|
1. Взяття під варту як запобіжний захід застосовується за судовим рішенням щодо підозрюваного або об-виняемого у скоєнні злочинів, за які кримінальним законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на термін понад три роки при неможливості застосування іншої, більш м'якою, запобіжного заходу. При обранні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту в постанові судді повинні бути вказані конкретні, фактичні обставини, на підставі яких суддя прийняв таке рішення. Такими обставинами не можуть бути дані, що не перевірені в ході судового засідання, зокрема результати опера-тивно-розшукової діяльності, представлені в порушення вимог статті 89 цього Кодексу. У виняткових випадках цей запобіжний захід може бути обрана стосовно підозрюваного або обвинуваченого у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до трьох років, за наявності однієї з таких обставин:
(в ред. Федеральних законів від 08.12.2003 N 161-ФЗ, від 02.12.2008 N 226-ФЗ, від 30.12.2012 N 309-ФЗ)
1) підозрюваний чи обвинувачений не має постійного місця проживання на території Російської Федерації;
2) його особа не встановлена;
3) ім порушена раніше обраний запобіжний захід;
4) він сховався від органів попереднього розслідування або від суду.
1.1. Взяття під варту як запобіжного заходу не може бути застосоване щодо підозрюваного або обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених статтями 159 - 159.6, 160, 165, якщо ці злочини здійснені в сфері підприємницької діяльності, а також статтями 171 - 174, 174.1, 176 - 178, 180 - 183, 185 - 185.4, 190 - 199.2 Кримінального кодексу Російської Федерації, за відсутності обставин, зазначених у пунктах 1 - 4 частини першої цієї статті.
(Частина первая.1 введена Федеральним законом від 29.12.2009 N 383-ФЗ, в ред. Федеральних законів від 07.04.2010 N 60-ФЗ, від 29.11.2012 N 207-ФЗ)
2. До неповнолітнього підозрюваному або обвинуваченому взяття під варту як запобіжний захід може бути застосовано у разі, якщо він підозрюється чи обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину. У виняткових випадках цей запобіжний захід може бути обрана щодо неповнолітнього, підозрюваного або обвинуваченого у вчиненні пре-ступления середньої тяжкості.
3. При необхідності обрання як запобіжного заходу взяття під варту слідчий за згодою керівника следст-венного органу, а також дізнавач за згодою прокурора збуджують перед судом відповідне клопотання. У постанові про порушення клопотання викладаються мотиви і підстави, в силу яких виникла необхідність в укладенні підозрюваного або обвинуваченого під варту і неможливо обрання іншого запобіжного заходу. До постанови додаються матеріали, що підтверджують обгрунтованість клопотання. Якщо клопотання порушується щодо підозрюваного, затриманого в порядку, встановленому статтями 91 і 92 цього Кодексу, то постанова і зазначені матеріали повинні бути представлені судді не пізніше ніж за 8 годин до закінчення терміну затримання.
(В ред. Федерального закону від 05.06.2007 N 87-ФЗ)
4. Постанова про порушення клопотання про обрання як запобіжного заходу взяття під варту підлягає рассмот-ренію одноосібно суддею районного суду або військового суду відповідного рівня з обов'язковою участю підозрюваного або обвинуваченого, прокурора, захисника, якщо останній бере участь у кримінальній справі, за місцем провадження попереднього розслідування або місцем затримання підозрюваного протягом 8 годин з моменту надходження матеріалів до суду. Підозрюваний, затриманий в порядку, встановленому статтями 91 і 92 цього Кодексу, доставляється в судове засідання. У судовому засіданні вправі також брати участь законний представник неповнолітнього підозрюваного або обвинуваченого, керівник слідчого органу, слідчий, дізнавач. Неявка без поважних причин сторін, своєчасно повідомлених про час судового засідання, не є перешкодою для розгляду клопотання, за винятком випадків неявки обвинуваченого.
(В ред. Федерального закону від 02.12.2008 N 226-ФЗ)
5. Прийняття судового рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту за відсутності обвинуваченого допускається тільки в разі оголошення обвинуваченого в міжнародний розшук.
(Частина п'ята введена Федеральним законом від 29.05.2002 N 58-ФЗ)
6. На початку засідання суддя оголошує, яка клопотання підлягає розгляду, роз'яснює явівшімся в судове засідання чи-ЦАМ їх права і обов'язки. Потім прокурор або за його дорученням особа, яка порушила клопотання, обгрунтовує його, після чого заслу-Шива інші з'явилися в судове засідання особи.
7. Розглянувши клопотання, суддя виносить одну з таких постанов:
1) про обрання щодо підозрюваного або обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді взяття під варту;
2) про відмову в задоволенні клопотання;
3) про продовження терміну затримання. Продовження терміну затримання допускається за умови визнання судом затримання законним і обгрунтованим на строк не більше 72 годин з моменту винесення судового рішення за клопотанням однієї зі сторін для подання нею додаткових доказів обгрунтованості або необгрунтованості обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту. У поста-новлення про продовження терміну затримання вказуються дата і час, до яких продовжується термін затримання.
