виправлення не потребує подальшого його відбуванні, виносить рішення про його умовно-дострокове звільнення. У разі відмови суду в умовно-достроковому звільненні (за відсутності одного з двох підстав) повторне внесення до суду подання може мати місце не раніше ніж по закінченні 6 місяців з дня прийняття судом ухвали про відмову (ч. 10 ст. 175 ДВК РФ) і не раніше ніж після закінчення 3 років з дня приня-ку судом рішення про відмову - для відбувають довічне позбавлення волі. Застосовуючи умовно-дострокове звільнення, суд може віз-ложить на особу обов'язку, які повинні їм виконуватися протягом невідбутої частини покарання. Вони збігаються з переліком обов'язків, які можуть покладатися на особу, засуджену умовно (ч. 5 ст. 73 КК): не змінювати постійного місця жітельст-ва, роботи, навчання без повідомлення органу, що здійснює виправлення засудженого, не відвідувати певні місця, 1 Див: Ткачевский Ю.М. Указ. соч. С. 225. 2 Деякі вчені вважають, що умовно-дострокове звільнення є правом суду (див., наприклад: Вирастайкін В. Умовно-дострокове звільнення - право, а не обов'язок суду / / РЮ, 1999. № 7 . С. 44, 45). Пройти курс лікування від алкоголізму, наркоманії, токсикоманії чи венеричного захворювання, здійснювати підтримку сім'ї та ін Контроль за поведінкою особи, звільненого умовно-до-терміново, а також за виконанням покладених на нього судом обя-занностей здійснюється спеціалізованими органами, а в від-носінні військовослужбовців - командуванням військових частин та установ (ч. 6 ст. 79 КК). У покладанні на обличчя певних обов'язків, в контро-ле за його поведінкою, а також у можливості скасування умовно-дострокового звільнення проявляється умовний характер цього виду звільнення від покарання. Істотним недоліком КК РРФСР 1960 р. було те, що в ньому не вирішувалося питання про наслідки ухилення умовно-дострокового звільненого від виховного впливу, а також про наслідки порушення ним правил співжиття. Едина підставою для скасування умовно-дострокового звільняються-дення було вчинення особою нового злочину в тече-ня невідбутої частини покарання. КК РФ усунув цю прогалину. Відповідно до ч. 7 ст. 79 КК порушеннями вимог умовно-дострокового звільнення, спо-собнимі спричинити його скасування, визнаються: а) порушення суспільного венного порядку або злісне ухилення від виконання біля-дені на особу обов'язків, б) вчинення з необережності нового злочину протягом невідбутої частини покарання; в) со-вершеніе нового умисного злочину в той же період. Перші два з перерахованих обставин є фа-культатівнимі підставами скасування умовно-дострокового звіль-бождения. До порушень громадського порядку, що дає суду основа-ня для скасування умовно-дострокового звільнення, відносяться такі, характер яких свідчить, що засуджений своєю поведінкою не виправдав наданого йому довіри: непокору законному розпорядженню співробітника міліції, дрібне хуліган-ство, розпивання спиртних напоїв у громадських місцях і т.д., що спричинили законне і обгрунтоване накладення административ-ного покарання. Якщо адміністративне покарання погашено дав-ністю або знято в установленому порядку до розгляду судом питання про скасування умовно-дострокового звільнення, то воно не може враховуватися судом. Ухилення - це навмисне, що не викликається будь-якими поважними причинами невиконання особою покладених на нього судом обов'язків після письмового попередження, зро-ланного органом, що здійснює контроль за його поведінкою. Під злісним ухиленням розуміється більше двох порушень протягом року або тривале, більше 30 днів, невиконання віз-лежання обов'язків або випадки, коли умовно-достроково звільнений ховається від контролю (при невідомості його знаходження більше 30 днів). Якщо суд ухвалить про скасування умовно-дострокового звільняються-дення, то за змістом закону засуджений повинен повністю від-бути залишилася невідбутої частину покарання безвідносно до того, що якийсь час він сумлінно виконував покладений-ні на нього обов'язки - за рахунок цього часу невідбутий термін покарання скорочений бути не може. Залежно від характеру та тяжкості вчиненого неостиглого-рожного злочину, вчиненого протягом невідбутої частини покарання, а також з урахуванням особи засудженого суд може або зберегти, або скасувати умовно-дострокове звільнен-ня. У першому випадку призначається і виконується тільки покарання за новий злочин, а невідбута частина попереднього покарання продовжує виконувати роль випробувального терміну. Суд повинен мотивувати своє рішення, вказавши конкретну причину, по ко-торою вважає справедливим і доцільним не виконувати залишилася невідбутої частину покарання. У другому випадку нака-зание призначається за сукупністю вироків (ст. 70 КК). Тут виникає питання: з якого моменту слід обчислювати невідбуту частину покарання? Поширена думка, що термін невідбутого покарання треба обчислювати з моменту оголошення по-становлення