|
Будь-яке заповіт містило призначення спадкоємців. Це було основою і початком всякого заповіту. (541) Призначення спадкоємців мало відбуватися безпосередньо і бути вираженим латинською мовою. Пізніше допускалося складання заповіту і грецькою мовою. Спадкоємець мав бути ясно визначено незалежно від дикції який вимовляє заповіт.
Спадкоємцем могло бути назйачено одна особа (heres ex asse) або кілька осіб (heres ex partibus). У заповіт можна було не вказувати всього майна, що перебуває у власності заповідача. У цьому випадку, згідно з правилом nemo partim testatus, partim intestatus decedere potest (542), доходило до збільшення часток спадщини (jus accrescendi), так що heres ex esse отримували все майно, a heres ex partibus мали право на пропорційне збільшення часток спадщини. Jus accrescendi застосовувалося і в разі, коли будь-хто з заповідальних спадкоємців з різних причин не брав свою частку спадщини. У зміст заповіту, крім призначення спадкоємців, входили і спеціальні розпорядження, в які інкорпорувати умови і вказівки. Якщо в заповіті містилися аморальні протиправні або неможливі умови і вказівки, вважалося, що їх у заповіті немає. Резолютивні умови і вказівки суперечили принципу semel heres, semper heres (543). Крім згаданих розпоряджень у заповіті могло міститися і призначення виконавця заповіту, призначення опікунів і піклувальників, звільнення рабів і т. д.
|
- § 8. Довірче управління майном
заповіті призначений виконавець заве-Комерційне право. Ч. I. Под ред. В.Ф. Попондопуло, В.Ф. Яковлевої. - СПб., С.-Петербурзький університет, 1997. С. 406 щанія (духівниці). Права засновника управління належать відповідно органу опіки та піклування, виконавцю заповіту (душеприказчику). Довірчим керуючим може бути індивідуальний підприємець або комерційна
- § 3. Основні інститути цивільного права зарубіжних держав
заповітом і за законом. В системі загального права норми про спадкування, розроблені ще церковними судами, передбачають, що спочатку майно надходить у розпорядження душоприказника, який при спадкуванні за заповітом іменується executor, а при спадкуванні за законом - administrator. Завдання душоприказника - виконання за рахунок спадкового майна обов'язків з організації
- § 1. Громадяни як суб'єкти права
зміст, приурочуються до моменту народження * (146). Цивільна правоздатність громадян. У громадян цивільна правоздатність (далі - правоздатність) виникає в момент народження і припиняється смертю (п. 2 ст. 17 ЦК). Що стосується народження, то мова йде про народження живої дитини: відповідний акт і критерії живонародження, мертвонародження, перинатального періоду визначаються згідно
- § 2. Цивільна дієздатність громадян
змістом, часом виникнення, особливістю розвитку і впливом з боку різних обставин. Справа в тому, що якщо правоздатність означає можливість мати права і обов'язки, то дієздатність - можливість їх реалізації. Формально (п. 1 ст. 21 ЦК) дієздатність складається із здатності набувати і здійснювати цивільні права і здатності створювати і виконувати цивільні
- § 4. Безвісна відсутність та юридична смерть
зміст тим особам, яких безвісно відсутній зобов'язаний утримувати, а також погашається заборгованість по інших зобов'язаннях безвісно відсутнього громадянина. Довірче управління майном може бути встановлено не тільки після, але і до визнання громадянина безвісно відсутнім (пп. 1, 2 ст. 43 ЦК). Згідно п. 3 ст. 43 ГК серед інших наслідків визнання громадянина
- § 2. Правове становище публічних утворень
змісту договору по взаємоузгоджених розсуд (абз. 1 п. 4 ст. 421 ЦК). Рівним чином публічна освіта не має будь-яких переваг при укладенні цивільно-правових договорів у порівнянні з іншими учасниками обороту. Говорячи про рівні засадах виступи публічних утворень у цивільних правовідносинах, важливо не змішувати різні поняття. Участь публічних утворень у
- § 3. Умови дійсності і види недійсних угод
зміст угоди, тобто її умови, не повинно суперечити чинному законодавству. З урахуванням цього дійсність угод і в доктрині, і на практиці зазвичай оцінюється з позицій відповідності чинному законодавству їх: а) суб'єктного складу; б) волі і волевиявлення; в) форми; г) змісту * (531). Неважко помітити, що даний підхід грунтується на традиційному вченні про
- § 5. Умовні угоди
зміст угоди. І нарешті, умова дає можливість впливати на іншу особу, що не покладаючи на нього обов'язки, за допомогою спонукання його до вчинення відомого дії (наприклад, батько обіцяє синові подарувати йому автомобіль, якщо син здасть іспит) або до утримання від відомого дії (наприклад, отримання спадщини даною особою ставиться в залежність від невступу його в другій
- § 1. Поняття і види представництва
змісту з утриманням, договір про іпотеку, предметом якого є житловий будинок або квартира , що знаходяться у власності громадянина, та ін Суб'єкти представництва. У відносинах представництва прийнято розрізняти трьох суб'єктів - подається, представника і третю особу, з яким у яку представляють виникає правовий зв'язок завдяки діям представника. У ролі акредитуючої
- § 3. Права користування житловими приміщеннями
змісту з утриманням. Об'єктом зазначених прав виступає житлове приміщення, тобто житловий будинок (його частина), квартира (її частину) або кімната (ст. 16 ЖК). Права користування чужим житловим приміщенням носять суворо особистий характер і тому не передається і невідчужуваними іншим чином. Суб'єктом зазначених прав відповідно можуть виступати наступні фізичні особи: особа, яка проживає в одному з власником
|