|
« Попередня
|
|
Наступна » |
|
|
|
Адміністративний арешт
|
|
. Дану міру слід відрізняти від адміністративного затримання і доставлення у відділення міліції. Адміністративне затримання і доставлення - це заходи щодо забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення, які виробляються в цілях їх припинення, встановлення особи правопорушника, складання протоколу, забезпечення правильного та своєчасного розгляду справи про адміністративне правопорушення і т. п. Адміністративне затримання і доставлення не є мірами покарання, хоча вони пов'язані з певним обмеженням свободи (про заходи забезпечення провадження у справі про адміністративне правопорушення, права та обов'язки затриманого див. с. 74).
Адміністративний арешт - це міра покарання за вже вчинене адміністративне правопорушення, яка полягає в утриманні порушника в умовах ізоляції від суспільства і встановлюється на строк до 15 діб, а за порушення вимог режиму надзвичайного стану або режиму в зоні проведення контртерористичної операції - до 30 діб (ст. 3.9 КпАП).
При визначенні покарання у вигляді адміністративного арешту правопорушник міститься в умовах ізоляції від суспільства, під вартою, в призначених для цих цілей установах - спеціальних приймальниках при органі внутрішніх справ для утримання осіб, підданих адміністративному арешту. Заарештованому забезпечуються охорона і постійний нагляд з метою запобігання вчинення ним нових правопорушень. Не допускається приміщення правопорушника до в'язниці, виправну колонію чи колонію-поселення.
Адміністративний арешт - єдине адміністративне покарання, пов'язане з обмеженням свободи, тому воно може бути призначено лише суддею і тільки за окремі види найбільш суспільно небезпечних адміністративних правопорушень. До таких правопорушень відносяться:
- невиконання обов'язки у зв'язку з ДТП, а саме залишення водієм на порушення Правил дорожнього руху місця ДТП, учасником якого він був (ст. 12.27 КоАП);
- непокора законному розпорядженню співробітника міліції, військовослужбовця або співробітника кримінально-виконавчої системи (ст. 19.3 КоАП);
- невиконання особою, звільненим з місць відбування позбавлення волі, обов'язків, встановлених щодо нього судом у відповідності з федеральним законом (ст. 19.24 КоАП);
- дрібне хуліганство (ст. 20.1 КоАП);
- порушення встановленого порядку організації або проведення зборів , мітингу, демонстрації, ходи або пікетування (ст. 20.2 КоАП);
- порушення вимог режиму надзвичайного стану (ст. 20.5 КоАП);
- самовільне залишення місця відбування адміністративного арешту (ст. 20.25 КоАП).
Адміністративний арешт призначається у виняткових випадках, коли за обставинами справи і з урахуванням даних про особу порушника іншої міри покарання недостатньо.
Частина 2 ст. 3.9 КоАП забороняє застосування адміністративного арешту до вагітних жінок, жінкам, які мають дітей віком до 14 років (якщо жінка в установленому законом порядку не позбавлена батьківських прав), особам, які не досягли віку 18 років та інвалідам I і II груп.
Строк адміністративного арешту обчислюється добами, причому в цей термін включається строк адміністративного затримання. Адміністративний арешт встановлюється на строк до 15 діб. Це означає, що суддя з урахуванням характеру правопорушення, особи правопорушника, обставин, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, має право призначити покарання у вигляді адміністративного арешту на термін менше 15 діб, але не більше зазначеного терміну. Виняток становлять випадки призначення адміністративного арешту на строк до 30 діб за порушення вимог режиму надзвичайного стану або режиму в зоні контртерористичної операції.
Адміністративний арешт, хоча й пов'язаний з певним обмеженням свободи, не рахується позбавленням волі і не тягне за собою судимості.