(П. 3 в ред. Федерального закону від 04.07.2003 N 92-ФЗ)
7.1. При відмові в задоволенні клопотання про обрання щодо підозрюваного або обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді взяття під варту суддя з власної ініціативи вправі за наявності підстав, передбачених статтею 97 цього Кодексу, та з урахуванням обставин, зазначених у статті 99 цього Кодексу, обрати щодо підозрюваного або обвинуваченого запобіжний захід у вигляді застави або домашнього арешту.
(Частина 7.1 введена Федеральним законом від 08.12.2003 N 161-ФЗ)
8. Постанова судді надсилається особі, який порушив клопотання, прокурору, підозрюваному або обвинуваченому і підлягає негайному виконанню.
9. Повторне звернення до суду з клопотанням про взяття під варту одного і того ж особи з того ж кримінальній справі після винесення суддею постанови про відмову в обранні цього запобіжного заходу можливе лише при виникненні нових обставин, що обгрунтовують необхідність укладення особи під варту.
10. Якщо питання про обрання щодо підсудного в якості запобіжного заходу взяття під варту виникає в суді, то рішення про це приймає суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи, про що виноситься ухвала чи поста-ня.
11. Постанова судді про обрання як запобіжного заходу взяття під варту або про відмову в цьому може бути обжа-лову в апеляційному порядку з урахуванням особливостей, передбачених статтею 389.3 цього Кодексу, протягом 3 діб з дня її винесення. Суд апеляційної інстанції приймає рішення по скарзі або поданням не пізніше ніж через 3 доби з дня їх надходження. Рішення суду апеляційної інстанції про скасування постанови судді про обрання як запобіжного заходу взяття під варту підлягає негайному виконанню. Рішення суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами, встановленими главою 47.1 цього Кодексу.
(Частина 11 в ред. Федерального закону від 29.12.2010 N 433-ФЗ)
12. Особа, в провадженні якого знаходиться кримінальна справа, негайно повідомляє про місце утримання під вартою або про зміну місця утримання під вартою підозрюваного або обвинуваченого будь-кого з його близьких родичів, за їх відсутності - інших родичів, при укладанні під варту військовослужбовця - також командування військової частини, при укладанні під варту особи, яка є членом громадської спостережної комісії, утвореної відповідно до законодавства Російської Фе-ської Федерації, - також секретаря Громадської палати Російської Федерації і відповідну громадську спостережну комісію, а при укладенні під варту співробітника органу внутрішніх справ - також начальника органу , в якому проходить службу вказаний со-трудник.
(В ред. Федеральних законів від 01.07.2010 N 132-ФЗ, від 22.07.2010 N 155-ФЗ)
13. Не допускається покладання повноважень, передбачених цією статтею, на одного і того ж суддю на постійній основі. Ці повноваження розподіляються між суддями відповідного суду згідно з принципом розподілу кримінальних справ.
(Частина тринадцята введена Федеральним законом від 29.05.2002 N 58-ФЗ)
14. На обвинуваченого, що міститься під вартою, поширюються вимоги статті 95 цього Кодексу.
(Частина чотирнадцята введена Федеральним законом від 04.07.2003 N 92-ФЗ)
|
- Стаття 77.2. Строки тримання під вартою засуджений-них до позбавлення волі, які притягуються до кримінальної відпові-ності по іншій справі
(введена Федеральним законом від 16.03.1999 N 49-ФЗ) У разі, якщо засуджений до позбавлення волі притягується до кримінальної відповідальності по іншій справі і щодо його з-брана запобіжний захід у вигляді взяття під варту, терміни його утримання в слідчому ізоляторі визначаються відповідно до кримінально-процесуальним законодавством Російської
- Завідомо незаконне ув'язнення під варту або містить жаніе під вартою (ч. 2 ст. 301 КК).
Основний об'єкт переступив-лений - суспільні відносини, що забезпечують нормаль-ную діяльність по відправленню правосуддя судом, а також органів прокуратури, попереднього слідства та дізнання по здійсненню кримінального переслідування (злочин першої групи). Додатковий об'єкт - особиста свобода, а також права та законні інтереси потерпілого (честь, гідність, майнові та
- Стаття 151. Направлення засуджених військовослужбовців на гауптвахту
Коментар до статті 151 1. Важливим моментом відбування будь-якого термінового покарання є визначення моменту початку його відбування. При відбуванні арешту термін покарання обчислюється з моменту прийняття засудженого військовослужбовця під охорону для супроводу на гауптвахту, а при прямуванні самостійно - з моменту, коли він прийнятий начальником гауптвахти або черговим по військової частини. Якщо в
- Стаття 98. Заходи припинення
Заходами заходу є: 1) підписка про невиїзд; 2) особисте поручительство; 3) спостереження командування військової частини; 4) нагляд за неповнолітнім обвинуваченим; (в ред. Федерального закону від 29.05.2002 N 58-ФЗ) 5) застава; 6) домашній арешт; 7) укладання під
- Незаконні затримання, взяття під варту або з-тримання під вартою (ст. 301 КК).
