Головна
ГоловнаПриродоресурсове, аграрне, екологічне правоАграрне право → 
« Попередня Наступна »
Боголюбов С.А., Бринчук М. М., Ведишева Н.О.. Аграрне право. Підручник, 2011 - перейти до змісту підручника

§ 3. Особливості правового становища сільськогосподарських споживчих кооперативів


Сільськогосподарські споживчі кооперативи (далі - кооперативи) є юридично значущою і самостійною категорією сільськогосподарських кооперативів. Правову основу діяльності всіх споживчих кооперативів, у тому числі і сільськогосподарських, становить ст. 116 ГК РФ, згідно з якою споживчі кооперативи відносяться до некомерційних організацій і являють собою добровільне об'єднання громадян і юридичних осіб на основі членства з метою задоволення матеріальних та інших потреб учасників, що здійснюється шляхом об'єднання його членами майнових пайових внесків.
Особливості правового становища сільськогосподарських споживчих кооперативів чітко не виділяються в Законі. Багато положень Закону є загальними для виробничих і споживчих кооперативів, тому далі будуть розглянуті лише особливості правового становища сільськогосподарських споживчих кооперативів.
Сільськогосподарські споживчі кооперативи визнані некомерційними організаціями, але, незважаючи на це, їх діяльність не підпадає під норми Федерального закону від 12 січня 1996 р. № 7-ФЗ «Про некомерційні організації» 1, так як в відміну від інших видів некомерційних організацій сільськогосподарські споживчі кооперативи є, як зазначається в літературі, кооперативами продуктивного споживання, які покликані здійснювати підприємницьку діяльність, і тому мають можливість бути прибутковими організаціями.
Також не застосуємо до діяльності сільськогосподарських споживчих кооперативів Закон РФ від 19 липня 1992 р. № 3085-1 «Про споживчу кооперацію (споживчих товариства, їх спілки в Російській Федерації)» 2. Сучасний розвиток правового регулювання кооперації засноване на галузевому принципі: спеціальне законодавство про сільськогосподарську кооперацію і окреме правове регулювання споживчої кооперації.
Цілі діяльності споживчих товариств (далі - товариство) - задоволення особистих матеріальних та інших потреб пайовиків. Це обумовлює споживчий характер товариств. Для них характерний універсальний характер, тому вони мають право займатися закупівельної, переробної, торговельної, виробничої діяльністю, наданням виробничих і споживчих послуг. Ці види діяльності є основними видами їх діяльності. У меншій мірі, ніж кооперативи, товариства орієнтовані на надання послуг своїм членам. Кооперативи, навпаки, здійснюють операції насамперед зі своїми членами. У Законі № 3085-1 норма про обмеження обсягу робіт і послуг, що надаються товариствами особам, які є їх членами, відсутня. Це також говорить про споживчому характері товариств, а кооперативи орієнтовані насамперед на обслуговування сільськогосподарського виробництва.
Закон передбачає, що споживчими кооперативами визнаються сільськогосподарські кооперативи, створені сільськогосподарськими товаровиробниками та (або) провідними особисте підсобне господарство громадянами за умови їх обов'язкового участі в господарській діяльності кооперативів.
Закон встановлює кілька видів споживчих кооперативів: переробні, збутові (торгові), обслуговуючі, постачальницькі, садівничі, огороднические і тваринницькі, кредитні та страхові і характеризує зміст їх діяльності. Щодо детально в Законі передбачений статус тільки кредитних кооперативів (ст. 40.1).
Порядок створення і державної реєстрації споживчих кооперативів аналогічний порядку створення та реєстрації виробничих кооперативів.
