Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоЦивільне право → 
« Попередня Наступна »
О. В. Дзера. Цивільне право України. Книга 2, 2002 - перейти к содержанию учебника

Юридична природа ліцензійного договору

. Визначальною концепцією юридичної природи ліцензійних договорів є цивільно-правовий характер даних відносин.
Основна мета ліцензійного договору - забезпечити можливість практичного використання конкретного технічного рішення. Але, деталізуючи мету ліцензійних відносин, можна зазначити, що вона складається, з одного боку, з можливості використання винаходу (запатентованого або незапатентованого) у виробництві і як результат - отримання прибутку, з іншого - з отримання винагороди за надане право користуватися винаходом.
Деякі ознаки та умови ліцензійного договору схожі з ознаками та умовами інших цивільно-правових договорів. Ліцензійний договір - це окремий вид договору і ототожнювати його, зокрема з договорами купівлі-продажу, найму або товариства, не можна.
У ст. 244 ЦК УРСР зазначається, що предметом договору купівлі-продажу може бути майно, тобто окремі матеріальні предмети. Законом України "Про власність" (ст. 41) до об'єктів інтелектуальної власності віднесено винахід та
Хейфец И.Я. Основи патентного права. - Л., 1925. - С. 280; Антимонов Б.С., Флейшиц ЕЛ. Изобретательское право. - М., 1960. - С. 181.
інші результати інтелектуальної праці. Відповідно до п. 4 ст. 6 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" власникові патента надається можливість передавати на підставі договору право власності на винахід будь-якій особі. Отже визнається, що винахід є товаром, який має самостійний вираз і відповідно може бути предметом договору купівлі-продажу.
Ліцензійний договір передбачає передачу права користування винаходом, тобто лише одного елемента права власності.
Відмінність зазначених договорів полягає також у тому, що ліцензійний договір - це правовідносини, які мають строковий характер. Договір купівлі-продажу, як правило, обмежений терміном обміну.
Звертаючись до порівняльного аналізу договору майнового найму (оренди, лізингу) та ліцензійного договору, треба відзначити, що характерним для цих договорів є елемент користування. Але умовами договору оренди або лізингу може бути передбачено право викупу орендованого майна, тобто передачу орендованого майна у власність, що неможливо у ліцензійному договорі. Відмінність існує і щодо об'єкта. За договором оренди використовується матеріальний предмет - будь-яка річ, за ліцензійним договором - винахід або інше науково-технічне досягнення, що мають інтелектуальний характер і за своєю природою належать до безтілесних речей.
Для досягнення мети учасники договору товариства так само, як і сторони в ліцензійному договорі, йдуть на певний ризик. Проте ці договори відрізняються тим, що сторони у договорі товариства спільними зусиллями досягають загальної мети, а в ліцензійному договорі сторони, як правило, мають різні інтереси - ліцензіар отримує винагороду, ліцензіат використовує об'єкт ліцензії.
Таким чином, ліцензійний договір не є договором товариства, проте у деяких випадках може становити основу договору товариства, зокрема ліцензійні правовідносини засновників акціонерного товариства, яке у своїй господарській діяльності використовує винахід або інше науково-технічне рішення.
Суттєвою відмінністю ліцензійного договору від інших договорів є те, що він має бути складений у письмовій формі, підписаний сторонами і набуває чинності лише після його реєстрації у Державному комітеті з питань науки та інтелектуальної власності. Такий порядок укладення ліцензійних договорів обов'язковий для власників патентів України.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "Юридична природа ліцензійного договору"
  1. § 6. Захист права інтелектуальної власності
    юридична особа. Вина порушника для кваліфікації дій чи бездіяльності, як таких, що є порушенням права інтелектуальної власності, значення не має. Матеріальним наслідком порушення права інтелектуальної власності є поява контрафактних виробів, тобто продукції (товарів), вироблених з використанням об'єкта права інтелектуальної власності і реалізованих в межах України з порушенням права на нього.
  2. § 4. Договір зберігання
    юридичні особи незалежно від наявності у, них статусу суб'єкта підприємницької, діяльності Обов'язкова наявність такого статусу обумовлюється природою, власне зберігання - якщо діяльність зі зберігання має ознаки підприємницької діяльності, відповідно, необхідним є і статус суб'єкта підприємницької діяльності у зберігача; якщо зберігання здійснюється у зв'язку з підприємницькою діяльністю
  3. Стаття 170. Особливості нарахування (виплати) та оподаткування окремих видів доходів
    юридичну особу - резидента (уповноважених осіб), що виконують представницькі функції такого нерезидента на підставі письмового договору та виступають його податковим агентом стосовно таких доходів. Нерезидент, який порушує норми цього пункту, вважається таким, що ухиляється від сплати податку. 170.1.4. Доходи, зазначені у підпунктах 170.1.1 - 170.1.3 цього пункту, оподатковуються податковим
  4. Стаття 263. Плата за користування надрами для видобування корисних копалин
    юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», які набули права користування об'єктом (ділянкою) надр та отримали спеціальний дозвіл на користування надрами. Таким чином, платниками плати за користування надрами для видобування корисних копалин можуть бути господарюючі суб'єкти незалежно від форм власності, а саме: юридична особа, організація, створена і зареєстрована у встановленому законом
  5. § 1. Роль і значення авторських договорів
    юридичним особам, у тому числі й іноземними. Як правило, контрагентами авторів (співавторів та їхніх правонаступників) виступають юридичні особи - державні, громадські, приватні та інші організації будь-яких форм власності, які можуть використовувати твір у той чи інший спосіб. У деяких авторських договорах контрагентом автора можуть бути і громадяни, зокрема замовник у договорі художнього
  6. § 3. Зміст цивільного правовідношення
    юридичної. Соціальним змістом цивільного правовідношення є те суспільне відношення, юридичною формою якого є цей правовий зв'язок. Тому змістом цивільного правовідношення можна вважати відповідне цивільне відношення, котре існує між приватними особами і урегульоване нормами цивільного права (законодавства). Юридичний зміст цивільного правовідношення - це права і обов'язки його суб'єктів
  7. § 1. Поняття і ознаки юридичної особи
    юридичної особи. Натомість ст. 80 ЦК, котра називається "Поняття юридичної особи", містить вказівку на деякі характерні риси цього поняття, зазначаючи, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, яка наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем У суді. Таким чином, маємо лише вказівки на такі ознаки
  8. § 3. Цінні папери як об'єкти цивільних правовідносин
    юридичній літературі такі папери звичайно іменують легітимаційними цінними паперами. Для цінних паперів характерними є: І ) цивільна оборотоздатніеть; 2) нерозривний зв'язок із закріпленим у цьому папері майновим правом; реалізувати це право можна лише шляхом використання самого паперу; 3) формальність і наявність обов'язкових реквізитів: недотримання цих вимог тягне невизнання документу
  9. § 2. Поняття власності і права власності
    юридичні'. Економічні відиосини власності є одночасно вольовими і не вольовими. Не вольовими вони є тому, що в умовах існування суспільства є об'єктивованими, тобто існують, певною мірою, незалежно від волі людей: людп не можуть жити, не вступаючи у відиосини власності. Водночас відносини власності є вольовими, оскільки без цілеспрямованих вольових дій людей вони виникати не можуть.)Саме в
  10. § 1. Загальні положення про набуття права власності
    юридичних фактів може визнати незаконним набуття права власності (наприклад, коли право власності набуте в результаті укладення правочину, визнаного недійсним). Стаття 330 ЦК встановлює спеціальні гарантії набуття права власності добросовісним набувачем. Згідно з цією статтею якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо