ГоловнаТеорія та історія права і державиТеорія права і держави → 
« Попередня Наступна »
А.Х. Саїдов. Порівняльне правознавство (основні правові системи со-тимчасовості): Підручник, 2003 - перейти до змісту підручника

4. Конституція Республіки Узбекистан

Ще наприкінці 80-х років стала очевидною необхідність конституційної реформи. Після проголошення державного суверенітету суспільство не могла задовольнити радянська Конституція, прийнята в 1978 р., в рамках конституційної системи колишнього СРСР. Не увінчалася успіхом і спроба пристосувати стару Конституцію до нових реалій. Понад 100 змін і доповнень, внесених до її тексту, позбавили її внутрішньої логіки і породили численні протиріччя.
Конституційна реформа в Узбекистані була еволюційної та безперервною. Ще в березні 1990 р. в період існування СРСР Узбекистан першим з союзних республік ввів президентську форму правління. Це було початком реорганізації та оновлення політико-правової системи в Узбекистані. У червні 1990 р. були прийняті Декларація про суверенітет і Постанова Верховної Ради республіки про створення Конституційної комісії для розробки нової Конституції Узбекистану. У юридичному сенсі ці акти були новими, оскільки в теорії та практиці державно-правового будівництва Узбекистану вони приймалися і проводилися вперше.
Нова Конституція 1992 стала «візитною карткою» суверенного Узбекистану. Вона втілює в собі традиції багатовікової власної юридичної історії та принципи світового конституційного досвіду. Якщо розглядати нову узбецьку Конституцію у зв'язку зі світовою конституційною розвитком, то можна сказати, що вона послідовно вписується в ряд конституцій «другого поко-
лення», прийнятих у західноєвропейських країнах після закінчення Другої світової війни.
Світовий конституційний досвід був використаний в Конституції Узбекистану через:
- принципи конституційного регулювання - права людини ка, прихильність нормам міжнародного права, поділ влас тей, стабільність Конституції;
- відмова від ідеологізації, тобто Конституція не прагне навя зать суспільству заздалегідь визначений відповідно до панів ствующей ідеологією економічний лад;
- конституційні гарантії - верховенство Конституції, зі будівлю Конституційного суду, особливий порядок зміни Основ ного закону;
- президентську республіку як одну з форм прямого народом влади, тому що Конституція визначає правове становище Прези дента як глави держави і виконавчої влади;
- конституційну техніку, тобто організацію тексту в преам буле і по розділам, главам і статтям, а також логіку їх розташування;
- юридизации і стислість змісту, з тим щоб не створювати зайву регламентацію, що сковує реальну государствен ную життя; цієї ж завданню відповідає зведення до мінімуму в Консти туції так званих норм відсилань на майбутні закони.
Часто стверджують, що Конституція Узбекистану 1992 побудована за французької моделі. Це твердження справедливо лише почасти. Зрозуміло, Конституція Узбекистану має свої особливості і відрізняється від французької Конституції. Досить згадати, що узбецький парламент на відміну від французького однопалатний. Однак якщо говорити про передбачену Конституцією Узбекистану 1992 форми правління, то тут близькість до французької моделі очевидна. Узбекистан, як і Франція, - республіка президентського типу, причому обидві вони від-особисто від президентської республіки американського зразка. Безперечна близькість узбецької Конституції та французької моделі виявляється: в процедурі обрання Президента, в обсязі повноважень Президента як глави держави, в його ролі у формуванні та діяльності Уряду, в праві розпуску парламенту в порядку, передбаченому Конституцією.
На відміну від радянських основних законів у новій Конституції Узбекистану немає засилля євроцентристською конституційного регулювання, але є розумний облік норм громадянського суспільства, поділу влади, стримувань і противаг влади, властивих демократичним конституціям країн Заходу. І тут же очевидно вплив
духовно-правових традицій ісламу, умми (громади), конституційне розуміння держави як великої сім'ї, де лідер відповідальний за спокій, гідність і благополуччя її членів.
Конституція Узбекистану 1992 р. - це творча єдність вітчизняних державно-правових, духовно-культурних потреб у прогресі та світового досвіду сталого конституційного саморозвитку.
Критеріями якості та ефективності Конституції Узбекистану є:
- відповідність Конституції потребам і перспективам раз витія демократичної правової держави в Узбекистані. Тут враховано єдність потреб перехідного періоду і перспектив на ращіванія самостійного досвіду узбецької державності та права;
- самостійне творче застосування світового констатує ционного досвіду і облік всього багатства вітчизняних історичних та юридичних традицій у конституційному правотворчості узбе кістана;
- високий потенціал правозастосування Конституції;
- провідна роль Конституції як джерела чинного права і орієнтира конституційного та поточного законодавства;
- значення Конституції в досягненні стабільності в держа ви і суспільстві, тобто її плюралістичні, консенсусні можливість ності;
- юридична техніка, смислова цілісність і системність Конституції, забезпечують її змістовну несуперечливий вость;
- міжнародно-правової тезаріус (спільність розуміння) ос новних термінів в Конституції, що полегшує її включення в об щеміровое правовий простір.
Конституція Узбекистану 1992 р. - ієрархічно найважливіше джерело узбецького права. Вона служить не тільки юридичною базою прийняття нових, заснованих на ній нормативних правових актів («зовнішнє» зміна правової системи), але і критерієм для вирішення питання про конституційність чинних правових норм (зміна правової системи «зсередини»).
