Головна
ГоловнаКримінальне, кримінально-процесуальне правоКримінальне право → 
« Попередня Наступна »
Людмила Іногамова-Хегай, Олексій Рарог, Олександр Чуча. Кримінальне право Російської Федерації. Особлива частина. Підручник, 2008 - перейти до змісту підручника

§ 1. Загальна характеристика злочинів проти правосуддя


У Російській Федерації діє принцип поділу дер-жавної влади на три самостійні гілки: законодав-тельную, виконавчу і судову. Судова влада осуще ствляется допомогою конституційного, цивільного, арбітражних, кримінального та адміністративного судочинства.
Відповідно до ст. 118 Конституції РФ правосуддя в Російській Федерації здійснюється судом. До органів судової влади належать: Конституційний Суд РФ, конституційні (статутні) суди суб'єктів Російської Федерації, Верховний Суд РФ, інші федеральні суди загальної юрисдикції, світові судді суб'єктів Російської Федерації, Вищий Арбітражний Суд РФ, арбітражні касаційні суди, арбітражні апелля-ційних суди, арбітражні суди першої інстанції в республі-ках, краях, областях, містах федерального значення, автономної області, автономних округів.
Питання віднесення діяльності Конституційного Суду РФ і конституційних (статутних) судів суб'єктів РФ до здійснюва-лению правосуддя є дискусійним. Фахівці кон-ституционного, кримінального (і кримінально-процесуального) права висловлюють протилежні точки зору. Перші вважають, що конституційне правосуддя має інше значення, ніж пра-восудіе, здійснюване судами в процесі розгляду карного і цивільних дел1. Другі, навпаки, стверджують, що діяльність Конституційного Суду РФ охоплюється поняттям правосуддя і має включатися в об'єкт злочинів, передбачених бачених нормами гл. 31 УК2.
1 Див: Шульженко Ю.Л. Конституційний контроль в Росії. Дисс ... докт. юрид. наук. М., 1995. С. 8-9; Вітрук. Н.В. Конституційне правосуддя. Су-судове конституційне право і процес. М., 1998. С. 38; Криволапов Г.Г. Кримінальне право. Загальна та Особлива частини / За ред. М.П. Журавльова, С.І. Нікуліна. М., 2007. С. 711.
2 Див: Малков В.П. Коментар до Кримінального кодексу РФ / Під ред. Ю.І. Скуратова, В.М. Лебедєва. М., 1999. С. 770; Демидов В.В. Коммента-рій до Кримінального кодексу РФ / Під ред. В.М. Лебедєва. М., 2004. С. 783.

Судді Конституційного Суду РФ і практичні працівники дотримуються другої точки зору.
Правосуддя - одна з форм державної діяльності, що полягає в розгляді та вирішенні судами справ у порядку конституційного, цивільного, арбітражного, кримінально-го та адміністративного судочинства. Для здійснення правосуддя допомогу і сприяння суду надають інші державні органи: прокуратура, органи дізнання і попередньо котельної слідства, установи, виконують набрали законної сили вироки, рішення й інші судові акти. Нормами глави про злочини проти правосуддя охороняється діяльність не тільки судів, але й перерахованих органів, без роботи яких виконання судом функції правосуддя було б важко або навіть неможливо. При цьому названі орга-ни, складаючи частину органів державної влади, виконують і інші функції, як то: управлінські, господарські, орга-ганізаційні та інші. Кримінальним законом охороняються не всі ві-ди діяльності цих органів, а тільки діяльність щодо вирішення завдань правосуддя, спрямована на виявлення, викриття і покарання осіб, які вчинили злочини, вирішення цивільних та адміністративних справ, виконання судових рішень.
Злочинами проти правосуддя є посягання на правильну нормальну діяльність органів предваритель-ного слідства, дізнання, кримінально-виконавчих органів, судів щодо всебічного і об'єктивного розслідування Престо-полон, правильному вирішенню кримінальних, цивільних і ад-міністратівного справ, здійсненню конституційного право-суддя, належного виконання судових актів.
Родовим об'єктом злочинів проти правосуддя являють-ся суспільні відносини з реалізації державної вла-сти. Видовий об'єкт - сукупність суспільних відносин, що забезпечують специфічний вид державної діяль-ності суду з реалізації цілей і завдань правосуддя та органів, що сприяють йому.
Встановити видовий об'єкт злочинів проти правосуддя необхідно для відмежування злочинів проти правосуддя від інших злочинів, скоєних посадовими особами органів

