|
« Попередня
|
|
Наступна » |
|
|
|
Документи, що є підставою для наслідування
|
|
При видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус в обов'язковому порядку перевіряє на підставі документів факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність родинних відношенні між померлим і спадкоємцями як підставу для закликання до спадкоємства, складу спадкового майна та його приналежність спадкодавцеві.
Факт смерті і час відкриття спадщини підтверджуються свідоцтвом органів РАГСу про смерть спадкодавця. Якщо факт смерті встановлюється в судовому порядку, то підтвердженням смерті спадкодавця буде рішення суду, винесене на підставі довідок, сповіщенні про загибель, показання свідків та інших доказів.
Місце відкриття спадщини підтверджується довідкою з місця проживання спадкодавця, а саме довідкою про реєстрацію за останнім постійним місцем проживання в конкретному житловому приміщенні. Таку довідку можна отримати: в житлово експлуатаційних організаціях державного і муніципального житлових фондів (ЖЗК, ДЗЗ, ГРЗП і т. п.), у житлово будівельних і житлових кооперативах (ЖБК, ЖК).
У випадку судового розгляду з питань спадкування документами, що підтверджують місце відкриття спадщини, можуть бути будь-які документи, що містять офіційну інформацію про останнє місце проживання та реєстрації за місцем проживання спадкодавця. Зто можуть бути виписки з особової справи та інші документи з місця роботи або навчання померлого за місцем його проживання, довідки з відділення міліції, паспортного столу, пенсійних фондів та органів соціального забезпечення (соцзабезів), а також з будь-яких інших джерел, де збереглися документальні підтвердження останнього місця проживання спадкодавця.
Якщо останнє постійне місце проживання спадкодавця не відомо, чи то місце відкриття спадщини підтверджується документами про місце знаходження спадкового майна: щодо житлового приміщення - довідкою з Бюро технічної інвентаризації (БТІ) або Комітету з реєстрації прав на нерухоме майно та угод з ним, а щодо будівель і земельних ділянок - довідкою з БТІ та Комітету із земельних ресурсів та землеустрою за місцем знаходження цих спадкових об'єктів. Якщо нотаріус вважатиме зазначені довідки недостатніми для визначення місця відкриття спадщини, то даний факт спадкоємцям доведеться встановлювати в судовому порядку. Що вступило в законну силу рішення суду буде для нотаріуса підставою для відкриття спадкової справи та подальших дій по ньому.
Наявність родинних відношенні між спадкоємцем і спадкодавцем підтверджуються такими документами, як свідоцтво про народження, свідоцтво про укладення шлюбу або копія вступило в законну силу рішення суду про встановлення фактів родинних відносин. Якщо спадкоємець змінював прізвище, ім'я або по батькові, то потрібно довідку з органів РАГСу про зміну прізвища, імені, по батькові, свідоцтво про шлюб (наприклад, якщо дочка спадкодавця змінила прізвище при вступі в шлюб), свідоцтво про розірвання шлюбу або знову ж судове рішення. У суді підтвердженням факту родинних відношенні або зміни прізвища, імені та по батькові можуть бути будь-які довідки, видані підприємствами, організаціями та установами за місцем роботи або проживання, а також показання свідків, що підтверджують названі факти.
Якщо громадянин вступає в спадщину на підставі заповіту, то потрібно представити нотаріусу його текст з належно завіреної відміткою про те, що заповіт не скасовувалося і не змінювалося спадкодавцем. Таку відмітку на заповіті проставляє нотаріус (або посадова особа), який запевняв цей заповіт.
Початковими документами для спадкоємця при зверненні до нотаріальної контори за відкриттям спадщини будуть:
1) паспорт спадкоємця;
2) свідоцтво про смерті спадкодавця;
3) документ, що підтверджує спорідненість із спадкодавцем;
4) довідка з житлового органу про останню реєстрації спадкодавця за постійним місцем проживання;
5) заповіт з відміткою про те, що воно не змінювалося і не скасовувалося (при спадкуванні за заповітом).
