Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоЦивільне право → 
« Попередня Наступна »
О. В. Дзера. Цивільне право України. Книга 2, 2002 - перейти к содержанию учебника

§ 3. Зміст договору комісії


Обов'язки комісіонера. Договір комісії належить до двосторонніх договорів, тому права та обов'язки покладаються як на комісіонера, так і на комітента і мають взаємний характер.
Основним обов'язком комісіонером є обов'язок вчинити один або кілька угод в інтересах комітента (ст. 395 ЦК УРСР, ст. 1030 ЦК України). Комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов'язаний вчиняти правочин відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться.
Така вимога про укладення комісіонером угод на найбільш вигідних для комітента умовах та відповідно до звичаїв ділового обороту та вимог, що звичайно ставляться, свідчить про те, що в якості комісіонера, як правило, виступає особа, яка професійно діє на тому чи іншому ринку, має відповідні знання та навички у тому виді діяльності, який йому доручається провести.
Якщо комісіонер вчинив правочин на умовах більш вигідних, ніж ті, що були визначені комітентом, додатково одержана винагорода належить комітентові
(ч. 2 ст. 1033 ЦК України). Новий ЦК України визначив це правило як імперативне, тоді як у ЦК УРСР (ст. 399) договором комісії дозволено визначати інше.
Відступ комісіонера від вказівок комітента допускається у тих самих випадках, що і при договорі доручення. Відповідно до ч. 1 ст. 1036 ЦК України (подібну норму містить і ст. 388, на яку посилається ст. 400 ЦК УРСР) комісіонер має право відступити від вказівок комітента, якщо цього вимагають інтереси комітента, і комісіонер не міг попередньо запитати комітента або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі комісіонер повинен повідомити комітента про допущені відступи від його вказівок як тільки це стане можливим. Частина 2 ст. 1036 ЦК України дозволяє комісіонеру, який є підприємцем, відступати від вказівок комітента без попереднього запиту про це, але з обов'язковим повідомленням комітента про допущені відступи. Така норма грунтується на презумпції положення, що комісіонер, який займається комісійною діяльністю як професійною, підприємницькою, повинен бути добре обізнаним (краще, ніж про це обізнаний сам комітент) про ті умови, які є найбільш вигідними для комітента та найкращим чином задовольнять його інтереси.
У той же час для комісіонера законом передбачені спеціальні невигідні майнові наслідки відступу від вказівок комітента. Залежно від характеру комісійного доручення можливі такі ситуації:
1) комісіонеру доручається продати майно комітента, і він продає майно за нижчою ціною, ніж визначено комітентом;
2) комісіонеру доручається купити майно для комітента, і він купує майно за ціною, вищою, ніж було призначено комітентом.
В першому випадку комісіонер зобов'язаний заплатити різницю між ціною, замовленою комітентом, та ціною продажу, якщо не доведе, що він не мав можливості продати майно за узгодженою ціною, а його продаж за нижчою ціною запобіг більшим збиткам (ч. 2 ст. 400 ЦК УРСР, ч. З ст. 1036 ЦК України). Тобто в такому разі комісіонер звільняється від компенсації різниці комітенту за наявності двох умов:
а) він не мав можливості продати майно за призначеною ціною (відсутність можливості може бути як об'єктивною (зміна кон'юнктури ринку), так і такою, що залежить від особи та дій комісіонера);
б) таке виконання доручення запобігло ще більшим збиткам, які міг би понести комітент.
У разі, якщо комісіонер був зобов'язаний запитати комітента про можливість відступу від його вказівок, він має також додатково довести, що не міг попередньо запитати комітента або одержати відповідь на свій запит у розумний строк.
Якщо комісіонер придбав майно за вищою ціною, ніж та, що була погоджена, закон покладає вирішення питання про покладення на комісіонера якихось невигідних наслідків на комітента. Відповідно до ч. З ст. 400 ЦК УРСР та ч. 4 ст. 1036 ЦК України комісіонер у такому випадку має право не прийняти куплене за вищою ціною майно, заявивши про це комісіонерові у розумний строк після отримання від нього повідомлення про купівлю. У разі якщо комітент у розумні строки прямо не заявить комісіонеру про своє небажання приймати покупку, вважається, що він прийняв таку покупку за ціною угоди, яка була вчинена комісіонером. Але якщо комісіонер при купівлі майна за свій рахунок заплатив різницю в ціні, комітент не має права відмовитися прийняти виконання договору (ч. З ст. 400 ЦК УРСР, ч. 5 ст. 1036 ЦК України). У даному випадку вважається,
що комісіонер виконав доручення належним чином, і комітент отримує річ на умовах, визначених у договорі.