Установчий документ кооперативу - статут. Загальні відомості, обов'язкові для статуту споживчого та виробничого кооперативу, передбачені в ст. 11 Закону. Крім них, статут кооперативу може передбачати зобов'язання користуватися послугами кооперативу; віддаленість від господарства особи, що приймається в члени кооперативу; вимоги до асортименту і якості продукції, виробленої особою, що приймаються в члени споживчого кооперативу, оскільки членами кооперативу є сільськогосподарські товаровиробники (юридичні особи, селянські ( фермерські) господарства), а також особи, які ведуть особисте підсобне господарство. Мінімальна кількість членів кооперативу - п'ять фізичних або два юридичних, за винятком кредитних кооперативів утворити кредитний кооператив можуть не менше 15 фізичних осіб та (або) 5 юридичних осіб. Члени споживчого кооперативу повинні брати участь у його господарській діяльності: здійснювати поставки в кооператив продукції, сировини для переробки, купувати товари виробничого призначення, користуватися послугами кооперативу та ін
Всупереч принципу кооперації, закріпленому у ст. 2 Закону, - обмеження участі в господарській діяльності кооперативу осіб, які не є його членами, - у ст. 13 дається розширений склад членів кооперативу (що суперечить світовій практиці): членами кооперативу можуть бути громадяни, які є членами або працівниками сільськогосподарських організацій, громадяни, що займаються колективним садівництвом, городництвом або тваринництвом. Крім того, допускається членство фізичних та юридичних осіб, які не є сільськогосподарськими товаровиробниками, але надають кооперативу або його членам послуги, або особи, які є працівниками установ соціального обслуговування населення сільських поселень. Але законодавчо визначено обмеження участі таких членів - їх кількість не повинна перевищувати 20% загального числа членів кооперативу - сільськогосподарських товаровиробників та осіб, провідних ЛПГ.
Статус члена кооперативу втілений в його правах та обов'язках.
До прав члена кооперативу належать: право на участь в управлінні, на отримання інформації про фінансовий стан кооперативу, на участь у розподілі прибутку.
Основні обов'язки члена кооперативу: вносити пайовий внесок, нести відповідальність по збитках кооперативу, дотримуватися статуту, користуватися послугами кооперативу.
Статус асоційованого члена аналогічний статусу асоційованого члена у виробничому кооперативі, розглянутому раніше. Він також не зобов'язаний брати участь в господарській діяльності кооперативу.
Рішення про прийняття особи в члени кооперативу приймає правління кооперативу, а затверджує наглядова рада, якщо інше не передбачено статутом. Підстави та порядок виходу з кооперативу врегульовані статутом. Член кооперативу має право за згодою кооперативу передати свій пай третім особам, але при дотриманні переважного права інших членів на придбання паю.
Підставами виключення члена з кооперативу є: 1) невиконання обов'язків, передбачених статутом; 2) надання недостовірних даних бухгалтерської звітності або про свій майновий стан; 3) заподіяння кооперативу збитку в результаті невиконання своїх обов'язків; 4) членство в конкуруючому кооперативі чи іншої сільськогосподарської організації або фундація цих організацій; 5) неучасть без поважних причин у господарській діяльності кооперативу протягом року. При цьому дані підстави виключення повинні бути передбачені в статуті кооперативу.
В іншому процедура виходу з споживчого кооперативу та отримання паю аналогічна процедурі виходу з виробничого кооперативу.
Органами управління в кооперативі є загальні збори членів кооперативу, правління і (або) голова, в обов'язковому порядку обирається наглядова рада. Компетенція загальних зборів аналогічна компетенції загальних зборів членів виробничого кооперативу. Компетенція правління кооперативу, голови кооперативу і спостережної ради були розглянуті раніше.
Порядок формування майна споживчого кооперативу врегульовано гл. VI Закону. Як і у виробничому кооперативі, в споживчому кооперативі формуються: пайовий фонд, резервний фонд, неподільні фонди, інші фонди. Пайовий фонд формується за рахунок пайових внесків членів кооперативу та асоційованих членів. На відміну від виробничого кооперативу в споживчому кооперативі обов'язкові пайові внески встановлюються не в рівному розмірі, а пропорційно передбачуваному участі члена в господарській діяльності кооперативу. До моменту державної реєстрації член зобов'язаний внести 25% обов'язкового пайового внеску, решту він вносить у порядку, передбаченому статутом. Розмір та порядок внесення додаткових пайових внесків члена кооперативу визначений статутом. Розмір і порядок внесення пайових внесків асоційованого члена кооперативу передбачається в укладеному на підставі статуту договорі між кооперативом і асоційоване членом.
Резервний фонд формується за рахунок: 1) відрахувань від доходів. 2) внесення додаткових пайових внесків пропорційно до участі членів у господарській діяльності та 3) інших джерел, передбачених статутом кооперативу.
