| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Коментар до п. 5 |
||
|
Копія рішення комісії військового комісаріату з відбору кандидатів (атестаційної комісії військової частини) повинна бути видана громадянину (іноземному громадянину) на його прохання протягом трьох днів з дня прийняття рішення. 32. Правомірність відмови в укладенні контракту про проходження військової служби з підстав, перелічених у коментованому пункті, підтверджується і судовою практикою. В Зокрема, як приклад можна привести рішення військового суду Челябінського гарнізону від 17 січня 2001 Судом встановлено, що Шафер звернувся до суду зі скаргою на дії міністра оборони Російської Федерації, який своїм наказом від 16 лютого 2000 р. N 109 звільнив заявника з військової служби в запас відповідно до п. "б" ч. 1 ст. 51 Федерального закону "Про військовий обов'язок і військову службу" та ст. 34 Положення про порядок проходження військової служби, тобто після закінчення терміну контракту про проходження військової служби , і на дії полковника Симагина, який, будучи так само, як і заявник, прикомандированим в РОСТО і будучи для заявника безпосереднім військовим начальником згідно УВС ЗС РФ, не дав йому рекомендацію для укладення нового контракту про проходження військової служби після проведення з ним остаточної бесіди до його звільнення, під час якої заявник висловив категоричну незгоду зі звільненням з військової служби. Вважаючи, що вказані дії начальників суперечать законодавству, заявник просить суд визнати наказ міністра оборони Російської Федерації від 16 лютого 2000 N 109 в частині його звільнення незаконним і не чинним з моменту його видання і відновити його на військовій службі. Представник заявника Рєзанов, підтримуючи вимоги заявника, уточнив, що винесений відносно Шафера вирок військового суду Магнітогорського гарнізону від 3 серпня 1999 р. було 4 жовтня 2000 по протесту перекваліфікований і скасований, тому рішення про звільнення Шафера було незаконним. Крім того, вироком суду йому було призначено покарання, від якого він був звільнений за амністією. Полковник Симагин, що представляє також міністра оборони Російської Федерації, не визнав вимог заявника. В судовому засіданні він пояснив, що дійсно полковник Шафер був звільнений з військової служби наказом міністра оборони Російської Федерації від 2 лютого 2000 р. N 109, оскільки у нього закінчився термін контракту, а новий контракт з ним не був укладений, оскільки 3 серпня 1999 щодо заявника було винесено обвинувальний вирок, яким було призначено покарання. Симагин дійсно спочатку готував документи для продовження контракту полковнику Шафер, проте пізніше остаточно прийняв рішення не давати рекомендацію для продовження контракту, про що в ході бесіди 11 січня 2000 офіційно повідомив заявнику. Це рішення він прийняв у зв'язку з винесенням Шафер обвинувального вироку. З пояснень Симагина і представленої копії подання до звільнення випливає, що 26 жовтня 1999 заявник подав рапорт про укладення з ним нового контракту про проходження військової служби до досягнення граничного віку перебування на військовій службі, однак йому було відмовлено, оскільки щодо його 3 серпня 1999 військовим судом Магнітогорського гарнізону був винесено обвинувальний вирок, і йому було призначено покарання. Контрактом підтверджується, що до моменту видання наказу про звільнення Шафера у нього повністю закінчився термін контракту про проходження військової служби, а представленої копією вироку військового суду Магнітогорського гарнізону від 3 серпня 1999 підтверджується, що до цього моменту щодо заявника було винесено обвинувальний вирок і призначене покарання. Від призначеного покарання Шафер був звільнений за амністією, проте це не є твердженням того, що йому не було призначено покарання за вироком суду. Згідно з вимогами п. 5 ст. 34 Федерального закону "Про військовий обов'язок і військову службу" та ч. 10 ст. 9 Положення про порядок проходження військової служби контракт про проходження військової служби не може бути укладений з громадянами, щодо яких винесено обвинувальний вирок і яким призначено покарання, щодо яких ведеться дізнання чи попереднє слідство або кримінальна справа щодо яких передано до суду, а військовослужбовцям, які не досягли граничного віку перебування на військовій службі, може бути відмовлено в укладенні нового контракту за вказаними підстав. Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що полковник Шафер був звільнений з військової служби після закінчення строку контракту, а новий контракт з ним не укладений з причини винесення щодо його обвинувального вироку суду з призначенням покарання, в той же час не встановлено будь-яких незаконних дій посадових осіб - міністра оборони Російської Федерації та полковника Симагина, порушують права і свободи Шафера у зв'язку із звільненням його з військової служби та неукладенням з ним нового контракту. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 191, 197, 239-5, 239-7 ЦПК РРФСР, військовий суд вирішив: у задоволенні скарги військовослужбовця полковника Шафера на дії міністра оборони Російської Федерації та полковника Симагина А.Н., пов'язані зі звільненням заявника з військової служби, відмовити. Визнати, що оскаржувані дії було вчинено відповідно до закону, в межах повноважень посадових осіб. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна" Коментар до п. 5 " |
||
|
||