|
« Попередня
|
|
Наступна » |
|
|
|
Коментар до статті 30.9
|
|
1. Про статус вищій судовій інстанції по відношенню до районному суду див. п. 3 коментарю до ст. 30.1.
Порядок оскарження (заперечування) юридичною особою, індивідуальним підприємцем рішення по справі про адміністративне правопорушення, винесеного суддею арбітражного суду відповідно до підвідомчості, встановленої абз. 3 ч. 3 ст. 23.1 КоАП, згідно з ч. 3 ст. 30.1 КоАП визначений § 2 гл. 25 АПК (див. також п. 4 коментарю до ст. 30.1).
Відповідно до ч. 5 ст. 211 АПК рішення арбітражного суду у справі про оскарження рішення про притягнення до адміністративної відповідальності набирає законної сили після закінчення 10 днів з дня його прийняття, якщо не подана апеляційна скарга. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не змінено або не скасовано, набирає законної сили з дня прийняття постанови арбітражного суду апеляційної інстанції.
Згідно ст. 258 - 259 АПК апеляційні скарги розглядає в порядку апеляційного провадження арбітражний суд апеляційної інстанції, утворений відповідно до Федеральним конституційним законом від 28 квітня 1995 р. N 1-ФКЗ "Про арбітражних судах Російській Федерації".
Апеляційна скарга може бути подана протягом місяця після прийняття арбітражним судом першої інстанції оскаржуваного рішення, якщо інший строк не встановлений АПК.
За клопотанням особи, яка звернулася із скаргою, пропущений строк подання апеляційної скарги може бути відновлений арбітражним судом апеляційної інстанції за умови, якщо клопотання подано не пізніше шести місяців з дня прийняття рішення і арбітражний суд визнає причини пропуску строку поважними.
Про принесення протесту прокурором на яке не набрало законної чинності постанова по справі про адміністративне правопорушення і (або) наступні рішення вищестоящих інстанцій за скаргами на цю постанову див. коментар до ст. 30.10.
Набрали законної сили постанову по справі, рішення за результатами розгляду скарг, протестів можуть бути опротестовані прокурором відповідно до ст. 30.11 КоАП.
Про статус колегіальних органів адміністративної юрисдикції та посадових осіб, які розглядають справу про адміністративне правопорушення на основі єдиноначальності, див. коментар до ст. 29.8.
2. Про осіб, правомочних оскаржити постанову (рішення) про призначення адміністративного покарання, постанову (рішення) про припинення провадження у справі про адміністративне правопорушення, а також визначення про відмову в порушенні справи про адміністративне правопорушення, винесену в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 28.1 КоАП, см. п. 1 коментаря до ст. 30.1.
Рішення судді, винесене за скаргою на постанову (рішення) по справі, визначення про відмову в порушенні справи може бути оскаржено зазначеними особами до вищестоящого суду. Рішення вищого посадової особи, винесене за скаргою на постанову по справі, визначення про відмову в порушенні справи може бути оскаржено зазначеними особами до районного суду за місцем розгляду скарги, а потім до вищестоящого суду.
3. Копії рішення, прийнятого при перегляді рішення, винесеного за скаргою, за змістом ч. 4 коментованої статті надсилаються фізичній особі чи законному представнику юридичної особи, щодо яких було винесено постанову по справі або ухвала про відмову в порушенні справи відповідно до ч. 5 ст . 28.1 КоАП, захиснику та представнику, які також мають право оскаржити постанову по справі, ухвалу про відмову в її порушенні, копії зазначеного рішення не висилаються.