На відміну від інших видів адміністративних покарань постанову судді про адміністративний арешт підлягає негайному виконанню органом внутрішніх справ, а не з дня його вступу в законну силу. Подача правопорушником скарги або принесення прокурорського протесту на дану постанову не зупиняє його виконання.
|
| « Попередня |
|
Наступна » |
|
= Перейти до змісту підручника = |
|
|
Інформація, релевантна " Адміністративний арешт " |
- § 2. Принципи і гарантії виборчого права
адміністративному арешту, щодо яких обрано запобіжний захід - взяття під варту, щодо яких винесено обвинувальний вирок суду або не пов'язаний з позбавленням волі, або передбачає позбавлення волі, але на день голосування ще не вступив в законну силу. 6. Не можуть реєструватися як кандидатів громадяни РФ, щодо яких набуло чинності рішення
- § 5. Захист прав та інтересів підприємця у відносинах у сфері управління; роль прокуратури і нотаріату в правовому забезпеченні підприємницької діяльності
адміністративно-правові відносини, хоча вони за певних умов можуть бути і цивільно-правовими. І ті, і інші охоплюються поняттям відносин у сфері управління. Основним елементом змісту цих правовідносин є обов'язки підприємців, хоча й у сфері управління підприємцям надаються певні правові можливості, які вище були названі
- § 2. Форми цивільно-правової відповідальності
адміністративної відповідальності у вигляді адміністративного арешту (ст. 1070 ЦК); заподіяння шкоди у зв'язку з посяганням на честь, гідність і ділову репутацію громадянина (ст. 152, 1100 ЦК). Не виключається можливість встановлення законом та інших випадків компенсації моральної шкоди незалежно від вини. Моральна шкода відповідно до законодавства може компенсуватися тільки в
- § 3. Загальні умови виникнення зобов'язань внаслідок заподіяння шкоди
адміністративної відповідальності у вигляді адміністративного арешту (ст. 1070 ЦК); заподіяння шкоди у зв'язку з посяганням на честь, гідність і ділову репутацію громадянина. Можливо встановлення законом та інших випадків компенсації моральної шкоди незалежно від вини. Моральна шкода відповідно до законодавства може компенсуватися тільки в грошовій формі, стягуваної судом
- § 4. Відповідальність за шкоду, заподіяну актами влади
адміністративним, кримінальним, кримінально-процесуальним і т.д. * (47) Однак з прийняттям нових ЦПК і АПК стан справ кардинальним чином змінилося. Відповідно до п. 1 ст. 249 ЦПК (п. 6 ст. 194, п. 5 ст. 200 АПК) обов'язки по доведенню обставин, що стали підставою для прийняття нормативного правового акта, його законності, а також законності оспорюваних рішень, дій
- 15.7. Заходи адміністративного покарання
адміністративного правопорушення з метою попередження вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Адміністративне покарання може бути здійснене у вигляді попередження, адміністративного штрафу, оплатного вилучення знаряддя вчинення або предмета адміністративного правопорушення, конфіскації знаряддя вчинення або предмета адміністративного
- 18.2 Види адміністративних покарань
адміністративних правопорушень можуть встановлюватися і застосовуватися такі адміністративні покарання: 1) попередження; 2) адміністративний штраф; 3) оплатне вилучення знаряддя вчинення або предмета адміністративного правопорушення; 4) конфіскація знаряддя вчинення або предмета адміністративного правопорушення; 5) позбавлення спеціального права, наданого
- 20.3. Заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення
адміністративні правопорушення-вид заходів адміністративного примусу, що застосовуються уповноваженими суб'єктами у встановленому процесуальному порядку для досягнення цілей виробництва по справах про адміністративні правопорушення. Такими заходами вважають доставлення, адміністративне затримання, особистий огляд, огляд речей, що знаходяться при фізичній особі, огляд транспортного засобу,
- 20.5. Розгляд справи про адміністративне правопорушення
адміністративне правопорушення з'ясовують: 1) чи належить до їх компетенції розгляд даної справи; 2) чи є обставини, що виключають можливість розгляду даної справи суддею, членом колегіального органу, посадовою особою; 3) чи правильно складено протокол про адміністративне правопорушення та інші протоколи, передбачені КоАП, а також чи правильно оформлені
- 20.7. Виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення
адміністративне правопорушення набирає законної сили: 1) після закінчення терміну, встановленого для оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення, якщо зазначена постанова не було чи опротестоване; 2) після закінчення терміну, встановленого для оскарження рішення за скаргою, протесту, якщо зазначене рішення не було оскаржено або опротестовано, за
|