Порядок розподілу доходів аналогічний розподілу прибутку у виробничому кооперативі, за винятком кооперативних виплат, які підлягають розподілу пропорційно частці участі членів споживчого кооперативу в його господарській діяльності. Крім того, сумнівний режим приращенного паю (періодичний повернення членам стосовно споживчим кооперативам).
Специфічний порядок розподілу збитків: вони покриваються або за рахунок резервного фонду, або за рахунок внесення членами кооперативу додаткових внесків. Члени кооперативу солідарно несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями кооперативу в межах невнесеної частини додаткового внеску кожного з членів кооперативу.
Підстави та порядок реорганізації та ліквідації кооперативів передбачені цивільним законодавством і гол. VIII Закону.
Сільськогосподарські споживчі кооперативи, так само як і виробничі, повинні бути членами ревізійного союзу сільськогосподарських кооперативів з аналогічним статусом.
Слід також звернути увагу на статус кредитних кооперативів, тим більше що на них не поширюється Федеральний закон від 11 липня 2001 р. № 117-ФЗ «Про кредитні споживчі кооперативи громадян».
Мета діяльності кредитних кооперативів полягає не у витягу можливо більшого прибутку на капітал, а в поліпшенні та забезпеченні умов надання кредитів своїм членам для розвитку їх господарської діяльності, мобілізації заощаджень населення та покращення соціально-економічних умов розвитку територій .
Особливості правового статусу кредитних кооперативів врегульовані ст. 40.1 Закону. Зокрема, визначено обмеження в їх діяльності, порядок формування майна, нормативи фінансової діяльності, вимоги до мінімальної кількості членів кредитної кооперативу.
Кредитний кооператив не має права видавати позики громадянам або юридичним особам, які є членами кредитного кооперативу; емітувати власні цінні папери; купувати акції та інші цінні папери інших емітентів, здійснювати інші операції на фінансових і фондових ринках, за винятком зберігання коштів на поточних і депозитних рахунках у банках та придбання державних і муніципальних цінних паперів; залучати кошти у формі позик від громадян або юридичних осіб, які не є членами кооперативу або асоційованими членами кооперативу.
Статутом або рішеннями загальних зборів встановлюються нормативи його фінансової діяльності та обмеження співвідношень: 1) розміру пайового фонду і розміру резервного фонду; 2) власного капіталу та активів балансу; 3) активів балансу кредитного кооперативу і поточних зобов'язань ; 4) максимального розміру позики, що видається одному позичальнику, та активів кооперативу; 5) величини тимчасово вільного залишку фонду фінансової взаємодопомоги, яка не може становити більше ніж 50% коштів цього фонду.
Для створення кредитного кооперативу необхідне членство в складі як мінімум з 15 громадян і (або) 5 юридичних осіб. Членами кредитної кооперативу не можуть бути державні та муніципальні унітарні підприємства, акціонерні товариства, акції яких перебувають у державній власності.
Якщо пайовий фонд не сформований у повному обсязі, то кредитний кооператив не має права залучати грошові кошти на умовах договору позики.
Кооператив зобов'язаний формувати фонд фінансової взаємодопомоги і резервний фонд для забезпечення непередбачених витрат, а також страхувати ризик неповернення позик.
Фонд фінансової взаємодопомоги є джерелом позик, що надаються членам кредитної кооперативу. Він формується за рахунок частини коштів кредитного кооперативу і засобів, що залучаються в кредитний кооператив у формі позик, отриманих від членів кооперативу, асоційованих членів кооперативу, кредитів кредитних і інших організацій. Питання про розмір фонду та порядку його формування віднесений законодавцем на розсуд самого кооперативу.
Тимчасово вільний залишок фонду фінансової взаємодопомоги за рішенням загальних зборів членів кооперативу може передаватися на основі договору позики до фонду фінансової взаємодопомоги кредитного кооперативу наступного рівня або використовуватися кредитним кооперативом для придбання державних і муніципальних цінних паперів чи передаватися на зберігання в банки.
Порядок розподілу доходів і збитків у кредитному кооперативі аналогічний розподілу доходів і збитків у інших сільськогосподарських споживчих кооперативах.
