Головна |
« Попередня | Наступна » | |
6. Як регламентуються питання відшкодування ш |
||
Цивільним законодавством малолітньою особою визнається фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років; неповнолітньою - особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я малолітньої особи фізична або юридична особа, яка завдала цієї шкоди, зобов'язана відшкодувати витрати на її лікування, протезування, постійний догляд, посилене харчування тощо. У законодавстві, як бачимо, приведений не виключний перелік витрат, тому не виключається, що в конкретному випадку потерпілому мають бути відшкодовані витрати, пов'язані зі спеціальним навчанням хворої дитини тощо. Така необхідність у кожному конкретному випадку має бути встановлена за допомогою відповідних доказів (наприклад, висновку лікарської експертизи). Такі вимоги повинні бути задоволені у разі, якщо відповідні види допомоги дитина не отримує безкоштовно. Обсяг відшкодування шкоди, завданої малолітній особі неможливо встановити виходячи із загальних критеріїв, оскільки малолітні особи відносяться до категорії непрацездатних осіб. Зрозуміло, що коли каліцтво чи інше ушкодження здоров'я завдано малолітньому, то мова про відшкодування втраченого заробітку (доходу) йти не може, оскільки ця особа не може мати певний заробіток, і їй можуть бути відшкодовані лише додаткові витрати. Необхідно мати на увазі! Спеціальною підставою для наступної зміни розміру відшкодування є досягнення потерпілим чотирнадцяти років (учнем - вісімнадцяти років), оскільки така особа вже має право реалізувати свої здібності до праці та може мати власний заробіток. Тому юридична або фізична особа, яка завдала шкоди, зобов'язана відшкодувати потерпілому також шкоду, пов'язану із втратою або зменшенням його працездатності, виходячи з розміру встановленої законом мінімальної заробітної плати. Слід зазначити, що законодавство прирівнює учнів до 18 років до неповнолітніх, які не досягли 14 років. Це пояснюється тим, що учні до 18 років здебільшого у зв'язку з навчанням, як і особи, що не досягли 14 років, не мають заробітку. ! Слід зважити на те, що по-іншому питання вирішуватиметься у випадку, якщо ж на момент ушкодження здоров'я неповнолітня особа мала заробіток. В такому випадку шкода їй має бути відшкодована виходячи з розміру її заробітку, але не нижче встановленого законом розміру мінімальної заробітної плати. Коли шкода заподіяна малолітньому чи неповнолітньому, який на той момент не працював, але в подальшому ним було отримано певну кваліфікацію та розпочато трудову діяльність, то потерпілий має право вимагати збільшення розміру відшкодування шкоди, пов'язаної із зменшенням його професійної працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, виходячи з розміру заробітної плати працівників його кваліфікації, але не нижче встановленого законом розміру мінімальної заробітної плати. У випадках, коли внаслідок завданого до повноліття (тобто після досягнення 18-річного віку) каліцтва, ушкодження здоров'я потерпілий не мав змоги отримати професійну кваліфікацію і після досягнення повноліття продовжує залишатися непрацездатним він має право вимагати відшкодування шкоди в обсязі не нижче встановленого законом розміру мінімальної заробітної плати. У судовій практиці вважається, що збитки мають бути відшкодовані потерпілому незалежно від того, чи приступив він до трудової діяльності чи ні. Необхідно також розглянути особливості відшкодування шкоди, якщо ушкодження здоров'я відбулось в період виробничого навчання (практики). У цьому випадку сума відшкодування визначається за діючою на підприємстві ставкою (окладом) тієї професії (спеціальності), якій навчався потерпілий, але не нижче від найменшого розряду тарифної ставки відповідної професії. У такому ж порядку має визначатися розмір відшкодування (сума страхової виплати) при заподіянні ушкодження здоров'я учням та студентам навчальних закладів, клінічним ординаторам, докторантам, залученим до будь-яких робіт під час, перед або після занять для набуття професійних навичок. Якщо в період навчання (практики) потерпілий одержував заробіток, за його згодою сума відшкодування визначається із середньомісячного заробітку за цей період. За бажанням потерпілого ця сума може бути визначена із середньомісячного заробітку до початку виробничого навчання (практики). У такому ж порядку визначається розмір відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю студента або учня при виконанні робіт під час виробничої практики не за трудовим договором, у період канікул чи у вільний від навчання час. Як показує судова практика щодо розгляду справ, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, заподіяної неповнолітнім, при визначенні розміру такого відшкодування не застосовуються правила щодо врахування вини потерпілого, тобто завдана шкода підлягає відшкодуванню незалежно від ступеня вини в такій ситуації самого потерпілого. Винятком є лише випадки, коли здоров'я ушкоджено у зв'язку зі вчиненням неповнолітнім злочину, за який Кримінальним кодексом України передбачено настання кримінальної відповідальності з 14 років, тобто такого злочину, який характеризується як тяжкий чи особливо тяжкий. |
||
« Попередня | Наступна » | |
|
||
Информация, релевантная "6. Як регламентуються питання відшкодування ш" |
||
|