Головна |
« Попередня | Наступна » | |
Особливості відповідальності |
||
Як зазначалося за своїм правовим становищем фрахтівник є перевізником. За чинним законодавством України обмежена відповідальність перевізника настає у разі втрати, нестачі або пошкодження вантажу і багажу, а також речей, що є у пасажира. Так, відповідно до ст. 93 Повітряного кодексу за втрату, нестачу або пошкодження вантажу, багажу або речей, які є у пасажира, перевізник несе відповідальність у такому розмірі: 1) за втрату або нестачу вантажу або багажу, прийнятого до перевезення з оголошеною цінністю, - в розмірі оголошеної цінності, а у випадках, коли перевізник доведе, що оголошена цінність перевищує дійсну вартість, - у розмірі дійсної вартості; 2) за втрату, пошкодження або нестачу вантажу або багажу, прийнятого до перевезення без оголошеної цінності, а також речей, які є у пасажира, - в розмірі вартості, що не перевищує межі, встановленої відповідним органом державної виконавчої влади за погодженням з Міністерством фінансів України відповідно до меж, встановлених міжнародними угодами про відповідальність при повітряних перевезеннях, учасником яких є Україна. Межі відповідальності при повітряних перевезеннях встановлено Конвенцією для уніфікації деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень, яка підписана у Варшаві 12 жовтня 1929 р. (далі - Варшавська конвенція). Варшавська конвенція діє для України із змінами, внесеними Гаазьким протоколом від 28 вересня 1955 p., підписаним Україною 15 січня 1960 p., який ратифікований 11 квітня 1960 р. Чинним для України протокол став 19 жовтня 1960 р. Корнеев С. М. Право государственной социалистической собственности в СССР. - М.. Изд-воМГУ, 1964.-С. 116. Так, відповідно до ст. 22 названої Конвенції відповідальність перевізника при перевезенні зареєстрованого багажу і вантажу обмежується сумою 250 франків з кілограма (20 доларів США). При міжнародних повітряних перевезеннях коло випадків обмеженої відповідальності повітряного перевізника (фрахтівника) є ширшим, ніж за національним законодавством України. Адже обмежена відповідальність повітряного перевізника настає не лише за втрату або нестачу вантажу чи багажу, прийнятого до перевезення, а й у випадках заподіяння шкоди в результаті смерті, поранення чи будь-якого іншого тілесного ушкодження пасажира (ст. 17 Варшавської конвенції), а також у разі заподіяння шкоди затримкою при виконанні повітряного чартерного перевезення (ст. 19 Конвенції). В усіх інших випадках відповідальність сторін має необмежений характер. Зокрема, необмежена відповідальність має місце у разі невиконання договірних зобов'язань, а також неналежного виконання зобов'язань фрахтувальником. Умови настання такої відповідальності, а також її розмір визначаються відповідно до загальних положень цивільно-правової відповідальності. Розглядаючи особливості цивільно-правової відповідальності при виконанні повітряних чартерних перевезень, слід окремо зупинитися на тих випадках, коли у перевезенні наявні два перевізники: перевізник за договором та фактичний перевізник. При чартерних перевезеннях поділ перевізників на договірного та фактичного можливий тоді, коли у ролі фрахтувальника виступає авіакомпанія. Це має місце тоді, коли договір повітряного чартеру укладається саме з метою виконання зобов'язання з повітряного перевезення перед третіми особами. Так, наприклад, можлива така ситуація, коли при великому попиті на перевезення, авіакомпанії не вистачає власного парку літаків. Для задоволення цього попиту, вона укладає договір повітряного чартеру з іншою авіакомпанією. У даному випадку виникає питання, хто несе відповідальність за виконання зобов'язань з перевезення? Повітряний кодекс України не дає відповіді на це запитання. Відтак, відповідь на це запитання можна одержати, якщо виходити з загальних засад виконання цивільно-правових зобов'язань. Зокрема, відповідальність за невиконання або неналежне виконання несе сторона за договором, з якого воно виникло, якщо законодавством не передбачено, що відповідальність несе безпосередній виконавець (ст. 164 ЦК УРСР, ст. 620 ЦК України). Таким чином, можна зробити висновок, що у тому випадку коли у ролі фрахтувальника виступає авіакомпанія, відповідальність перед пасажирами чи вантажовідправниками несе не фрахтівник, а фрахтувальник, оскільки він залишається при цьому перевізником за договором, тобто несе відповідальність за виконання всіх зобов'язань, що покладені на нього договором перевезення, хоч зобов'язання виконує третя особа - інша авіакомпанія. При міжнародних чартерних перевезеннях визначення суб'єкта відповідальності за наявності перевізника за договором та фактичного перевізника здійснюється на підставі Конвенції, додаткової до Варшавської конвенції, для уніфікації деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень, що здійснюються особами, які не є перевізниками за договором, прийнятої у Гвадалахарі конвенції у 1961 р. Україна підписала її 18 вересня 1961 p., ратифікувала 5 вересня 1983 p., а чинності в Україні вона набрала з 15 січня 1984 р. Гвадалахарська конвенція встановлює, що дії чи бездіяльність фактичного перевізника, вважаються дією чи бездіяльністю перевізника за договором. Встановлено також, що розпорядження та претензії, пред'явлені перевізнику на підставі Варшавської конвенції мають однакову силу незалежно від того, звернені вони до перевізника за договором чи до фактичного перевізника. Однак з цього правила є виняток: вимоги вантажовідправника стосовно розпорядження вантажем можуть бути заявлені лише до перевізника за договором, що цілком логічно. Стаття III зазначеної Конвенції закріплює правило, згідно з яким перевізник за договором є відповідальним за дії чи бездіяльність фактичного перевізника. Те саме стосується і фактичного перевізника. Проте, якщо перевізник за договором може нести повну відповідальність (наприклад, у випадках, передбачених ст. 25 Варшавської конвенції), то відповідальність фактичного перевізника завжди обмежена ст. 22 Варшавської конвенції. |
||
« Попередня | Наступна » | |
|
||
Информация, релевантная "Особливості відповідальності" |
||
|