| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
ГЛАВА 16. ДОГОВІР ПОЗИКИ |
||
|
Поняття та загальна характеристика договору позики. Договір позики належить до зобов'язань, спрямованих на передачу майна, і посідає самостійне місце в системі цивільно-правових інститутів. Це зумовлено правовою природою договору позики, його призначенням та притаманними йому ознаками. Договір позики є загальною моделлю, на основі якої будується регулювання всіх кредитних відносин у цивільному обороті. Позика є однією з цивільно-правових форм кредитування. За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (ст. 1046 ЦК України). Договір позики є реальним, одностороннім, відплатним або безвідплатним. За своєю юридичною природою договір позики є класичним різновидом реального договору. У зв'язку з прямою вказівкою в ст. 1046 ЦК України він вважається укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відповідно не матиме будь-якого юридичного значення обіцянка надати річ (гроші) у позику, навіть погоджена сторонами. Якщо позикодавець відмовиться від наданої обіцянки, він не буде нести відповідальності за нена-дання позики. Таким чином, договір позики набирає чинності не з моменту його підписання, а з моменту, коли позикодавець передав предмет позики позичальникові. Цей підхід щодо визнання реальності договору позики реалізується і в судовій практиці. Договір позики є одностороннім договором. Це означає, що після його укладення всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права (наприклад, вимагати повернення предмета позики). Договір позики може бути і відплатним, і безвідплатним. У ч. 1 ст. 1048 ЦК України зазначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. У разі, якщо сторони спеціально не передбачили умову щодо певної періодичності виплати процентів за договором позики, то проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Такий договір має відплатний характер. У ч. 2 ст. 1048 ЦК України встановлено, що договір позики є безпроцентним, тобто безвідплатним договором, якщо: а) він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п'ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією зі сторін; б) позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками. Сторони за договором позики - позикодавець і позичальник, якими можуть бути будь-які суб'єкти цивільного права. При цьому позикодавцем може виступати лише власник відповідних грошових коштів або речей, визначених родовими ознаками. Предметом договору позики є гроші (у тому числі іноземна валюта) і речі, визначені родовими ознаками, тобто речі, що мають ознаки, властиві всім речам того ж роду, та вимірюються числом, вагою, мірою (ч. 2 ст. 184 ЦК України). З визначення договору позики випливає, що позика надається без цільового призначення щодо її використання позичальником. Строк договору позики (повернення позики) встановлюється за домовленістю сторін і зазначається в договорі. За загальним правилом, строк визначається календарною датою. Якщо договором не встановлено строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України). У ч. 2 ст. 1049 ЦК України встановлюється можливість повернення позики достроково. Це правило стосується безпроцентної позики, якщо інше не встановлено договором. Можливість дострокового виконання договору позики вирішується, насамперед, з урахуванням інтересів позикодавця. Дострокове повернення позики, що надана за договором процентної позики (відплатним договором), за загальним правилом, є недопустимим, тому що позикодавець втратить відсотки, що мали б бути сплачені йому відповідно до домовленості, досягнутої з позичальником під час укладення договору. Але сторони можуть передбачити в договорі дострокове повернення боргу і за договором процентної позики. Момент виконання позичальником своїх зобов'язань та повернення позики визначається залежно від того, що є предметом позики. У ч. З ст. 1049 ЦК України зазначено, що позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками. У разі, якщо предметом позики є речі, що потребують, наприклад, транспортування, то момент передання визначається в договорі і ним може бути, зокрема завантаження речей на транспорт позикодавця. Якщо предметом позики є грошові кошти, то позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві грошової суми або її зарахування на банківський рахунок позикодавця. Договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менше як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ч. 1 ст. 1047 ЦК України). В усіх інших випадках договір позики може бути укладений в усній формі. Договір позики може бути укладений як шляхом складання єдиного документа, що підписується сторонами договору, так і іншими способами, що передбачені ст. 207 ЦК України. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути надана розписка позичальника або інший документ, засоби аудіо-, відеозапису (ч. 1 ст. 218 ЦК України) тощо, які посвідчують передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Нотаріальна форма укладення договору позики законом не встановлюється, проте на вимогу однієї із сторін даний договір може бути нотаріально посвідчений (ч. 4 ст. 209 ЦК України). Права та обов'язки сторін за договором позики. Оскільки договір позики є одностороннім, то обов'язки має лише позичальник, які відповідають правам позикодавця. Тому розглянемо лише обов'язки позичальника. Позичальник зобов'язаний: 1) повернути позикодавцеві позику (грошові кошти, речі, визначені родовими ознаками) у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому по-зикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України); 2) сплатити грошову суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми відповідно до ст. 625 ЦК України, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом - у разі, якщо позичальник не повернув грошову суму позики (ч. 1 ст. 1050 ЦК України); 3) сплатити неустойку відповідно до ст. 549-552 ЦК України, яка нараховується від дня, коли речі мали були повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України - у разі, якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками (ч. 1 ст. 1050 ЦК України). Договір позики, особливо той, що укладений на тривалий строк, може передбачати виконання договору частинами. Забезпечення виконання зобов'язання позичальником. З метою забезпечення виконання позичальником зобов'язання договір позики може бути укладений під заставу. Якщо позичальник не виконує або неналежним чином виконує свої обов'язки, передбачені до-говором позики щодо забезпечення повернення позики, наприклад, не надає позикодавцеві передбачене в договорі позики забезпечення (предмет застави), а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позико-давець не несе відповідальності, позикодавець згідно зі ст. 1052 ЦК України має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та оплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України, якщо інше не встановлено договором. Оспорювання договору позики. Специфікою укладення договору позики є закріплена в ст. 1051 ЦК України можливість його оспорювання позичальником за так званою "безгрошевістю" у випадку, якщо грошові кошти або речі, визначені родовими ознаками, насправді не були ним одержані від позикодавця або були одержані в меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі (ч. 1 ст. 1047 ЦК України), рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані в меншій кількості, ніж встановлено договором. Свідчення свідків можуть використовуватися позичальником для оспорювання договору позики в разі, коли такий договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини (ст. 230-233 ЦК України). Новація боргу в позикове зобов'язання полягає в заміні боргу, що виник у позичальника із договору купівлі-продажу, найму майна або з іншої підстави, позиковим зобов'язанням (ст. 1053 ЦК України). Зміст новації для продавця, наймодавця та інших осіб полягає в тому, що перетворивши відносини з контрагентом в частині боргу на процентну позику, вони отримують можливість вимагати від нього сплати відсотків як у зв'язку з позиковим зобов'язанням, так і при простроченні повернення боргу. Водночас заміна боргу позиковим зобов'язанням не допускається щодо зобов'язань з відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, зобов'язань зі сплати аліментів та в інших випадках, встановлених законом. Заміна боргу позиковим зобов'язанням провадиться з додержанням вимог про новацію і здійснюється у формі, встановленій для договору позики (ст. 1047 ЦК України). |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Информация, релевантная "ГЛАВА 16. ДОГОВІР ПОЗИКИ" |
||
|
||