судом. Думається, це правильно по суті. Вмес-ті з тим варто відзначити, що не завжди негайно після оголошуючи-ня постанови суду засуджені звільняються з-під варти. Огляду на сформовану практику, ч. 5 ст. 173 ДВК РФ передбачає, що дострокове звільнення проводиться у день надходження відповідних документів, а якщо до-кументи надходять після закінчення робочого дня - вранці наступного дня. Тим часом постанови про умовно-дос- РОЧНО звільнення, як правило, потрапляють в колонію через 3-4 дні після їх оголошення, особливо якщо суд розглядав матеріали в пятніцу1. У цьому зв'язку обчислювати невідбутий термін покарання у всіх випадках з моменту оголошення ухвали, ймовірно, не зовсім правильно. Однак практика склалася не-сомненно на користь засудженого. Якщо в період після оголошення постанови про умовно-дострокове звільнення і до його фактичного звільнення засуджений зробить неосторож-ве злочин, той же суд згідно з ч. 7 ст. 79 КК може і не скасувати умовно-дострокове звільнення. При іншому ж по-рядку обчислення випробувального терміну завжди буде призначатися покарання за сукупністю вироків виходячи з правил, передбачається-бачених ст. 70 КК, що, безсумнівно, менш переважно для засудженого. Думається, питання про порядок обчислення досл-тательной терміну має бути врегульоване законодавцем у КК. Єдиним обов'язковою підставою для скасування умовах а-но-дострокового звільнення є вчинення нового умиш-ленного злочину протягом «випробувального терміну». У цьому випадку суд призначає покарання за сукупністю вироків; до ос-новному покарання, призначеного за правилами ст. 70 КК, суд може приєднати додаткове покарання, призначене за попереднім вироком, якщо особа від нього умовно-достроково ос-вобождено. Розглядаючи умовно-дострокове звільнення, не можна оста- вити без уваги питання про порядок погашення судимості. Наприклад, С. був засуджений за ч. 3 ст. 264 КК до 8 років лише-ня волі. Після відбуття 3 років його умовно-достроково звільни-ли, оскільки скоєний ним необережне діяння є злочином середньої тяжкості. Невідбутий (випробувальний) термін у С. - 5 років. При засудженні особи за злочин середньої важки-сти судимість погашається після закінчення 3 років після відбуття нака-зания (п. «в» ч. 3 ст. 86 КК). Відповідно до ст. 79 і 86 КК строк погашення судимості починає текти після закінчення невідбутого на-казания, тобто тієї частини покарання, від відбування якої особа була 1 Докладніше про це див: Улицький С. Умовно-дострокове звільнення від покарання / / УПС «КонсультантПлюс: Коментар законодавства». умовно-достроково освобождено1. Постанова Президії Верховної Суду РФ бачиться правильним, оскільки невідбуту частину (випробувальний термін) входить до призначене за вироком суду покарання. Саме тому не можна в момент умовно-дострокового звільнення вважати особу повністю відбули покарання. У наведеному прикладі це 5 років. По їх закінченні засуджений ще протягом 3 років буде вважатися судимою. Деякі юристи, не погоджуючись із судовою практикою,, вважають більш правильним обчислювати строки погашення-ня судимості з моменту звільнення особи від реального відбування наказанія2. Однак така позиція призводить до того, що часто термін погашення судимості буде закінчуватися раніше, ніж «випробувальний термін». Тобто особа, визнана не судимі (так як погашення судимості анулює всі кримінально-правові наслідки осуж-дення і покарання), проте залишається під впливом «ис-питательного терміну», що навряд чи логічно і правильно. Інші вчені йдуть ще далі, пропонуючи і строк погашення судимості обчислювати залежно від розміру фактично отби-того покарання. Так, А. Трахов3 ілюструє свою позицію сле-дмуть прикладом: «Особа, засуджена за ч. 1 ст. 105 КК до 7 років позбавлення волі, звільнена умовно-достроково через 5 років ». Судимість, на його думку, погашається після закінчення 3 років з мо-мента звільнення, оскільки відбуті 5 років позбавлення волі переводять вбивство (ч. 1 ст. 105 КК) з категорії тяжкіх4 Престо-полон в категорію середньої тяжкості. Така точка зору бачиться ще більше спірною, оскільки: а) крім того, що невірно визна-виділяється початковий момент обчислення випробувального терміну, б) неправильно визначається і його розмір. А. Трахо пропонує обчислювати його залежно від розміру реально відбутого наказа-ня. КК ж пов'язує термін погашення судимості ні з розміром призначеного і відбутого покарання, а з категорією злочину. 1 БВС РФ. 2001. № 12 / / УПС «КонсультантПлюс». 2 Див: Улицький С. Указ. соч. 3 Трахо А. Колізія «неодноразовості» і «рецидиву» у новому КК РФ / / Відомості Верховної Ради. 1999. № 4; УПС «КонсультантПлюс». 4 Думається, А. Трахо помиляється, вважаючи це злочин тяжким. Відповідно до ст. 15 КК його слід відносити до особливо тяжких переступив-леніям. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "§ 3. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання" |
||
|
||