| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Вибори і референдум |
||
|
Нині діє федеральний закон про вибори до Бундестагу в редакції 1975 р. (з наступними змінами та доповненнями) . У ньому записано, що активним виборчим правом володіють всі німці, які досягли 18-річного віку, володіють не менш 3-х місяців житлом, які у межах території, на яку поширюється дія цього за-кону, або звичайно там проживають і не позбавлені виборчого права (абз. 1 § 12). Більш високі вимоги встановлено в законі стосовно до пасивного виборчого права (§ 15). Особливістю виборчої системи ФРН є поєднання в ній елементів системи пропорційного представ-тва і мажоритарної системи: оскільки половина депутатів Бундестагу обирається в одномандатних виборчих округах, а інші за партійними списками (земельних списками) за наявності "п'ятивідсоткової застереження", що означає, що партіям, що отримали менше 5% голосів виборців на території всієї країни місць у Бундестазі не надається. Кожен виборець має два голоси - перший для обрання депутата по виборчому округу, другий - для голосування по земельному списку кандидатів. У першому випадку обраним вважається кандидат, що набрав найбільшу кількість голосів; при рівній кількості голосів питання вирішується жеребкуванням. Дуже складний порядок розподілу мандатів по земельних списками; коротенько це відбувається таким чином: підраховуються тільки "другі" голоси, отримані кожною партією; відповідно до їх числом і співвідношенням визначається все кількість мандатів, одержуваних конкретною партією, потім половина мандатів розподіляється між кандидатами , що перемогли у виборчих округах, а інші віддаються кандидатам, включеним в партійні списки. При виборах у виборчому окрузі пропозицію про кандидатів можуть вносити політичні партії, а також особи, обла-дають активним виборчим правом (НЕ менше 200). При цьому пропозиція про кандидата повинно містити ім'я тільки одного кандидата; кожен кандидат може бути запропонований тільки в одному виборчому окрузі, і тільки в одному запропонованого-жении про кандидата по даному виборчому округу. Земельні списки кандидатів можуть бути представлені тільки пар- тиями. Кожен кандидат може бути висунутий тільки в одній землі, і в ній він може бути внесений тільки в один партійний список. Лень виборів призначає федеральний президент, він повинен припадати на неділю або на встановлений законом неробочий день. Голосування здійснюється особисто виборцем, до нього допускається лише той, хто внесений до списку вибор-лей або має посвідчення на право голосування; передбачена і можливість голосування поштою. Виборець голосує за допомогою офіційних виборчих бюлетенів в офіційних конвертах, дозволено використовувати і рахункові машини - при забезпеченні таємниці голосування - для "полегшення голосування та підрахунку голосів"; в цьому випадку виборчий бюлетень, конверти та урни не використовуються. Якщо місце якого депутата стає вакантним, то мандат отримує кандидат у списку відразу за останнім обраним, навіть якщо звільнився мандат був отриманий в окрузі. Якщо звільняється місце незалежного кандидата, обраного в окрузі уніномінальним голосуванням, то у відповідному окрузі проводяться часткові вибори. Ці вибори повинні відбутися протягом 60 днів по відкриття вакансії. Основний закон закріплює можливість проведення референдуму, здійснення народної ініціативи, а також проведе-ня народного опитування у зв'язку із змінами територіального поділу Федерації. Він визначає, що територія Федерації може бути змінена федеральним законом з тим, щоб землі відповідно їх величиною і економічним можливостям могли ефективно виконувати покладені на них завдання. При цьому, підкреслюється в конституції, повинні прийматися до уваги спільність земель, історичні та культурні зв'язки, господарська доцільність, вимоги розвитку регіональної інфраструктури та територіального планування. При цьому в конституції передбачено, що заходи щодо нового поділу федеральної території визначаються фе-деральним законом, який потребує затвердження шляхом референдуму; думку зацікавлених федеральних земель має бути враховано (абз. 2 ст. 29). Референдум проводиться в землях, з територій або частин територій яких повинна бути утворена нова земля або земля з новими кордонами (зацікавлені землі). Голосування проводиться з питання: чи повинні зацікавлені зем-ли залишатися в колишніх межах або повинна бути утворена нова земля або земля з новими кордонами. Народна ініціатива можлива на обмеженій території зі взаємопов'язаним населенням і господарством, частини яких знаходяться в декількох землях, причому населення цієї території складає не менше 1 млн. чоловік. Суть її полягає в тому, що 1/10 частина виборців, що проживають на такій території і мають право вибирати в Бундестаг, може зажадати вирішення питання про приналежність цієї території до одній землі, то протягом 2-х років федеральний закон має визначити, чи буде змінена її приналежність до землі або в зацікавлених землях буде проведений народне опитування. Мета народного опитування - встановити, чи отримає схвалення пропоноване законом зміна приналежності території (до одній землі). Народний опитування може стосуватися різних пропозицій (однак не більше 2-х). Для дійсності рішень, прийнятих на референдумі і шляхом народного опитування, необхідно їх прийняти большинст-вом голосів, причому вона повинна складати не менше чверті голосів виборців, що користуються правом вибирати в Бун-дестаг. Детальний регулювання питань проведення референдуму, народного опитування та здійснення народної ініціативи, як встановив основний закон, має бути вироблено спеціальним федеральним законом. Відповідні норми визна-делени законом 1979 про процедуру референдуму, народної ініціативи і народного опитування, які проводяться згідно зі ст. 29 основного закону. У цьому законі встановлено, що процедура народної ініціативи може бути здійснена за клопотанням про її разреше-ванні, підписаним особисто і власноручно не менше ніж 1% виборців, що брали участь на останніх виборах до Бундестагу і проживають на території, про долю якої належить прийняти рішення, що предметом народної ініціативи є акт про придбання територією єдиної земельної власності. Процедура народної ініціативи полягає в так званій реєстрації її учасників, тобто осіб, що володіють правом обирати до Бундестагу і не менше ніж протягом 3-х місяців володіють на відповідній території житлом, спеціальними органами. Особа, що володіє правом на реєстрацію і бажає брати участь у процедурі народної ініціативи, повинна особисто і власноруч зробити реєстрацію на реєстраційному листі в місцезнаходженні органу, що відає цією процедурою. Реєстрація триває 2 тижні, години роботи цих органів встановлюються так, щоб кожен, що володіє правом на реєстрацію, мав можливість взяти участь у процедурі народної ініціативи. У законі також записано, що предметом народного опитування є прийнятий закон про зміну приналежності терри-торії до тієї чи іншої землі. У ньому підкреслено, що питання слід формулювати так, щоб опитуваний міг однозначно відповісти, чи згоден він з пропонованим зміною приналежності території або бажає збереження колишнього її статусу. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "Вибори і референдум" |
||
|
||