Головна
ГоловнаКримінальне, кримінально-процесуальне правоКримінальне право → 
« Попередня Наступна »
Людмила Іногамова-Хегай, Олексій Рарог, Олександр Чуча. Кримінальне право Російської Федерації. Загальна частина. Підручник, 2008 - перейти до змісту підручника

§ 2. Звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності і покарання


Від кримінальної відповідальності і покарання несовершеннолет-ний може бути звільнений як за загальними підставами, так і за спеціальними, що мають відношення тільки до даної категорії осіб. При цьому треба мати на увазі, що при застосуванні загальних видів звільнення від кримінальної відповідальності враховуються особливості залучення до кримінальної відповідальності і наказа-ня осіб, які не досягли 18-річного віку.
Неповнолітній може бути звільнений від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям (ст. 75 КК) або примиренням з потерпілим (ст. 76 КК). Зазначені основа-ня не передбачають будь-яких вилучень із загальних правил. При звільненні від кримінальної відповідальності особи, що не дос-тігшего 18-річного віку, у зв'язку із закінченням строків давно-сті (ст. 78 КК) необхідно враховувати особливості цих термінів стосовно неповнолітнім. Згідно ст. 94 КК вони скорочені наполовину. Таким чином, підліток звільняє-ся від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення пре-ступления минули такі строки:
а) один рік - після скоєння злочину невеликої тяжкості;
б) 3 роки - після вчинення злочину середньої тяжкості:
в) 5 років - після скоєння тяжкого злочину;
г) 7 з половиною років після скоєння особливо тяжкого Престо-
полон.
Встановлення скорочених строків давності для осіб вказаний-ної категорії засноване на принципах гуманізму та психолого-педагогічної обгрунтованості кримінально-правового впливу

на неповнолітніх, раніше вчинили злочини і надалі провідних соціально прийнятний, законослухняний спосіб життя.
Правила застосування давності в законі не диференціюються залежно від того, чи відноситься покарання до основного його виду чи додатковому. У зв'язку з цим у літературі обосно-ванно стверджується, що додаткове покарання поглинається давністю одночасно з основним.
Звільнення від кримінальної відповідальності або від відбувши-ня покарання в силу закінчення давності закон в цілому розглядати як обов'язковий, а не факультативний вид освобожде-ня. Частина 4 ст. 78 КК, де говориться про правила застосування строків давності до особи, яка вчинила злочин, який карається смертною карою або довічним позбавленням волі, у відношенні неповнолітніх не діє, оскільки зазначені ви-ди покарань до них не застосовуються.
З цих же підстав не поширюються на них і поло-ження ч. 3 ст. 83 КК. Разом з тим треба мати на увазі, що правила ч. 5 ст. 78 і ч. 4 ст. 83 КК, що регламентують питання звільняються-дення від кримінальної відповідальності або від відбування покарання осіб, винних у скоєнні злочинів проти миру і без-ки людства (ст. 353, 356, 357 і 358 КК), реалізуються відносно підлітків в повному обсязі. Конвенція про непріме-німості терміну давності до воєнних злочинів і преступле-вам проти людства 1968 р. не передбачає будь-яких вилучень для неповнолітніх.
Розглянуті види звільнення від кримінальної відпові-дальності і від відбування покарання носять в цілому безумовний характер. Перебіг строків давності зупиняється, якщо особа ухиляється: а) від слідства або суду, б) від відбування нака-зания. У цих випадках перебіг строків давності відновлюється з моменту затримання неповнолітнього або його явки з повин-ною. Строки давності, минулі на момент ухиляння засудженого одного з відбування покарання, підлягають зарахуванню.
До осіб, які не досягли 18-річного віку, як і до дорослих злочинцям, застосовуються амністія і помилування.
Неповнолітній може бути звільнений від покарання на підставах, загальним для всіх категорій засуджених. Так, до нього