|
| « Попередня |
|
Наступна » |
|
= Перейти до змісту підручника = |
|
|
Інформація, релевантна " Коментар до статті 30.9 " |
- Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
1. AD HOC [ад хок] - для даного випадку, для цієї мети 2. AD REFERENDUM [ад референдум] - до доповіді (відкласти для подальшого розгляду) 3. A FORTIORI [а фортіорі] - тим більше 4. A POSTERIORI [а постеріорі] - на підставі досвіду, з виниклою пізніше точки зору 5. A PRIORI [а пріорі] - заздалегідь, попередньо 6. BONA FIDE [бона ФІДЕ] - чесно, сумлінно 7. CAUSA [кауза] -
- Стаття 1. Кримінальне законодавство Російської Федерації Коментар до статті 1
Кримінальний закон (КК РФ) являє собою нормативний правовий акт, прийнятий вищим законодавчим органом державної влади в порядку, встановленому Конституцією РФ, що містить правові норми, обов'язкові для дотримання і виконання і має вищу юридичну силу по відношенню до іншим нормативним правовим актам. Від інших законів кримінальний закон відрізняється предметом правового
- Стаття 2. Завдання Кримінального кодексу Російської Федерації Коментар до статті 2
Завдання кримінального закону пов'язані в першу чергу з історичним походженням кримінального права. На певному етапі розвитку людського суспільства воно виникло як реакція держави на злочинні посягання, які заподіюють шкоду або створюють загрозу заподіяння шкоди позитивним суспільним відносинам, інтересам соціуму. Ці об'єкти і покликаний захистити кримінальний закон своїми специфічними
- Стаття 3. Принцип законності Коментар до статті 3
Зміст цього принципу говорить про те, що до кримінальної відповідальності особа може бути притягнута лише в тих випадках, коли їм скоєно діяння, безпосередньо передбачене кримінальним законом, та призначено тільки таке покарання , яке знову ж передбачено виключно кримінальним законом. Ніякими іншими нормативними правовими актами не можуть вирішуватися питання кримінальної відповідальності і
- Стаття 4. Принцип рівності громадян перед законом Коментар до статті 4
Основою принципу рівності громадян перед законом є положення ст. 19 Конституції РФ про рівність всіх перед законом і судом. Ці положення не означають абсолютної рівності громадян у всіх відносинах і незалежно ні від яких обставин, але вони гарантують рівне становище громадян перед вимогами закону і рівне ставлення до громадян суду незалежно від статі, раси, національності, мови,
- Стаття 5. Принцип провини Коментар до статті 5
Принцип провини визначає, що особа підлягає кримінальній відповідальності лише за ті суспільно небезпечні дії (бездіяльність) і суспільно небезпечні наслідки, щодо яких встановлено її. Об'єктивне зобов'язання, тобто кримінальна відповідальність за невинне заподіяння шкоди, не допускається. Сказане означає, що для настання кримінальної відповідальності необхідна вина,
- Стаття 6. Принцип справедливості Коментар до статті 6
У ст. 6 КК РФ розкривається зміст принципу справедливості, відповідно до якого покарання та інших заходів кримінально-правового характеру, застосовувані до особи, яка вчинила злочин, повинні бути справедливими, тобто відповідати характеру і ступеня суспільної небезпеки злочину, обставинам його вчинення і особи винного. У зміст принципу справедливості включено і
- Стаття 7. Принцип гуманізму Коментар до статті 7
Принцип гуманізму, закріплений у ст. 7 КК РФ, полягає в тому, що кримінальне законодавство Російської Федерації забезпечує безпеку людини, а покарання та інших заходів кримінально-правового характеру, застосовувані до особи, яка вчинила злочин, не можуть мати своєю метою заподіяння фізичних страждань або приниження людської гідності. Гуманізм кримінального законодавства Російської
- Стаття 8. Підстава кримінальної відповідальності Коментар до статті 8
Питання про заснування кримінальної відповідальності має не тільки кримінально-правове, а й політичне, загальногромадянське звучання. Підхід до вирішення цієї проблеми багато в чому визначає рівень правового розвитку держави, гарантованість прав і свобод людини і громадянина. Розглядаючи проблему підстави кримінальної відповідальності, перш за все слід звернути увагу на те, що закон не
- Стаття 9. Дія кримінального закону в часі Коментар до статті 9
У ст. 9 КК РФ закріплено загальне принципове положення, властиве кримінальному праву Росії, а також прийняте кримінально-правовими системами сучасних демократичних правових держав про те, що правова оцінка діяння повинна здійснюватися у відповідності з тим законом, який діяв на момент його вчинення. Такий підхід до вирішення питання про дію кримінального закону в часі
|