| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 1. Загальна характеристика злочинів проти правосуддя |
||
|
У Російській Федерації діє принцип поділу дер-жавної влади на три самостійні гілки: законодав-тельную, виконавчу і судову. Судова влада осуще ствляется допомогою конституційного, цивільного, арбітражних, кримінального та адміністративного судочинства. Відповідно до ст. 118 Конституції РФ правосуддя в Російській Федерації здійснюється судом. До органів судової влади належать: Конституційний Суд РФ, конституційні (статутні) суди суб'єктів Російської Федерації, Верховний Суд РФ, інші федеральні суди загальної юрисдикції, світові судді суб'єктів Російської Федерації, Вищий Арбітражний Суд РФ, арбітражні касаційні суди, арбітражні апелля-ційних суди, арбітражні суди першої інстанції в республі-ках, краях, областях, містах федерального значення, автономної області, автономних округів. Питання віднесення діяльності Конституційного Суду РФ і конституційних (статутних) судів суб'єктів РФ до здійснюва-лению правосуддя є дискусійним. Фахівці кон-ституционного, кримінального (і кримінально-процесуального) права висловлюють протилежні точки зору. Перші вважають, що конституційне правосуддя має інше значення, ніж пра-восудіе, здійснюване судами в процесі розгляду карного і цивільних дел1. Другі, навпаки, стверджують, що діяльність Конституційного Суду РФ охоплюється поняттям правосуддя і має включатися в об'єкт злочинів, передбачених бачених нормами гл. 31 УК2. 1 Див: Шульженко Ю.Л. Конституційний контроль в Росії. Дисс ... докт. юрид. наук. М., 1995. С. 8-9; Вітрук. Н.В. Конституційне правосуддя. Су-судове конституційне право і процес. М., 1998. С. 38; Криволапов Г.Г. Кримінальне право. Загальна та Особлива частини / За ред. М.П. Журавльова, С.І. Нікуліна. М., 2007. С. 711. 2 Див: Малков В.П. Коментар до Кримінального кодексу РФ / Під ред. Ю.І. Скуратова, В.М. Лебедєва. М., 1999. С. 770; Демидов В.В. Коммента-рій до Кримінального кодексу РФ / Під ред. В.М. Лебедєва. М., 2004. С. 783. Судді Конституційного Суду РФ і практичні працівники дотримуються другої точки зору. Правосуддя - одна з форм державної діяльності, що полягає в розгляді та вирішенні судами справ у порядку конституційного, цивільного, арбітражного, кримінально-го та адміністративного судочинства. Для здійснення правосуддя допомогу і сприяння суду надають інші державні органи: прокуратура, органи дізнання і попередньо котельної слідства, установи, виконують набрали законної сили вироки, рішення й інші судові акти. Нормами глави про злочини проти правосуддя охороняється діяльність не тільки судів, але й перерахованих органів, без роботи яких виконання судом функції правосуддя було б важко або навіть неможливо. При цьому названі орга-ни, складаючи частину органів державної влади, виконують і інші функції, як то: управлінські, господарські, орга-ганізаційні та інші. Кримінальним законом охороняються не всі ві-ди діяльності цих органів, а тільки діяльність щодо вирішення завдань правосуддя, спрямована на виявлення, викриття і покарання осіб, які вчинили злочини, вирішення цивільних та адміністративних справ, виконання судових рішень. Злочинами проти правосуддя є посягання на правильну нормальну діяльність органів предваритель-ного слідства, дізнання, кримінально-виконавчих органів, судів щодо всебічного і об'єктивного розслідування Престо-полон, правильному вирішенню кримінальних, цивільних і ад-міністратівного справ, здійсненню конституційного право-суддя, належного виконання судових актів. Родовим об'єктом злочинів проти правосуддя являють-ся суспільні відносини з реалізації державної вла-сти. Видовий об'єкт - сукупність суспільних відносин, що забезпечують специфічний вид державної діяль-ності суду з реалізації цілей і завдань правосуддя та органів, що сприяють йому. Встановити видовий об'єкт злочинів проти правосуддя необхідно для відмежування злочинів проти правосуддя від інших злочинів, скоєних посадовими особами органів суду, прокуратури, дізнання та слідства. Суддя, який отримав хабар за винесення правильного рішення за цивільним позовом, зазіхає на нормальну діяльність державного аппара-та, його авторитет. При цьому відносинам, що забезпечує інте-реси правосуддя, ніякої шкоди не заподіюється. Специфіка видового об'єкта злочинів проти правосуддя дозволяє відмежувати їх від злочинів проти порядку управління, сполучених з впливом на фізичну недоторканність посадових осіб. Побиття обвинуваченим слідчого органів МВС при проведенні допиту зазіхає на суспільні відносини, пов'язані зі збором