можуть бути застосовані: умовно-дострокове звільнення від нака-зания (ст. 79 КК); заміна невідбутої частини покарання більш м'яким видом покарання (ст. 80 КК); звільнення від покарання у зв'язку із зміною обстановки (ст. 801 КК); звільнення від наказа-ня у зв'язку з хворобою (ч. 1 і 2 ст. 81 КК); відстрочка відбування покарання вагітним жінкам і жінкам, які мають мало-річних дітей (ст. 82 КК); звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності обвинувального вироку суду (ст. 83 КК).
Однак треба мати на увазі, що застосування деяких з ука-
занних норм має свою специфіку. Наприклад, згідно зі ст. 93
КК умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване до неповнолітніх, засуджених до позбавлення волі, після фактичного відбуття ними:
а) не менше однієї третини строку покарання, призначеного судом за злочин невеликої або середньої тяжкості чи за тяжкий злочин;
б) не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за особливо тяжкий злочин.
Дія ст. 93 КК поширюється на всіх осіб, здійснивши-ших злочини у віці до 18 років, у тому числі на засуджений-них, досягли повноліття до моменту умовно-дострокового звільнення. Якщо відбуває покарання, призначене за сукупності злочинів, враховуються час вчинення і кате-горія злочину. Якщо один злочин скоєно в віз-расте до 18 років, а інше - після досягнення повноліття, то термін фактичного відбування покарання, необхідного для ус-ловний-дострокового звільнення, обчислюється стосовно до найбільш тяжкому злочину. У разі його вчинення у віці до 18 років застосовуються правила ст. 93 КК, а якщо після досягнення повноліття - правила ст. 79 КК.
Положення про умовно-дострокове звільнення, закреп-лені в ст. 93 КК, слід застосовувати спільно з положення-ми, закріпленими в ст. 79 КК. Зазначеною статтею необхідно, зокрема, керуватися при визначенні підстав ус-ловний-дострокового звільнення, допустимості покладання осо-Бих зобов'язань на період невідбутої частини покарання, контролю за поведінкою умовно-достроково звільненого, наслідків

здійснення підлітком в період невідбутої частини покарання злочину або іншого правопорушення або злісного неис-нання покладених обов'язків.
У законі не даються критерії, виходячи з яких суд міг би вирішувати питання умовно-дострокового звільнення. У ст. 79 КК лише вказується, що особа може бути звільнена умовно-достроково, якщо судом буде визнано, що для свого исправле-ня воно не потребує повному відбуванні призначеного судом покарання. Дане формулювання закону, орієнтуючи суд на конкретних оцінку скоєного, особистості, поведінки в посткрімі-нальний період, в той же час вказує, що на момент приня-ку рішення про звільнення підлітка не потрібно встановлен-ня, що засуджений повністю виправився. Досить прийти до висновку, що він міцно став на шлях виправлення. До речі ска-зати, на це ж вказує сама назва ст. 93 КК.
Звільняючи неповнолітнього умовно-достроково, суд фактично повинен виходити з мотивованого прогнозу відно-сительно його соціально схвалюється, законослухняного поведе-ня. Цей прогноз може бути складений на основі аналізу наступ-них даних: характер і тяжкість вчиненого злочини ня; особливості особистості підлітка; ослаблення та усунення криміногенних властивостей неповнолітнього; розвиток пози-тивних особливостей особистості; ставлення відбуває наказа-ня до режимних вимог в колонії, навчання і праці, участь у житті колективу, взаємовідносини з іншими засудженими, представниками адміністрації органу, виконуючого наказа-ня, педагогами та іншими особами; припинення або збереження зв'язків з кримінальним середовищем; ставлення з батьками або ли-цями, що їх замінюють; наявність або відсутність реальних планів на перспективу.
Поряд із загальними видами звільнення від кримінальної відпові-ності і покарання в законодавстві містяться спеціальні види, вживані тільки до осіб, які не досягли 18 років. У годину-ти 1 ст. 90 КК йдеться: «Неповнолітній, який вчинив злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звіль від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що його виправлення може бути досягнуто шляхом застосування прин-дітельних заходів виховного впливу». Таким чином,