суду, прокуратури, дізнання та слідства. Суддя, який отримав хабар за винесення правильного рішення за цивільним позовом, зазіхає на нормальну діяльність державного аппара-та, його авторитет. При цьому відносинам, що забезпечує інте-реси правосуддя, ніякої шкоди не заподіюється. Специфіка видового об'єкта злочинів проти правосуддя дозволяє відмежувати їх від злочинів проти порядку управління, сполучених з впливом на фізичну недоторканність посадових осіб. Побиття обвинуваченим слідчого органів МВС при проведенні допиту зазіхає на суспільні відносини, пов'язані зі збором доказів по кримінальній справі і ох-вативается нормою про злочин проти правосуддя (ст. 296 КК). Аналогічне побиття слідчого, залученого для забезпе-чення громадського порядку та громадської безпеки, зазіхає на порядок управління і передбачається ст. 318 КК.
Безпосередній об'єкт злочинів проти правосу-дія - суспільні відносини, що забезпечують реалізацію конституційних принципів правосуддя, нормальну діяль-ність конкретних органів щодо здійснення правосуддя, реалі-зацію функції кримінального переслідування, а також виконання судових актів. Більшість злочинів проти правосуддя є двуоб'ектнимі і многооб'ектних. В якості додат-Передачі безпосереднього об'єкта можуть виступати конституційну права і свободи особистості, здоров'я, життя, ставлення-ня власності та ін У ряді злочинів мається факуль-татівний безпосередній об'єкт.
Об'єктивна сторона злочинів полягає в воспрепятст-вованн та протидію нормальної діяльності органів, які здійснюють правосуддя. Найчастіше це проявляється в фор-ме дії (наприклад, завідомо незаконний арешт), рідше - акта бездіяльності (наприклад, ухилення від дачі свідком по-Казань). Нерідко способом вчинення злочинів є фізична або психічне насильство (ст. 296, 302, 309 КК та ін.) Об'єктивна сторона деяких складів включає кілька альтернативних дій, наприклад, розтрата, відчуження, приховування або незаконна передача майна, підданого опису чи арешту.
Абсолютна більшість посягань відноситься до переступив-леніям з формальним складом. Розтрата майна, піддамо-того опису чи арешту, сконструйована як склад матеріальний

(ст. 312 КК), ряд кваліфікованих складів злочинів так-
ж відноситься до матеріальних ( ч. 2 ст. 305, ч. 2 ст. 311 КК та ін.)
З суб'єктивної сторони всі злочини цієї групи со-вершать навмисне, причому переважна більшість - виключно з прямим умислом (ст. 295, 299, 300 КК і т.д.). У ряді складів злочинів обов'язково наявність завідомість. Заведомость означає достовірне знання особою якогось об-стоятельства, що має кримінально-правове значення. При заве-домо помилковому доносі (ст. 306 КК) винний усвідомлює, що пові-щаемие їм органам влади відомості не відповідають дійсності. Мотив і мета передбачені як обов'язкові ознаки тільки в деяких складах: з метою воспрепятствова-ня здійсненню правосуддя (ч. 1 ст. 294 КК), з помсти за за-кінну діяльність (ст. 295 КК). В інших складах ці призна-ки для кваліфікації значення не мають.
Суб'єкти злочинів проти правосуддя - особи, досяг-рілі 16 років, а також спеціальні суб'єкти. Спеціальними суб'єктів незалежно єктами можуть бути посадові особи органів правосуддя (ст. 299-302 КК та ін), інші посадові особи та керуючі комерційних та інших некомерційних організацій (ст. 315 КК), учасники судочинства: свідок, потерпілий, експерт, перекладач, цивільний позивач та ін (ст. 303, 307, 308 КК та ін.)
За безпосереднього об'єкту можна запропонувати наступну систему злочинів проти правосудія1.
Перша група включає загальні злочини проти право-
судия, тобто злочини, що посягають на суспільні відносини, що забезпечують нормальну діяльність усіх органів щодо здійснення правосуддя (ст. 295, ч. 2 ст. 296, ст. 311 КК), чи-бо суду по здійсненню правосуддя, а також органів прокура-тури, попереднього слідства і дізнання по осуществле-нию кримінального переслідування (ч. 2 ст. 301, 303, ст. 306-309 КК); або органів прокуратури, попереднього слідства і доз-нания щодо здійснення кримінального переслідування, а також ор-ганів, виконуючих судові акти (ч. 2 ст. 298 КК).
1 Іншою поширеною системою злочинів проти правосуддя є класифікація за суб'єктами злочину (див.: Кримінальне право Росії. Особлива частина / За ред. В.Н. Кудрявцева, А.В. Наумова (автор глави - В.Н. Кудрявцев). М., МАУП, 2001. С. 396).

