Головна
ГоловнаАдміністративне, фінансове, інформаційне правоАдміністративне право → 
« Попередня Наступна »
А.Б. Агапов. Постатейний коментар до кодексу російської федерації про адміністративні правопорушення. Розширений, з використанням матеріалів судової практики, 2004 - перейти до змісту підручника

Коментар до статті 25.9


1. Про статус експерта в провадженні у справі про адміністративне правопорушення див. ст. 26.4 КоАП.
Види спеціальних пізнань, необхідних при проведенні експертизи у справі про адміністративне правопорушення, відповідають видам спеціальних пізнань, наявність яких вимагається при здійсненні експертизи у цивільних справах: відповідно до ст. 79 ЦПК експертиза призначається для отримання спеціальних відомостей в науці, техніці, мистецтві чи ремеслі. У випадках, передбачених ст. 82 - 83 ЦПК, судом може бути призначена комплексна або комісійна експертиза.
2. Зміст прав експерта, визначену ч. 5 коментованої статті, обумовлено його функціональними обов'язками представити об'єктивний висновок відповідно з питаннями, поставленими перед ним суддею, органом, посадовою особою, у провадженні яких перебуває справа про адміністративне правопорушення.
3. Форма експертного висновку і його зміст визначені ч. 5 ст. 26.4 КоАП, згідно з якою експерт дає висновок у письмовій формі.
Аналогічна форма подання експертного висновку визначена ч. 1 ст. 86 ЦПК, відповідно до якої експерт дає висновок у письмовій формі.
4. Згідно ст. 3 Федерального закону від 31 травня 2001 р. N 73-ФЗ "Про державну судово-експертної діяльності в Російській Федерації" (в ред. Федерального закону від 30 грудня 2001 р. N 196-ФЗ) КпАП відноситься до федеральних законів, складовим правову основу державну судово-експертної діяльності. Відповідно до ст. 9 зазначеного Закону під судовою експертизою розуміється процесуальна дія, що складається з проведення досліджень і дачі висновку експертом з питань, вирішення яких вимагає спеціальних знань в галузі науки, техніки, мистецтва або ремесла і які поставлені перед експертом судом, суддею, органом дізнання, особою, провадить дізнання, слідчим або прокурором з метою встановлення обставин, що підлягають доказуванню по конкретній справі; висновок експерта являє собою письмовий документ, що відображає хід і результати досліджень, проведених експертом.
Згідно ст. 17 Федерального закону "Про державну судово-експертної діяльності в Російській Федерації" експерт вправі:
- клопотати перед керівником відповідного державного судово-експертної установи про притягнення до виробництва судової експертизи інших експертів, якщо це необхідно для проведення досліджень і дачі висновку;
- робити підлягають занесенню до протоколу слідчої дії чи судового засідання заяви з приводу неправильного тлумачення учасниками процесу його ув'язнення або показань;
- оскаржувати в установленому законом порядку дії органу або особи, що призначили судову експертизу, якщо вони порушують права експерта.
Експерт також має права, передбачені відповідним процесуальним законодавством.
Вичерпний перелік обов'язків експерта визначено ст. 16 зазначеного Закону.
5. На відміну від провадження у справах про адміністративні правопорушення, призначення судової експертизи з кримінальних справ у випадках, передбачених ст. 196 КПК, обов'язково.
Експерт зобов'язаний представити об'єктивний висновок: завідомо неправдивий висновок експерта кваліфікується як злочин (ч. 1 ст. 307 КК).
За відмову або за ухилення експерта від виконання обов'язків, передбачених ч. 2 коментованої статті, експерт несе адміністративну відповідальність, передбачену ст. 17.7 КоАП (умисне невиконання вимог посадової особи, яка здійснює провадження у справі про адміністративні правопорушення).
Відповідно до ст. 17.9 КоАП завідомо неправдивий висновок експерта кваліфікується як адміністративне правопорушення.