 « Попередня  Наступна »
 = Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "§ 3. Особливості правового становища сільськогосподарських споживчих кооперативів"
  1.  § 1. Поняття сільськогосподарської діяльності і сільськогосподарське законодавство
      особливості. Перш за все, при її здійсненні головним засобом виробництва є земля. В результаті земельної реформи формується земельний ринок, у тому числі і ринок сільськогосподарських земель, визначається порядок проведення конкурсів та аукціонів з продажу земельних ділянок, їх залогу, оренди та інших операцій із землею. Сільськогосподарська діяльність залежить від
  2.  § 2. Правове становище сільськогосподарських організацій
      особливостями. Це проявляється в характері та особливостях їх правового статусу, взаємовідносинах з державними органами, у регулюванні внутрішньогосподарських і трудових відносин галузевими та локальними нормами. Найбільш важливою специфічною рисою, спільною для всіх сільськогосподарських організацій і підприємств, всіх сільськогосподарських товаровиробників незалежно від їх виду та форми,
  3.  § 3. Виникнення і припинення юридичної особи
      особливості її правового становища (див. ст. 7.1 Закону про некомерційні організації, присвячену державним корпораціям). Якщо юридична особа виникає шляхом злиття двох або декількох юридичних осіб, договір про злиття, підписаний усіма учасниками юридичної особи, що створюється в результаті злиття, може бути замінником установчого договору. Саме так є в суспільствах
  4.  § 3. Виробничий кооператив (артіль)
      особливості створення та діяльності сільськогосподарських виробничих кооперативів визначаються ФЗ від 8 грудня 1995 р. N 193-ФЗ "Про сільськогосподарську кооперацію" (з ізм. та доп.) * (257). У дореволюційному праві кооперативи зазвичай розглядалися як різновиду торгових товариств, а щодо їх походження не було єдності думок. Так, К.П. Побєдоносцев вважав артіль народної
  5.  § 3. Характерні риси деяких форм некомерційних організацій
      особливо ретельного опрацювання. Фонд має право здійснювати підприємницьку діяльність, однак така діяльність не повинна бути спрямована на отримання прибутку за рахунок осіб, яким фонд повинен надавати майнову та фінансову допомогу * (335). Фонд може бути ліквідований тільки за рішенням суду. Додатковими підставами, в порівнянні з іншими видами юридичних осіб, для ліквідації
  6.  § 4. Право приватної власності окремих юридичних осіб
      особливо споживчої, сьогодні все більше відбивається і в російському кооперативному русі, хоча зовсім недавно у вітчизняних роботах по кооперації кооперативи розглядалися в якості альтернативи виключно державного сектора економіки, без урахування самостійності соціального та приватного секторів * (893). Чинне російське законодавство не об'єднує кооперативи в єдину
  7.  Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
      особливостей потерпілого (див. ст. 151 ЦК). Така можливість (якої було у радянському законодавстві) дозволяє зробити принциповий висновок про те, що сьогодні всі особисті немайнові відносини в тій чи іншій мірі (одні в більшій, інші в меншій) пов'язані з майновими, а сам майновий ознака в предметі цивільного права не тільки і не просто домінує, але й об'єднує
  8.  Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
      особливостей самого товару, можливостей конкретного продавця і техніки торгівлі, тому іноді не тільки організації, а й громадяни змушені купувати товар прямо на складі або, принаймні, "забирати" його зі складу; б) чергу, завжди свідчить про хронічному (тимчасовому) перевищенні попиту над пропозицією на макро-(мікро-) рівні, можна уявити не тільки в торговому залі, але
  9.  § 3. Особливості успадкування та іншого посмертного переходу окремих видів майна
      особливостей її пристрою (організаційно-правової форми). У тих організаціях, щодо яких їх засновники (учасники) не мають майнових прав (громадські та релігійні, благодійні та інші фонди - п. 3 ст. 48 ЦК), а іноді в яких вони не мають і самого членства (ст. 118 ГК ), питання про спадкування не виникає в принципі за відсутністю об'єкта успадкування. Якщо померлий
  10.  Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
      особливості, які притаманні лише правовідносин з участю громадян-споживачів. * (70) Сказане зовсім не означає, що шкода, заподіяна з аналогічних причин при використанні товару (роботи, послуги) у підприємницькій діяльності, взагалі не підлягає відшкодуванню. Така шкода також має бути відшкодована, але на загальних підставах, в тому числі при наявності вини заподіювача шкоди. * (71) Пункт