звільнення підлітка від кримінальної відповідальності закон пов'язує з двома обставинами: 1) діяння повинно відносити-ся до злочинів невеликої або середньої тяжкості, 2) для ис-правління неповнолітнього достатньо заходів виховного впливу.
Звільнення від кримінальної відповідальності можливе на будь-якій стадії судочинства. Згідно ст. 427 КПК РФ, якщо в ході попереднього розслідування кримінальної справи невеликих шой або середньої тяжкості буде встановлено, що виправлення неповнолітнього може бути досягнуте без застосування покарання, то слідчий за згодою керівника слідчого органу, а також дізнавач за згодою прокурора вправі своєю постановою припинити кримінальне переслідування і возбу-дить перед судом клопотання про застосування до несовершеннолет-нього обвинуваченому примусового заходу виховного віз-дії (це постанову разом з кримінальною справою керівників-дитель слідчого органу або прокурор направляють в суд).
Припинення кримінального переслідування не допускається, якщо неповнолітній підозрюваний, обвинувачений або його закон-ний представник заперечують проти цього.
Звільнення неповнолітнього від покарання з примі-нением примусових заходів виховного впливу віз-можна, коли їм скоєно злочин невеликої або середовищ-ній тяжкості. Якщо ж неповнолітній засуджений за здійснений-ня злочину середньої тяжкості або тяжкого злочину він може бути звільнений від покарання у тому випадку, коли буде визнано, що цілі покарання можуть бути досягнуті тільки шляхом його приміщення до спеціальної навчально-воспи-тательной установи закритого типу органу управління обра-тання (ст. 92 КК).
У зазначених установах з неповнолітніми здійснюва-ляется повсякденна виховна робота, загальноосвітніх ная і професійна підготовка, проводиться необхідне лікування. Термін перебування в них обмежений, він не може перевищувати 3 років. Якщо за висновком спеціалізованого державного-венного органу, забезпечує виправлення, несовершеннолет-ний для своєї ресоціалізації не потребує більше в застосуванні даної міри, його перебування в зазначених закладах може

бути припинено достроково. Продовжити ж термін перебування у спеціальному навчально-виховному закладі закритого типу можна тільки в одному випадку - при наявності клопотання неповнолітнього у зв'язку з необхідністю завершити об-щеобразовательную або професійну підготовку (ч. 4 ст. 92 КК).
Припинення перебування неповнолітнього у зазначеному закладі (або переведення його в інший подібний заклад) здійснюється за поданням його адміністрації, а також комісії у справах неповнолітніх і захисту їх прав, об-утворили органом місцевого самоврядування, або за ходу-тайству засудженого, його батьків або законних представни-ків. Питання про продовження або припинення строку або про пере-воді в іншу установу розглядається одноосібно суддею районного суду за місцем знаходження установи в межах 10 діб з дня надходження клопотання або подання (ч. 4 ст. 432 КПК РФ)
Слід мати на увазі, що ч. 5 ст. 92 КК містить перелік злочинів (заподіяння тяжкої шкоди здоров'ю - ч. 1 і 2 ст. 111 КК, катування - ч. 2 ст. 117 КК, зараження ВІЛ-ін-інфекції - ч. 3 ст. 122 КК, викрадення людини - ст . 126 КК та ін.), при здійсненні яких підліток не може бути освобо-д же від покарання в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 92 КК.
Усі спеціальні види звільнення осіб, які не досягли 18 років, від кримінальної відповідальності або покарання пов'язані з при-трансформаційних змін примусових заходів виховного впливу. Під ними слід розуміти встановлені законом заходи дер-жавного примусу до підлітків, які вчинили Престо-ння невеликої або середньої тяжкості (у передбачених за-Коном випадках - і за тяжкий злочин), з метою виправити їх педагогічними засобами без залучення до кримінальної відповідальності або без застосування кримінального покарання.
Примусовими вони є тому, що призначаються і приводяться у виконання незалежно від волі винного або його законного представника, є обов'язковими як для осіб, які вчинили злочини, так і для інших осіб. Їх реалізація забезпечувала-ється силою державної влади.