Друга група складається з злочинів, що посягають на об-суспільних відносини, що забезпечують нормальне здійснюва-ня правосуддя судом (ч. 1 ст. 294, 296, ст. 297, ч. 1 ст. 298,
303, ст. 305 КК).
У третю групу входять посягання на суспільні від-носіння, що забезпечують нормальну діяльність органів прокуратури, попереднього слідства та дізнання по осуще ствления функції кримінального переслідування (ч. 2 ст. 294, ст. 299-300 , ч. 1 ст. 301, ст. 302, 304, 310, 316 КК).
Четверту групу складають посягання на гро-ні відносини, що забезпечують нормальну діяльність ор-ганів по виконанню судового акта (ст. 312-315 КК).
У літературі пропонуються й інші класифікації за непо-
средственно об'єкту злочинів проти правосудія1.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " § 1. Загальна характеристика злочинів проти правосуддя "
  1. 2. Охорона і захист особистих немайнових прав
    характеристиці особистих немайнових прав як суб'єктивних цивільних прав необхідно відзначити, що ці права є правами строго особистого характеру. Це означає, що дані права згідно ст. 150 ГК належать громадянину від народження чи в силу закону, є невідчужуваними і не передається іншим особам іншим способом, крім випадків, передбачених законом, коли у встановленому ним
  2. § 3. Співвідношення права і моралі: єдність, відмінність, взаємодія, протиріччя
    загальна сума позову на ті часи (70-ті рр..) Була незначною. Ясно, що така поведінка цього громадянина в даній конкретній ситуації не могло отримати схвалення з боку громадської думки і моралі, хоча воно і є з точки зору закону правомірним. Позиції права і моральності в оцінці конфлікту, що виник розійшлися. Формально суд може задовольнити позов, але мораль буде не на
  3. Використана література
    характеристик якості населення Петербурга / / Якість населення Санкт-Петербурга / Под ред. Б. Фірсова. СПб., 1993. (Ч. II: 230). 111. Гилинский Я. І. Тема смерті - тема життя: філософія соціології / / Фігури Танатоса: Філософський альманах. СПб., 1995. Вип. 5. (Ч. III: 354). 112. Гилинский Я. І. Девіантна поведінка в Санкт-Петербурзі: на тлі Російської дійсності епохи
  4. Тема 8.1. Загальна характеристика кримінального права, його норми і джерела
    загальна декларація прав людини, проголошена ООН, встановлює, що ніхто не може бути засуджений за діяння, яке лише після його вчинення стало кваліфікуватися як злочин. При виявленні такого факту засуджений підлягає негайному звільненню, реабілітації і відшкодування збитку виходячи з міжнародно-правових зобов'язань Росії. Треба мати на увазі, що і багато інших норм
  5. 1. Озброєна злочинність в системі кримінального насильства
    характеристик різних видів (або типів) злочинів-насильницьких, необережних, економічних і проч. Аргумент про те, що класифікується (або типологизируют) злочинність як наслідок соціальних умов, а кримінологів цікавить причина, представляється недостатньо переконливим для відмови від досліджень за допомогою класифікації як мають обмежені пізнавальні можливості.
  6. Глава 5. ДУАЛІЗМ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА І ПОХОДЖЕННЯ ПРАВА ВЛАСНОСТІ
    загальна тенденція пом'якшення ранньоримського права (Там же. С. 76). Ж. Бодрійяр виявляє еквівалентну зв'язок між смертю в жертвоприношенні, працею ("гомеопатичним жертвопринесенням") і платою за працю як еквівалентом смерті: влада проявляється у владі зрадити смерті, принести в жертву; праця - лише тривалий у часі жертвоприношення. "Єдина альтернатива праця - не вільний час і
  7. 5. Суб'єкти злочинного діяння
    загальна норма, яка називає основні ознаки суб'єкта злочинного діяння. Однак швейцарський КК докладно регламентує інститут неосудності, зменшеної осудності, а також ряд інших питань, пов'язаних з названими інститутами (ст. 10-13). У четвертому і п'ятому розділах першої книги швейцарського КК містяться положення про кримінальну відповідальність неповнолітніх (молодіжне кримінальне право). К
  8. Виноски
    спільна. Т. I-II. М.: Наука, 1994. * (20) Див: Підручник кримінального права. Загальна частина. М.: Спарк, 1997. С. 48. * (21) Цит. по: Історія радянського кримінального права. М., 1948. С. 47. * (22) Див докладніше: Мішутіна П.Г. Нариси з історії радянського кримінального права. 1917-1918. М. , 1954. * (23) Див докладніше: Ісаєв І.А. Указ. соч. С. 307-318. * (24) Лацис М.Я. Надзвичайні комісії з боротьби з
  9.  6. Відстрочка виконання покарання вагітним жінкам і жінкам, які мають малолітніх дітей
      загальна і приватна превенція. Підставою застосування відстрочки виконання покарання багато юристів вважають прояв гуманізму як до засудженої, так і до дитини, причому закон не пов'язує її застосування з реалізацією цілей покарання * (250). Позиція спірна. Дійсно, основою основ такого звільнення від відбування покарання є прагнення створити жінці та її дитині максимально сприятливі
  10.  Виноски
      загальна. У 2 т. Т. 1. М.: Наука, 1994. С. 19. * (435) Беккаріа Ч. Про злочини і покарання. М.: Стелс, 1995. С. 91. * (436) Там же. С. 105-106. * (437) Див: Решетніков Ф.М. Указ. соч. С. 57-59. * (438) Там же. С. 17. * (439) Див: Іншаков С.М. Указ. соч. С. 27. * (440) Pradel J. Droit penal. T. 1. Introduction general. Droit penal general. 11 ed. Paris, 1997. P. 112. * (441) Таганцев Н.С.