Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоЦивільне право → 
« Попередня Наступна »
О. В. Дзера. Цивільне право України. Книга 2, 2002 - перейти к содержанию учебника

Заповідальний відказ.

Заповідач має право зобов'язати спадкоємців за заповітом виконати певну дію на користь однієї або кількох осіб. Такі особи називаються відказоодержувачами, а саме розпорядження - заповідальним відказом.
Відказоодержувачами можуть бути як особи, які входять до кола спадкоємців за законом, так і особи, які не є спадкоємцями за законом (ст. 538 ЦК УРСР).
Наприклад, заповідаючи майно дружині, спадкодавець зобов'язує її щомісяця виплачувати певну суму племіннику до досягнення ним 25-річного віку.
Внаслідок такого розпорядження відказоодержувач набуває права вимоги до спадкоємця, що прийняв спадщину, обтяжену "заповідальним відказом". Якщо б дружина спадкодавця (у наведеному прикладі), прийнявши спадщину, відмови-д лася від виконання покладеного на неї обов'язку, племінник мав би звернутися' з позовом до суду і в примусовому порядку домогтися здійснення свого права. Проте спадкоємець, на якого покладено заповідачем виконання заповідальною відказу, зобов'язаний виконати його лише в межах дійсної вартості спадкового майна, що перейшло до нього.
У разі смерті спадкоємця, на якого було покладено виконання заповідального відказу, або неприйняття ним спадщини зобов'язання виконання заповідального відказу переходить до інших спадкоємців, які одержали його частку (ст. 538 ЦК УРСР).
Відказоодержувач внаслідок заповідального відказу одержує лише відповідне право. За борги спадкодавця він відповідальності не несе.
В ЦК УРСР спеціально передбачено можливість покласти на спадкоємця обов'язок надати іншій особі право довічного користування будинком, оскільки такі заповідальні відкази часто трапляються у повсякденному житті та зачіпають істотні інтереси відказоодержувачів. У ст. 539 ЦК УРСР зазначено, що заповідач має право покласти на спадкоємця, до якого переходить жилий будинок, зобов'язання надати іншій особі довічне користування цим будинком або певною його частиною. У разі наступного переходу права власності на будинок або на відповідну частину будинку до іншої особи право довічного користування зберігає силу. Отже, коли спадкоємець, який одержав у спадщину будинок, продасть чи подарує його іншій особі, відказоодержувач зберігає право користування цим будинком або його частиною відповідно до змісту заповідального відказу1.
Якщо відказоодержувач відмовиться від права, що обумовлене на його користь у заповідальному відказі, то воно переходить до спадкоємця за заповітом, на якого було покладено виконання заповідального відказу2.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "Заповідальний відказ."
  1. 3.2. ЦК УРСР 1963 р
    заповідальних розпоряджень названі заповідальний відказ (легат) - ст. 538, підпризначення спадкоємця (спадкова субституція) - ст. 536, покладання на спадкоємця виконання дій для загальнокорисної мети - ст. 540, покладання на спадкоємця обов'язку надання іншій особі права довічного користування будинком - ст.
  2. § 6. Структура (система) цивільного права
    заповідального відказу" тощо. При цьому, однак, слід враховувати, що замість терміна "підга- лузь" можна використовувати такі поняття як "розділ цивільного права" тощо. Отже, структура цивільного права може бути визначена і більш летально, з врахуванням суті елементів, що її утворюють. Таким чином, маємо наступні визначення ключових у цій сфері понять. Норма цивільного права - правило
  3. § 3. Сервітути
    заповідального відказу: зобов'язання спадкоємців встановити обмежене речове право на користь відка- зоодержувача та надати останньому право обмеженого користування певним майном, яке входить до складу спадщини (ст.ст. 1237, 1238 ЦК). У таких випадках у заповіті має бути зазначено, на користь кого встановлюється сервітут, відомості про обслуговуюче майно, вид сервітуту, строк та інші відомості.
  4. § 5. Право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій)
    заповідального відказу, яким заповідач зобов'язує спадкоємця" надати іншій особі право користування для забудови земельною ділянкою, яка входить до складу спадщини. Існуючий суперфіцій, у свою чергу, може бути переданий супер- фіціарієм іншій особі за будь-яким цивільно-правовим договором, що відповідатиме природі цих відносин. Такий договір може бути як оплатним, так і безоплатним. Укладення
  5. § 4. Підстави виникнення зобов'язань
    заповідальний відказ). Отже, у спадкоємця за умови прийняття спадщини, тобто при здійсненні ним зі свого боку односторонньої угоди, виникає зобов'язання надати другові спадкодавця кімнату в користування. Специфічну групу підстав виникнення зобов'язань складають акти суб'єктів публічного права: а) безпосередні приписи актів цивільного законодавства; б) рішення суду; в) акти управління
  6. § 1. Основні категорії спадкування
    відказ (легат) - розпорядження спадкодавця в заповіті про надання майнової вигоди за рахунок спадкового майна третій особі - відказоодержувачу. Фідеїкоміс (доручення совісті) - доручення спадкодавця спадкоємцю виконати щось на користь третьої особи, зроблене без дотримання спеціальних формальностей. Спадкування за системою парантел - закликання до спадкування групи кровних родичів, яка
  7. § 2. Поняття спадкування і права на спадкування
    заповідальний відказ. Спадкування тісно пов'язане з правом власності і в цьому аспекті може розглядатися як: 1) реалізація фізичною особою однієї з право- мочностей власника (можливості розпорядження своїм майном); 2) одна з вторинних підстав виникнення права власності. Спадкування породжує спадкові відносини, в яких є 2 сторони: спадкодавець та спадкоємець. Спадкодавцями можуть бути тільки
  8. § 1. Поняття та елементи заповіту
    заповідальну здатність; 2) заповіт має бути складений у певній формі, визначеній законом; 3) заповіт має призначати конкретних осіб спадкоємцями, котрі повинні мати пасивну заповідальну здатність. Заповіт, що не відповідає зазначеним вимогам, визнається недійсним. Для того, щоб заповіт мав юридичне значення, необхідно, щоб він був складений фізичною особою. Активна заповідальна здатність
  9. § 2. Зміст заповіту
    заповідальний відказ (легат); 3) покладення; 4) встановлення сервітуту. Крім того, заповідач вправі зробити розпорядження, що стосуються організації похорону, увічнення його пам'яті; розпорядження його особистими паперами. Суть підпризначення спадкоємця (субституції) полягає в тому, що заповідач не тільки призначає спадкоємця на свій розсуд, але вправі зазначити в заповіті іншого
  10. § 5. Виконання заповіту
    заповідального розпорядження може бути покладене на будь- яку з цих осіб на вибір спадкодавця. Виконання заповіту може бути покладено на особу, яка не є спадкоємцем за заповітом. Це може мати місце у випадку, коли заповіт складено на користь лише однієї особи. Тоді виконавцем призначається інша особа, яка може бути спадкоємцем за законом, а може бути і взагалі сторонньою особою, що не є