Юридичні властивості узбецької Конституції як центру правової системи виявляються в наступному:
1. Конституційні норми є вищим матеріальним критерієм узбецького права. Все що міститься в узбецькому праві
і проявляється в ньому, повинно відповідати конституційним нормам.
2. Н & пічіе в тексті Конституції вказівки на основні принци пи правової системи, які сформульовані, в розділі першому. Це: людина, її права і свободи як вища цінність; народовлас нення, здійснюване безпосередньо (референдум) і через предста вітельние органи; правова держава, політичний і ідеологи чний плюралізм; поділ влади; свобода економічної діяль ності і рівноправність форм власності; примат міжнарод ного права. Ніякі інші положення Конституції і галузей права не можуть суперечити цим принципам.
3. Конституційне визначення системи джерел права шляхом регулювання компетенції державних органів. Тут необхідно уточнити, що Конституція диференціювала не всі види джерел, а лише писані.
4. Самі конституційні норми є безпосередньо дей ствующим правом. Цілі і принципи Конституції мають пряму дію, вони безпосередньо сприймаються людьми і впливають на їх поведінку.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 4. Конституція Республіки Узбекистан "
  1. 3. Традиції шаріату і сучасне право Узбекистану
    Законодавство має відображати вкорінені в повсякденної життєдіяльності населення народні традиції, звичаї, моральні норми, успадковані з вікової історії міжособистісного і міжнаціонального спілкування та віросповідання, які не суперечать загальнолюдським цінностям, правам і свободам людей. Не можна повернути назад Річку Часу, не можна повернути цивільне, світське суспільство в
  2. Література
    конституційний досвід та концептуальні ори ентіри Конституції Республіки Узбекистан. Ташкент, 1992. 11. Таджіханов У.Т. Закон. Людина. Держава. Ташкент, 1997. 12. Таджіханов У.Т. Конституція суверенної Узбекистану. Ташкент, 1996. 13. Таджіханов У.Т., Саїдов А.Х. Теорія правової культури: в 2 т. Таш кент, 1998. 14. Торнау Н.Є. Особливості мусульманського права. СПб., 1892.
  3. Тема 22. Правова система Узбекистану
    Історичний розвиток узбецького права: плюралізм юридичних традицій. Основні етапи еволюції узбецького права. Мусульманське право. Вплив російського права на розвиток узбецького права. Сучасне право Узбекистану та романо-германська правова сім'я. Джерела сучасного узбецького права. Конституція Республіки Узбекистан 1992 р. і розвиток
  4. Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
    конституційних законів, федеральних законів, актів палат Федеральних Зборів "(з ізм. і доп.) / / СЗ РФ. 1994. N 8. Ст. 801; Указ Президента РФ від 23 травня 1996 р. N 763 "Про порядок опублікування і набрання чинності актами Президента РФ, Уряду РФ і нормативних правових актів федеральних органів виконавчої влади "(з ізм. та доп.) / / СЗ РФ. 1996. N 22. Ст. 2663. * (46) СЗ РФ. 1994. N 32.
  5. § 2. Принцип рівності громадян перед законом
    конституційного принципу рівності, закріпленого в ст. 19 Конституції РФ і, отже, не повинна йому суперечити. Однак це не зовсім так. На відміну від ст. 19 Основного закону, в якій вказується , що "всі рівні перед законом і судом", в ст. 4 КК РФ говориться тільки про рівність громадян перед законом. Виникає питання: наскільки це обгрунтовано? У юридичній літературі існують
  6. § 3. Принцип провини
    Стаття 5 КК РФ присвячена принципу провини і полягає їх двох частин: "1. Особа підлягає кримінальній відповідальності лише за ті суспільно небезпечні дії (бездіяльність) і суспільно небезпечні наслідки, щодо яких встановлено її. 2. Об'єктивне зобов'язання, тобто кримінальна відповідальність за невинне заподіяння шкоди, не допускається ". Н.А. Лопашенко пише, що принцип
  7. § 4. Принцип справедливості
    Стаття 6 КК РФ говорить: "1. Покарання й інші заходи кримінально-правового характеру, застосовувані до особи, яка вчинила злочин, повинні бути справедливими, тобто відповідати характеру і ступеня суспільної небезпеки злочину, обставинам його вчинення і особи винного. 2. Ніхто не може нести кримінальну відповідальність двічі за одне і те ж злочин ". Принцип
  8. § 5. Принцип гуманізму
    конституційне положення, закріплене в ст. 2 Основного закону РФ , про те, що людина, її права і свободи є найвищою цінністю. У цьому якраз і полягає суть гуманізму, тобто гуманного ставлення до людей. Обов'язок держави полягає у визнанні, дотримання та захисту цих прав і свобод, створення умов для їх реалізації. Особливу роль у цьому випадку відіграє кримінальне право, покликане
  9. Використана література:
    конституційний, кримінологічний, кримінально-правової та інформаційний аспекти. М., 1999. С. 34-35. * (114) Див: Романов В.М. Указ. соч. С. 37; Філімонов В.Д. Принципи кримінального права. С. 35-36, 78-124. * (115) См ., наприклад: Лопашенко Н.А. Основи кримінально-правового впливу: кримінальне право, кримінальний закон, кримінально-правова політика. С. 148. * (116) Див: Нехлюя Б.Т.
  10. Коментар до п. 3
    конституційними законами і федеральними законами, а також указами Президента Російської Федерації, постановами Уряду Російської Федерації, військовими статутами, іншими нормативними правовими актами. Статус військовослужбовців мають також військовослужбовці, прикомандировані в установленому порядку до федеральним органам державної влади, іншим державним органам та установам,