Залежно від того, яке майно входить до спадкової маси, спадкоємцям при зверненні до нотаріуса також буде потрібно зібрати документи щодо даного конкретного майна.
|
| « Попередня |
|
Наступна » |
|
= Перейти до змісту підручника = |
|
|
Інформація, релевантна " Документи, що є підставою для наслідування " |
- § 3. Основні інститути цивільного права зарубіжних держав
Особи. У романо-германської правової системи особи є суб'єктами права. Серед всіх живучих до осіб відносяться тільки люди, які на відміну від тварин мають волею. Крім того, до осіб належать об'єднання людей і групи людей, відомі як юридичні особи. Всі особи володіють юридичним статусом, тобто право-і дієздатністю. Індивідуалізуються особи за наступними критеріями: народження,
- Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
1. AD HOC [ад хок] - для даного випадку, для цієї мети 2. AD REFERENDUM [ад референдум] - до доповіді (відкласти для подальшого розгляду) 3. A FORTIORI [а фортіорі] - тим більше 4. A POSTERIORI [а постеріорі] - на підставі досвіду, з виниклою пізніше точки зору 5. A PRIORI [а пріорі] - заздалегідь, попередньо 6. BONA FIDE [бона ФІДЕ] - чесно, сумлінно 7. CAUSA [кауза] -
- § 2. Спадкодавець, спадкоємці, спадщина
Спадкодавець. Оскільки спадкування пов'язано зі смертю (оголошенням померлим), спадкодавцем може бути тільки громадянин (фізична особа). Інші учасники цивільного обороту (юридичні особи, держава, її суб'єкти та муніципальні освіти) не можуть бути спадкодавцем і використовувати спадкування як правову форму передачі майна іншим особам. У той же час, оскільки
- § 3. Особливості успадкування та іншого посмертного переходу окремих видів майна
Спадкування прав участі (членства) в юридичних особах. Оскільки громадяни можуть бути засновниками (учасниками) юридичних осіб, логічним є запитання про можливість успадкування права участі (членства) померлого до тих чи інших правосуб'єктності організації. Відповідь на нього залежить від самої організації і особливостей її пристрою (організаційно-правової форми). У тих організаціях, щодо яких
- § 4. Виконання і оспорювання заповіту
Виконання заповіту. Вчинення заповіту втрачає всякий сенс, якщо воно не буде виконане після смерті заповідача. Саме за допомогою виконання заповіту реалізується воля спадкодавця, виражена у формі заповіту. У процесі виконання заповіту здійснюється комплекс дій юридичного і фактичного характеру, як передбачених у заповіті, так і не названих в ньому, але необхідних для
- § 1. Здійснення спадкових прав
Прийняття спадщини. У момент відкриття спадщини виникає право на прийняття спадщини. Можливість здійснення даного суб'єктивного цивільного права залежить виключно від волі спадкоємця, який може як реалізувати його, прийнявши спадщину, так і відмовитися від спадщини. Таким чином, виникнення спадкових прав у конкретного спадкоємця пов'язане з таким юридичним фактом, як
- Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
1. AD HOC [ад хок] - для даного випадку, для цієї мети 2. AD REFERENDUM [ад референдум] - до доповіді (відкласти для подальшого розгляду) 3. A FORTIORI [а фортіорі] - тим більше 4. A POSTERIORI [а постеріорі] - на підставі досвіду, з виниклою пізніше точки зору 5. A PRIORI [а пріорі] - заздалегідь, попередньо 6. BONA FIDE [бона ФІДЕ] - чесно, сумлінно 7. CAUSA [кауза] -
- ПРОГРАМА КУРСУ "ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО"
--- --- У текст програми, опублікованій в цьому томі підручника раніше (у 2004, 2005, 2006 рр..), внесено зміни і доповнення, обумовлені зміною і розвитком сучасного законодавства у сфері житлових відносин, а також в галузі електроенергетики, капітального будівництва, транспортної діяльності та деяких інших, які зажадали оновлення та
- 7. Особливості правонаступництва за договором банківського вкладу
Перехід прав вкладника до іншої особи У силу того що зобов'язання, що випливає з договору банківського вкладу як реального договору, носить односторонній характер і за своєю правовою природою є борговим грошовим зобов'язанням, права вимоги, якими володіє вкладник за договором банківського вкладу, є практично ідеальним об'єктом майнового обороту. Дані майнові
- 3.1. Міжнародно-правова уніфікація матеріальних норм Універсальна міжнародно-правова уніфікація матеріальних норм
Конвенція ООН 1980 про договори міжнародної купівлі-продажу товарів. Договір міжнародної купівлі-продажу товарів у всі періоди уніфікації є вираженням найбільш широко поширених в міжнародному економічному обороті відносин обміну товарами і визнаним способом оформлення домовленостей між продавцем і покупцем. Даний договір не лише є інструментом,
|