доказів по кримінальній справі і ох-вативается нормою про злочин проти правосуддя (ст. 296 КК). Аналогічне побиття слідчого, залученого для забезпе-чення громадського порядку та громадської безпеки, зазіхає на порядок управління і передбачається ст. 318 КК. Безпосередній об'єкт злочинів проти правосу-дія - суспільні відносини, що забезпечують реалізацію конституційних принципів правосуддя, нормальну діяль-ність конкретних органів щодо здійснення правосуддя, реалі-зацію функції кримінального переслідування, а також виконання судових актів. Більшість злочинів проти правосуддя є двуоб'ектнимі і многооб'ектних. В якості додат-Передачі безпосереднього об'єкта можуть виступати конституційну права і свободи особистості, здоров'я, життя, ставлення-ня власності та ін У ряді злочинів мається факуль-татівний безпосередній об'єкт. Об'єктивна сторона злочинів полягає в воспрепятст-вованн та протидію нормальної діяльності органів, які здійснюють правосуддя. Найчастіше це проявляється в фор-ме дії (наприклад, завідомо незаконний арешт), рідше - акта бездіяльності (наприклад, ухилення від дачі свідком по-Казань). Нерідко способом вчинення злочинів є фізична або психічне насильство (ст. 296, 302, 309 КК та ін.) Об'єктивна сторона деяких складів включає кілька альтернативних дій, наприклад, розтрата, відчуження, приховування або незаконна передача майна, підданого опису чи арешту. Абсолютна більшість посягань відноситься до переступив-леніям з формальним складом. Розтрата майна, піддамо-того опису чи арешту, сконструйована як склад матеріальний (ст. 312 КК), ряд кваліфікованих складів злочинів так- ж відноситься до матеріальних (ч. 2 ст. 305, ч. 2 ст. 311 КК та ін.) З суб'єктивної сторони всі злочини цієї групи со-вершать навмисне, причому переважна більшість - виключно з прямим умислом (ст. 295, 299, 300 КК і т.д.). У ряді складів злочинів обов'язково наявність завідомість. Заведомость означає достовірне знання особою якогось об-стоятельства, що має кримінально-правове значення. При заве-домо помилковому доносі (ст. 306 КК) винний усвідомлює, що пові-щаемие їм органам влади відомості не відповідають дійсності. Мотив і мета передбачені як обов'язкові ознаки тільки в деяких складах: з метою воспрепятствова-ня здійсненню правосуддя (ч. 1 ст. 294 КК), з помсти за за-кінну діяльність (ст. 295 КК). В інших складах ці призна-ки для кваліфікації значення не мають. Суб'єкти злочинів проти правосуддя - особи, досяг-рілі 16 років, а також спеціальні суб'єкти. Спеціальними суб'єктів незалежно єктами можуть бути посадові особи органів правосуддя (ст. 299-302 КК та ін.), інші посадові особи та керуючі комерційних та інших некомерційних організацій (ст. 315 КК), учасники судочинства: свідок, потерпілий, експерт, перекладач, цивільний позивач та ін (ст. 303, 307, 308 КК та ін.) За безпосереднього об'єкту можна запропонувати наступну систему злочинів проти правосудія1. Перша група включає загальні злочини проти право- судия, тобто злочини, що посягають на суспільні відносини, що забезпечують нормальну діяльність усіх органів щодо здійснення правосуддя (ст. 295, ч. 2 ст. 296, ст. 311 КК), чи-бо суду по здійсненню правосуддя, а також органів прокура-тури, попереднього слідства і дізнання по осуществле-нию кримінального переслідування (ч. 2 ст. 301, 303, ст. 306-309 КК); або органів прокуратури, попереднього слідства і доз-нания щодо здійснення кримінального переслідування, а також ор-ганів, виконуючих судові акти (ч. 2 ст. 298 КК). 1 Іншою поширеною системою злочинів проти правосуддя є класифікація за суб'єктами злочину (див.: Кримінальне право Росії. Особлива частина / За ред. В.Н. Кудрявцева, А.В. Наумова (автор глави - В.Н. Кудрявцев). М., МАУП, 2001. С. 396). Друга група складається з злочинів, що посягають на об-суспільних відносини, що забезпечують нормальне здійснюва-ня правосуддя судом (ч. 1 ст. 294, 296, ст. 297, ч. 1 ст. 298, 303, ст. 305 КК). У третю групу входять посягання на суспільні від-носіння, що забезпечують нормальну діяльність органів прокуратури, попереднього слідства та дізнання по осуще ствления функції кримінального переслідування (ч. 2 ст. 294, ст. 299-300 , ч. 1 ст. 301, ст. 302, 304, 310, 316 КК). Четверту групу складають посягання на гро-ні відносини, що забезпечують нормальну діяльність ор-ганів по виконанню судового акта (ст. 312-315 КК). У літературі пропонуються й інші класифікації за непо- средственно об'єкту злочинів проти правосудія1. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " § 1. Загальна характеристика злочинів проти правосуддя " |
||
|
||