6. Вичерпний перелік обставин, що виключають можливість участі експерта в провадженні у справі про адміністративне правопорушення, визначено ч. 2 ст. 25.12 КоАП.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " Коментар до статті 25.9 "
  1. Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
    1. AD HOC [ад хок] - для даного випадку, для цієї мети 2. AD REFERENDUM [ад референдум] - до доповіді (відкласти для подальшого розгляду) 3. A FORTIORI [а фортіорі] - тим більше 4. A POSTERIORI [а постеріорі] - на підставі досвіду, з виниклою пізніше точки зору 5. A PRIORI [а пріорі] - заздалегідь, попередньо 6. BONA FIDE [бона ФІДЕ] - чесно, сумлінно 7. CAUSA [кауза] -
  2. Стаття 1. Кримінальне законодавство Російської Федерації Коментар до статті 1
    Кримінальний закон (КК РФ) являє собою нормативний правовий акт, прийнятий вищим законодавчим органом державної влади в порядку, встановленому Конституцією РФ, що містить правові норми, обов'язкові для дотримання і виконання і має вищу юридичну силу по відношенню до іншим нормативним правовим актам. Від інших законів кримінальний закон відрізняється предметом правового
  3. Стаття 2. Завдання Кримінального кодексу Російської Федерації Коментар до статті 2
    Завдання кримінального закону пов'язані в першу чергу з історичним походженням кримінального права. На певному етапі розвитку людського суспільства воно виникло як реакція держави на злочинні посягання, які заподіюють шкоду або створюють загрозу заподіяння шкоди позитивним суспільним відносинам, інтересам соціуму. Ці об'єкти і покликаний захистити кримінальний закон своїми специфічними
  4. Стаття 3. Принцип законності Коментар до статті 3
    Зміст цього принципу говорить про те, що до кримінальної відповідальності особа може бути притягнута лише в тих випадках, коли їм скоєно діяння, безпосередньо передбачене кримінальним законом, та призначено тільки таке покарання , яке знову ж передбачено виключно кримінальним законом. Ніякими іншими нормативними правовими актами не можуть вирішуватися питання кримінальної відповідальності і
  5. Стаття 4. Принцип рівності громадян перед законом Коментар до статті 4
    Основою принципу рівності громадян перед законом є положення ст. 19 Конституції РФ про рівність всіх перед законом і судом. Ці положення не означають абсолютної рівності громадян у всіх відносинах і незалежно ні від яких обставин, але вони гарантують рівне становище громадян перед вимогами закону і рівне ставлення до громадян суду незалежно від статі, раси, національності, мови,
  6. Стаття 5. Принцип провини Коментар до статті 5
    Принцип провини визначає, що особа підлягає кримінальній відповідальності лише за ті суспільно небезпечні дії (бездіяльність) і суспільно небезпечні наслідки, щодо яких встановлено її. Об'єктивне зобов'язання, тобто кримінальна відповідальність за невинне заподіяння шкоди, не допускається. Сказане означає, що для настання кримінальної відповідальності необхідна вина,
  7. Стаття 6. Принцип справедливості Коментар до статті 6
    У ст. 6 КК РФ розкривається зміст принципу справедливості, відповідно до якого покарання та інших заходів кримінально-правового характеру, застосовувані до особи, яка вчинила злочин, повинні бути справедливими, тобто відповідати характеру і ступеня суспільної небезпеки злочину, обставинам його вчинення і особи винного. У зміст принципу справедливості включено і
  8. Стаття 7. Принцип гуманізму Коментар до статті 7
    Принцип гуманізму, закріплений у ст. 7 КК РФ, полягає в тому, що кримінальне законодавство Російської Федерації забезпечує безпеку людини, а покарання та інших заходів кримінально-правового характеру, застосовувані до особи, яка вчинила злочин, не можуть мати своєю метою заподіяння фізичних страждань або приниження людської гідності. Гуманізм кримінального законодавства Російської
  9. Стаття 8. Підстава кримінальної відповідальності Коментар до статті 8
    Питання про заснування кримінальної відповідальності має не тільки кримінально-правове, а й політичне, загальногромадянське звучання. Підхід до вирішення цієї проблеми багато в чому визначає рівень правового розвитку держави, гарантованість прав і свобод людини і громадянина. Розглядаючи проблему підстави кримінальної відповідальності, перш за все слід звернути увагу на те, що закон не
  10. Стаття 9. Дія кримінального закону в часі Коментар до статті 9
    У ст. 9 КК РФ закріплено загальне принципове положення, властиве кримінальному праву Росії, а також прийняте кримінально-правовими системами сучасних демократичних правових держав про те, що правова оцінка діяння повинна здійснюватися у відповідності з тим законом, який діяв на момент його вчинення. Такий підхід до вирішення питання про дію кримінального закону в часі