Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоЦивільне право → 
« Попередня Наступна »
Є. О. Харитонов, О. В. Старцев. Цивільне право України. Підручник., 2007 - перейти к содержанию учебника

6.1. Володіння як самостійне речове право

Ведучи мову про володіння як правову категорію, слід розрізняти "право володіння" як елемент права власності і як вид права на чужі речі (відповідно до концепції ЦК), і "володіння" як особливе (окреме) речове право.
Володіння як самостійне речове право я нляєсрбою фактич не шчл о- діння речами, поєднане з намі®м_водрдіти цими речами для^ебе.
Таким чиномГ~володіння включає 2 елементи: об'єктивний (фактичне володіння майном) і суб'єктивний (намір володіти ним дія себе).
При цьому фактичне володіння речами має бути стабільним (тобто існувати протягом достатньо тривалого часу) і безперервним. Слід зазначити, шо це поняття тлумачиться вельми широко. Зокрема, в цивілістиці з часів римського права традиційно вважається, що фактичне володіння речами має місце не тільки тоді, коли річ безпосередньо знаходиться у володільця, але й у будь-якому випадку, коди володілець не втрачає контроль над об'єктом володіння.
Намір володіти річчю для себе виражає посесійну волю особи (її волю як посесора, володільця).
Разом з тим, невірним є ототожнення ставлення посесійного і власницького . Посесійне ставлення (ставлення особи як володільця до речі) характерне, як вже зазначалося, наміром "володіти річчю дія себе", але не наміром "вважати її своєю власністю". У другому випадку особа вважає себе не просто володільцем, але власником речі. У сукупності із законним володінням річчю намір (воля) вважати себе власником речі має давати в результаті не володіння (посідання), а право власності.
Крім того, слід зазначити, що оцінюється (або має оцінюватися) ставлення особи не до будь-якого, а лише до законного володіння речами.
Для того, щоб визначити значення цього факту, звернемося до характеристики видів володіння.
Передусім володіння поділяється на законне і незаконне. Законне володіння - те, яке має правову підставу (титул). Незаконне володіння не має під собою достатньої правової основи. У свою чергу воно поділяється на добросовісне і недобросовісне. Добросовісний незаконний володілець не знає і не повинен знати про незаконність володіння річчю. Недобросовісний незаконний власник знає або повинен знати про те, що володіє річчю незаконно.
Власне кажучи, лише законне і незаконне добросовісне володіння підпадають під понялтя "володіння" як інститут речового права.
Незаконне недобросовісне володіння річчю є не правовим інститутом, а всього лише фіксацією факту порушення права власності (спроби привласнення чужого майна).
У своїх основних характеристиках володіння нагадує право власності: суб'єктами володіння можуть бути ті ж особи, що можуть бути власниками; його об'єктом є майно, яке може стати об'єктом права власності.
Разом з тим, ці дві категорії не можна плутати. Право власності являє собою вид прав на речі, виражає стан присвоєння майна. Володіння - відображає фактичний стан речей, а не право на речі.
Підкреслюючи ці відмінності, римські юристи виробили короткі, але точні формули для характеристики цих понять: право власності - "я маю право на річ", володіння - "я маю річ". Відповідно відрізняється і їх зміст, а також підстави виникнення.
Змістом права власності є правомочності володіння, користування, розпорядження майном. Зміст володіння полягає у можливості володіння, користування і розпорядження річчю. При цьому всі названі можливості тлумачаться як фактичні стани і не оцінюються як суб'єктивні права.
Володіння може виникнути:
1) внаслідок за володіння майном (первинне встановлення володіння, встановлення волоіІШтя~уперше);
2) внаслідок^псре^ачі володіння майном однією особою іншій (похідне володіння).
Володіння припиняється втратою одного з елементів - об'єктивного (втрата фактичного володіння майном) або суб'єктивного (відмова від володіння, тобто припинення наміру володіти майном для себе).
Захист законного володіння здійснюється таким же чином за допомогою тих же позовів, що і право власності.
Захист незаконного добросовісного володіння від третіх осіб здійснюється таким же чином, як захист права власності, а від власника - можливістю протиставлення позову заперечень про добросовісність і відплатність придбання володіння.
Спеціальні можливості захисту законного володіння від недобросовісного незаконного володільця встановлені ст. 400 ЦК, яка передбачає, що недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно не лише власнику, але будь-якій особі, яка масна нього інше право відповідно до договору або закону або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку, зацікавлена особа ма < право пред'явити позов про витребування цього майна.