За своїм змістом заходи, передбачені ч. 2 ст. 90
КК, носять виховний характер. При їх застосуванні впливів-ствие на неповнолітнього виявляється насамперед шляхом переконання, доведення до свідомості негативної оцінки його вчинку, неприпустимість суспільно небезпечної поведінки.
Таким чином, дані заходи за змістом є воспи-тательной, а за характером виконання - примусовими. З кримінальним покаранням вони мають лише зовнішню подібність. Між ними існують якісні відмінності, що визначають їх різну правову природу, В примусових заходи від-сутні елементи кари. Вони не тягнуть судимості, не діляться на основні та додаткові види.
Примусові заходи виховного впливу примі-няются до осіб, які не досягли 18-річного віку на момент їх призначення. Досягнення особою повноліття виключає їх застосування.
Стаття 90 КК передбачає такі примусові мерь виховного впливу: а) попередження; б) пере-дача під нагляд батьків або осіб, які їх замінюють, або спе-зованих державного органу, в) покладання обя-занности загладити заподіяну шкоду; г) обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки недосконало-річного.
  Зміст даних заходів розкривається у ст. 91 КК. Передбачається-прежденіе полягає в роз'ясненні неповнолітньому шкоди, заподіяної його діянням, і наслідків повторного здійснений-ня злочинів. Воно повинно містити моральну і юридичними оцінку скоєного. Як правило, попередження об'єк-є суддею в приміщенні суду. Однак з урахуванням конкретних обставин скоєного злочину, громадського резонанс та інших моментів воно може бути оголошено і в іншому місці: на зборах навчального чи трудового колективу, за місцем проживання неповнолітнього і т.д.
  Зміст попередження і форма його доведення до све-дення повинні переслідувати мету як виховного, так і пра-вового впливу на підлітка.
  Про оголошення попередження робиться запис у уголов-
  ном справі.

  Передача під нагляд полягає у покладанні на батьків або осіб, які їх замінюють, або на спеціалізований державно-ний орган обов'язку по виховному впливу на НЕ-повнолітнього і контролю за його поведінкою. Закон передба-чає двох суб'єктів, яким можна доручити нагляд:
  1) батьки (особи, які їх замінюють), 2) спеціалізовані го-
  сударственние органи.
  Обов'язки батьків (осіб, які їх замінюють) випливають із сімейного права. Сімейним кодексом РФ встановлено, що роди-тели несуть відповідальність за виховання і розвиток своїх дітей, вони зобов'язані піклуватися про здоров'я, фізичний, психічний, духовний і моральний їх розвитку (ст. 63). Передача несо-вершеннолетніе під нагляд не наділяє батьків будь-якими іншими правами та обов'язками по відношенню до дитини, ніж передбачено Сімейним кодексом РФ. Вона лише повинна побу-чекати їх до активнішої виховного впливу на підлітка, усунення чи нейтралізації криміногенних усло-вий, служить попередженням про необхідність посилити кон-троль за його вільним часом.
  Цей захід доцільна лише в тих випадках, коли батька (особи, які їх замінюють) ще мають вплив на підлітка, пра-вильно оцінюють скоєне їм, можуть забезпечити в майбутньому належну поведінку неповнолітнього, здійснювати за ним повсякденний контроль. Закон не вимагає згоди народите-лей (осіб, які їх замінюють) на передачу їм під нагляд неповнолітні, але практично воно необхідно, бо інакше втрачається сенс цього заходу.
  У згадуваному вище постанові Пленуму Верховного Суду РФ з цього приводу зазначено: «При передачі неповнолітні під нагляд батьків або осіб, які їх замінюють, суд повинен переконатися в тому, що вказані особи мають поклади-валий вплив на підлітка, правильно оцінюють скоєне їм, можуть забезпечити належну поведінку та повсякденний контроль за неповнолітнім. Для цього необхідно Істра-бовать характеризує матеріал, перевірити умови життя батьків або осіб, які їх замінюють, можливість матеріального забезпечення підлітка і т.д. Незважаючи на те, що закон не вимагае згоди батьків або осіб, які їх замінюють, на передачу

  неповнолітнього під нагляд, така згода судом має бути отримано »(п. 16).
  Коли дані особи в силу ряду причин не здатні контро-лировать поведінку підлітка, забезпечувати його правильне вос-харчування, неповнолітнього доцільно передавати під нагляд спеціалізованому державному органу. В на-варте час це - комісія у справах неповнолітніх і захисту їх прав при відповідному органі місцевого само-управління.
  У разі прийняття судом рішення про припинення кримінальної справи і застосування до неповнолітнього в якості примусової тельной заходи виховного впливу передачі під нагляд батьків або осіб, які їх замінюють (родичів, опікунів), або спеціалізованого державного органу в постанов-лення вказується термін, протягом якого застосовується обраний-ная міра.
  Обов'язок загладити заподіяну шкоду покладається з урахуванням майнового стану неповнолітнього і на-явності у нього відповідних трудових навичок. Строго гово-ря, законодавець не ставить мети повного усунення шкоди; за-гладити - означає пом'якшити, применшити шкоду, що завдана потерпілому вчиненим злочином. Закон не визначає і його вид; шкода може бути як матеріальним, так і моральних.
  Однак міститься в ч. 3 ст. 91 КК вказівку на імущест-венное положення неповнолітнього і його відповідні трудові навички свідчать про те, що законодавець в пер-шу чергу має на увазі майновий збиток. Його відшкоду-ня можливе за таких умов: підліток досяг
  15-річного віку; має самостійний дохід (стипендію, пенсію і т. д.) або відповідне майно; володіє тру-довимі навичками, що дозволяють власноруч усунути заподіяну шкоду (відремонтувати пошкоджені речі, при-вести в належний вигляд приміщення і т.д.).
  Спосіб, яким заглажен заподіяну шкоду, значення не має. Збиток може бути відшкодований грошима, замість испор-ченного предмета передається якісна річ, проводиться