Комісіонер відповідає перед комітентом за втрату, нестачу або пошкодження майна комітента (ст. 403 ЦК УРСР, ч. 1 ст. 1040 ЦК України). Оскільки нормами ЦК, що регулюють відносини комісії, не передбачене спеціальне правило, на відносини комісіонера та комітента поширюються норми ст. 203 ЦК УРСР та ст. 625 ЦК України, якими передбачений принцип повного відшкодування збитків (і реальної шкоди, і упущеної вигоди). Договором або звичаями ділового обороту на комісіонера може бути покладений обов'язок застрахувати майно комітента за його рахунок. При цьому комісіонер несе відповідальність за втрату, нестачу або пошкодження майна, якщо не виконав покладеного на нього обов'язку.
Після вчинення угоди за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт та передати йому все одержане за угодою, яку він уклав (ст. 404 ЦК УРСР, ч. І ст. 1041 ЦК України). Законодавство не містить якихось окремих вимог щодо форми звіту, тому комісіонер може надати звіт як у письмовій формі, так і усно. У разі якщо комітент має заперечення щодо звіту комісіонера, він повинен повідомити його про це протягом одного місяця від дня отримання звіту. Якщо такі заперечення не надійдуть, звіт вважається прийнятим (ч. 2 ст. 404 ЦК УРСР, ч. 2 ст. 1041 ЦК України).
У разі невиконання третьою особою договору, укладеного комісіонером, останній зобов'язаний негайно повідомити про це комітента, зібрати та забезпечити необхідні докази (ч. З ст. 402 ЦК УРСР, ч. 4 ст. 1035 ЦК України). Оскільки комітент не є стороною в угоді, укладеній комісіонером та третьою особою, він має право вимагати від комісіонера уступки йому права вимоги до третьої особи.
За загальним правилом, комісіонер не відповідає перед комітентом за невиконання третьою особою договору (ст. 402 ЦК УРСР, ч. З ст. 1035 ЦК України). Таким чином, комісіонер відповідає лише за дійсність угоди, що укладається ним з третьою особою. Тобто якщо за якихось підстав угода буде визнана недійсною, комітент може пред'являти претензії комісіонеру. Проте законодавство передбачає два випадки, коли на комісіонера покладається відповідальність за невиконання зобов'язання третьою особою. По-перше, це відбувається, якщо комісіонер був необачним при виборі такої особи. ЦК УРСР не містить такої умови покладення на комісіонера відповідальності. Необачність комісіонера може виражатися в тому, що він уклав угоду з особою, стосовно якої порушено справу про банкрутство, або така особа має велику заборгованість перед бюджетом тощо. Іншим випадком покладення на комісіонера відповідальності за невиконання угоди третьою особою є так звана умова делькредере (ч. 2 ст. 402 ЦК УРСР, п. З ст. 1035 ЦК України). Делькредере - своєрідна умова про взяття комісіонером на себе поруки за виконання зобов'язання третьою особою. В цьому випадку в разі невиконання зобов'язання третьою особою комітент може пред'явити претензії як до комісіонера, так і до третьої особи. За таку поруку комісіонеру може встановлюватися додаткова винагорода (ч. 1 ст. 406 ЦК УРСР, ч. 2 ст. 1032 ЦК України).
Закон не містить вимоги щодо виконання договору комісії особисто комісіонером. Тому комісіонер може залучати до виконання третіх осіб, у тому числі і на підставі договорів субкомісії. За договором субкомісії комісіонер набуває всіх прав та обов'язків комітента щодо третьої особи (субкомісіонера) (ч. 1 ст. 1 ЦК України). За загальним правилом, комісіонер може укласти договір субкомі-сії лише за згодою комітента. Укладення цього договору без згоди комітента допускається у виняткових випадках, коли цього вимагають інтереси комітента (ч. 2 ст. 1034 ЦК України). Так, наприклад, якщо комісіонер з незалежних від нього причин не може виконати договір, але прострочення виконання може заподіяти збитки комітентові, він може самостійно зобов'язати іншу особу (субкомісіонера) проведення всіх угод, доручених йому за договором комісії.