Отже, кожна особа, яка не є власником майна, але була його законним або й незаконним, але добросовісним володільцем, може захистити своє право володіння шляхом витребування майна від незаконного недобросовісного володільця. Право на витребування майна зберігається протягом позовної давності, якщо раніше не припинилась правова підстава (титул) для подання таких вимог.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "6.1. Володіння як самостійне речове право"
  1. § 6. Структура (система) цивільного права
    володіння, права на чужі речі тощо). 7. Вчення про права інтелектуальної власності. 8. Вчення про зобов'язання і договори (поняття і види, виникнення і припинення, забезпечення належного виконання). 9. Вчення про окремі види договорів. 10. Вчення про недоговірні зобов'язання. 11. Вчення про спадкові правовідносини. 12. Вчення про сімейні
  2. § 3. Зміст права власності
    володіння річчю; 2) права користування річчю; 3) права розпорядження річчю. 1. Право володіння - не юридична можливість фактичного впливу на річ. У зв'язку з тим, що володіння буває законним - таким, що грунтується на законі, і незаконним - протиправним, іноді в літературі з цивільного права зазначають, що цей поділ може стосуватися володіння взагалі, тобто і володіння як елементу права
  3. 5.1. Право господарського відання
    володіння, користування і розпорядження майном. Виникає мигання: чим вони відрізняються? Передусім, відмінність полягає у характері прав. Право власності є основним, самостійним правом, в той час як право господарського відання вторинне і залежить від права власнос- і. Якщо право власності може існувати і без права господарського відання, то останнє неможливе без права власності. Вторинним
  4. § 3. Сервітути
    володіння якої виникло на підставі договору з власником або особою, якій майно було передано власником, а також на інших підставах, встановлених законом, за наявності відповідних повноважень від власника. Спеціальне правило міститься в законодавстві стосовно такого об'єкту сервітуту, як земельна ділянка: згідно зі ст. 100 ЗК сервітут на земельну ділянку встановлюється виключно за домовленістю між
  5. Як класифікують речі у цивільному праві?
    володіння, користування способів і меж розпорядження речами. Цивільний кодекс України класифікує речі так. - Тварини є особливим об'єктом цивільних прав. На них поширюється правовий режим речі, крім випадків, встановлених законом. Правила поводження з тваринами встановлюються законом. Тварини, занесені до Червоної книги України, можуть бути предметом цивільного обігу лише у випадках та порядку,
  6. Що означає термін "володіння" як окремий цивільно-правовий інститут речового права?
    володіння як окремий цивільно-правовий інститут; сервітути, або право обмеженого користування чужою річчю чи майном; емфітевзис і суперфіцій як правові форми користування чужою землею. Проте Закон України "Про власність", прийнятий ще 7 лютого 1991 р., уже допускав певну можливість користування чужим майном. Так п. 6 ст. 4 проголошує, що "...власника може бути зобов'язано допустити обмежене
  7. Що означає право обмеженого користування чужими речами (сервітути)?
    володіння і розпорядження; - право обмеженого користування може бути встановлено також на інше рухоме і нерухоме майно. Особисті сервітути відрізняються від земельних об'єктом, суб'єктом і строком. Об'єкт земельних сервітутів - земля, особистих - інші речі; суб'єкт земельного сервітуту - власник пануючого земельного наділу (незалежно від того, хто ним був), суб'єкт особистого сервітуту - саме та
  8. Стаття 153. Оподаткування операцій особливого виду
    володіння певною частиною статутного капіталу або права голосу придбаних акцій (паїв) юридичної особи або незалежна від формального володіння можливість вирішального впливу на керівництво чи діяльність юридичної особи. Згідно зі ст. 3 Закону від 15.03.2001 № 2299-ІІІ «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» пов'язаними особами вважаються: а) юридична
  9. Стаття 265. Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки
    володіння нерухомістю багатодітними сім'ями; позаяк держава створює сприятливі умови для материнства і батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально заохочує і підтримує усіма заходами, у тому числі надаючи податкові преференції. По-шосте, не оподатковуються податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, гуртожитки. Зокрема, під ними розуміються житлові
  10. § 7. Загальна характеристика інших засобів захисту права власності
    володіння, користування та розпорядження своїм майном або встановлення непередбачених законодавством додаткових обов'язків чи обмежень. За шкоду, заподіяну неправомірним втручанням державних органів, на них покладається відповідальність в обсязі, передбаченому п. 4 ст. 48 закону. За ст. 57 Закону України "Про власність" у разі порушення прав власника чи титульного володільця щодо володіння,