| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Коментар до статті 2.8 |
||
|
1. Вчинення проступку в стані неосудності є однією з обставин, що виключають провадження у справі про адміністративне правопорушення (п. 2 ст. 24.5 КоАП), проте, на відміну від стану крайньої необхідності, в даному випадку беруться до уваги обидва ознаки діяння - як дія, так і бездіяльність. Стан неосудності має бути встановлено під час скоєння правопорушення. Це необхідно брати до уваги також при триваючих адміністративні проступки (див. коментар до ч. 2 ст. 4.5 КоАП). У цьому випадку необхідно кваліфікувати неосудність в момент встановлення факту правопорушення. 2. Визначення стану неосудності при вчиненні злочину пов'язане з підтвердженням додаткових суб'єктивних ознак суспільно небезпечного діяння; необхідно також встановити, що особа під час вчинення зазначеного діяння не могла усвідомлювати фактичний характер і суспільну небезпеку своїх дій (бездіяльності) або керувати ними (ч. 1 ст. 21 КК). Наявність суб'єктивних ознак неосудності, визначених статтею коментарів, означає можливість встановлення даного патологічного стану тільки в діянні фізичної особи, на відміну від цього кваліфікація станів крайньої необхідності можлива також у діях юридичних осіб. 3. При вчиненні податкових правопорушень стан неосудності, так само як і у випадку адміністративних проступків, відноситься до обставин, що виключають застосування санкцій, при цьому кваліфікація неосудності істотно відрізняється. Відповідно до п. 1 ст. 111 НК під станом неосудності розуміється неможливість фізичної особи усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок хворобливого стану. У зазначеному випадку при кваліфікації неосудності необхідно виявити суб'єктивні ознаки, що перешкоджають особі усвідомлювати суспільну небезпеку діяння, причому прояв даних ознак може бути обумовлено не тільки психічною патологією, а й соматичним захворюванням. Таким чином, за змістом п. 1 ст. 111 НК розглянуті ознаки неосудності можуть бути наслідком хворобливого стану різного патогенезу, в тому числі і не пов'язаного з наявністю душевної хвороби. На відміну від податкових проступків, кваліфікація стану неосудності при вчиненні адміністративних правопорушень і злочинів завжди обумовлена наявністю психічної хвороби (ч. 1 ст. 21 КК). 4. Стан неосудності в якості юридичного факту має бути встановлено в результаті спеціального доведення. Як правило, для цього необхідні експертні висновки, що підтверджують наявність психічної патології. При вчиненні податкових правопорушень стан неосудності має бути доведено шляхом подання до податкового органу документів, які за змістом, змісту й даті ставляться до того податкового періоду, коли здійснено правопорушення. 5. У разі підтвердження вчинення протиправного діяння в стані неосудності особа звільняється від застосування до нього юридичних санкцій. Додаткові правові наслідки передбачені тільки при здійсненні передбаченого КК суспільно небезпечного діяння; в цьому випадку судом можуть бути призначені примусові заходи медичного характеру - особливий різновид заходів державного примусу, відмінних за своїм статусом від видів кримінальних покарань. 6. Категорія неосудності як інституту російського імперського права була вперше введена в побут Укладенням про покарання кримінальних та виправних. Поряд з психічною патологією (п. 3 ст. 92) в Уложенні були передбачені й інші обставини, "по яких скоєне не повинно бути поставлено в провину", до яких належали, зокрема, необхідна оборона і малолітство порушника. Таким чином, наявність душевного захворювання розглядалося як однієї з обставин, що виключають провину особи у вчиненні правопорушення. Дія даного інституту російського імперського права простежується і в сучасному російському законодавстві: стан неосудності у вказаному якості передбачено, зокрема, ст. 111 НК. 7. Беручи до уваги відмінності адміністративних правопорушень і злочинів, дана стаття КоАП практично в незмінному вигляді відтворює дефініцію неосудності, що міститься в ч. 1 ст. 21 КК. 8. Принциповою відмінністю дефініції неосудності в коментованій статті та визначення неосудності у ст. 20 КпАП 1984 є ототожнення в першу неосудності з наявністю ознак психічної патології. Таким чином, коментована стаття обмежує можливість звільнення особи від адміністративної відповідальності, встановлюючи певні медичні критерії даного поняття, що істотно скорочує й правові передумови кваліфікації неосудності. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " Коментар до статті 2.8 " |
||
|
||