Закон (ч. З ст. 1034 ЦК України) в інтересах комісіонера встановлює заборону безпосереднього контакту комітента та субкомісіонера в період дії договору комісії. В разі вступу комітента у відносини із субкомісіонером у нього може виникнути бажання відмовитися від договору з комісіонером та доручити його виконання безпосередньо субкомісіонеру, що порушить інтереси комісіонера. Проте, якщо комісіонер не бачить загрози своїм інтересам від спілкування комітента з субкомісіонером, він може дозволити такий контакт.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "§ 3. Зміст договору комісії"
  1. § 1. Загальні умови створення господарських організацій
    змісту як ст.79, так і наступних статей ГК, що стосуються господарських товариств, дають підстави для висновку, що ці поняття не є тотожними. Зокрема, засновник - це особа (фізична або юридична), що прийняла рішення про створення (заснування) відповідного господарського товариства і про затвердження його установчих документів, разом з іншими засновниками передала певне майно (майнові права) до
  2. § 4. Судові процедури, які застосовуються до боржника
    договору субсидіарну (додаткову) чи солідарну відповідальність; розглядати вимоги кредиторів щодо зобов'язань боржника, які виникли після порушення справи про банкрутство в процедурі розпорядження майном боржника та санації; заявляти в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог кредиторів, зазначених в абзаці сьомому цієї частини; звітувати перед комітетом кредиторів щодо
  3. § 4. Способи укладання господарських договорів
    зміст договірного зобов'язання. Вимоги застосування певних процедур (порядку) укладання господарського договору можуть бути передбачені законом (наприклад, про товарну біржу) або встановлюються волевиявленням сторін. На сьогодні склалися і законодавчо закріплені такі способи укладання господарського договору: загальний (неконкурентний); конкурентний, який є двох видів: - при конкуренції продавців
  4. Який зміст статуту товариства з обмеженою відповідальністю?
    зміст якого може бути таким. Зразок статуту товариства з обмеженою відповідальністю Статут затверджений Рішенням зборів Учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Регул" Протокол № 1 від 20 серпня 200_р. Зареєстровано виконкомом Правобережної районної ради м. Дніпропетровська Розпорядження №__ " " 200 р. Голова виконкому ___ Терещенко В.В. СТАТУТ ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ
  5. Які є різновиди договорів купівлі-продажу?
    зміст. Важливо, що права однієї сторони співвідносяться з обов'язками іншої сторони так, що відповідному обов'язку продавця кореспондується відповідне право покупця і навпаки. Зокрема, одним із найважливіших обов'язків продавця є передача майна у власність покупця, а останній набуває право вимагати передачі йому цього майна. У свою чергу покупець зобов'язаний прийняти від продавця придбане майно
  6. Які особливості договору ренти?
    договором ренти одна сторона (одержувач ренти) передає іншій стороні (платникові ренти) у власність майно, а платник ренти зобов'язується в обмін на одержане майно періодично сплачувати одержувачеві ренту у формі певної грошової суми або в іншій формі. За цим договором сторони можуть встановити обов'язок сплачувати ренту безстрокове або протягом певного строку. Сторонами цього договору можуть
  7. Що таке будівельний підряд?
    договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір
  8. Що розуміють під зобов'язаннями за завдання шкоди?
    договору, одностороннього правочину, адміністративного акта), цей вид зобов'язання виникає з неправомірних актів, яким є саме правопорушення, тобто протиправне винне заподіяння шкоди деліктоздатною особою. Зобов'язання внаслідок заподіяння шкоди називають деліктними (від лат. delictum - правопорушення). Воно виникає там, де заподіювач шкоди і потерпілий не перебували між собою у зобов'язальних
  9. СЛОВНИК ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВИХ ТЕРМІНІВ, Д-І
    змістом. Застава - - спосіб забезпечення зобов'язання, сутність якого полягає в тому, що на випадок невиконання боржником зобов'язання, кредитору надається визначене майно -предмет застави - для задоволення вимог кредитора. Застосування погрози при здійснені правочину - вплив на волю учасника правочину загрозою заподіяти йому майнову або немайнову шкоду. Зберігання - договором зберігання одна
  10. Стаття 39. Методи визначення та порядок застосування звичайної ціни
    зміст робіт та послуг; для нематеріальних активів - форма операції (наприклад, ліцензування або продаж), тип активів (наприклад, патенти, торгові марки чи ноу-хау), строки та обмеження у використанні та потенційні вигоди від використання таких активів. В операціях між непов'язаними особами ціна достатньо точно відображає розподіл функцій між сторонами, тому при аналізі співставності