  установка демонтованого обладнання і т.д. Відшкодування шкоди провадиться через судового виконавця.
  Обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до по-ведення неповнолітнього можуть передбачати заборона відвідування певних місць, використання певних форм дозвілля, у тому числі пов'язаних з управлінням механічної ським транспортним засобом, обмеження перебування поза до-ма після певного часу доби, виїзду в інші місцево - сти без дозволу спеціалізованого державного орга-ну. Неповнолітньому може бути пред'явлене також вимога повернутися в освітню установу або тру-доустроіться за допомогою спеціалізованого державного органу.
  Закон містить приблизний, а не вичерпний перелік можливих обмежень, які застосовуються до неповнолітнього. Він може бути істотно розширено з урахуванням конкретних об-стоятельств скоєного, оточення підлітка, його участі в НЕ-формальних об'єднаннях антигромадської спрямованості, умов, характеру навчання або трудової діяльності, служеб-ної, матеріальній або іншій залежності, взаємовідносин з потерпілим, співучасниками злочину і т.д.
  Неповнолітньому може бути призначене одночасно кілька видів заходів з числа зазначених у ст. 90 КК.
  Термін застосування примусових заходів виховного віз-дії у вигляді передачі під нагляд батьків або спеціалізовані-рованного державного органу, обмеження дозвілля і уста-лення особливих вимог до поведінки неповнолітніх (п. «б» і «г» ч. 2 ст. 90 КК) передбачається тривало-стю від одного місяця до 2 років при скоєнні злочину не-великий тяжкості і від 6 місяців до 3 років - у разі вчинення пре-ступления середньої тяжкості (ч. 3 ст. 90 КК).
  У разі систематичного невиконання особою, не досяг-шим 18-річного віку, примусового заходу виховного впливу цей захід - за поданням спеціалізованого державного органу - скасовується, матеріали направляються для залучення неповнолітнього до кримінальної відповідально-сті (ч. 4 ст. 90 КК). Таким чином, звільнення від кримінальної відповідальності із застосуванням заходів виховного впливу,

