| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
4. Зобов'язання з перестрахування |
||
|
--- (1) Характер таких ризиків і викликані ними непередбачувані наслідки величезного масштабу вимагають проведення перестрахування ризиків по страхуванню врожаю сільськогосподарських культур в обов'язковому порядку (див., наприклад: Постанова Уряду РФ від 27 листопада 1998 р. N 1399 "Про державне регулювання страхування у сфері агропромислового виробництва "/ / СЗ РФ. 1998. N 49. Ст. 6052). За своєю економічною сутністю - це відносини, пов'язані із страховим покриттям ризиків одних страховиків шляхом їх передачі іншим страховикам, тобто відносини економічного механізму перерозподілу ризиків з метою створення фінансово-економічних умов для стійкого і рентабельного здійснення страхових операцій. Перестрахувальні економічні відносини піддаються цивільно-правовому регулюванню і виступають у формі зобов'язань з перестрахування. Зобов'язання з перестрахування - особливий різновид зобов'язань з майнового страхування, опосредующих надання послуг професійними учасниками страхової підприємницької діяльності щодо захисту одним страховиком (перестрахувальником) майнових інтересів іншого страховика (перестраховика), пов'язаних з прийнятими ним за договором страхування (основному договору) зобов'язаннями по страховій виплаті. Особливості та функціональне призначення перестрахувальної діяльності вимагають суворого дотримання "ліцензійної чистоти" її здійснення: страхове законодавство не допускає суміщення страховиками діяльності з різних видів страхування. При наявності у страховика ліцензії на здійснення страхування життя він не має права проводити перестрахування ризиків за майновим страхуванням, прийнятих на себе страховиками (п. 3 ст. 13 Закону про організацію страхової справи). Специфіка майнового інтересу в договорі страхування життя на випадок дожиття до певного віку або строку або настання іншої події виключає можливість перестрахування ризику страхової виплати за такими договорами (п. 2 ст. 13 Закону про організацію страхової справи). Перестрахувальні зобов'язання оформляються договором (п. 4 ст. 13 Закону про організацію страхової справи), до якого застосовуються в субсидіарної порядку правила гл. 48 ГК щодо страхування підприємницького ризику, оскільки договором перестрахування не передбачено інше (п. 2 ст. 967 ЦК). Таким чином, ГК фактично відносить перестрахування до страхування підприємницького ризику, тобто різновиди зобов'язань з майнового страхування (п. 2 ст. 929). Договір перестрахування - договір про передачу одним страховиком прийнятої ним на себе обов'язки по страховій виплаті (страхового відшкодування або страхової суми) повністю або частково страхувальникові (вигодонабувачу, застрахованій особі) іншому страховику. Передавальний свої обов'язки по страхових виплатах страховик іменується перестрахувальником, або цедентом, а страховик, що приймає ці обов'язки, - перестрахувальником, або Цесіонарій. При перестрахуванні страховик за основним (прямому) договором - прямий страховик - щодо перестраховика займає положення страхувальника, набуваючи таким чином відповідні права та обов'язки. Однак перед страхувальником за основним (прямому) договором страхування відповідальним з надання страхових виплат залишається страховик за цим договором (п. 3 ст. 967 ЦК, п. 2 ст. 13 Закону про організацію страхової справи). Це означає, що страхувальник має право пред'явити вимогу про страхову виплату виключно до страховика - своєму контрагенту за основним (прямому) договором. Нездатність перестраховика виконати свої зобов'язання за договором перестрахування не звільняє прямого страховика за основним (прямому) договором від обов'язку здійснити страхові виплати страхувальнику. У договорі перестрахування страховий інтерес страховика пов'язаний з прийнятим їм за договором страхування ризиком відповідних страхових виплат перед страхувальником. Тому договір перестрахування служить формою передачі (розміщення) застрахованих ризиків між професійними суб'єктами (учасниками) страхової діяльності. Переданий ризик іменується перестрахувальним ризиком, а процес його передачі - цедірованіем ризику, або перестрахувальної цессией. У страховій практиці склалося також спеціальне позначення переліку прийнятих на страхування і підлягають перестрахуванню ризиків - бордеро (фр. bordereau - відомість, опис, реєстр). Особливості цедірованіем ризику лежать в основі класифікації договорів перестрахування на: - договори факультативного перестрахування; - договори облігаторного перестрахування; - договори факультативно-облігаторного перестрахування. Договір факультативного перестрахування надає страховику (перестраховику) право на передачу застрахованих їм ризиків, а перестраховщику - виняткову можливість прийняття або відмови від запропонованих ризиків. Він заснований на принципі автономії волі обох суб'єктів перестрахової діяльності, тобто їх вільного розсуду як у передачі, так і в прийнятті "ризику на відповідальність". Договір факультативного перестрахування - історично перша перестрахувальна форма, добровільна конструкція якої сприяє її широкому розповсюдженню на національному та закордонних страхових ринках. Договір облігаторного перестрахування - договір, взаємно зобов'язує його сторони: страховика (перестраховика) - до передачі певних часток у всіх ризиках, прийнятих ним на страхування у встановлений період часу, іншому конкретному страховику (перестраховику), а перестрахувальника - до їх прийняття. Даний вид перестрахувального договору активно використовується в міжнародній практиці, так як в силу своєї обов'язковості, по суті, є способом надання перестрахувальником перестраховику фінансової гарантії, "страхових ємностей" на ті випадки, коли в обумовлений контрагентами період перестраховий портфель ризиків виявиться для перестраховика збитковим. Факультативно-облігаторний договір (договір "відкритого покриття") створює обов'язок приймати запропоновані частки ризиків тільки для перестрахувальника, залишаючи на виключний розсуд страховика (перестрахувальника) їх передачу або утримання від неї. У практиці страхування склалися дві системи участі перестраховика в діяльності страховика: пропорційна (традиційна) і непропорційна. Пропорційна система включає три способи, опосредуемих договорами: - квотний перестрахування; - ексцедентного перестрахування; - квотно-ексцедентного перестрахування. При квотний перестрахуванні частка участі перестраховика виражається в конкретній (фіксованою) сумі - квотою. Ексцедентного перестрахування визначає розмір максимальної власної участі страховика (перестрахувальника) в страховому покритті - ексцедент, а перестрахувальник забезпечує тільки перевищують його можливі втрати. Як поєднання цих двох видів квотно-ексцедентного перестрахування застосовується порівняно рідко. Непропорційна система отримала розвиток у двох договірних типах перестрахування: - договорі ексцедента збитку; - договорі ексцедента збитковості. У договорі ексцедента збитку перестрахувальник забезпечує страхове покриття тієї частини збитку, яка перевищує встановлену суму власної участі страховика (перестраховика) - франшизу (пріоритет), але нижче визначеної у договорі суми, що становить граничну межу зобов'язань перестрахувальника - ліміт перестрахувального покриття. Договір ексцедента збитковості передбачає, що збитковість до встановленої межі покриватиметься виключно самим страховиком (перестрахувальником), а все перевищення цього ліміту збитковості - перестрахувальником. Забезпеченню інтересів перестрахувальника служить інститут ретроцесії (ст. 967 ЦК), коли перестрахувальник - ретроцедентом, прийнявши ризик у перестрахування, може передати його (повністю або частково) третій страховикові - ретроцессіонаріем (з поширенням на дані відносини правил про договір перестрахування). |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 4. Зобов'язання з перестрахування " |
||
|
||