Арешт, взяття під варту і утримання під вартою допускаються тільки за доль-ному рішенням. До судового рішення особа не може бути під-вергнути затримання на термін більше 48 годин (ч. 2 ст. 22 Консти-туції РФ). Конституційний принцип особистої недоторканність ності особи обумовлює спеціальний порядок затримання особи та ув'язнення його під варту, регламентований нормами уго-
- Стаття 72. Обчислення строків покарань та зарахування покарання Коментар до статті 72
1. У коментованій статті встановлено правила обчислення покарань, які є терміновими. Відповідно до ч. 1 ст. 72 КК РФ терміни покарань у вигляді позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю, виправних робіт, обмеження по військовій службі, арешту, утримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців і позбавлення волі можуть бути призначені у вироку суду в
- Стаття 301. Незаконні затримання, взяття під варту або утримання під вартою Коментар до статті 301
1. У ст. 301 встановлена відповідальність за три самостійних злочини: незаконні затримання (ч. 1), взяття під варту і утримання під вартою (ч. 2). 2. Затримання - захід процесуального примусу, що застосовується органом дізнання, дізнавачем, слідчим або прокурором на строк не більше 48 годин з моменту фактичного затримання особи за підозрою у вчиненні злочину (п. 11
- У яких випадках обвинуваченому може бути обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту
. Можливість її застосування передбачена ст. 108 КПК. Взяття під варту - найсуворіша міра запобіжного заходу, що представляє собою максимально жорстке вторгнення в сферу прав громадянина на свободу та особисту недоторканність , гарантірованньгх Конституцією, Декларацією прав свобод людини і громадянина Російської Федерації. У Міжнародному пакті про громадянські і політичні права 1976
- Стаття 128. Обчислення строку
1. Терміни , передбачені цим Кодексом, обчислюються годинами, добами, місяцями. При обчисленні строків місяцями не беруться до уваги той годину і ті добу, якими починається протягом строку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. При обчисленні строків ув'язнення під варту, домашнього арешту та перебування в медичному або психіатричному стаціонарі в них включається і
- Стаття 77.2. Строки тримання під вартою засуджених до позбавлення волі, які притягуються до кримінальної відповідальності по іншій справі
Коментар до статті 77.2 1. Стаття, що регламентує дещо інші, ніж розглянуті вище питання перебування засудженого до позбавлення волі в слідчому ізоляторі. Вона поширюється на засуджених до позбавлення волі, які притягуються до кримінальної відповідальності по іншій справі і щодо яких обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту. У цьому випадку строки
- Стаття 60.3. Обчислення строку примусових ра-бот
1. Термін примусових робіт обчислюється з дня прибуття засудженого до виправного центру. 2. В термін примусових робіт зараховуються час утримання засудженого під вартою як запобіжного заходу, час прямування у виправний центр під конвоєм, а також час короткострокових виїздів, що надаються засудженому відповідно до статті 60.4 цього Кодексу, з розрахунку один день
- Стаття 22. Прокурорський нагляд за додержанням законів адміністрацією установ і органів, що виконують покарання
Коментар до статті 22 січня. Предмет, межі, повноваження прокурора по нагляду за додержанням законів адміністрацією установ і органів, що виконують покарання, визначені Федеральним законом від 17 січня 1992 р. N 2202-1 "Про прокуратуру Російської Федерації". 2. До предмета прокурорського нагляду законом віднесено: законність перебування осіб у місцях тримання затриманих, попереднього
- Порядок утримання підозрюваних під вартою
. Порядок і умови утримання підозрюваних під вартою регулюються Федеральним законом від 15.07.1995 № 103-ФЗ «Про порядок утримання під вартою підозрюваних і звинувачених у вчиненні злочинів» (в ред. Від 07.03.2005). Місцями утримання під вартою підозрюваних є: - слідчі ізолятори кримінально-виконавчої системи Мін'юсту Росії; - слідчі ізолятори ФСБ Росії; -
- § 2. Злочини, що посягають на нормальну управлінську діяльність представників влади, співробітників правоохоронних і контролюючих органів, а також співробітників місць позбавлення волі або тримання під вартою
§ 2. Злочини, що посягають на нормальну управлінську діяльність представників влади, співробітників правоохоронних і контролюючих органів, а також співробітників місць позбавлення волі або тримання під
- Хто може здійснювати захист у кримінальній справі
Стаття 49 КПК визначає захисника як особа, яка здійснює в установленому порядку захист прав та інтересів підозрюваних і обвинувачуваних і що надає їм юридичну допомогу при провадженні у кримінальній справі. Обов'язкова умова реалізації права обвинуваченого та підозрюваного на захист - можливість вільного вибору захисника. Слідчі органи нерідко порушують це право, особливо у випадках,
- Стаття 313. Втеча з місця позбавлення волі, з-під арешту або з-під варти Коментар до статті 313
1. З об'єктивної сторони злочин полягає в самовільному залишенні особою, яка відбуває покарання або перебувають під вартою, місця позбавлення волі, відбування арешту або місця, де винний перебуває під вартою. 2. Самовільно означає, що винний діяв без дозволу відповідної посадової особи. 3. Місця позбавлення волі визначені у ст. 74 ДВК РФ. Засуджені до позбавлення
|