  передбачених п. «б» і «г» ч. 2 ст. 90 КК, є умовною мірою, в той час як звільнення від відбування покарання - безумовною.
  Федеральний закон від 21 травня 1999 р. № 120-ФЗ «Про основи системи профілактики бездоглядності та правопорушень несо-вершеннолетніе» 1 зобов'язує органи та установи системи про-філактики бездоглядності та правопорушень несовершеннолет-них проводити індивідуальну профілактичну роботу з підлітками, засудженими за скоєння злочинів НЕ-великий або середньої тяжкості і звільненими судом від нака-зания із застосуванням примусових заходів виховного віз-дії (п. 13 ч. 1 ст. 5). У зазначену систему входять: комісії у справах неповнолітніх і захисту їх прав; органи управ-ління соціального захисту населення; органи управління освітою; органи опіки та піклування, органи у справах моло-діжі; органи управління охороною здоров'я; органи служби зайнятості; органи внутрішніх справ.
  1 СЗ РФ. 1999. № 26. Ст. 3177.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "§ 2. Звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності і покарання"
  1. 2. Загальні положення
      звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності і покарання з застосуванням примусових заходів виховного характеру і характеристику цих заходів (ст. 90-92), підстави умовно-дострокового звільнення від покарання (ст. 93), строки давності притягнення до кримінальної відповідальності, виконання обвинувального вироку і терміни погашення судимості (ст. 94-95). Заключна ст. 96 (гл. 14)
  2. 5. Звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності і покарання
      звільнення від кримінальної відповідальності: ст. 75 КК - у зв'язку з дійовим каяттям, ст. 76 - у зв'язку з примиренням з потерпілим; ст. 77 - у зв'язку із зміною обстановки. Крім того, Пленум вказав судам на неприпустимість випадків застосування кримінального покарання до неповнолітніх, вперше вчинили злочини, що не представляють великої суспільної небезпеки, якщо їх виправлення і
  3. Особливості звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності і від покарання. Умовно-дострокове звільнення неповнолітніх
      звільнення неповнолітніх від відбування покарання. Для цього необхідна наявність сукупності трьох критеріїв: становлення винного на шлях виправлення; визнання судом, що для свого виправлення винний не потребує повному відбуванні призначеного судом покарання; фактичне відбуття мінімально встановленого в законі строку призначеного судом покарання: не менше 1/3 терміну
  4. Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
      звільнення на предмет незаконного позбавлення волі 24. IDEM PER IDEM [ідем пер ідем] - те ж за допомогою того ж; визначення через яке визначається 25. IN BREVI [ін бреві] - коротко 26. IN CORPORE [ін корпоре] - в повному складі 27. IN PLENO [ін ПЛЕН] - в повному складі 28. IN RE [ін ре] - на ділі 29. IN SITU [ин ситу] - в місці знаходження 30. IN DEPOSITO [ін депозіто] - на зберігання
  5. Глава 20 Покладання 1649 р. як звід феодального права
      звільнений під відповідальність (особисту і майнову) його поручителів. Застосування тортури регламентувалося: її можна було застосовувати не більше трьох разів, з певним перервою. Свідчення, дані на катування ("обмови") повинні були бути перевірені ще раз за допомогою інших процесуальних заходів (допиту, присяги, «обшуку»). Показання катованого протоколировались. У галузі кримінального права
  6. Глава XX. ДОГОВОРИ ПРО ІГРАХ І ПАРІ
      звільнення заручників ". --- На зазначений рахунок була висловлена Н.П. Василевської та інша точка зору : "Дозвіл такого страхування суперечило б ст. 1062 ЦК, яка позбавляє судового захисту вимоги, які з ігор і парі, крім випадків, передбачених у законі "(Цивільне право: Підручник / За ред. А.П. Сергєєва, Ю.К. Толстого. Т. 2. М., 1997. С.
  7. 1.1. Історичні аспекти уніфікації права міжнародних комерційних контрактів
      звільнення від арешту ", тобто свобода від особистого арешту і призупинення заявлених до їх прибуття на ярмарок позовів та вимог до торговців або до їх майну. Наприклад, в хартії про франшизах Лоррі з Гатіне 1155 передбачалося, що жодна особа, що прибуло на ярмарок міста, не може бути арештоване за правопорушення, за винятком випадків крадіжки або явного шахрайства в період
  8. 3.2. Конституційні основи (принципи) правосуддя
      звільнення від кримінальної відповідальності, визнання або відмову у визнанні позовних вимог у цивільному процесі. По-друге, принцип рівності перед законом відноситься і до законотворчої діяльності, диктуючи необхідність виключати можливість встановлення норм, які дискримінують боку з яких-небудь ознаками, заборонених Конституцією РФ. Рівність перед судом передбачає, що
  9. 10.3.1. Федеральна служба виконання покарання
      звільнення з посади керівників територіальних органів ФСВП Росії. Установи, виконують покарання, визначені Кримінально-виконавчим кодексом РФ і включають: S кримінально-виконавчі інспекції для виконання покарання у вигляді обов'язкових робіт за місцем проживання засуджених на об'єктах, визначених органами місцевого самоврядування за погодженням з кримінально-виконавчою
  10. Стаття 18. Рецидив злочинів Коментар до статті 18
      звільненим від відбування покарання, або особою, щодо якої судимість погашена або знята. Проте слід мати на увазі, що строк погашення судимості обчислюється окремо за кожний злочин. Тому, якщо особа, яка має судимість за умисний злочин середньої тяжкості і тяжкий злочин, вчиняє новий умисний злочин після закінчення строку погашення судимості за
© 2014-2022  yport.inf.ua