Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоЦивільне право → 
« Попередня Наступна »
С.С. Бичкова. Цивільне право України (договірні та недоговірні зобовязання), 2006 - перейти к содержанию учебника

ГЛАВА 12. ДОГОВІР СТРАХУВАННЯ


Страхування. Основні страхові поняття. Забезпечити економічні можливості відшкодування збитків, сплати компенсацій та інших обумовлених сум дозволяють норми цивільно-правового інституту
страхування.
Відносини страхування регламентуються ЦК України (ст. 979-999), Законом України "Про страхування" від 7 березня 1996 р. Крім того, в Україні діє низка інших нормативно-правових актів, які регулюють страхову діяльність.
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (ст. 1 Закону України "Про страхування").
Страхові правовідносини мають низку специфічних понять і термінів, які характеризують взаємовідносини їх учасників.
Страховий ризик - це ймовірність настання певної події, у зв'язку з якою проводиться страхування. Від ступеня ймовірності настання певної страхової події залежать розміри страхових внесків з конкретного виду страхування.
Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов договору страхування зобов'язаний здійснити виплату при настанні страхового випадку.
Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.
Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового
страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) - плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором страхування.
Страховий тариф - ставка страхового внеску з одиниці страхової суми за визначений період страхування.
Форми і види страхування. За формою проведення страхування поділяють на обов'язкове і добровільне.
Добровільне страхування - це страхування, що здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком.
Згідно зі ст. 6 Закону України "Про страхування" видами добровільного страхування можуть бути:
- страхування життя;
- страхування від нещасних випадків;
- медичне страхування (безперервне страхування здоров' я);
- страхування здоров'я на випадок хвороби;
- страхування залізничного транспорту;
- страхування наземного транспорту (крім залізничного);
- страхування повітряного транспорту;
- страхування водного транспорту;
- страхування вантажів та багажу (вантажобагажу);
- страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ;
- страхування майна;
- страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);
- страхування відповідальності власників повітряного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);
- страхування кредитів (у тому числі відповідальності позичальника за непогашення кредиту);
- страхування інвестицій;
- страхування фінансових ризиків;
- інші види добровільного страхування.
Обов'язкове страхування ґрунтується на засадах імперативності, виникає на основі закону незалежно від волі учасників страхових правовідносин, їх фінансових можливостей.
У ст. 7 Закону України "Про страхування" наведено перелік видів обов'язкового страхування, які здійснюються (або мають здійснюватися) в Україні, і встановлено, що нові види обов'яз-кового страхування можуть бути введені лише шляхом внесення змін до цього Закону.
Страхування на підставі предмета страхової охорони поділяється на:
1) майнове страхування (предмет - майнові інтереси, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном);
2) особисте страхування (предмет - майнові інтереси, пов'язані з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням);
3) страхування відповідальності (предмет - майнові інтереси, пов'язані з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником).
Особливими видами страхування, залежно від принципу розподілу відповідальності між страховиками, є: співстрахування та
перестрахування.
Співстрахування - за згодою страхувальника предмет договору страхування може бути застрахований за одним договором страхування кількома страховиками (співстрахування) з визначенням прав та обов'язків кожного із страховиків. За погодженням між співстраховиками і страхувальником один із співстраховиків може представляти всіх інших співстраховиків у відносинах із страхувальником, залишаючись відповідальним перед ним у розмірах своєї частки (ст. 986 ЦК України).
Перестрахування - за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (пере-страховика) ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником. Страховик, який уклав договір перестрахування, за-лишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі відповідно до договору страхування (ст. 987 ЦК України).
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "ГЛАВА 12. ДОГОВІР СТРАХУВАННЯ"
  1. Стаття 153. Оподаткування операцій особливого виду
    153.1. Оподаткування операцій з розрахунками в іноземній валюті. 153.1.1. Доходи, отримані/нараховані платником податку в іноземній валюті у зв'язку з продажем товарів, виконанням робіт, наданням послуг, у частині їхньої вартості, що не була сплачена в попередніх звітних податкових періодах, перераховуються в національну валюту за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, що
  2. Стаття 170. Особливості нарахування (виплати) та оподаткування окремих видів доходів
    170.1. Оподаткування доходу від надання нерухомості в оренду (суборенду), житловий найм (піднайм). 170.1.1. Податковим агентом платника податку-орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар. При цьому об'єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в
  3. 3.1. Цивільний кодекс УСРР 1922 р.
    Підготовка проекту ЦК УСРР 1922 р. відбувалася в умовах і на засадах, загальних для більшості тодішніх радянських республік. Тому, природно, що вказівки і зауваження В.І. Леніна відносно ЦК РРФСР слугували орієнтиром і для розробників проекту ЦК УСРР (Української Соціалістичної Радянської Республіки). Принципово важливим було положення про зосередження в руках радянської держави основних
  4. § 3. Метод цивільно-правового регулювання
    Визначальний характер методів правового регулювання, які являють собою прийоми юридичного впливу, їх сполучення, що характеризують використання у відповідній сфері суспільних відносин того чи іншого комплексу юридичних засобів (С. Алексеев), відображається у їхній ролі в механізмі правового регулювання. Головними проявами правового методу звичайно вважається вирішення за його допомогою таких
  5. 5.2. Класифікація юридичних фактів
    Акти цивільного законодавства України не містять чіткої класифікації юридичних фактів за тими чи іншими ознаками. Не вказані в них і критерії для таких класифікацій. Натомість ч. 2 ст. 11 чинного ЦК містить в цілому достатньо традиційний приблизний перелік юридичних фактів, подібний до того, що був наведений свого часу у ст. 4 ЦК 1963 р. Разом із тим, акценти дещо зміщені і наголошується на
  6. §11. Фізична особа як підприємець
    Як згадувалося вище, важливим елементом дієздатності фізичної особи є бізнесдієздатність - можливість займатися підприємницькою (комерційною) діяльністю. Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
  7. § 2. Підстави виникнення та види представництва
    Право на вчинення дііі від імені іншої особи може грунтуватися на різних юридичних фактах, з якими закон (ч. З ст. 237 ЦК) пов'язує виникнення повноваження. Такими юридичними фактами (підставами виникнення повноважень) можуть бути: 1) договір (наприклад, договір доручення); 2) закон (батьки є представниками своїх малолітніх дітей за законом); 3) акт органу юридичної особи (призначення на
  8. § 1. Загальні положення про набуття права власності
    Статті 328-330 ЦК визначають деякі засади набуття права власності. Так, ч. 2 ст. 328 ЦК встановлює загальну презумпцію правомірності набуття права власності. Тобто припускається, що право власності набуте на законних підставах. Але суд за наявності певних юридичних фактів може визнати незаконним набуття права власності (наприклад, коли право власності набуте в результаті укладення правочину,
  9. 2.1.2. Право державної власності
    Право державної власності може бути визначене як влада (повноваження) держави використовувати (володіти, користуватися, розпоряджатися, управляти тощо) майном, котре їй належить. Суб'єктом права державної власності є держава Україна, яка є представником спільних інтересів народу. Коло об'єктів права державної власності не обмежене. Держава може бути власником будь-яких речей, у тому числі
  10. 4.1. Особливості права власності на землю (земельну ділянку)
    Особливий режим права власності на землю пояснюється тим, що згідно зі ст. 14 Конституції земля є основним національним багатством і перебуває під особливою охороною держави, а право власності на землю гарантується Конституцією. Особливості правового режиму землі полягають в тому, що відповідно до ст. 9 ЦК положення Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сфері
© 2014-2022  yport.inf.ua